Основні риси морфологічної будови слов’янських мов

Ще в античний період представники александрійської школи, виділивши морфологію як основний розділ граматики, ґрунтовно розробили вчення про частини мови, яке лягло в основу давніх слов’янських граматик XVI-XVII ст.

Іменник. На сьогодні порядок іменних відмін у різних слов’янських мовах не збережений із праслов’янського періоду. Категорія відмінка теж зазнала змін. У російській, словенській мовах втрачено, наприклад, лише кличний відмінок, а болгарська, македонська мови майже втратили цю категорію.

Категоріяроду. У різних слов’янських мовах відбувся процес перегрупування іменників за родами. Наприклад:

¦ у російській мові слово облако – середнього роду, в болгарській мові облак – чоловічого;

¦ тополя – в українській, білоруській, польській, болгарській, сербохорватській мовах жіночого роду, тополь у російській, словацькій, словенській – чоловічого;

¦ слово вечер – в болгарській мові жіночого роду, в українській, сербохорватській, чеській, польській – чоловічого.

Категоріячисла. Уже у праслов’янській мові занепадала двоїна (на сьогодні збереглася у серболужицькій та словенській мовах). Як архаїчна збереглася в родовому, давальному, місцевому, орудному відмінках назв парних предметів, наприклад: плечима, очима, дверима.

Спільним для слов’янських мов є те, що на сьогодні зберігається розрізнення іменників за твердою та м’якою групами.

Прикметник. Прикметники у праслов’янській мові мали три роди. У більшості слов’янських мов і тепер наявна спiльнiсть у вiдмiнюваннi iмен та прикметників, крiм болгарської та македонської мов, якi протягом свого iсторичного розвитку втратили вiдмiнювання іменників.

Приклад відмінювання:

У праслов’янській мові існували повна або членна форма прикметників (novъ + j), пізніше відбулося стягнення форми (dobraja – dobra). Ступені порівняння прикметників існували ще з часу індоєвропейської мови: noveje – novejesa, для утворення найвищого ступеня в основному додавалась частка най, у сучасних болгарській, македонській – пo.

Числівник. В усіх слов’янських мовах ця частина мови сформувалась пізніше. Числівники у слов’янських мовах бувають прості (назви одиниць), складні (назви десятків), складені (наприклад, тисяча дев’ятсот п’ятдесят п’ять).

Числівник один успадкований українською мовою із давньоруської. Форми цього числівника в давньоруській мові становили закономірний розвиток спільнослов’янських форм jеdиnъ, jеdиnа, jеdиnо. Числівники сорок і дев’яносто, на відміну від інших десятків, не мають відповідників у західно- та південнослов’янських мовах. Сорокъ — у давньоруській мові мало значення «сорочка, мішок». У сорок уміщалися чотири десятки соболиних або кунячих шкурок — повний комплект для пошиття шуби. Згодом іменник сорок набув абстрактного значення числа. Відповідники числівникові тисяча є в західнослов’янських та частині південнослов’янських мов.

Дієслово. Істотні зміни пережила праслов’янська мова в дієслівній системі. Дієслівні часи найбільшу стійкість виявляють у формах теперішнього часу:

Особи укр. біл. болг. серб. пол. чеська
1 особа несу нясу неса несем niose nesu
2 особа несеш нясеш несеш несеш niosiesz neses
3 особа несе нясе несе несе niosie niosie

Займенник. У слов’янських мовах збереглася переважна частина відмінкових форм займенників. Енклітичні форми мі, si, ti збереглися у польській, чеській, болгарській, сербохорватській мовах.

Форма я утворилася ще в доісторичні часи, збереглася лише в болгарській аз та македонській jas.

Для більшості слов’янських мов характерний займенник Ви на позначення ввічливості. У польській мові форма ввічливості виражається використанням слів pan, pani. Західнослов’янською особливістю є форми вказівного займенника ten у значенні он, у сербохорватській мові наявний займенник дваі, що використовується для позначення давнього потрійного розрізнення віддалених предметів.

З-поміж морфологічних відмінностей української мови від усіх інших слов’янських слід виділити такі:

¦ інфінітиви на -ти: косити, летіти, ходити, сидіти,

¦ збереження давніх закінчень орудного відмінка -ою, -ею: межею, душею, жінкою, людиною;

¦ закінчення -ові, -еві у давальному відмінку однини іменників чо­ловічого роду: волові, господареві, свекрові, котові;

¦ форми майбутнього складеного часу на -му: писатиму, малюватиму та інші.

Поиск по сайту: