Задачі, класифікація транспорту на виробництві

Сучасне промислове підприємство споживає, переробляє і відправляє великі обсяги різних вантажів. Перевезення сировини, матеріалів, напівфабрикатів як всередині підприємства, так і за його межами, відправлення готової продукції, відходів виробництва здійснюються транспортом. У цьому процесі, як правило, беруть участь дві групи транспорту:

- транспорт сторонніх організацій, що здійснює перевезення на договірних умовах;

- транспорт, що належить підприємству і що є його власністю, оформлений в одне або кілька підрозділів (за видами транспорту), що входять в інтегральне поняття - транспортне господарство. Транспортне господарство, як правило, доручаються вантажно-розвантажувальні роботи на підприємстві.[3]

Задачі транспортного господарства можна розділити на дві групи:

забезпечення переміщення сировини, палива, напівфабрикатів, виробів і готової продукції в суворій відповідності до вимог технологічного процесу, прийнятого на підприємстві;

забезпечення мінімізації витрат на перевезення і вантажно-розвантажувальні роботи. Це завдання також досить актуальна, оскільки кількість працівників транспортного господарства досягає 25-50% усієї кількості робітників, зайнятих в інших допоміжних і обслуговуючих підрозділах, а витрати на транспортні, вантажно-розвантажувальні роботи і зміст самого транспорту в структурі собівартості продукції підприємства сягає 3 -7, а іноді навіть 12%.[30c.11]

Ці завдання реалізують підрозділи - цехи, дільниці, що спеціалізуються, як правило, за видами транспортних засобів - залізничний, безрейковий та ін (табл. 1). До складу цих підрозділів входять транспортні засоби, під'їзні колії та дороги, ремонтні та екипіровочних пункти.

Таблиця 1 – Види транспорту

Завдання такого безрейкового цеху наступні:

- організація транспортного обслуговування підрозділів основного і допоміжних виробництв у суворій відповідності з технологічним процесом і заданими програмами;

- ефективне використання транспортних і вантажно-розвантажують зочних засобів;

- механізація і автоматизація вантажно-розвантажувальних операцій;

- проведення попереджувальних ремонтів транспортних і погрузочно-розвантажувальних засобів і підтримання їх в працездатному стані;

- підбір і навчання кадрів водіїв, машиністів, ремонтників. Такий цех досить жорстко пов'язаний в технологічному процесі виробництва. Тому особливе місце і значення в ньому приділяється диспетчерської групі, яка постійно підтримує зв'язок з диспетчерською службою підприємства та диспетчерами цехів.

Сутність організації міжцехових перевезень

Одна з особливостей промислового виробництва при його системному представленні полягає в тому, що дана система носить яскраво виражений імовірнісний характер. Вірогідними є не тільки зовнішні фактори, що впливають на систему в цілому, а й поведінка кожного її елементу (колективу людей, засобів і предметів праці). З урахуванням імовірнісного характеру протікання виробничого процесу організація ефективного транспортного обслуговування виробництва являє собою досить складне завдання: необхідно забезпечити своєчасну подачу транспортних засобів під навантаження і своєчасну доставку їх до місця споживання. Недотримання цієї вимоги призводить до додаткових зупинок окремих агрегатів, перебоїв у виробничому процесі та ін; щоб уникнути зупинки з вини транспорту доводиться створювати велику кількість різних за потужністю проміжних складів.[25]

Можна, звичайно, збільшити кількість транспорту, але тоді ефективність його знизиться, тобто питомі витрати на його утримання зростуть, що дуже небажано.

Організація перевезень має передбачати стабільність розмірів і напрямків окремих вантажопотоків і виконання роботи з графіками і маршрутами перевезень.

Перевезення вантажів можуть бути разовими, що здійснюються за окремими (неповторним) вимогам-замовленнями; маршрутними, що здійснюються за певними напрямами і розкладів (маршрутах).

Запланована система маршрутів повинна повністю задовольняти вимогам основного виробництва, забезпечувати нормальну і рівномірне завантаження транспортних засобів, максимальне використання їх технічних характеристик (швидкість, потужність, продуктивність, вантажопідйомність і т. д.) при мінімальних пробігах.[29]

Вибір системи маршрутів залежить головним чином від структури вантажопотоків та територіального розташування обслуговуваних об'єктів підприємства. На підприємствах масового і великосерійного виробництва, що мають технологічно пов'язані заготівельні, механічні, термічні, складальні та оздоблювальні цехи, система кільцевих маршрутів може давати значно вищі показники транспортної роботи, ніж маятникова система. Навпаки, на підприємствах одиничного і малосерійного виробництва з невеликою кількістю цехів доцільніше застосовувати маятникові системи.

Необхідно відзначити, що вибір типів транспортних засобів для обслуговування вантажопотоків визначається родом вантажів, обсягом вантажопотоку, відстанню перевезення, характером і режимом роботи обслуговуваного ділянки виробництва, а також ступенем оснащеності його технічними засобами для необхідних вантажно-розвантажують зочних операцій. Як правило, час пробігу транспортних засобів між пунктами відносно мало у порівнянні з часом навантаження-розвантаження. Це вимагає максимальної механізації вантажно-розвантажувальних робіт, застосування різної спеціальної тари, піддонів, захоплень і т. п.[7]

Планування транспортного обслуговування

На сучасному промисловому підприємстві переміщується значна кількість різноманітних вантажів. Здійснення постійних виробничих взаємозв'язків між структурними підрозділами можливе лише при відповідному рівні організації транспортного господарства, що містить комплекс підрозділів, які займаються навантажувально-розвантажувальними роботами та переміщенням вантажів. Основними завданнями транспортного господарства є:

1) забезпечення чіткого і безперервного функціонування виробничого процесу;

2) оптимальне використання всіх видів транспортних засобів;

3) механізація і автоматизація навантажувально-розвантажувальних робіт;

4) підвищення продуктивності праці робітників транспортного господарства;

5) зниження собівартості транспортних операцій.

На підприємствах із великими обсягами перевезень вантажів організовуються спеціалізовані цехи залізничного, автомобільного та інших видів транспорту. На середніх і невеликих підприємствах створюється єдиний транспортний цех. Транспортне господарство підприємства очолює начальник транспортно-технологічного відділу.[10]

Уся сукупність транспортних операцій на підприємстві здійснюється за допомогою трьох взаємопов'язаних видів транспорту: зовнішнього; міжцехового; внутрішньоцехового. Зовнішній транспорт забезпечує зв'язок підприємства з приймальними пунктами транспорту загального користування (залізничними, водними станціями та аеропортами), а також зі складами місцевих контрагентів. Міжцеховий транспорт використовується для перевезень вантажів на території підприємства (між цехами, службами, складами). Внутрішньоцеховий транспорт виконує транспортні операції у межах окремого цеху. Він, у свою чергу, поділяється на:

а) загальноцеховий - перевезення вантажів між цеховими складами, дільницями, технологічними лініями;

б) міжопераційний - зв'язок між окремими робочими місцями.

Організація діяльності транспортного господарства включає такі етапи:

1) складається відомість і схеми вантажопотоків;

2) вибирається система організації роботи транспорту;

3) розраховується необхідна кількість транспортних засобів;

4) складається графік роботи транспорту.[12]

2.1. Методика планування транспортного обслуговування виробництва

При оцінках рівня організації та ефективності управління транспортним обслуговуванням всі показники розбивають на дві групи: загальні та спеціальні.[13]

До загальних показників відносять показники ритмічності, безперервності, надійності, пропорційності, паралельності виробничих процесів. [20]

1. Коефіцієнт паралельності:

(2.1.1)

де – тривалість виробничого циклу при паралельному виконанні робіт (при паралельній формі руху);

– фактична тривалість виробничого циклу за даних умов.

2. Коефіцієнт ритмічності:

(2.1.2)

Кр – коефіцієнт ритмічності виробництва за певний розрахунковий період (здебільшого за місяць);

Т – кількість календарних відтинків часу, на яку поділену розрахунковий період (днів, декад);

Вк.ф – фактичний обсяг продукції, виготовлений за t-й відтинок часу (день, декаду) у встановленому вимірі, у межах запланованого (перевиконання не враховується);

Вк.пл – обсяг продукції, передбачений планом на розрахунковий період.

де – щоденне відхилення недоданої продукції в прийнятих одиницях;

t – тривалість аналізованого періоду;

– плановий випуск продукції.

де – фактичний випуск продукції за відповідні періоди, але не вищий планового показника.

3. Коефіцієнт безперервності:

(2.1.3)

де – тривалість технологічної основної частини виробничого циклу.

4. Коефіцієнт прямоточності:

Кпрям = Допт:Дфакт (2.1.4)

де Кпрям - коефіцієнт прямоточності;

Допт- оптимальна тривалість інтервалу між окремими етапами виробничого процесу;

Дфакт- фактична тривалість інтервалу між окремими етапами виробничого процесу;

де – тривалість транспортних операцій.

5. Рівень пропорційності можна оцінити за допомогою показника середньоквадратичного відхилення:

Коефіцієнт пропорційності обчислюється за формулою:

Кпр=Мmin:Мmax (2.1.5)

де Кпр- коефіцієнт пропорційності;

Мmin - мінімальна пропускна спроможність структурних підрозділів;

Мmax - максимальна пропускна спроможність структурних підрозділів.

де – пропускна здатність відповідного етапу, процесу, цеху чи операції;

– обсяг виробництва за планом;

m – кількість етапів робіт, операцій, процесів.

До спеціальних показників, що характеризують рівень організації транспортного обслуговування відносять:

1. Коефіцієнт технічної готовності рухомого складу автотранспорту, який характеризує частку технічно справних автомобілів у загальному парку автомобілів, що знаходяться на підприємстві

Коефіцієнт технічної готовності характеризує ступінь готовності ДТЗ до перевезень і визначається:

для одного автомобіля за Дсп календарних днів: ат = Дт/Дсп;

для парку ДТЗ за один робочий день: ат = Ат / Асп;

для парку ДТЗ за Дн календарних днів: ат =АДТ / АДсп (2.1.6.)

де Дт — дні парку, готового до експлуатації.

2. Коефіцієнт випуску рухомого складу характеризує ефективність роботи парку ДТЗ щодо випуску рухомого складу на лінію і визначається:

для одного автомобіля за Дсп календарних днів: ав = Де / Дсп;

для парку ДТЗ за один робочий день: ав = Ае / АсП;: (2.1.7)

за Дн календарних днів: ав = АДе / АДН = [АДСП-(АДН + АД,)] / АДСП,

Де Дсп — списочні дні; Де — дні експлуатації; АДН — автомобіле-дні нормованих простоїв.

Ці коефіцієнти залежать від технічного стану ДТЗ (ступеня зношення), умов експлуатації, якості і методу виконання ремонту, часу простою під час технічного обслуговування і ремонту.

Коефіцієнт випуску, крім того, залежить від нормативних простоїв, шляхових і кліматичних умов (бездоріжжя, заноси), сезонності перевезень, організації роботи АТП.

Через організацію роботи ДТЗ у вихідні і в святкові дні підвищується коефіцієнт випуску ДТЗ. Для його підвищення необхідно також не допускати простою ДТЗ, готових до експлуатації, через різні організаційні причини (відсутність роботи, несвоєчасне постачання палива, шин та ін.).[8]

Підвищення коефіцієнта технічної готовності досягається:

- своєчасним і якісним проведенням ТО і ремонту ДТЗ;

- використанням сучасного методу ремонту;

- організацією другого ТО у міжзмінний час;

- виконанням встановлених правил технічної експлуатації ДТЗ;

- дбайливим ставленням водія до закріплених за ним ДТ

3. Коефіцієнт використання вантажопідйомності характеризує кількість вантажу, що припадає в середньому на одиницю вантажопідйомності транспортного засобу. Розрізняють статичний та динамічний коефіцієнти вантажопідйомності.[9]

Статичний коефіцієнт використання вантажопідйомності визначається за кількістю перевезених вантажів, а динамічний — за кількістю виконаної роботи.

(2.1.8)

де – фактично перевезена кількість вантажів, т,

– номінальна вантажопідйомність транспортного засобу, т;

– фактично виконана робота з вантажоперевезень, т-км;

– номінальний обсяг роботи з вантажоперевезень, т-км.

4. Коефіцієнт нерівномірності перевезень характеризує повноту використання транспортних засобів і визначається за формулою:

(2.1.9)

де – максимально можливий вантажопотік за даний період часу;

– середній вантажопотік за той же період часу.

Для оцінки ефективності використання транспортних засобів можна використати і загальноприйняті показники:

- продуктивність праці;

- собівартість перевезень та величину транспортних витрат, що приходиться на одиницю виконуваних робіт.

Аналіз названих показників дає можливість виявити резерви та накреслити напрямки можливого підвищення рівня організації та ефективності транспортного обслуговування виробництва.

2.2. Планування транспортного обслуговування в умовах Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегапром".

Основним завданням організації та функціонування транс і кравця господарства на ТОВ "Мегапром"є своєчасне і безперебійне обслуговування виробництва транспортними засобами з переміщення вантажів у ході виробничого процесу. [1]

Планування перевезень вантажів є початковим моментом при розробці трансфінплана транспортного підприємства. План перевезень вантажів в першу чергу розробляється по підприємствам і організаціям, затвердженого для обслуговування керівництвом ТОВ "Мегапром". Вихідними даними для складання плану перевезень вантажів є заявки підприємств і організацій. Розроблений план перевезень вантажів на планований період зіставляють з провізними здібностями автомобільного парку. При цьому забезпечується виконання обсягу перевезень в встановлені терміни. Обсяг транспортних робіт по заводу (вантажообіг) визначається на підставі даних про кількість вступників та відправляються вантажів з урахуванням їх номенклатури і внутрішньозаводських переміщень в процесі використання. Перевезення - складають 70-95% загального вантажообігу.

Для ефективного планування потреби ТС визначаються вантажообіг підприємства і вантажопотоки.

Вантажообіг - це сума всіх вантажів, що переміщуються на підприємстві за певний проміжок часу (або сума всіх вантажопотоків підприємства).[8]

Вантажопотік - кількість вантажів (т, шт, кг), переміщуються в певному напрямку між цехами і складами за певний проміжок часу.

Вантажопотоки розраховуються на підставі:

- видів переміщуваних вантажів;

- пунктів відправлення і доставки;

- відстаней між пунктами;

- обсягів переміщуваних вантажів;

- частоти і регулярності перевезень.

Перекладач поділяються на разові та маршрутні.

Разові перевезення - перевезення по окремим неповторним замовленнях (заявками).

Маршрутні перевезення - постійні або періодичні перевезення за визначеними маршрутами.

Одним з методів визначення обсягів вантажопотоків і вантажообігу підприємства є складання шахової відомості.

У цій відомості відображаються всі переміщення вантажів. По вертикалі перераховані цехи-відправники і склади, а по горизонталі в тому ж порядку зазначені цехи-одержувачі і склади. Кожен цех і склад представлений графою і рядком. Підсумки граф показують загальне надходження вантажів в даний цех, підсумки рядків - величину відправлення вантажів. Сума підсумків граф або рядків по всіх цехах і складах відображає величину внутрішніх вантажопотоків.

За даними шахової відомості, планувань цехів і генеральних планів підприємств складають діаграму вантажопотоків, тобто графічне зображення в відповідному масштабі всіх вантажопотоків на схемі генерального плану заводу. Аналіз діаграми вантажопотоків сприяє виявленню нераціональних перевезень і встановленню оптимальної транспортної схеми, яка є основою всіх розрахунків роботи транспорту. По вантажообігу і вантажопотоків встановлюють тип і структуру парку транспортних і підйомно-транспортних машин, кількість вантажно-розвантажувальних постів, вид маршрутів засобів перервної (циклічної) дії - маятниковий або кільцевої, що забезпечує велике завантаження транспортних засобів.[10]

Розрахунки роботи транспорту ведуться переважно по найбільшому добовому вантажообігу Q добу з урахуванням коефіцієнта нерівномірності До нер надходження та відправлення вантажів:

де Q г - річний вантажообіг; D - число робочих днів у році. Коефіцієнт нерівномірності перевезень показує відношення максимально можливого вантажообігу до середньорозрахунковим за певний період часу (К нер = 1,1 Вё 3,0).

3 Аналіз виконання плану з транспортного обслуговування

Поиск по сайту: