Моделі спілкування

Для характеристики системи дій, що їх виконують суб’єкти спілкування, використовують і таке поняття, як «модель».

Прогресивний американський психолог, фундатор сімейного консуль­тування В. Сатир виокремлює п'ять моделей (тинів) спілкування: запобігливий, звинувачувальний, розважливий, віддалений і врівно­важений.

Запобігливий тип. Така людина в розмові прагне догодити іншим, часто вибачається, не вступає в суперечки. Вона говорить так, ніби нічого не може зробити сама, не діставши схвалення інших, пого­джується з будь-якою критикою на свою адресу, вдячна вже за те, що ³ нею розмовляють. Цей тип має ще назву миролюбця.

Звинувачувальний тип. Така людина постійно шукає і знаходить, хто винен. Він — диктатор, господар ситуації, нерідко поводиться зухвало, говорить різко й жорстко, перебиває інших, не даючи людям договорити до кінця. Людина цього типу прагне в такий спосіб завоювати авторитет, владу над іншими. У глибині свідомості вона знає, що без інших нічого не варта, і тому радіє, якщо люди їй підко­ряються, відчуваючи себе винними. Сам же звинувачувальний при цьому дістає задоволення.

Розважливий тип (або "комп'ютер", як називає його ще В. Са­тир) — це дуже коректна, надто спокійна людина, яка все розрахо­вує наперед, має монотонний голос, вибудовує довгі фрази.

Віддалений тип не реагує на жодні запитання, часто говорить недоречно, невчасно і невлучно.

Крім цих чотирьох моделей спілкування, які свідчать про зани­жену самооцінку, відчуття власної неповноцінності, є ще один тип, який має назву врівноваженого. Поведінка такої людини послідов­на, гармонійна. До інших вона ставиться відкрито, чесно, ніколи не принижує людську гідність. Люди такого типу спілкування, як пра­вило, знаходять вихід із складного становища і можуть об'єднати інших людей для спільної діяльності. Це — цілісні особистості. Вони прямо передають свої думки, відкрито виражають почуття, здатні до особистісного зростання, викликають повагу й довіру до себе. Інші в їхньому товаристві почуваються добре і вільно. Врівноважені люди мають високий рівень моральної та психологічної культури спілку­вання і потенційні можливості для її підвищення [17, с. 6, 43].

Якщо порівняти способи впливу маніпулятора і актуалізатора із зазначеними моделями, можна побачити, що представники перших чоти­рьох типів є маніпуляторами, а врівноважений тип — актуалізатором.

Концепції впливу, розроблені Е. Шостромом та В. Сатир, за спря­мованістю наближаються до оригінального підходу Е. Берна (трансак-ційний аналіз) [1]. Він зазначає, що люди у своїй поведінці реалізу­ють три позиції: Дорослого, Батька та Дитини. Ці три складові є в кожної людини, але всі по-різному ними користуються. Дорослий сприймає світ таким, який він є, розуміє інтереси інших, вміє розпо­ділити відповідальність між собою та іншим. Дитина — це наша емоційність, нерідко безпосередність і безвідповідальність, залежність від інших. Батько — це той, хто погано розуміє, який же світ на­справді, проте знає, яким він має бути. Він виховує, наставляє, карає, але може при цьому взяти відповідальність на себе.

На певному етапі та в певній ситуації кожна з трьох позицій буває доцільною, потрібною. Однак нерідко позиція Батька чи Дитини може бути недоречною чи навіть комічною, якщо це не відпо­відає ситуації, віковим та індивідуальним особливостям людей, що спілкуються. Зазвичай більшість людей, зокрема молодь, віддають перевагу спілкуванню з позиції "Дорослий —Дорослий". Дуже важ­ливо правильно визначити позицію співрозмовника та власну, абц досягти мети та реалізувати гуманістичні установки особистості. Наведені способи (моделі) спілкування застосовуються в різних ситуаціях ділового спілкування. Вибір відповідних до ситуації спо­собів свідчить про високий рівень моральної та психологічної куль­тури спілкування.

Стилі спілкування

Серед особливостей спілкування традиційно виокремлюють не лише певні способи впливу на людей, а й стилі як інтегровані характеристики. Під стилем розуміють, звичайно, систему прийомів діяльності, поведінки людей. Найхарактерніше стиль про­являється в діловому та професійному спілкуванні, у взаємовідно­синах між керівником і підлеглими, у так званому лідерстві.

Розрізняють три стилі лідерства — авторитарний, демократичний та ліберальний, які характеризують не лише спілкування, а й манеру поведінки лідера щодо інших, тип його влади, ставлення до роботи та інших. Відповідно до зазначених стилів лідерства можна описати й стилі спілкування.

Так, при авторитарному стилі лідер віддає накази, дає вка­зівки, інструкції. Він не любить, коли інші проявляють ініціативу, не хоче, щоб з ним дискутували, обговорювали прийняті ним рішення.

Демократичний стиль, навпаки, передбачає, що активність учас­ників спілкування та їхня ініціатива підтримуються, завдання та спо­соби їх виконання обговорюються. Якщо для першого стилю спілку­вання характерним є виокремлення свого "Я", то для другого типо­вим займенником є "Ми".

При ліберальному стилі спілкування проблеми обговорюють­ся формально, керівник може й не бути лідером. Він піддається різним впливам, не виявляє ініціативи у спільній діяльності^

Спрямованість у стилі ділового спілкування може бути різною — "а іншого або на себе [14]. Якщо людина потребує іншого, бо закло­потана собою, то кажуть, що в неї піддатливий стиль. Якщо співроз­мовник прагне досягти успіху у спілкуванні та діяльності, контро­люючи інших, його стиль називають агресивним. Якщо людина збе­рігає емоційну дистанцію, незалежність у спілкуванні, п стиль вва­жають відчуженим. Крім того, розрізняють такі стилі: альтруїстич­ний (допомога іншим), маніпулятивний (досягнення власної мети) та,місіонерський (обережний вплив).

ВИСНОВОК

• Способи спілкування — це система дій, що використовують­ся в діяльності або взаємодії людей для досягнення мети.

• Способом спілкування, що слугує для передання інформації, є повідомлення.

• Способами впливу людей одне на одного у процесі спілку­вання є переконання, навіювання, психічне зараження та наслідування.

• Стратегія спілкування — це загальна схема дій (або загаль­ний план досягнення мети). На відміну від способів і моде­лей спілкування вона описує не одну його сторону, а харак­теризує в єдності мотиваційну, змістовну і операційну.

• Тактика спілкування — це система дій, що використовують­ся для реалізації стратегії.

• Моральна культура спілкування передбачає вміння адекват­но обирати й реалізувати ефективні стратегії та тактики спілкування відповідно до ситуації і психологічних особли­востей співрозмовників.

• До ефективних стратегій спілкування належать ті, в яких реа­лізуються передусім гуманістичні комунікативні установки.

Питання для обговорення:

1. За яких умов повiдомлення сприяє ефективному спiлкуванню?

2. Чому важко переконати в чомусь одне одного?

3. Чому бажано використовувати способи вплив на людей в їх єдностi? Наведiть приклади?

4. У чому полягає принципова вiдмiннiсть таких механiзмiв спiлкування, як манiпулювання i актуалiзацiя?

5. Яку з моделей спiлкування можна вiднести до високого рiвня спiлкування i чому?

6. Якi основнi ознаки мають ефективнi стратегiї спiлкування?

7. Що таке тактика спiлкування?

8. Як проявляється моральна культура спiлкування у людей у процесi добору стратегiї й тактики спiлкування?

Лiтература:

1. Берн Е. Игри, в которие играют люди. Люди, которьие играют в игрьи: Пер. с англ. — М., 1988.

2. Введете в практическую психологию / Под ред. Ю. М. Жукова, Л. А. Петровской, О. В. Соловьевой.— М., 1996.

3. Кан-Калик В. А. Учителю о педагогическом общении. — М, 1987.

4. Кох Тимоти У. Управление банком: Пер. с англ. — Уфа, 1993.

5. Леви В. И. Охота за ммслью. — М., 1967.

6. Лекционная пропаганда: вопросьі теории, организации, методи­ки.- К., 1989.

7. Леонтьев А. А. Психология общения.— М., 1997.

8. МакаровС. Ф. Менеджер за работой.— М., 1989.

9. Мескон М. X., Альберт М., Хедоури Ф. Основи менеджмента: Пер. сангл. - М., 1992.

10. МосковичиС. Вектолп. — М., 1996.

11. Основи педагогического мастерства / Под ред. И. А. Зязюна. — М., 1989.

12. Паригин Б. Д. Основи социально-психологической теории. — М., 1965.

13. Паскаль Б. Об искусетве убеждать // Химия и жизнь.— 1990.-

14. Практическая психология для менеджеров.— М., 1996.

15.Психология: Словарь / Под общ. ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского. - М., 1990.

16. Роджерс Фрзнсис Дж. ІВМ. Взгляд изнутри. Человек, фирма, маркетинг: Пер. с англ. - М., 1990.

17.Сатир В. Как строить себя и свою семью: Пер. с англ. — М., 1992.

18.Шостром 3. Анти-Карнеги, или Человек-манипулятор: Пер. с
англ. - М., 1992.

19.Мень А. Разум и исетупление // Сов. культура.— 1990. —
28 июня.

Мiнiстерство освiти та науки України Днiпропетровський технiкум зварювання та електронiки iменi Е. О. Патона

Лекцiя №8 з предмету: «Етики i психологiї дiлового спiлкування» на тему:«Вербальнi засоби спiлкування та культура поведiнки»

Викладач: Важданова Г. I.

м. Днiпропетровськ, 2011р.

План:

^ Що означає мовленнєве спіл­кування або вербальна кому­нікація

^ Культура слухання

^ Культура говоріння

^ Значення переконуючого впливу в мовленнєвому спіл­куванні

^ Вплив особистості на ефек­тивність переконання

^ Логіко-психологічні правила конструювання повідомлень

^ Особливості мовленнєвого етикету

Поиск по сайту: