Гімнастика ушу

За відомостями китайської енциклопедії (6,7), ушу є традиційним китайським видом спорту. В перекладі з китайської мові «ушу» означає «майстерність воїна» або «військова майстерність». Основа ушу – елементи рукопашного бою, вправи з предметами для нападу та самооборони. Комплекси вправ виконуються груповим та індивідуальним методом і передбачають удари рукою, ногою, кидки, захвати, падіння і випади.

У гімнастиці ушу виокремлюють 42 стилі виконання вправ, які залежать від місця, подібності до рухів тварин, імен авторів тощо (6).

Уся система вправ виникла як підготовка до військової справи і праці.

З ушу пов’язана ще одна система вправ, яка називається «цигун». Цигун – від «ци» - рухома сила, яка визначає життєдіяльність організму; «гун» - методи, а також здібності, досягнуті за допомогою «ци»; використовується також у значенні «майстер, який володіє «ци».

Цигун – це спосіб укріплення здоров’я через застосування цілющої сили Духа «ци». Використовується у спортивній практиці як метод психічної регуляції. Цигун є самостійною підсистемою ушу.

Зараз ушу розвивається у трьох напрямках: спортивному, бойовому і оздоровчому.

Доведено, що ушу спортивного спрямування є системою вправ гімнастичного характеру, що визначаються такими ознаками:

- поєднання окремих елементів у комплекси за типом вільних вправ із предметами і без предмета;

- яскраво позначене естетичне спрямування і стилізація вправ;

- застосування акробатичних елементів;

- використання методу суворо регламентованої вправи, побудова занять за типом гімнастичного уроку;

- оцінювання змісту, складності та якості виконання в балах.

Однак китайські фахівці підкреслюють, що всі види ушу спрямовані не тільки на досягнення спортивного результату, а насамперед на зміцнення здоров’я. у Китаї можна побачити, як від 5 до 7 години ранку мільйони людей виходять у парки, сквери, на вулиці і виконують різні фізичні вправи, серед яких традиційна китайська гімнастика ушу. Звичка до систематичних занять фізичною культурою піднесена в них до своєрідного культу.

1956 року в Китаї було розроблено комплекси ушу, що містять від 24 до 108 рухливих форм, доступних усім. Тому в Китаї так багато людей похилого віку, які дотримуються активного способу життя (12).

Найхарактернішими ознаками китайської гімнастики ушу є:

1) плавність й округлість рухів;

2) повільний темп виконання;

3) безперервність і рівномірність рухів;

4) відсутність максимальної амплітуди виконання;

5) точність рухів і положень тіла;

6) пряме положення тіла, відсутність позицій лежачи і стоячи на колінах;

7) усі переміщення і пози виконуються на злегка зігнутих ногах;

8) ненапружені м’язи;

9) супроводження рухів поглядом і думками;

10) рівномірне дихання (2, 12).

Під час навчання вправ ушу використовується музичний супровід, але потім вправи виконуються в індивідуальному темпі.

Свідомість і віра у корисність цих вправ – найсильніший аргумент мотивації до занять гімнастикою ушу.

Поиск по сайту: