МЕТА НАСТУПУ. СПОСОБИ ПЕРЕХОДУ В НАСТУП

Наступ проводять із метою розгрому (знищення) противника та оволо­діння важливими районами (рубежами, об'єктами) місцевості. Її досягають шля­хом: ураження противника всіма наявними засобами; рішучої атаки; стрімкого просування військ у глибину оборони противника; знищення і взят­тя в полон його живої сили; захоплення зброї, різних об'єктів і вказаних районів (рубежів) місцевості.

При веденні наступу розгром противника здійснюють, здебільшого шляхом одночасного вогневого ураження підрозділів його першого, другого ешелонів та резервів і рішучого наступу механізованих і танкових частин (підрозділів) у визначених їм смугах і оволодіння вказаним районом (рубежем).

Для досягнення мети наступу на напрямку головного удару створюється і постійно підтримується перевага в силах і засобах над противником. У вирішальні моменти бою здійснюють маневр ударами авіації, масують вогонь артилерії та інших засобів ураження, а також застосовують тактичні по­віт­ряні десанти, другі ешелони й резерви.

Наступ можна проводити після тривалої чи короткочасної оборони, при переході військ у контрнаступ і для розвитку успіху, здобутого в контрнаступальній (наступальній) операції.

Залежно від обстановки і поставлених завдань, наступ можна вести на противника, який обороняється, наступає або відходить.

Наступ на противника, який обороняється, здійснюють із положення безпосереднього зіткнення з ним, або з висуванням з глибини. Він розпо­чинається з прориву оборони противника, який полягає в її зломі ударами всіх видів зброї.

Наступ на противника, який наступає, ведуть шляхом зустрічного бою, а на противника, який відходить, – шляхом його переслідування.

У сучасних умовах способи переходу в наступ постійно вдосконалюються. У зв'язку з різким підвищенням потужності, далекобійності засобів ураження, швидкості й маневрових можливостей частин і підрозділів недоцільно зосереджувати завчасно ударні угруповання безпосередньо перед переднім краєм оборони противника. Таке зосередження стає дуже ризикованим, то­му що виникає небезпека знищення військ зброєю масового ураження і зви­чайними вогневими засобами противника. Маючи високі маневрові можливості, війська зараз здатні швидко висуватися з глибини й атакувати з ходу. Цей спосіб переходу в наступ застосовують нині в багатьох арміях світу.

На сьогодні перехід у наступ із ходу може здійснюватися не тільки в процесі розвитку бою в тактичній чи оперативній глибині оборони про­тивника, але і на початку операції, в тому числі й при прориві підготовленої, добре укріпленої оборони противника, оскільки вогневими ударами війська, які наступають, у змозі знищити чи надійно придушити оборону і, використовуючи їхні результати, стрімко атакувати противника, розвиваючи успіх у глибину.

У сприятливих умовах обстановки (в ході розвитку бойових дій у глибині оборони противника) підрозділи можуть атакувати противника, розгор­таючись у бойовий порядок з похідних колон, тобто безпосередньо з маршу. Такий спосіб атаки не дає противнику можливості маневрувати, забезпечує раптовість удару. Зараз широке застосування нової зброї, авіаційних засобів створює передумови для подальшого розвитку способів переходу військ у наступ: поєднання ударів з фронту, флангів і тилу, ударів з повітря, а на приморських напрямках – і з моря; бойових порядків противника; викорис­тання різних військових хитрощів для введення його в оману.

Тому мистецтво командирів і штабів при виборі способів переходу в наступ полягає в тому, щоб повністю використати фактор раптовості, застати противника непідготовленим, не дати йому можливості повністю застосо­вувати свої сили і засоби, перш за все високоточну зброю, при відбитті атаки військ, які наступають, і разом з тим, створити сприятливі умови для нанесення сильного удару, маневрування вогнем і підрозділами при прориві оборони противника.

Поиск по сайту: