Форми й показники спеціалізації

Спеціалізація — одна з форм суспільної організації виробниц­тва, в основі якої лежить поділ праці. Поділ праці веде до диферен­ціації її окремих видів, а їх концентрація на основі збільшення еко­номічно раціональних розмірів — до масового, або спеціалізовано­го, виробництва. Отже, спеціалізація, з одного боку, є наслідком концентрації однорідного виробництва, а з іншого – результатом суспільного поділу праці.

Розрізняють:

• спеціалізацію промисловості;

• спеціалізацію підприємств;

• спеціалізацію всередині підприємств.

Спеціалізація промисловості — це поділ на існуючі галузі, які виготовляють певну продукцію, та створення нових галузей. Кожна галузь характеризується властивим їй виробничим апаратом, техно­логічним процесом та спеціалізованими кадрами.

Спеціалізація підприємств — це зосередження їх діяльності на випуску певних видів продукції, тобто збільшення однорідності ви­робів, що виготовляються. Нарощування випуску однорідних виро­бів супроводжується широкою стандартизацією виробів і деталей, уніфікацією деталей, вузлів, типізацією технологічних процесів, що сприяє зростанню продуктивності праці, а також скороченню витрат праці на проектування, створення й ремонт машин.

Спеціалізація всередині підприємств — це виділення окремих цехів, дільниць і робочих місць. Поділ праці всередині підприємства тісно пов'язаний із поділом праці всередині галузі або промисловос­ті в цілому. Так, наприклад, створення спеціалізованих, технічно оснащених ливарних підприємств може призвести до ліквідації дріб­них, напівкустарних ливарних цехів на окремих машинобудівних підприємствах.

Спеціалізація окремих підприємств і виокремлення галузей про­мисловості – це взаємопов'язані процеси, оскільки галузь — це су­купність певним чином спеціалізованих підприємств.

Процес спеціалізації промислового виробництва має п'ять ос­новних напрямів, або форм: предметна, подетальна, технологічна, допоміжних та міжгалузевихвиробництв.

Предметна спеціалізація — це створення або виділення нових галузей і підприємств, що випускають готову продукцію певного ви­ду. Наприклад, швейна фабрика з пошиття верхнього одягу, завод легкових автомобілів тощо.

Подетальна спеціалізація — це випуск окремих частин, дета­лей або напівфабрикатів. Наприклад, заводи з виготовлення гумо­вих покришок, автомобільних поршнів тощо. У деяких галузях по­детальна спеціалізація може мати конкретні різновиди; наприклад, у машинобудуванні розрізняють подетальну, агрегатну, вузлову спеціалізацію.

Технологічна спеціалізація — це перетворення окремих фаз ви­робництва або технологічних операцій на самостійне виробництво. Наприклад, завод із виробництва хімічних волокон, ливарний за­вод тощо.

Спеціалізація допоміжного виробництва – це підприємства, діяльність яких пов'язана з виконанням певних допоміжних функ­цій. Прикладом спеціалізації допоміжних виробництв можуть бути ремонтні заводи, які обслуговують інші підприємства.

Спеціалізація міжгалузевих виробництв — це підприємства, які випускають продукцію загальномашинобудівного призначення (ре­дуктори, зубчасті колеса).

Спеціалізація виробництва впливає на характер продукції, яка може бути однорідною (неоднорідною) і профільною.

Однорідність продукції визначається конструктивно-технічни­ми ознаками.

Критерії однорідності на підприємстві – це вироби або роботи, конструктивно й технічно схожі за технічними ознака­ми: деталі, вузли, вироби або виконувані роботи.

Профільна продукція — це більш широке поняття, що стосу­ється переважно підприємств: кожне підприємство створюється з метою виробництва певного виду продукції, яка і є для нього про­фільною.

У процесі функціонування в економіці постійно виникають нові види виробництв, які відокремлюються в самостійні виробничі оди­ниці. Наразі діють спеціалізовані підприємства з виробництва авто­мобільних і тракторних двигунів, хоча до недавнього часу вони ви­готовлялися на автомобільних і тракторних заводах.

Сучасний стан розвитку національної економіки зумовлює пев­ні проблеми в розвитку спеціалізації підприємств об'єднання. Це по­в'язано з тим, що предметна спеціалізація не забезпечує підвищення ефективності виробництва, а відтак і конкурентоспроможності віт­чизняної продукції. Через відсутність інвестицій стає неможливим створення нових спеціалізованих підприємств. Зростає суперечність між обмеженими коштами на створення цих підприємств і законо­мірним у ринковій економіці збільшенням та оновленням номенкла­тури продукції, що виготовляється. Подолати цю суперечність мож­на за рахунок розвитку подетальної спеціалізації на підприємствах малого бізнесу.

Поиск по сайту: