Ринок праці та механізм його функціонування. Ринок праці – ринок, на якому в результаті взаємодії попиту та пропозиції встановлюється ціна на трудові послуги у вигляді заробітної плати

Ринок праці – ринок, на якому в результаті взаємодії попиту та пропозиції встановлюється ціна на трудові послуги у вигляді заробітної плати.

Попит на працю – обсяг попиту в економіці на ресурси праці, він дорівнює кількості робочих місць, які створені в економіці. Представниками попиту є бізнес-фірми (підприємці), держава. Попит на працю визначається потребою підприємців мати необхідну кількість та якість найманої робочої сили для випуску продукції та технічного оснащення виробництва.

Фактори попиту на працю: рівень цін на трудові ресурси (рівень заробітної плати); попит на товари та послуги; ціни на обсяги ресурсів-заміщувачів праці; технології; фіскальна (бюджетно-податкова) політика.

Пропозиція праці – це загальна чисельність робітників, які можуть та бажають працювати за даних умов. Фактори пропозиції праці: рівень цін на трудові ресурси (рівень заробітної плати); освітній та культурний рівень, існуючі традиції; рівень профспілкового захисту; фіскальна (бюджетно-податкова) політика тощо.

За своїм змістом ринок праці складається із трьох частин:

1) потенційного, тобто тієї сфери, де формується сама праця (хто може бути залучений до занятих: домогосподарки, студенти денної форми та учні старших класів, військовослужбовці тощо);

2) циркулюючого, тобто сфери купівлі – продажу робочої сили (відносяться безробітні);

3) внутрішньофірмового, тобто того, де боротьба за робочі місця ведеться на підприємствах між зайнятими працівниками.

Основними шляхами покращення зайнятості і захисту безробітних є:

- функціонування бірж праці (центрів зайнятості населення);

- встановлення фондів для підтримки безробітних;

- організація перепідготовки і підвищення кваліфікації безробітних;

- виплата допомоги безробітним;

- розробка і реалізація державних програм зайнятості.

3.2. Безробіття: сутність, види та соціально-економічні наслідки

Безробіття – це стан ринку робочої сили за умов, коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї.

При повній зайнятості обсяг виробництва є максимально можливим. Тому він називається потенційним і вимірюється з допомогою потенційного ВВП. З макроекономічної точки зору, повна зайнятість ресурсів, передбачає недовикористання тільки 10-20% виробничих потужностей та безробіття на його природному рівні.

Зайнятість населення - це діяльність працездатного населення країни, спрямована на відтворення валового внутрішнього продукту та національного доходу.

Рівень зайнятості = х 100% (3.1).

Населення країни можна поділити на зайнятих, безробітних та осіб поза робочою силою. Зайняті та безробітні разом становлять робочу силу, або економічно активне населення. РС = зайняті + безробітні (3.2).

Зайняті – це люди, які виконують будь-яку оплачувану роботу, а також ті, що мають роботу, але тимчасово не працюють через хворобу, страйк чи відпустку. До цієї категорії належать і зайняті неповний робочий день.

Безробітні – ті, хто не має роботи, але активно шукає її або чекає, щоб повернутися на попереднє місце роботи. Отже людина вважається безробітною, коли вона: а) без роботи; б) робить активні спроби знайти роботу; в) готова одразу ж стати до роботи.

До осіб поза робочою силою відносять: а) осіб до 16 років, студентів денної форми навчання, тих, що перебувають у спецустановах (наприклад, психіатричних диспансерах, виправних закладах тощо), осіб без певного місця проживання; б) осіб, які вибули зі складу робочої сили (дорослі, які потенційно мають можливість працювати, але не працюють і не шукають роботу, перебувають на пенсії, надто хворі, щоб працювати, або просто не шукають роботу). Осіб поза робочою силою називають економічно неактивним населенням.

Рівень безробіття = х 100% (3.3).

Фрикційне безробіття – безробіття, яке виникає внаслідок зміни місця роботи.

Структурне безробіття – це безробіття, що визначається структурними зрушеннями в економіці.

Безробіття, яке є необхідною умовою для нормального розвитку ринку праці і складається із фрикційного та структурного безробіття, називається природним.

ПРБ = ФБ + СБ (3.4), де:

ПРБ – природний рівень безробіття;

ФБ – фрикційне безробіття;

СБ – структурне безробіття.

Циклічне безробіття – безробіття, яке виникає внаслідок загального спаду виробництва і скорочення попиту на ринку праці.

ЦБ = ФРБ - ПРБ (3.5), де:

ЦБ – циклічне безробіття;

ФРБ – фактичний рівень безробіття;

ПРБ – природний рівень безробіття.

Соціально-економічні наслідки безробіття.

По-перше, безробіття призводить до недовипуску продукції, втрати частини ВВП.

Зв’язок між рівнем циклічного безробіття та зменшенням фактичного обсягу ВВП, порівняно з потенційним (при повній зайнятості), показує закон Оукена.

х 100% = – β (ФРБ-ПРБ) (3.6), де:

ВВП ф – ВВП фактичний;

ВВП п – ВВП потенційний;

ФРБ –фактичний рівень безробіття;

ПРБ – природний рівень безробіття;

β – коефіцієнт чутливості відставання ВВП до зміни рівня циклічного безробіття.

Для визначення зміни фактичного ВВП у поточному періоді порівняно з ВВП у минулому періоді:

х100%=3% – 2(ФРБпп – ФРБмп) (3.7), де:

ВВПфпп – фактичний рівень ВВП у поточному періоді;

ВВПфмп – фактичний рівень ВВП у минулому періоді;

ФРБпп – фактичний рівень безробіття у поточному періоді;

ФРБмп – фактичний рівень безробіття у минулому періоді.

Втрати за умов циклічного безробіття = (ФРБ – ПРБ) х 2,5 (3.8), де:

ФРБ – фактичний рівень безробіття;

ПРБ – природний рівень безробіття.

ВВП потенц. = (ВВП факт. х 100)/ (100 – втрати) (3.9).

ВВП втрати = ВВП потенц. – ВВП фактич. (3.10).

Поиск по сайту: