І 4.3. Правовий статус господарських

Об'єднань

Для успішної організації своєї діяльності в умовах ринкової

конкуренції, підприємства прагнуть об'єднуватись у промислові,

і промислово-фшансові та інші групи. Стаття 70 Господарського

С.И. Кравчук. Госполарськеправо України

кодексу України надає підприємствам право об'єднуватисьу групи підприємств за галузевим, територіальним чи іншим принципом, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству Украї­ни. Такі групи підприємств визначаються в теорії господарсько­го права як господарські об'єднання, які слід відрізняти від гос­подарських товариств, що є підприємствами, а не об'єднаннями. Наведене визначення з юридичної точки зору означає, що госпо­дарське об'єднання — це один з видів суб'єктів господарського права. Підприємства, які увійшли до об'єднання, є його членами або його учасниками (ст. 118 Господарського кодексу України, ст. 27 Закону України "Про власність").

Стаття 118 Господарського кодексу України визначає госпо­дарське об'єднання як господарську організацію, утворену у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, нау­кової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Як суб'єкт права об'єднання має свої економічні, організаційні та юридичні ознаки, які відрізняють його від підприємства:

1. Підприємства консолідуються в групи-об'єднання на основі
певних матеріальних (економічних) інтересів (спільність інте­
ресів). Абзац 4 стаття 119 Господарського кодексу України наво­
дить їх перелік. Це об'єднання виробничої, науково-технічної,
комерційної діяльності членів об'єднання, централізація управ­
лінських, координаційних функцій тощо.

Матеріальні інтереси як основа об'єднання визначаються засновниками у договорі або статуті як мета, завдання та функції об'єднання. Договір укладають між собою підприємства — за-^ сновники об'єднання. Статут затверджують власники майна об'єднання. Єдність матеріальних інтересів членів як основа об'єднання — це його економічна ознака.

2. Об'єднання як суб'єкт господарського права має майно,
юридично відособлене від майна членів об'єднання.

Майном об'єднання є:

а) передані членами об'єднання на його баланс кошти згідно
з договором чи статутом;

б) майно, набуте об'єднанням в результаті господарської
діяльності;

в) майно створених об'єднанням підприємств.

Майно такого суб'єкта є колективною (спільною частковою)

Розаіл 4. Правовий статус госполарських товариств та об'єднань І 67

власністю, право на частки в якій належить членам об'єднання. Майно членів об'єднання не входить до складу майна об'єднання. З урахуванням цього розмежовується відповідальність об'єднання і його членів як суб'єктів права: об'єднання не відповідає за зобов'я­заннями своїх членів, а останні не відповідають за зобов'язаннями об'єднання і один одного. Договором (статутом, положенням) мо­жуть бути передбачені винятки з цього правила. Після припинен­ня діяльності об'єднання майно, яке залишилося після задоволен­ня вимог кредиторів, розподіляється між його колишніми члена­ми. Порядокрозподілу(якправило, відповідно до часткової участі) визначається договором або статутом. Цю ознаку об'єднання мож­на вважати економіко-юридичною ознакою.

3. Централізація в руках об'єднання як суб'єкта права функцій і повноважень його членів. Це організаційно-правова ознака. Склад функцій, які централізує об'єднання, визначають його засновники у договорі або статуті. Це можуть бути виробни­чо-господарські, науково-технічні, комерційні, правозастосовчі (захисні) та інші функції. Юридичним вираженням їх централі­зації є делегування членами об'єднанню у відповідних частинах повноважень, передбачених абз. 2 ч. 2 ст. 120 Господарського ко­дексу України, з метою централізованого керівництва їхньою діяльністю з боку органів об'єднання. Правовою формою деле­гування є Договір або статут об'єднання.

4. Наявність особливої правосуб'єктності, яка обумовлена організаційною структурою об'єднання. Членами об'єднання мо­жуть бути лише підприємства (організації)—юридичні особи, кож­не з яких при входженні до об'єднання зберігає права юридичної особи і діє на підставі абз. З ч. 4 ст. 118 Господарського кодексу України. Цим об'єднання відрізняється від підприємства, яке не має в своєму складі інших юридичних осіб. Тобто підприємства як члени об'єднання залишаються самостійними суб'єктами госпо­дарського права. Разом з тим об'єднання підприємств також є са­мостійним суб'єктом права. Об'єднання створюється і реєструється як суб'єкт права; діє на основі договору або статуту; володіє май­ном, яке юридично відособлене від майна членів об'єднання; має самостійний (власний) і зведений баланси, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку зі своєю назвою, і є юридич-і (ою особою. Реєстрація об'єднання як суб'єкта права здійснюєть­ся у тому самому порядку, який встановлено для підприємств.

68 | _______________ С.И. Кравчук. Гос поларське право України

Стаття 119 Господарського кодексу України, яка визначає види господарських об'єднань, основи і порядок їх створення та реєстрації, ознаки об'єднання як суб'єкта права, правове стано­вище підприємств - членів об'єднання; Закон України "Про власність", який визначає господарське об'єднання як суб'єкт права колективної власності (ст. 20), підстави виникнення цього права (ст. 21), об'єкти права власності господарського об'єднан­ня (ст. 27); декрети і постанови Кабінету Міністрів України, яки­ми створено господарські об'єднання в окремих галузях народ­ного господарства (зв'язку, вугільної промисловості, транспорту і дорожнього господарства, енергетики, нафтової, газової, нафто­переробної промисловості та нафтозабезпечення, будівельного комплексу тощо), а також договори, статути та положення про окремі об'єднання (тобто локальні нормативні акти, укладені або затверджені засновниками і власниками майна об'єднань).

Оскільки створення господарських об'єднань не може су­перечити антимонопольному законодавству, законодавство про господарські об'єднання узгоджується з відповідними статтями Закону України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності" та закону " Про захист економічної конкуренції".

Види об'єднань—це їх класифікація за певними матеріальни­ми та юридичними критеріями з урахуванням законодавчих визна­чень.

Матеріальним критерієм класифікації об'єднань на види за­кон визначає мету, або, інакше, основу їх створення та діяльності. Це може бути: досягнення спільних матеріальних та інших інте­ресів членів об'єднання, координація їхньої діяльності, централі­зоване виконання виробничо-господарських і управлінських функцій, реалізація спільного інвестиційного проекту (програми) тощо.

Юридичним критерієм класифікації об'єднань на види ст. 20 Господарського кодексу України визначає правовий режим член­ства учасників в об 'єднаннях. Відповідно до цього критерію розрі­зняють договірні і статутні об'єднання, які класифікуються також залежно від їхньої організаційно-правової форми: державні, недер­жавні, змішані.

Наведена класифікація об'єднань не є вичерпною, оскільки законом передбачено, що підприємства можуть об'єднуватися й в

Розліл 4. Правовий стат ус госполарських товариств та об'єднань | 69

інші структури за галузевим чи територіальним принципом. До них відносять як договірні, так і статутні об'єднання, що мають свої власні назви. Це можуть бути компанії (наприклад, Державна ак­ціонерна судноплавна компанія "Укррічфлот"), виробничі об'єднання, комбінати, трести та інші об'єднання підприємств з традиційними назвами (наприклад, Південно-Західна залізниця, Українське об'єднання "Авіалінії України" тощо).

До договірних господарських об'єднань належать:

1. Корпорації- об'єднання, які створюються підприємства­ми будь-якої форми власності на основі поєднання їх спільних виробничих, наукових і комерційних інтересів та централізова­ного управління діяльності. Для цього члени об'єднання делегу­ють правлінню своїх повноважених.

2. Асоціації- договірні об'єднання, які створюються учас­никами з метою координації їхньої діяльності (узгодження дій по номенклатурі товарів, цінах та маркетингу).

3. Промислово-фінансові групи - об'єднання, до складу яких можуть входити промислові та сільськогосподарські підприєм­ства, банки, наукові та проектні установи й організації усіх форм власності, що мають за мету отримання прибутку. Промислово-фінансові групи створюються за рішенням КМУ. Різновидом таких груп є міждержавні промислово-фінансові групи, які складаються з українських та іноземних юридичних осіб і створюються на основі міжурядового або міждержавного договору зазгодоюВРУ.

Головне підприємство іучасники промислово-фінансових груп укладають Генеральну угоду про сумісну діяльність, пов'язану з ви­робництвом кінцевої продукції, яка затверджується постановою КМУ. Рішення про створення промислово-фінансових груп прий­мається у протокольному вигляді КМУ у тримісячний термін в разі створення такого проекту за участю українського головного підприємства і учасника промислово-фінансової групи; у шести­місячний термін—у разі створення транснаціональної промисло­во-фінансової групи.

Реорганізація промислово-фінансової групи здійснюється шляхом виходу з неї головного підприємства або його учасника, яке приймається КМУ за поданням центрального органу виконав­чої влади, яка контролює дотримання податкового законодавства.

Договірні об'єднання відрізняються від статутних правовим режимом створення і функціонування. Засновниками цих об'єд-

70 І С.Й. Кравчук. Госполарське право України

нань можуть бути підприємства всіх форм власності. Створю­ються вони на добровільних засадах. Засновники для створення договірного об'єднання укладають між собою багатосторонній установчий договір, у якому визначають усі необхідні умови діяль­ності об'єднання (склад сторін, мету і предмет діяльності, спільне майно, централізовані функції і повноваження). Юридичною ос­новою створення договірного об'єднання є волевиявлення сторін договору.

Основним у правовому становищі договірних об'єднань, що відрізняє їх від статутних, вважається принцип добровільного член­ства. По-перше, підприємствадобровільно входять до цих об'єднань як їх засновники або члени. По-друге, підприємства-члени на свій розсуд (згідно з власними рішеннями) можуть вийти зі складу дію­чого договірного об'єднання. У випадках виходу зберігають силу взаємні зобов'язання й укладені договори підприємств з об'єднан­ням і між собою. Це загальне правило.

Право самостійного виходу з об'єднання не поширюється на чотири категорії суб'єктів права, що входять до складу об'єднання. Самостійні підприємства, що ввійшли до складу об'єднання до 1 квітня 1991 р., можуть вийти з нього за згодою власника майна (уповноваженого органу) і з участю трудового колективу. Аналогіч­ний порядок виходу встановлено для структурних підрозділів (оди­ниць) об'єднань. При виході цим суб'єктам надаються права підприємств. За згодою об'єднання має право вийти з його складу підприємство, яке створене об'єднанням (ст. 27 закону "Про власність"). Право підприємств на вихід з об'єднань окремих видів обмежується також декретами КМУ, згідно з якими створено відповідні об'єднання. Це стосується підприємств, які функціону­ють у спільному для групи підприємств технологічному процесі. До таких об'єднань відносять галузеві об'єднання: залізниці, паро­плавства та інші об'єднання транспорту, зв'язку, вугільної та інших галузей промисловості, енергетики тощо. До статутних об'єднань належать:

1. Концерни- об'єднання промислових, будівельних, транс­портних, торговельних підприємств, наукових організацій, які ство­рюються на основі повної фінансової залежності членів об'єднан­ня від одного або групи підприємств. Фінансовою залежністю обу­мовлено те, що в концерні застосовується найвищий ступінь централізації управлінських функцій і повноважень концерну.

Розліл 4. Правовий статус госполарських товариств та об'єлнань | 71

2. Державні і комунальні господарські об'єднання - об'єднан­ня підприємств відповідної форми власності, які утворюються пе­реважно у формі корпорації або концерну.

3. Консорціуми — тимчасові статутні об'єднання промисло­вого та банківського капіталу для досягнення статутної мети. Та­кою метою є досягнення певних результатів при реалізації інвес­тиційно-будівельних проектів. Після її досягнення консорціуми ліквідовуються або перетворюються у постійно діїоче господарсь­ке об'єднання.

Особливості правового становища статутних об'єднань поля-гаютьутому,що:

—засновниками їх є власники і уповноважені органи, анесамі підприємства. Зокрема це стосуєтьсядержавнихконцернів і корпорацій. Так, українські корпорації та концерни за­гальнодержавної власності створюються, реорганізуються та ліквідуються рішеннями КМУ (декретами, постанова­ми). Склад членш і статути цих об'єднань затверджують відповідні галузеві міністерства і держкомітети (безпосе­редньо або за погодженням з Антимонопольним коміте­том, Мінекономіки, Мінфіном України). Статутні об'єднан­ня галузевого масштабу створюють безпосередньо галузеві міністерстваідержкомітети(Мінтранс,Держкомвуглепром, Мїнзв'язку). Територіальні статутні об'єднання комуналь­ної власності створюються, реорганізуються і ліквідуються відповідними радами народних депутатів чи держадмініст­раціями;

—статутні об'єднання діють на підставі затверджених заснов­никами статутів, тобто не маютьустановчихдоговорів. Отже, предметі цілі їхньоїдіяльності визначають власники (упов­новажені органи), а не самі члени об'єднань;

—особливістю правового становища державних статутних об'єднань є обмежене право виходу підприємств з них. Дер­жавні підприємства мають право вийти з державних об'єд­нань за згодою органів, визначених в актах про їхнє ство­рення.

Функціїта компетенція господарського об'єднання за загаль­ним правилом визначаються в індивідуальному порядку — тими нормативними актами, якими створюється об'єднання.

72 | С.И. Кравчук. Госполарське право України

Господарському об'єднанню, як правило, притаманні такі функції:

—виконання завдань, визначенихдоговором, статутом, ак­том про створення об'єднання (промислова діяльність, бу­дівництво, транспортна діяльність та ін.);

—вирішення спільних для групи підприємств питань, зо­крема питань соціально-економічного розвитку;

—проведення спільної для галузі науково-технічної політи­ки (поліпшення якості продукції, підвищення технічного рівня виробництва, ефективне використання потужностей, зовнішньоекономічнадіяльністьтощо);виконанняпри необхідності планових функцій, якщо це передбачено ста­тутом або установчим договором;

—координаційні;

— захист прав та інтересів підприємств об'єднання тощо.

Існує такожпрактикаделегуванняКМУ окремим господарсь­ким об'єднанням функцій і повноважень центральних органів дер­жавної виконавчої влади- Зокрема, нездійснено Декретом КМУ від 19 лютого 1993 р." Про управління майном, що є у загальнодер­жавній власності, в будівництві та промисловості будівельних ма­теріалів". Цим декретом державним корпораціям, створеним у бу­дівництві та промисловості будівельних матеріалів, надано статус центральних органів державної виконавчої влади, тобто вони є ви­щими органами щодо підприємств, які входять до об'єднання.

Делегування функцій і відповідних повноважень означає, що господарські об'єднання діють у відносинах з підприємствами, які до них входять, як вищий орган. Це означає, що вони виконують такі функції і реалізують такі повноваження:

—приймають рішення про створення, реорганізацію і ліквіда­цію підприємств і організацій;

—затверджують статути цих суб'єктів або положення про них;

—контролюютьдотримання підприємствами статутів (поло­жень);

—вживають заходів до керівників підприємств у випадках по­рушення статутів (положень);

—здійснюють контроль за ефективним використанням і збе­реженням майна, закріпленого за підприємствами;

—укладають і розривають контракти з керівниками під-

приємств;

Розліл 4. Правовий статус господарських товариств та о б'єднань | 73

— дають згоду Фонду державного майна України на ство­рення спільних підприємств, у статутні фонди яких пере­дається майно, що є загальнодержавною власністю. Корпораціям як центральним органам державного управлі­ння заборонено безпосереднє втручання в господарську діяльність підприємств, вищими органами щодо яких вони є.

Контрольні запитання

1. Які види товариств визнаються Законом України " Про госпо­дарські товариства"?

2. Яка специфіка юридичного статусу акціонерного товариства?

3. Якийпорядокстворенняакціонернихтовариств?

4. Що визначає правовий режим дивідендів?

5. Чим відрізняється в своєму створенні та діяльності товариство з обмеженою відповідальністю відтоваристваздодатковою відпо­відальністю?

6. За яких умов командитне товариство перетворюється у повне?

7. Чим договірні об'єднання відрізняються від статутних?

8. На які об'єднання не поширюється право самостій ного виходу з утворення?

74 І С.Й. Кравчук. Госполарське право України

Р039ІП5

Поиск по сайту: