Післявоєнна економіка Англії

У післявоєнний період економіка, хоча й позбавилася німецької конкуренції на світовому ринку, проте ще більше відставала від американської. Технічний застій у промисловості, пасивний зовнішньоторговельний баланс, значні втрати торгового флоту і багато інших чинників зумовили тривалий період нестійкого розвитку народного господарства країни аж до початку світової економічної кризи 1929—1933 рр. До того ж позиції англійського капіталу на світовому ринку послабилися внаслідок експансіоністської політики США. Більше того, Англія виявилась їхнім боржником — сума боргу становила 4 млрд дол. США.

У післявоєнний період уряд Ллойда Джорджа (прем'єр-міністра Великобританії в 1916—1922 рр.) здійснював активну політику переведення економіки на мирні рейки: ліквідовували державні контрольні органи, роздержавлювали військовий комплекс країни. Однак це не призвело до скасування державного регулювання економіки. На початок 20-х років XX ст. держава мала в 4 рази більше військових заводів, ніж до війни. З метою регулювання економічних процесів у 1919 р. ухвалили Закон про відмову від золотого стандарту фунтів стерлінгів, унаслідок чого держава перетворилася на єдиного контролера випуску паперових грошей. У 1921 р. уряд вирішив частково відновити контроль над залізницями країни. Розширили також соціальні функції держави: допомога безробітним, житлове будівництво, розвиток системи народної освіти. Загалом до 1924 р. економічний застій подолали.

Особливість економічного розвитку Англії в післявоєнний період полягала в тому, що, втрачаючи лідерство у виробництві товарів широкого вжитку, Англія зосередилася на виробництві товарів розкоші. Завдяки цьому вона могла втримати прибуткову нішу на зовнішньому та внутрішньому ринках.

Посилення протекціоністських тенденцій у світовій торгівлі пришвидшило витіснення товарів масового вжитку Англії із зовнішніх ринків. Проте уряд продовжував дотримуватися принципу фритредерства. Крім того, країна поступово втрачала товарні ринки, що пов'язано з відчутною переорієнтацію англійського уряду на збереження лідерства Англії в банківській сфері. Наприклад, у 1925 р. уряд здійснив ревальвацію англійської валюти шляхом відновлення золотого стандарту фунта стерлінгів. Вартість його прирівнювалася до 4,86 дол. США, тобто відновили довоєнне співвідношення між англійською й американською валютами. Хоча це і сприяло зростанню курсу фунта стерлінгів, проте подорожчання англійських товарів зачепило інтереси промисловці в-експортерів.

Стабілізація (1924—1928) не дала бажаних результатів. Промислове виробництво країни в 1928 р. так і не досягло довоєнного рівня, а за його обсягами Англія посіла третє місце в капіталістичному світі. Водночас за допомогою американських та англійських капіталів Німеччина відновила економічну могутність і зайняла друге місце.

Поиск по сайту: