Засновницьки документи підприємства та їх підготовка

Найголовніше в організації нового підприємництва, створенні власної справи — це її запуск, старт, вихід на «стаціонарну орбіту». Як свідчить досвід, більше половини спроб створення фірм безуспішно завершується вже на початковій стадії. У багатьох випадках провал або загасання підприємницького задуму обумовлені невмінням, незнанням простих речей, організаційною недосконалістю побудови початкової стадії проекту, створення власної справи. У зв'язку з цим увага підприємця-початківця повинна бути привернута на деякі загальні вимоги та правила, які необхідно знати і дотримуватись, щоб не допустити зриву вашої справи ще на самому початку. Аби не зазнати фіаско у благородному прагненні стати підприємцем, початківцям необхідно завчасно знати, які документи необхідні для заснування фірми, як вони готуються, як формується статутний фонд підприємства, як здійснюється державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності.

Незалежно від способу утворення регламент (послідовність) створення підприємства буде однаковим і повинен містити таку послідовність:

1) пошук бізнес-ідеї, її обґрунтування, підбір "команди" (партнерів);

2) пошук та визначення обсягів та джерел фінансування підприємства;

3) побудова плану діяльності (бізнес-плану);

4) державна реєстрація підприємства.

Відбираючи та обґрунтовуючи ідею, підприємець насамперед виходить із власних інтересів, обирає відповідне господарське поле своєї діяльності та визначає ринкову стратегію (концепцію) майбутнього (або діючого) підприємства.

Коли ідея обґрунтована, підібрана команда однодумців для її реалізації, постає необхідність визначення джерел фінансування бізнесу. Не зважаючи на наявність широких кредитних та інших можливостей 90% всіх підприємців починають із самостійного фінансування або родичами або друзями, і лише 10% стартового капіталу має банківське або інвестиційне походження.

Заздалегідь слід знати, хто може здійснювати підприємницьку діяльність, а кому забороняється. Крім того, необхідно також бути обізнаним з існуючими обмеженнями у здійсненні підприємницької діяльності. Тепер, вибравши вид діяльності, визначивши найбільш ефективну форму організації, ще раз добре поміркувавши, усе зваживши і прийнявши остаточне рішення, можна переходити до наступного етапу — підготовки засновницьких документів для державної реєстрації фірми.

До засновницьких документів, що підтверджують статус юридичних осіб і без яких неможливо заснувати фірму, відносять статут та установчий договір. Створення малих підприємств, товариств, асоціацій, об'єднань підприємств та інших приємницьких структур без цих основних документів неможливе. Для тих, хто створює приватні фірми на правах малих підприємств з індивідуальною формою організації бізнесу, необхідним документом є статут підприємства, а для підприємств колективною формою організації бізнесу (товариства, об'єднання підприємств тощо) — необхідні статут та установчий договір.

Установчі документи оформлюють українською мовою, докладно вивіряють і зшивають у вигляді окремого зошита. Всі оригінали та копії повинні мати однакове виконання й оформлення.

Досить часто засновники нової юридичної особи добре опрацьовують статут, однак поверхово ставляться до підготовки установчого (засновницького) договору. Тим більше, що вимоги щодо статуту докладно визначені законодавством, а вимоги щодо установчого договору не деталізовано. Однак установчий договір (угода) вик онує важливу регулювальну роль, оскільки діє до реєстрації та після зняття з реєстрації підприємства, а також регламентує питання, які не висвітлюють у статуті.

Що ж таке статут підприємства?

Статут підприємства — це офіційно зареєстрований документ, який визначає форму власності підприємства, сферу його діяльності, спосіб управління та контролю, порядок утворення майна підприємства й розподілу прибутку порядок реорганізації підприємства та інші положення, які регламентують діяльність юридичної особи.

Статут підприємства — це його мала конституція, його основний закон.

Завдання статуту — дати найбільш повне уявлення про правовий статус підприємства (фірми) як самостійного суб'єкта підприємницької діяльності, що має всі права юридичної особи, про його внутрішній механізм управління і самоуправління, режим формування та розпорядження його коштами і прибутком. Таке призначення статуту виявляється і в його структурі, яка, як правило, складається з таких розділів (статей), як:

-найменування та місцезнаходження фірми;

-загальні положення;

- предмет, цілі та напрямки діяльності фірми;

-юридичний статус фірми;

-зовнішньоекономічна діяльність;

-майно фірми;

-фонди фірми;

-виробничо-господарська діяльність;

-прибуток фірми та його розподіл;

-відшкодування збитків;

-органи управління та контролю фірми;

-організація та оплата праці;

-облік та звітність;

-припинення діяльності фірми.

На особливу увагу в статуті заслуговують такі питання:

♦докладний опис власників і засновників із зазначенням і юридичної адреси або паспортних даних;

♦ описання можливих видів діяльності, навіть — потенційних.

♦ описання юридичного статусу підприємства та питань, пов'язаних з реєстрацією прав власності (записи, цінні папери незалежний реєстратор, емісії тощо);

♦докладне описання органів управління та їх компетенції. Порядок призначення керівника, бухгалтера. Контрольні або ревізійні органи, права їх та обов'язки;

♦ трудові відносини та їх регламентація, повноваження трудового колективу і ради підприємства, профспілкової організації;

♦ порядок внесення змін до статуту.

Організація підприємства, якщо кількість осіб, які бажають його заснувати, двоє або більше, починається з розробки та прийняття установчого договору.

Установчий договір — це угода (договір), яка укладається між двома або декількома засновниками щодо створення підприємства (фірми) певним шляхом. Суть установчого договору полягає в тому, що він є одним із різновидів згоди про спільну господарську діяльність з утворенням самостійної юридичної особи.

В установчому договорі визначають:

- преамбулу;

-предмет договору;

- назву та місцезнаходження фірми;

-загальні положення договору;

- юридичний статус фірми;

-статутний фонд і вклади учасників (засновників);

-права та обов'язки учасників (засновників);

-майно фірми. Розподіл прибутку; порядок виходу зі складу учасників;

-форс-мажор;

-розв'язання суперечок;

-умови припинення (розірвання) договору;

- умови та строки набуття договором чинності;

-інші умови.

Установчий договір набирає чинності з моменту його підписання всіма засновниками (учасниками) фірми.

Засновницькі документи — важливий атрибут підприємницького бізнесу. Вони підтверджують юридичний статус підприємства і через те потребують професійного підходу до укладання. Тому таку роботу, як правило, доручають фахівцям (юристам, економістам). Користуючись кваліфікованими довідковими матеріалами, а також ознайомившись зосновними положеннями законодавчих актів щодо підприємницьких структур, можна провести цю роботу самостійно.

Процес укладання засновницьких документів передбачає:

- підготовчу роботу, в ході якої визначають цілі, завдання, методи організації підприємства;

- попередні переговори з потенційними засновниками (учасниками) для підприємств з колективною формою власності;

-збирання й узагальнення необхідних матеріалів;

- створення робочої групи для розробки статуту та установчого договору;.

- юридичні та економічні консультації щодо змісту засновницьких документів;

-підготовку і проведення установчих зборів.

На установчих зборах розглядають:

- питання створення (заснування) підприємства (фірми),форми власності;

- проекти найменування фірми та її юридичну адресу;

-склад засновників;

-строки розробки засновницьких документів;

- питання щодо вибору керівних органів фірми та інші організаційні питання.

Рішення зборів оформлюють протоколом, який підписують усі засновники. У разі позитивного рішення фірму вважають заснованою. На чергових зборах розглядають та затверджують підготовлені засновницькі документи. Цей факт підтверджуеться протоколом. Статут та установчий договір підписують усі засновники (учасники), тиражують необхідною кількістю примірників, засвідчують державним нотаріусом і подають на реєстрацію. Тільки після реєстрації підприємство (фірма) дістає право на функціонування.

Для створення та початку діяльності підприємства (фірми) потрібен стартовий капітал. Цю функцію виконує статутний фонд.

Статутний фонд — це сукупність грошових коштів та майна, необхідних для організації та початку функціонування підприємства (фірми).

Статутний фонд створюється внесенням вкладів засновниками (учасниками) і може поповнюватися за рахунок прибутку від господарської діяльності підприємства, а в разі потреби й за рахунок додаткових вкладів учасників, у тому числі спонсорів. Вкладом до фонду можуть бути усі види майна — будівлі, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності; кошти засновників (учасників), у тому числі й у вільно конвертованій валюті; усі види майнових прав — на користування землею та іншими природними ресурсами, різними майновими об'єктами, а також на використання винаходів, «ноу-хау», інших об'єктів інтелектуальної власності та інші права, що не належать до майнових, але мають товарну вартість.

До моменту реєстрації підприємства, яке функціонує наприклад, товариство з обмеженою відповідальністю), кожний із його учасників зобов'язаний внести до статутного фонду не менше 30% коштів, як зазначено в засновницьких документах що має підтвердити банк. З цією метою за заявою засновників у банку відкривається тимчасовий рахунок, який після реєстрації перетворюється у розрахунковий.

Протягом року всі учасники підприємства (фірми) повинні повністю внести свій вклад до статутного фонду. У разі невиконання учасниками цих зобов'язань за час прострочення вони сплачують 10% річних з недовнесених сум, якщо інші не передбачено засновницькими документами.

Мінімальний обсяг статутного фонду становить: для акціонерного товариства — суму, еквівалентну 1250 мінімальнії заробітним платам (відповідно до ставки на момент йот створення); для інших товариств (товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю, повних та командитних товариств) — 100 мінімальним заробітним платам.

Кошти статутного фонду спрямовують на розвиток ви робництва.

Використовувати кошти статутного фонду на заробітну плату, заохочення та інші потреби — забороняється. Статутний фонд є власністю засновників (учасників) у межах їхніх вкладів.

Поиск по сайту: