Тема 1. Предмет і метод політичної економії

Термінологічний словник

з курсу

“Політична економія”

для спеціальностей:

5.03050801 „Фінанси і кредит”

5.03050901 „Бухгалтерський облік”

освітньо – кваліфікаційний рівня молодший спеціаліст

КОЛОМИЯ, 2010

«Обговорено і схвалено»

на засіданні ц/к економічних дисциплін

Протокол №__ від ___________________________

Голова циклової комісії_______________________

Вступ

Мета: формування системи знань про економічні відносини як суспільну форму виробництва, проблеми ефективного викори­стання обмежених виробничих ресурсів і шляхи забезпечення су­спільних потреб у різних суспільно-економічних формаціях.

Завдання: вивчення загальних засад економічного життя су­спільства; розкриття закономірностей розвитку економічної сис­теми та діалектики взаємозв'язку її структурних елементів; з'ясу­вання механізму дії економічних законів і механізму використан­ня їх людьми у процесі господарської діяльності; визначення принципових рис основних соціально-економічних систем та на­прямів їх еволюції, ролі політекономії в розробленні шляхів пла­номірної трансформації постсоціалістичної економіки в соціаль­не орієнтовану економічну систему.

Предмет: економічні відносини в їх єдності з продуктивними силами, політичними, ідеологічними, національними та іншими інститутами суспільства.

В запропонованому термінологічному словнику дано визначення основних економічних термінів, що застосовуються для викладення тем і вивчення яких є необхідною умовою для розуміння та якісного засвоєння матеріалу. Грунтовне засвоєння цих понять є обов’язковою вимогою вивчення дисципліни.

Термінологічний словник повинен допомогти студентам у засвоєнні програмних питань, орієнтувати на існуючі вимоги до рівня знань з дисципліни.

Термінологічний словник можна використовувати на лекційних, семінарських заняттях, під час самостійної роботи студентів.

Тема 1. Предмет і метод політичної економії.

Економічна категорія – наукове поняття, яке характеризує окремі сторони економічного явища.

Економічний закон – суттєві, стійкі і необхідні причинно-наслідкові зв’язки та взаємозалежності даного економічного процесу.

Метод пізнання – спосіб, шлях дослідження предмета політичної економії.

Нормативна політична економія – така, що спирається на судження людей стосовно того, якою має бути економічна система суспільства.

Позитивна політична економія – така, що має справу з фактами об’єктивної дійсності та уникає суб’єктивних оцінних суджень.

Предмет політичної економії – уся система економічних відносин людей у різних економічних формаціях в їх єдності і взаємодії з обмеженими продуктивними силами і політичними, ідеологічними та соціальними інститутами суспільства.

Принцип – узагальнення, яке лежить в основі певного економічного явища, є його першоосновою.

Тема 2. Економічні потреби і виробничі можливості суспільства. Економічні інтереси.

Абсолютні потреби – такі потреби в матеріальних благах і послугах, які породжені сучасним рівнем розвитку економіки і виробництво яких лише починає освоюватися.

Виробничий потенціал суспільства – сукупність виробничих ресурсів, з урахуванням їх обсягу, структури, технічного рівня та якості за умови повного використання робочої сили і підприємницького ресурсу.

Виробництво – процес створення людьми у взаємодії з іншими виробничими чинниками різноманітних благ, необхідних для забезпечення життєдіяльності, добробуту і розвитку всього суспільства.

Гранична корисність – додаткова корисність або задоволення, одержуване людиною від споживання ще однієї одиниці конкретного блага.

Економічний інтерес – реальний, зумовлений економічними відносинами та принципом економічної вигоди мотив і стимул соціальних дій людей щодо задоволення потреб.

Економічні потреби – ставлення людей до економічних умов їх життєдіяльності, котрі дають їм задоволення, насолоду або втіху і які спонукають людей до діяльності, щоб мати та володіти такими умовами.

Закон зростання потреб – невтомне бажання людей мати все більше матеріальних благ і послуг, які дають їм насолоду, тобто задовольняють їхні зростаючі потреби.

Закон спадної корисності – зменшення граничної корисності в міру споживання людиною кожної додаткової одиниці певного продукту.

Засоби виробництва – створені людиною в процесі виробництва засоби праці та предмети праці.

Корисність – здатність матеріального блага чи послуги задовольняти ту чи іншу потребу людини.

Підприємницька здібність – особливий вид людського хисту, представленого діяльністю з координації і комбінування всіх інших чинників виробництва.

Платоспроможні потреби – ті, які людина може задовольнити відповідно до власних доходів і рівня цін.

Потреба – категорія, що відбиває ставлення людей до умов їх життєдіяльності, а звідси визначає поведінку.

Продукція виробництва – вироблені матеріальні блага і послуги, які є корисними для забезпечення потреб суспільства.

Рідкість ресурсів – нестача землі, засобів виробництва, робочої сили і підприємницької здібності для задоволення безмежних матеріальних потреб людей.

Робоча сила – сукупність фізичних і розумових здібностей людини, її здатність до праці.

Тема 3. Економічна система суспільства. Відносини власності.

Власність – відносини між людьми з приводу виробництва привласнення матеріальних благ і послуг.

Економічний зміст власності – глибинна сутність відносин власності, що характеризує відособлене присвоєння результатів економічної діяльності людей.

Економічна формація – спосіб виробництва як єдність і взаємодія продуктивних сил і даного типу суспільно – виробничих відносин.

Економічні відносини – відносини і зв’язки між людьми, що виникають у процесі суспільного виробництва, розподілу, обміну і споживання.

Об’єкти власності – майно чи результати праці, з приводу яких виникають відносини власності.

Ознаки власності – суттєві, істотні властивості, що розкривають економічний зміст власності.

Право власності – юридична форма прояву відносин власності, що реалізується в трьох атрибутах: право володіння, право розпорядження, право користування.

Приватна власність – вид власності, за якого всі три функції права власності належать окремій приватній особі.

Продуктивні сили – система чинників виробництва, яка забезпечує перетворення речовин природи, відповідно до потреб людей, створює матеріальні та духовні блага і визначає зростання продуктивності суспільної праці.

Суб’єкти власності – фізичні чи юридичні особи, які вступають у відносини власності.

Суспільна власність – вид власності, за якої її функції належать не одному приватному суб’єкту, а багатьом.

Трудова власність – тип відносин, за яких майно, котрим володіє власник, є результатом його особистої праці чи праці членів його сім’ї.

Тема 4. Форми організації суспільного виробництва.

Вартість – економічна категорія, яка синтезує в собі вартість утрачених можливостей у зв’язку з виробництвом будь – якого товару.

Домашня промисловість – виробництво в селянському господарстві готових продуктів для особистого і виробничого споживання.

Мінова вартість – кількісне відношення або пропорція, в якому один товар обмінюється на інший.

Натуральне виробництво – тип господарства, в якому виробництво спрямоване безпосередньо на задоволення особистих потреб потреб виробництва.

Просте товарне виробництво – товарне господарство, в якому товари виробляються дрібними виробниками.

Розвинена форма товарного виробництва – товарне господарство, в якому майже все виробляється не для себе, а на ринок і в якому масовим товаром стає робоча сила людини.

Товар – продукт, що виробляється не для особистого споживання, а для обміну на гроші.

Товарне виробництво – організаційна форма суспільного виробництва, за якої продукти виробляються не для власного споживання, а для обміну через купівлю – продаж на ринку.

Товарні економічні відносини – система зв’язків і відносин між людьми, які пов’язані з виробництвом товарів та їх обміном на ринку.

Тема 5. Гроші.

Банкнота – боргове зобов’язання банку.

Вексель – боргове зобов’язання, яке передбачає сплату певної суми грошей певною особою у визначений строк.

Галопуюча інфляція – інфляція, за якої ціни зростають темпом від 10 до 100% на рік.

Гіперінфляція – інфляція, за якої ціни зростають темпом більшим ніж 100% на рік.

Гроші – товар, який є загальним еквівалентом вартості.

Грошова реформа – перебудова наявної в країні грошової системи.

Грошовий обіг – процес руху грошей, що обслуговує реалізацію суспільного продукту.

Деномінаційна грошова реформа – реформа, за якої разом зі зміною зразка купюри відбувається зміні існуючого масштабу цін.

Депозит – внесок клієнтом банку певної суми грошей на свій рахунок у цьому банку.

Засіб обігу – засіб придбання необхідного товару та покриття боргових зобов’язань.

Інфляція – процес зменшення купівельної спроможності грошової одиниці.

Конфіскаційна грошова реформа – реформа, за якої відбувається безоплатне вилучення державою частини грошей суб’єктів економіки.

Кредитна картка – пластиковий носій, на якому записана в електронній формі інформація про величину суми грошей, якою може розпоряджатись її власник.

Кредитні гроші – гроші, які являють собою боргові зобов’язання суб’єктів економіки і завдяки цьому виконують роль знаків вартості в обігу.

Металеві гроші – гроші, матеріальне тіло яких виготовлено з певного металу, а загальним еквівалентом вони стають завдяки великим витратам виробництва на видобуток цього металу.

Міра вартості – засіб визначення вартості іншого товару в обміні.

Монета – певна кількість металу визначених форм, ваги та проби з відповідним державним клеймом.

Паперові гроші – гроші, які являють собою лише знаки вартості, виготовлені з паперу, заміщують в обігу певну кількість повноцінних грошей і випускаються в обіг державою з примусовим курсом.

Повзуча інфляція – інфляція, за якої ціни зростають темпом до 10% на рік.

Продуктові гроші – гроші, які крім основної споживчої цінності як предмета споживання, мають і додаткову цінність, вони є загальним еквівалентом.

Формальна грошова реформа – реформа, за якої упроваджується новий зразок купюри з одночасним аьо поступовим вилученням тієї, що функціонує.

Ціна – вираз вартості товару у грошовій формі.

Тема 6. Ринок: сутність, функції та умови формування.

Досконала конкуренція – ситуація, коли жоден виробник не може впливати на ринкову ціну.

Конкурентний ринок – ринок, на якому так багато продавців і покупців певного товару, що ніхто не може вирішальним чином впливати на ринкову ціну.

Конкуренція – економічне змагання за досягнення кращих результатів у будь – якій сфері діяльності, боротьба товаровиробників за найбільш вигідні умови господарювання та одержання максимального прибутку.

Монополія – ринкова ситуація, коли певний товар поставляється єдиним підприємством, але здатне впливати на обсяг виробництва і на ціну товару.

Недосконала конкуренція – ринкова ситуація, коли підприємство або об’єднання підприємств виробляє і постачає таку частку продукту, що може вирішальним чином впливати на формування ціни.

Олігополія – ситуація в умовах недосконалої конкуренції, коли виробництво в певній галузі контролюється невеликою кількістю підприємств.

Попит – потреба в товарах, яка зумовлена платоспроможністю і виражена в грошовій формі.

Пропозиція – кількість продукту, що може бути доставлена на ринок для продажу за кожної можливої ціни протягом визначеного проміжку часу.

Ринкова система – система ринків, цін та конкуренції.

Ринковий механізм – координація діяльності суб’єктів через систему цін.

Ринок – обмін, що здійснюється відповідно до законів товарного виробництва та обміну.

Поиск по сайту: