Про художній стиль письменника

Стиль М. Коцюбинського досліджувало багато знавців літера-

тури. Він відрізняється від художніх почерків багатьох письмен-

ників. Митець керується власною інтуїцією, сутність буття осягає

за допомогою уяви й тих відчуттів, що перебувають поза сферами

раціонального, зосереджується на індивідуальності, її внутріш-

ньому світові. Об’єктом зображення стає не світ, а суб’єктивні

враження від нього.

Цікавим є літературознавчі міркування сучасного відомого

письменника Валерія Шевчука, який простежує рух творчості Ми-

хайла Коцюбинського від «етнографічно-реалістичного письма»

до «письма метафоричного, імпресіоністичного і психологічного».

У реалістичній манері написані оповідання «Харитя», «Ялинка»,

«П’ятизлотник», «Для загального добра», «Дорогою ціною». Але

вже в змісті цих творів є тонке проникнення в психологію героя,

рельєфні малюнки природи, її одухотворення, хоч стиль нагадує

оповідну манеру І. Нечуя-Левицького і плавну течію мови Па-

наса Мирного.

Валерій Шевчук пише, що докорінно змінилася манера письма

М. Коцюбинського в 1900–1902 рр., коли, за визначенням акаде-

міка Єфремова, письменник знаходить сам себе і стає тим незрів-

нянним Коцюбинським, яким ми його знаємо, тобто утверджує

свій «сонячний імпресіонізм».

2. Слово вчителя

Терміни «реалізм», «етнографія», «романтизм» вам відомі.

«Intermezzo» — слово пейзажне. Походить воно від французького

impression — враження. Імпресіонізм як митецький напрям ви-

ник у французькому живописі в ХІХ — на початку ХХ ст. і був

характерний тим, що відтворював не саму дійсність, а те, як вона

впливає на людину, її емоції, душевний стан.

Тобто імпресіоністам було важливо простежити, як людська

душа відгукається на добро і зло, красу і потворність, на будь-

які події.

Риси (ознаки) імпресіонізму (пояснення за таблицею, запис

У зошиті).

Риси імпресіонізму

 Психологізм у змалюванні персонажів;

 прагнення відтворити найтонші зміни в настроях, схопити

миттєві враження;

 особливий лаконізм прози;

 ритмічність;

 багатство відтінків у змалюванні дійсності;

 збільшена увага до кольорів і звуків, до яскравих деталей;

 одночасна відмова від великих соціальних проблем.

Основне завдання — витончене відтворення суб’єктивних вра-

жень, мінливих відчуттів і переживань без заглиблення в їх суть.

Представники в малярстві — К. Моне (назва «імпресіонізм»

утвердилася після появи картини К. Моне «Імпресія. Схід сонця»

в 1873 р.), К. Піссарро, О. Бенуар; український художник М. Бу-

рачек, картина «Овини».

Представники в літературі — брати Конкури, К. Гамсун, А. Че-

хов, І. Бунін.

В українській літературі імпресіоністичне письмо властиве

творам В. Стефаника, М. Коцюбинського, О. Кобилянської, Г. Ко-

синки.

5. Робота над новелою «Intermezzo»

 Яке враження справила на вас новела?

 Який твір називаємо новелою? Які її ознаки?

Новела — невеликий розповідний твір про незвичайну жит-

тєву подію з несподіваним закінченням.

Ознаки:

 глибокий психологізм;

 лаконізм;

 несподівана кінцівка.

Проблемне запитання. На початку твору дано перелік незви-

чайних дійових осіб. Можливо, за жанром це драматичний твір?

Доведіть свою думку.

 Яке ж значення має перелік дійових осіб? (Алегоричні дійові

особи несуть важливе смислове навантаження, дають змогу

глибше зрозуміти автора, ідейний пафос твору.)

Повідомлення учнів про життєву

основу новели «Intermezzo»

1-ше повідомлення. Новела «Intermezzo» написана М. Коцю-

бинським у 1908 році. Це був час реакції — жорстоких розправ

російського самодержавства з революціонерами та бунтівниками.

Тюремне переповнення вчорашніми правдошукачами, поліція

й жандарми чинили розправи — вішали, стріляли, били. М. Ко-

цюбинський у листі до М. Чернявського пише: «Ви не можете

уявити собі, що я пережив, бачачи все те на власні очі, і який це

вплив мало на мої хворі нерви. Мені тепер ще гірше, ніж було:

не можу ані спати, ані їсти. Ледве пишу до Вас» (18 листопада

1905 р.).

На утриманні М. Коцюбинського була сім’я. Позичку, яку

він узяв у банку для придбання садиби в Чернігові, так і не зміг

сплатити до кінця свого життя. Матеріальна скрута примушує

його багато писати. Але цього не вистачає. Так, наприклад,

за перший том оповідань у 1903 році йому заплатили 200 крб.

А в той же час А. Чехов, який у російській літературі відігравав

таку саму роль, продав свої твори видавцеві за 7500 крб. Навіть

російські перекладачі творів М. Коцюбинського одержували на-

багато більше, ніж він. Письменник не раз з іронією згадує про

це, зокрема в листі до В. Гнатюка: «Треба рятуватися, спочити.

Полежать у шпиталі або санаторії, а нема за що. Доведеться про-

падати. Служба ледве-ледве дає шматок хліба, а література!.. Со-

ромно навіть признатися представникові культурної нації. Єдиний

спосіб — писати по-російськи, але коли я досі цього не робив, то

вже тепер не зроблю… Доведеться пропасти».

Украй виснажений службою, політичними обставинами, знеси-

лений хворобами, Михайло Михайлович мріє про відпочинок.

2-ге повідомлення. У цей складний час він переживає ще й осо-

бисту драму: несподівано до нього, людини сімейної, прийшло

кохання. Свою дружину Віру Устимівну Дейшу він дуже любив.

Про це свідчать листи до неї з Криму, коли працював у філок-

серній комісії: «Сонечко ти моє! Ти мені світиш і грієш,— пише

М. Коцюбинський до дружини.— Твої листи для мене — поло-

вина життя. От і нині дістав листа од тебе — і так мені добре,

так легко і весело».

Від щасливого шлюбу народилося четверо дітей. Михайло Ми-

хайлович дуже любив свою сім’ю, але й багато мав від неї: «Усе

було пристосоване для того, щоб «таткові»… було гарно жити,

щоб не заважати йому, не турбувати дрібницями,— пише М. Чер-

нявський, письменник і приятель родини.

Та за словами Аркадія Утєвського, лікаря М. Коцюбинського,

«не варто нічому дивуватися, адже він був живою людиною і ніщо

людське не було йому чуже».

Почуття до Олександри Аклаксіної, молодої співробітниці ста-

тистичного бюро, було ні мимовільним захопленням, ні грою в по-

чуття. Воно заволоділо ним, його серцем і думками. Але в найкри-

тичніший момент їхніх стосунків, коли треба було вибирати між

сім’єю й коханою жінкою, М. Коцюбинський сказав: «Я не залишу

сім’ю, якщо навіть доведеться переступити через себе». Відмов-

лятися від кохання було нелегко. Михайло Михайлович замкнув

у грудях своє нестримне серце. Та від цього воно боліло ще силь-

ніше. Нескінченні «треба» і безконечні «мусиш» додавали муки.

Виснаження нервової системи привело до того, що письмен-

ник не міг працювати. Йому здавалося, що люди, яких бачив,

вимагають, щоб він показав світові свої страждання: «Мене вто-

мили люди. Мені докучило бути заїздом, де вічно товчуться оті

створення, кричать, метушаться і смітять». Лікар порадив пись-

менникові відпочити на лоні природи.

Справжнім порятунком стали кононівські поля відомого меце-

ната і друга М. Коцюбинського Євгена Чикаленка, в будинку якого

письменник провів кілька благодатних тижнів улітку 1908 р., що

й лягло в основу новели.

Запитання

 Що означає слово «Іntermezzo»?

 Як пов’язана назва новели з її змістом?

Слово «Іntermezzo» означає «перепочинок», «пауза». У му-

зиці це інструментальна п’єса довільної будови або окремий епі-

зод в опері. Таким чином назва твору дуже влучна. Під нею ми

розуміємо перерву в творчості, насолоду музикою природи.

Отже, новела «Intermezzo» сприймається як автобіографіч-

ний твір.

Поиск по сайту: