Історія Індії в 20 столітті

З початку 20 в. у Конгресі виник новий ідейно-політичний напрям. Його очолили Б.Г.Тилак (1856-1920), Л.Л.Рай (1856-1928) і Б.Ч.Пал (1858-1932). Вони виступали за залучення мас до національного руху проти колоніальних властей, аж до створення республіки.

У містах вперше пройшли демонстрації, збиралися великі мітинги. У цих умовах власті зробили ставку на розпалювання індусько-мусульманської ворожнечі. У г рудні 1906р. за сприяння властей була установлена загально − індійська політична організація - Мусульманська ліга (МЛ). Новий підйом визвольного руху доводиться на початок 1920-х рр.

В цей час до керівництва ІНК прийшов М.К Ганді (1869-1948). Свою політичну діяльність він почав в Південній Африці, де очолював ненасильницькі виступи індійців проти расових дискримінаційних законів. У 1919р. він вступив в Конгрес, який з організації «освічених класів» перетворився на масову політичну партію.

У 1920-22 і 1930-31рр. Ганді і Конгресом були проведені кампанії громадянської непокори. Вони сколихнули країну і сприяли зростанню визвольних настроїв. У грудні 1929р. Конгрес висунуло гасло «Пурна сварадж», тобто повній незалежності. З кон. 1920-х рр. в ІНК зросла роль молодих діячів Дж.Неру і С.Ч.Боса (1897-1945).

В роки 2-ої світової війни в тактиці Конгресу намітився поворот до активніших форм дій. У квітні 1942р. Ганді висунув гасло «Геть з Індії!», що означало вимогу негайного надання незалежності. У відповідь керівники ІНК піддалися арешту. Репресії властей викликали масові стихійні виступи протесту.

Індійці громили поліцейські ділянки, руйнували залізничні колії, лінії зв'язку, мости. Проте фронт сумісної боротьби був серйозно порушений. У березні 1940р. МЛ прийняла курс на створення Пакистану - незалежної мусульманської держави у межах районів мешкання мусульманської більшості.

Після того, як МЛ оголосила про початок «прямих дій» за створення Пакистану, по країні прокотилася хвиля релігійно-громадських погромів. У такій ситуації в липні 1947р. британський парламент поспішно прийняв закон про незалежність И. Он передбачав її розділ на основі релігійно-громадського принципу і створення домініонів Індійський Союз і Пакистан.

Конституційним главою домініону був генерал-губернатор (Л.Маунтбеттен, з червня 1948р. Ч.Раджагопалачари). Він діяв на основі рекомендацій уряду (прем'єр-міністр Дж.Неру), Засновницьких зборів, що мали в своєму розпорядженні довіру. Воно отримало право на розробку і ухвалення Конституції і відміну законів британського парламенту. В період домініону були подолані наслідки розділу, створений апарат державного управління, велика частина князівств увійшла до Індійського Союзу. Гостра ситуація склалася в Кашмірі, куди в жовтні 1947р. вступили загони пуштунськіх племен Пакистану. У відповідь махараджа оголосив про приєднання князівства до Індійського Союзу. Після цього почалася контроперація індійської армії. До початку 1949р. під егідою ООН в колишньому князівстві була встановлена лінія припинення вогню, яка закріпила позиції сторін і привела до розділу Кашміру. У результаті «кашмірське питання» залишається незаживаючою раною в індійсько-пакистанських відносинах.

26 листопада 1950р. Засновницькі збори прийняли Основний закон країни. Конституція набула чинності 26 січня 1950. Ця дата наголошується в Індії як День Республіки. До 1954р. Індія приєднала французьку колонію Пондішері, а в 1961р. - португальські колонії Даман і Діу.

У 1956р. був прийнятий закон про адміністративно-територіальне ділення країни і створено 14 штатів на этно-мовній основі. У 2000р. на карті країни з'явилися нові штати - Джаркханд, Уттаранчал і Чхаттісгарх.

У 1965 і 1971рр. Індія знаходилося у стані війни з Пакистаном. Поразка Пакистану в 1971р. сприяла утворенню Бангладеш. У 1999р. між Індією і Пакистаном мав місце конфлікт в секторі Каргил-драс. У 1959 і 1962рр. відбулися індійсько-китайські прикордонні конфлікти. Індія вважає, що КНР «окуповує» 33 тис. км2 її території. У нижню палату індійського парламенту проведено 13 виборів.

У 1950-89рр. на виборах перемагав ІНК. Неру, И.Ганди і Р.Ганди, лідери цієї партії, формували однопалатні уряди. У 1977-79 рр. монополію ІНК порушила Джаната парті М.Десаи. З 1989р. країною управляють коаліції: Національний фронт (1989-91), Об'єднаний фронт (1996-98), Національно-демократичний альянс (з 1999 - до теперішнього часу).

Отже, Індія – це незвичайна країна, з різними цікавинками, які люблять розглядати туристи. Хочу додати, що воно варте того, повірте!