Самостійна робота №3

1. Будь-яка бізнес-система в тій чи іншій мірі взаємодіє з навколишнім середовищем. При цьому взаємодія може бути як позитивним, так і негативним. Друге, на жаль, зустрічається частіше. Тому будь-який бізнес-одиниці необхідно сформулювати певні принципи взаємовідносин з навколишнім середовищем, невід'ємною частиною яких повинні бути екологічні аспекти.

Певний вплив на дану систему взаємовідносин надають здійснюють нагляд та контроль у сфері охорони навколишнього середовища державні органи, а також підвищили в останнім часом свою активність громадські організації. Однак тут часто доводиться стикатися з ситуаціями, коли діяльність громадських організацій спрямована не на вирішення завдань охорони навколишнього середовища та запобігання екологічних правопорушень, а на зовсім інші цілі - наприклад, на отримання ними фінансової допомоги від великих корпорацій або участь у конкурентній боротьбі між пріродопользователямі для дискредитації тій чи іншій їх діяльності або продукції.

Слід також відзначити низький професійний рівень екологічного менеджменту, зумовлений не тільки законодавчими й економічними причинами (насамперед низьким екологічною свідомістю суспільства), але в ряді випадків і боязню менеджерів середньої ланки втратити роботу через звинувачення в нелояльності ставленні до компанії.

Разом з тим низька якість управління екологічної складової піддає компанію великому ризику: даний недолік може бути використаний конкуруючими компаніями, державними органами і громадськими організаціями, що спричинить за собою великі збитки, а можливо, і повне припинення економічної діяльності.

Як приклад візьмемо карту міста, на якій відображена ступінь забрудненості окремих районів. З одного боку, подібна інформація сигналізує про негативні екологічних процесах, що відбуваються в будь-якому районі, з іншого - грає роль фактора, що визначає ціну нерухомості.

Екологічна складова бізнес-системи являє собою сукупність наступних факторів: доступність для виробництва природних ресурсів, екологічні перешкоди для бізнесу, екологічні вимоги до продукції підприємства, форми впливу підприємства на навколишнє середовище в процесі виробництва продукції або надання послуг.

Способи реалізації екологічного менеджменту

Для того щоб забезпечити якісний менеджмент у сфері екології, необхідно визначити стратегію взаємодії бізнесу з навколишнім середовищем при строгому її відповідність вимогам екологічного законодавства. Найбільш оптимальним тут є взаємодія з екосистемою у межах се динамічних змін та їх врахування при розвитку бізнес-системи. При складанні бізнес-проектів необхідна детальна ландшафтно-екосіс-темна експертиза, що відображає динаміку як самого проекту, так і тієї частини геосистеми, на яку він буде впливати.

Менеджмент може здійснюватися:

· Спеціалістом в галузі екології;

· Відділами або структурними підрозділами, відповідають за екологічну безпеку;

· За допомогою аутсорсингу.

Менеджер в області екології має тісно взаємодіяти не тільки з державними органами контролю та нагляду, науково-дослідними інститутами та їх підрозділами, громадськими екологічними організаціями, але й зі ЗМІ з метою формування у громадськості позитивного відношення до діяльності підприємства в області екології. При цьому доцільно проведення проблемних семінарів як щодо діяльності самого підприємства, так і щодо використання інновації в даній області. Слід також створити інноваційно-проектні групи з вирішення проблем, що виникають у сфері екології.

Екологічний менеджмент повинен включати в себе розробку проектів з мінімальним впливом на навколишнє середовище і урахуванням її динаміки, а також стратегічних планів щодо попередження та ліквідації можливих аварійних ситуацій. При цьому необхідно використовувати методологію ризик-менеджменту і страховий захист.

Таким чином, на підприємстві повинна бути створена цілісна система екологічного менеджменту, що взаємодіє з різними зовнішніми організаціями і дозволяє не тільки знизити вплив на навколишнє середовище при звичайної господарської діяльності, але і звести до мінімуму ризик аварій і можливі збитки від них.

Створити таку систему можуть не тільки великі промислові підприємства, але і компанії, що представляють середній і дрібний бізнес, - за допомогою аутсорсингу.

Екологічна безпека та моніторинг стану навколишнього середовища є венчурними видами діяльності, отже, необхідно постійно розвивати створені на вашому підприємстві системи управління в екології, наприклад використання EMS-технологій.

Екологія як економічна складова в бізнес-системах поки сприймається більше як вимушені витрати. Однак сприятливий стан природного середовища - це не тільки показник позитивної соціальної обстановки в регіоні, але й актив для розвитку бізнесу.

В основному всі заходи з охорони природи спрямовані на регулювання впливу на природні системи. До них відносяться, наприклад, встановлення нормативів, ліцензування, сертифікація, стандартизація, екологічний аудит, плата за забруднення навколишнього середовища, податки за забруднення навколишнього середовища, екологічне страхування.

Вимагають розробки методи використання властивостей самої системи та її буферних властивостей, можливості їх розширення, а також динаміка геосистеми. Система управління повинна бути комплексною - тут неприйнятний односторонній підхід.

Необхідно детально дослідити всі пов'язані з впливом на екологію випадки виникнення суспільної напруженості та розробити комплекс заходів, спрямованих на її зниження. Тут потрібен чіткий тристоронній контроль з боку державних органів, природокористувачів і громадськості. Тільки взаємодія всіх сторін дозволить виробити найбільш ефективні заходи щодо використання природних ресурсів і збереження сприятливої ​​природного середовища.

2. З моменту заснування в 1926 р. Національного комітету пильності, британський світ реклами зацікавлений у добровільному регулюванні своєї діяльності. Різні уряди, здебільшого лейбористські, також намагалися контролювати рекламну діяльність за допомогою відповідного законодавства. У британському законодавстві 250 законів та правил так чи інакше стосуються реклами, а тепер до них слід додати ще й директиву Ради Європи.

Переваги та недоліки двох форм контролю все ще є предметом дискусій. Яка з них є ефективнішою? Чи взагалі потрібні дві форми контролю? Ці два питання вимагають глибоких роздумів, оскільки відповіді на них є набагато складнішими за прості твердження, що обидві форми є корисними і ефективними, але з різних причин.

Поиск по сайту: