Основні теоретичні положення. Нафтогазоносна область (НГО) – це територія земної кори з нафтовими, газовими або газоконденсатними родовищами

Нафтогазоносна область (НГО) – це територія земної кори з нафтовими, газовими або газоконденсатними родовищами, приуроченими до крупного геоструктурного елемента 1-го порядку, який характеризується загальною геологічною будовою, геологічною історією розвитку та характером нафтогазонакопичення.

Нафтогазоносна провінція (НГП) – це територія розповсюдження скупчень нафти і газу, яка поєднує суміжні нафтогазоносні області і характеризується подібністю головних рис регіональної геології і загальними основними регіонально-нафтогазоносними товщами.

За приуроченістю нафтогазоносних провінцій до основних структурних елементів земної кори виділяють 3 типи НГП: платформні, геосинклінальні (складчасті), перехідних територій.

У залежності від віку основних продуктивних відкладів виділяються НГП кайнозойського, мезозойського, мезо-кайнозойського, палеозойського і палеомезозойського нафтогазонагромадження.

На території України виділяють три нафтогазоносні регіони: Західноукраїнський; Східноукраїнський; Південноукраїнський.

Західноукраїнський регіон охоплює нафтогазоносну область Передкарпатського прогину і Cкибової зони Карпат; Львівський палеозойський прогин Волино-Подільської плити виділяється як окремий газоносний район. На заході регіону виділяється також газоносний район Закарпатської западини.

В межах нафтогазоносної області Передкарпатського прогину і Скибової зони Карпат з південного заходу на північний схід виділяють такі основні тектонічні елементи:

- Скибову зону Карпат;

- Внутрішню зону Передкарпатського прогину (це геосинклінальний схил цього прогину);

- Зовнішню зону Передкарпатського прогину (це платформний схил цього прогину).

Львівський палеозойський прогин Волино-Подільської плити, де на даний час відкриті газові промислові родовища, являє собою вже платформну ділянку Східноєвропейської платформи, тому ця частина України виділяється в окремий газоносний район.

Газоносний район Закарпатської западини виповнений потужною товщею неогенових відкладів, у складі яких виділяють туфогенні утворення. Тут вже відкриті промислові газові родовища і встановлено декілька перспективних на газ площ.

Східноукраїнський нафтогазоносний регіон приурочений до Дніпровсько-Донецької западини (ДДз), яка являє собою разом з Прип’ятським прогином Прип’ятсько-Дніпровсько-Донецьку нафтогазоносну провінцію. На території України ДДз являє собою нафтогазоносну область. В межах ДДз виділяють наступні основні повздовжні тектонічні елементи: борти западини, які являють собою схили Воронежського масиву (на північному сході) і Українського кристалічного щита (на південному заході).

В центрі западини з північного заходу на південний схід простягається Дніпровсько-Донецький грабен, який на південному сході через ділянку, яка називається Перехідною зоною, контактує з зануреною Донецькою складчастою спорудою, що відома як Донбас.

Південноукраїнський нафтогазоносний регіон складається з нафтогазоносної області Скіфської плити, яка в південному напрямку занурюється під води Чорного моря (Чорноморський шельф), а в східному напрямку – під води Азовського моря (Азовська частина шельфу). Крім вказаного в межах Південноукраїнського регіону виділяють нафтогазоносний район Індольського прогину до якого прилягає з півдня занурена під води Чорного моря частина Кримської гірської споруди (це Східне продовження Чорноморського шельфу). Індольський прогин разом з Кубанською западиною в літературі одержав назву Індоло-Кубанської нафтогазоносної області. Тому саме Індольський прогин на території України виділяється як нафтогазоносний район.

В межах Одеської області виділяють окремий нафтогазоносний район Переддобрудзького прогину, який також входить в межі південноукраїнського нафтогазоносного регіону.

Поиск по сайту: