Основні теоретичні положення

При вивченні геологічної будови, підрахунку запасів, проектуванні та аналізі розробки родовища необхідно знати, як змінюються по площі і розрізу окремі стратиграфічні одиниці та продуктивні пласти, їх витриманість, умови залягання, постійність складу, товщини та ін.

Виділення в розрізі пробурених свердловин однойменних комплексів порід, свит, горизонтів і пластів, а також простеження їх по площі та визначення умов залягання проводять за допомогою кореляції. Кореляцією називають співставлення розрізів пробурених свердловин з метою виділення однойменних пластів та простеження їх границь. Кореляцію розрізів проводять за різними ознаками, до яких належать: біостратиграфічні – відмінності у фауністичній і флористичній характеристиках порід розрізу; хроностратиграфічні - вміст акцесорних мінералів, форма зерен, забарвлення, характерні включення у породі та ін.; літогенетичні - склад порід, ємнісно-фільтраційні властивості порід та ін.

На родовищах, що розробляються, основну інформацію про продуктивний розріз отримують за комплексом геофізичних досліджень в свердловинах (ГДС), тому при кореляції ці дані беруться за основу і доповнюються даними відбору і дослідження керну, випробування свердловин та ін.

При проведенні співставлення розрізів свердловин перш за все виділяють опорні горизонти, маркуючі пласти або пласти-репери, тобто такі пласти, фізико-літологічна характеристика яких зберігається в межах всього родовища, нафтогазоносного району або навіть регіону. Таким чином репером називають витриманий за площею і за товщиною пласт, який за промислово-геофізичними характеристиками або іншими ознаками різко відрізняється від вище і нижчезалягаючих порід.

Кореляція дозволяє встановити послідовність залягання гірських порід, які розкриті свердловиною, виділити одновікові пласти, дозволяє простежувати за зміною їх товщин, літологічного і фаціального складів, встановити наявність тектонічних порушень. На основі узагальнення і інтерпретації результатів кореляції складають геологічні розрізи, структурні карти, карти товщин, карти неоднорідностей, по яких вивчають будову продуктивних пластів.

Виділяють три види кореляції: регіональну, загальну та детальну.

Регіональна кореляція – це співставлення розрізів свердловин пробурених в межах декількох площ або в цілому регіоні.

Загальна кореляція – співставлення розрізів свердловин, пробурених у межах якої-небудь площі або родовища.

Детальна кореляція – співставлення між собою частин розрізів свердловин в межах продуктивних пластів, горизонтів або продуктивної нафтогазоносної товщі.

Кореляція починається з виділення і ототожнення на каротажних діаграмах опорних горизонтів, які простежуються у розрізах свердловин. Потім, після попередньої кореляції по опорних горизонтах, приступають до пошарового розчленування розрізу і виділення всіх пластів та прошарків.

Підсумковим документом при проведенні кореляції розрізів свердловин є кореляційна схема - креслення, призначене для відображення стратиграфічних співвідношень в розрізах свердловин. Тут фіксуються глибини залягання і товщини стратиграфічних підрозділів у всіх пробурених свердловинах. Зазвичай кореляційні схеми будують у вертикальному масштабі 1:2000; 1:1000; 1:500; 1:200. Такі схеми будують або у відповідності до розміщення свердловин на структурі, або по порядку їх номерів (рис. 4.1).

Одним із основних елементів кореляційних схем є лінія співставлення, яку проводять для більш наочного показу зміни товщин відкладів, що корелюються. Лінією співставлення може служити покрівля або підошва пласта-репера. При цьому сталими повинні бути товщини як самого пласта-репера, так і пластів, які його перекривають. Лінію співставлення проводять грубою рискою і по ній вирівнюють розрізи всіх свердловин. Зміни товщин нижче- і вищезалягаючих порід стають добре помітними. Границі одновікових шарів з’єднують прямими лініями, границі перерв – хвилястими.

В результаті проведення кореляції складають нормальний і типовий розрізи родовища, які відображають середній розріз родовища, характерний для більшості свердловин. При нормальній тектонічній будові складають зазвичай один розріз, при блоковій тектоніці – декілька.

1-аргіліти; 2-алевроліти; 3-пісковики водонасичені;

4-пісковики нафтонасичені.

Рисунок 4.1 - Схема кореляції продуктивної частини

розрізів свердловин

При проведенні розвідувальних робіт складають нормальний розріз родовища, при розбурюванні родовища видобувними і нагнітальними свердловинами – типовий.

При складанні нормального розрізу враховують дійсну (істинну) товщину порід, а при складанні типового – вертикальну (рис. 4.2). Перерахунок вертикальної товщини пласта на істинну проводиться за рівнянням:

h_n = h_b × cosa, (4.1)

де h_n - істинна (нормальна) товщина пласта, м;

h_b - вертикальна товщина пласта, м;

a - кут падіння пласта.

Рисунок 4.2 - Схема співвідношення істинної та

вертикальної товщин пласта

Крім нормального (типового) розрізу родовища, будують ще зведений геолого-геофізичний розріз (рис. 4.3). Він зручний для складання розрізів проектних свердловин, а також для тих випадків, коли встановлені значні зміни товщин гірських порід. Товщину всіх пластів при побудові цього розрізу вказують окремо в колонці від мінімальної до максимальної. З правого боку від літологічної колонки дають геофізичну характеристику всіх відкладів, з лівої – вказують ділянки розрізу, які охарактеризовані керном або боковим ґрунтоносом; точками показують наявність зразків із залишками флори і фауни.

Таке узагальнення матеріалів буріння дозволяє більш обґрунтовано відбирати зразки гірських порід в тих інтервалах розрізу, де відсутній керновий матеріал.

Рисунок 4.3 – Зведений геолого-геофізичний розріз

Поиск по сайту: