Аналіз складу, структури і технічного стану основних фондів

Використанню основних фондів повинна приділятися особлива увага, оскільки від використання основних фондів залежать усі технічно-економічні показники: випуск продукції, її собівартість, продуктивність праці, прибуток, рентабельність і фінансовий стан.

Саме тому кожне підприємство повинно постійно вишукувати резерви підвищення ефективності використання основних фондів.

Основні фонди поділяються на:

- виробничі;

- невиробничі.

Виробничі основні фонди функціонують у сфері матеріального виробництва підприємства.

Невиробничі – це фонди невиробничої сфери (житлові будинки, об’єкти соціального-культурного і побутового обслуговування, які перебувають на балансі підприємства).

Завданням аналізу стану та ефективності використання основних фондів є:

- визначити забезпеченість підприємства та його структурних підрозділів основними фондами, відповідність їх складу, структури та технічного рівня виробничій потребі;

- оцінити технічний стан і віковий склад основних фондів, зокрема їх активної частини;

- визначити ступінь ефективності використання основних фондів за узагальнюючими показниками та вплив факторів на зміну цих показників;

- проаналізувати ефективність використання наявного парку устаткування за часом і за потужністю, виявити їх вплив на випуск продукції;

- виявити резерви підвищення фондовіддачі та шляхи їх мобілізації, збільшення обсягу продукції та прибутку за рахунок поліпшення використання основних фондів.

Для аналізу використовують:

- форма № 1 «Баланс підприємства»;

- форма № 3 «Звіт про фінансово-майновий стан підприємства»;

- форма № 11-ОФ «Звіт про наявність та рух основних фондів»;

- форма № БП «Баланс виробничої потужності»;

- форма № 2КБ «Звіт про введення в дію об’єктів основних фондів і використання капіталовкладень» та інші джерела інформації.

Аналіз розпочинають, як правило, з оцінки змін у наявності основних фондів на кінець звітного періоду порівняно з початком та визначення темпів зростання.

Наступним етапом аналізу є дослідження змін, які відбулися в структурі основних фондів. Під структурою основних фондів розуміють співвідношення окремих груп основних виробничих фондів. В різних галузях промисловості, народного господарства структура основних виробничих фондів є різною. Вона визначається специфікою галузі і відображає виробничо-технічні особливості підприємства, пов’язані з різним рівнем концентрації, особливостями спеціалізації, кооперування, комбінування, формами і методами організації виробництва.

Кожне підприємство повинно намагатися створювати оптимальну структуру основних фондів, постійно поліпшувати її за рахунок оновлення та модернізації устаткування, зменшення частки зайвого малоефективного устаткування, підвищення рівня автоматизації механізації, спеціалізації кооперування.

Аналіз змін структури основних фондів проводиться методом порівняння питомої ваги кожної групи основних фондів до їх загальної вартості на кінець звітного періоду за аналогічними показниками на початок періоду.

Особливу увагу слід приділити дослідженню і оцінці активної частини основних промислово-виробничих фондів, оскільки саме ці фонди характеризують виробничі можливості підприємства.

Оскільки найбільш активною частиною основних фондів є устаткування, то в ході аналізу необхідно встановити кількісну забезпеченість підприємства та його структурних підрозділів машинами та устаткуванням, визначити їх технічний рівень, відповідність світовим зразкам.

За ознакою участі в процесі виробництва все устаткування підприємства доцільно згрупувати в такі групи:

- наявне;

- встановлене;

- невстановлене.

До наявного відносять усе устаткування, незалежно від того, де воно перебуває.

До встановленого – призначене до роботи за планом, фактично працююче (діюче) і непрацююче (яке простоює), тобто змонтоване і підготовлене до роботи устаткування.

До невстановленого відносять устаткування, яке підлягає установці (зберігається на складі, перебуває в монтажу, змонтоване, але нездане в експлуатацію) і надлишкове устаткування (зайве устаткування та непридатне, яке підлягає списанню).

Для оцінки повноти використання устаткування визначають коефіцієнт використання наявного устаткування та коефіцієнт використання встановленого устаткування.

У ході аналізу рекомендується дати оцінку виконанню плану із впровадження нової техніки, визначити частку прогресивного автоматизованого і модернізованого устаткування і вимірювальних приладів у загальній вартості всього устаткування і вимірювальних приладів.

Для узагальнюючої оцінки динаміки основних фондів і характеру її змін розраховують коефіцієнти оновлення, уведення, вибуття, ліквідності, приросту та відтворення основних фондів.

Коефіцієнт оновлення (К_он) відображає інтенсивність оновлення основних фондів і обчислюється за формулою:

К _{он = ,}

де Ф_пост..- вартість основних фондів, що надійшли, за відповідний період;

Ф_кін.р. - вартість основних фондів на кінець року.

Оцінку вибуття основних фондів проводять за коефіцієнтом вибуття (К_виб.), який характеризує ступінь інтенсивності вибуття основних фондів з виробництва й обчислюється як відношення вартості вибулих за звітний період основних фондів (Ф_виб.) до вартості фондів на початок цього ж періоду (Ф_поч.р):

К _{виб. =}

Важливим етапом аналізу основних фондів є дослідження їх технічного стану. Для цього обчислюють та вивчають такі узагальнюючі показники технічного стану, як коефіцієнт зношеності та коефіцієнт придатності.

Коефіцієнт зношеності (К_зн.) визначається як відношення суми зношеності (З_н.) за відповідний період до початкової вартості цих же основних фондів (Фn):

К _{зн = .}

Цей коефіцієнт показує міру зношеності основних фондів, що перебувають в експлуатації, тобто ту частину вартості фондів, яка перенесена на новостворений продукт.

Коефіцієнт придатності (К_пр) обчислюється як відношення залишкової вартості основних фондів (Ф_з) до їх початкової вартості Ф(n):

К _{пр = = 1 -} К _зн.

Узагальнюючими показниками забезпеченості підприємства основними виробничими фондами є фондоозброєність праці та технічна озброєність праці.

Фондоозброєність – це відношення середньорічної вартості промислово-виробничих фондів до середньоспискової чисельності робітників у найбільшу зміну. Технічна озброєність праці визначається відношенням вартості виробничого устаткування до середньоспискової чисельності робітників у найбільшу зміну. В ході аналізу зіставляють темпи зростання технічної озброєності праці з темпами зростання продуктивності праці. Позитивної оцінки заслуговує випередження темпів зростання продуктивності праці.

За результатами аналізу розробляють заходи щодо поліпшення використання зовсім не використовуваних або частково використовуваних основних засобів.

Поиск по сайту: