Дострокове припинення чинності та визнання недійсними прав інтелектуальної власності на об'єкти патентного права

Права інтелектуальної власності на об'єкти патентного права достроково припиняють чинність у таких випадках.

По-перше, в разі відмови патентоволодільця від патенту до спливу строку його чинності (ст. 32 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» та ст. 24 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки»). Підста­вою для дострокового припинення майнових прав є заява, яка подається до Державної служби інтелектуальної власності. Зазначена відмова набуває чинності від дати публікації відо­мостей про це в офіційному бюлетені Установи.

Повну або часткову відмову від патенту не допускають у разі накладення арешту на майно, описане за борги, якщо до його складу входять права, що засвідчуються патентом. Не до­пускають повної або часткової відмови від патенту без попере­дження особи, якій надано право на використання винаходу за ліцензійним договором, зареєстрованим у Державній службі інтелектуальної власності (ст. З2 Закону України «Про охоро­ну прав на винаходи і корисні моделі»). Особа, якій належать майнові права інтелектуальної власності, може достроково припинити їх, лише за умови, що це не суперечить умовам договору (ст. 466 ЦК України).

По-друге, у випадку несплати в установлений строк річного збору за підтримання чинності патенту. Для винаходів та ко­рисних моделей документ про сплату збору за кожен наступний рік має надійти або бути відправленим до Установи до кінця поточного року дії патенту за умови сплати збору протягом його останніх 4 місяців; для промислових зразків документ про сплату збору має надійти до кінця поточного року, за умо­ви сплати збору протягом двох останніх його місяців. Якщо володілець патенту не здійснює річної сплати, дія патенту припиняється з першого дня року, за який збір не сплачено.

Володільцям патенту на винахід та корисну модель надано право відновити дію патенту, якщо річний збір за підтримання чинності патенту буде сплачено протягом 12 місяців після за­кінчення встановленого строку (ст. 32 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»). Для промислових зразків установлено шестимісячний строк для внесення що­річної плати за патент після закінчення строку сплати (ст. 24 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки»).

Визнання патенту недійсним. Підстави визнання патентів недійсними передбачені в Законі України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (ст. 33) та Законі України «Про охорону прав на промислові зразки» (ст. 25).

Патент може бути визнано в судовому порядку недійсним повністю або частково у таких випадках.

По-перше, невідповідності запатентованого винаходу, корисної моделі, промислового зразка умовам патентоспро­можності, визначеним Законом.

По-друге, у наявності у формулі винаходу (корисної моде­лі), а також у сукупності суттєвих ознак промислового зразка ознак, яких не було у поданій заявці.

По-третє, у видачі патенту внаслідок подання заявки з пору­шенням прав інших осіб. Патент може бути визнано недійсним унаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб лише за умови, що заявку подано після набрання чинності Законом України від 22 травня 2003 р. № 850-ІУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової охорони інтелектуальної власності».

По-четверте, у разі порушення вимоги ч. 2 ст. 37 Закону «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» щодо патен­тування винаходу (корисної моделі) за процедурою Договору про патентну кооперацію, відповідно до якої, якщо патенту­вання винаходу (корисної моделі) провадиться за процедурою Договору про патентну кооперацію, міжнародна заявка по­дається до Установи.

Патент на винахід, корисну модель, промисловий зразок може бути визнаний недійсним повністю або в частині лише в судовому порядку. Патент або його частина, визнані недій­сними, вважаються такими, що не набрали чинності, від дати публікації відомостей про видачу патенту.

7. Поняття та сутність правових засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг

Розвиток ринкових відносин, активізація підприємницької діяльності, розширення сфери та обсягів матеріального ви­робництва, зміни у соціально-економічному устрої держави зумовили запровадження ринкових механізмів в економіці України, проявом яких стало посилення конкурентної бороть­би між суб'єктами господарювання, які функціонують в одній чи суміжних галузях промисловості. Під впливом зазначених факторів зростає значення та роль спеціальних ідентифіку­ючих позначень, які використовуються виробниками для виокремлення та індивідуалізації себе та результатів своєї діяльності — засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг. Зміни в економічній сфері спричи­няють необхідність розробки та впровадження адекватних правових механізмів регулювання відносин, пов'язаних із використанням та надійною охороною комерційних наймену­вань, торговельних марок та географічних зазначень.

Відповідно до положень Паризької конвенції про охорону промислової власності товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування та вказівки про походження чи найме­нування місця походження разом із винаходами, корисними моделями і промисловими зразками охоплюються категорією «промислова власність». Водночас у процесі становлення ін­ститутів інтелектуальної власності та джерел їх правового регу­лювання почали виразніше виявлятися певні відмінності між винаходами, корисними моделями, промисловими зразками та товарними знаками, знаками обслуговування, фірмовими найменуваннями, географічними зазначеннями. Відповідно, в системі права інтелектуальної власності виділився окремий інститут, який у літературі називають правовими засобами індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг (комерційні позначення). До правових засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг належать такі об'єкти права інтелектуальної власності: комерційне (фірмове) найменування; торговельна марка (товарний знак, знак для товарів і послуг); географічне зазначення (зазначення похо­дження товару).

Першим кроком у напрямку формування правового меха­нізму у цій сфері стало прийняття у 1993 р. Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» та у 1999 р. Закону України «Про охорону прав на зазначення походження товарів», які заклали фундамент розвитку національного зако­нодавства про торговельні марки та географічні зазначення. На їх основі була створена низка підзаконних правових актів. Сут­тєво на розвиток інституту засобів індивідуалізації вплинуло оновлення цивільного законодавства, зумовлене прийняттям Цивільного та Господарського кодексів України (ЦК України та ГК України). Водночас у цій сфері правового регулювання спостерігається значна кількість прогалин та суперечностей, незбалансованістїц законодавства, відсутність системних під­ходів правової охорони. Зокрема, нині на належному рівні не забезпечується охорона комерційних найменувань, що спри­чиняється відсутністю спеціального системного нормативного акта регламентації відносин у сфері їх використання, проце­дури та порядку державної реєстрації, захисту суб'єктивних прав на комерційні найменування. Крім того, норми чинних законів не відповідають кодифікованим правовим актам.

Спільною рисою, що поєднує вказані об'єкти і водночас відрізняє їх від інших об'єктів права інтелектуальної влас­ності, є їхнє призначення. Вони індивідуалізують учасників цивільного обороту, товарів і послуг. Комерційне (фірмове) найменування індивідуалізує самого суб'єкта, а торговельні марки та географічні зазначення є засобами індивідуалізації товарів (послуг).

Комерційні найменування, торговельні марки та геогра­фічні зазначення є об'єктами цивільних прав саме завдяки тому, що дають змогу індивідуалізувати певного суб'єкта, товар чи послугу. Це відрізняє їх від багатьох інших об'єктів права інтелектуальної власності, що виступають у цивільних відносинах як результати творчої діяльності (твори, вина­ходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції та ін.). Це позначається на особливостях правового режиму засобів індивідуалізації.

Оскільки комерційні найменування, торговельні марки та географічні зазначення не є результатами творчої діяльності, у відносинах, що виникають із приводу цих об'єктів, немає такого суб'єкта, як творець. Відповідно, щодо таких об'єктів не передбачено особистих немайнових прав. Зміст права інте­лектуальної власності на засоби індивідуалізації становлять лише майнові права. Оскільки основна функція цих об'єктів полягає в індивідуалізації певної особи, товару чи послуги, законодавство до певної міри обмежує оборотоздатність майно­вих прав на них. Так, право на комерційне найменування може передаватися іншій особі лише разом із цілісним майновим комплексом чи його частиною. Право на торговельну марку може передаватися іншій особі, але за умови, що це не вводи­тиме в оману споживача. Географічне зазначення взагалі не є об'єктом чиїхось виключних прав, а тому право на географічне зазначення не може переходити до іншої особи за договором.

Отже, ця група видів творчості посідає проміжне місце між літературно-художньою і науково-технічною творчістю. Наприклад, зображувальні торговельні марки інколи можуть бути об'єктами авторського права — вони можуть бути створені у вигляді малюнка, графічного чи скульптурного зображення. Позначення для товарів і послуг може мати вигляд форми ви­робу, що наближає його до промислового зразка. Зазначена діяльність не відзначається високим творчим рівнем. Від неї, наприклад, не вимагається створення результату на рівні світової новизни. Новизна зазначених засобів обмежується територією держави, де вони зареєстровані. Усі засоби інди­відуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг підлягають обов'язковій експертизі і державній реєстрації, за­хищаються вони свідоцтвами. Строки правової охорони визна­чає закон. Спільною ознакою результатів цього виду творчості є їх призначення — індивідуалізувати учасників цивільного обороту (комерційні найменування), товарів і послуг (торго­вельна марка і географічне зазначення походження товарів). Спеціального закону щодо охорони комерційного (фірмового) найменування в Україні не існує, а основні положення щодо охорони цього об'єкта інтелектуальної власності містяться лише в ЦК України.

Торговельні марки, комерційні найменування та геогра­фічні зазначення, незважаючи на притаманний їм незначний рівень творчості, зазнають суттєвого впливу загальних право­вих механізмів охорони результатів інтелектуальної діяльнос­ті, пов'язані з ними та упорядковуються відповідно до вимог законодавства про інтелектуальну власність. Зв'язок системи засобів індивідуалізації з комплексом об'єктів права інтелек­туальної власності проявляється у наявності схожих форм зовнішнього втілення та зумовлену зазначеною обставиною можливість виникнення конфліктів у сфері співвідношення окремих елементів (колізії між правоволодільцями зображу­вальних чи об'ємних торговельних марок та володільцями патентів на промислові зразки; авторами та суб'єктами права на засоби індивідуалізації тощо). Засоби індивідуалізації учас­ників цивільного обороту, товарів і послуг є позначеннями чи комбінаціями позначень, які не вводять в оману споживачів та придатні для ідентифікації юридичних осіб — підприємців, товарів, послуг чи походження товарів із географічного місця, де їх характеристики значною мірою співвідносяться з гео­графічним походженням.

Зміст поняття «засіб індивідуалізації» не обмежується лише трьома зазначеними об'єктами інтелектуальної власності та охоплює значне коло інших позначень, застосовуваних для ідентифікації у сфері цивільних правовідносин (ім'я фізичної особи, псевдонім, назва підприємства, найменування держави, доменне ім 'я тощо). Розвиток глобальної інформаційної мережі (Інтернет) зумовив розширення традиційного переліку засобів індивідуалізації — об'єктів інтелектуальної власності за раху нок включення до нього нового видового елементу — доменного імені. Словесні позначення, які використовуються для адреса­ції інформаційних ресурсів у мережі Інтернет та ідентифікації товарів і послуг, їх виробника чи географічного місця виготов­лення, спричиняють високий ступінь виникнення конфліктів між патентоволодільцями назв доменів, торговельних марок, комерційних найменувань та географічних зазначень.

Поиск по сайту: