Поняття про уяву. Види і прийоми уяви

Уява – це психічний процес створення нового в формі образу, уявлення або ідеї. Людина може подумки уявити собі те, чого в минулому не сприймала або не здійснювала, у неї можуть виникати образи предметів і явищ, з якими вона раніше не зустрічався. Будучи найтіснішим чином пов'язана з мисленням, уява характеризується більшою, ніж при мисленні, невизначеністю проблемної ситуації. Це завжди є певним відходом від дійсності. Але в будь-якому випадку джерело уяви – об'єктивна реальність. Це образне конструювання змісту поняття про предмет (або проектування схеми дій з ним) ще до того, як складеться саме поняття (а схема отримає виразне, верифіковані і реалізоване в конкретному матеріалі вираз). [14, с. 204].

Уява – особлива форма людської психіки, що стоїть окремо від інших психічних процесів і разом з тим займає проміжне положення між сприйняттям, мисленням і пам'яттю. Специфіка цієї форми психічного процесу полягає в тому, що уява, ймовірно, характерна тільки для людини і дивним чином пов'язана з діяльністю організму, будучи в той же самий час самим «психічним» із усіх психічних процесів і станів. Останнє означає, що ні в чому іншому, крім уяви, не проявляється ідеальний і загадковий характер психіки.

Уява постійно балансує на межі свідомого і несвідомого, одного асоціативного контексту та іншого, деструктивності та конструктності. Тому вона завжди створює широкий простір для самовизначення людини як митця. Звісно самої лише уяви мало для того щоб відбулася повноцінна творча діяльність людини; тут уява вступає в союз з іншими творчими психічними процесами – інтуїцією і мисленням. Інтуїтивні осяяння творять передумови бісоціативних зв’язків в уяві, а останні дають напрям точним операціям творчого мислення, опосередкованими знаками (словами, мовою). [2, с. 114].

Уява є основою наочно-образного мислення, що дозволяє людині орієнтуватися в ситуації і вирішувати завдання без безпосереднього втручання практичних дій. Воно багато в чому допомагає людині в тих випадках життя, коли практичні дії або неможливі, або ускладнені, або просто недоцільні (небажані).

Образи уяви не завжди відповідають реальності, в них є елементи фантазії, вимислу. Якщо уява малює свідомості такі картини, яким нічого або мало що відповідає в дійсності, то вона носить назву фантазії. Якщо, крім того, уява націлене на майбутнє, її іменують мрією. [7, с. 261].

Активну уяву людини поділяють на творчу і репродуктивну.

Репродуктивна або відтворююча уява являє собою процес створення образів, що відповідають опису. При цьому створений образ є лише суб'єктивно новим, а об'єктивно він уже існує, створений іншими. Самостійність у створенні образу тут відносна. Побудова образу відбувається на основі словесного опису об'єктів, сприймання їх зображень у вигляді креслень, схем, карт та ін. Вона спирається також на різноманітні історичні, археологічні, етнографічні, літературні та інші джерела. Особливо важливою є просторова уява. Вона необхідна учням при вивченні стереометрії, при розв'язуванні геометричних задач на комбінацію геометричних тіл, при виконанні робіт з креслення, малювання.

Творча уява передбачає самостійне створення нових образів, які реалізуються в оригінальних і цінних продуктах діяльності. Продукти творчої уяви формуються з елементів того досвіду, який людина набула або запозичила в інших. [4, c. 143].

Залежно від основного напряму діяльності людини її уява найбільше виділяється в якійсь певній галузі: у конструктивній, художній чи літературній творчості, у практичній діяльності тощо.

Індивідуальні особливості уяви виражаються також і в перевазі у різних людей тих чи інших уявлень: зорових, слухових та ін… Наприклад, в уяві художника переважають зорові образи форм і кольорів, в уяві конструктора – зорові образи, що виражають геометричні та конструктивні відношення. Індивідуальні відмінності виявляються і в тому, що уява одних людей є більш різноманітною за змістом, а в інших – односторонньою.

Поиск по сайту: