Третинний сифіліс

Особливості пізнього третинного сифілісу:

1.Ураження має злоякісний характер.

2.Процес захоплює внутрішні органи і системи, ураження має ор­ганічний деструктивний характер.

3.В елементах висипу відсутня бліда трепонема (що свідчить про незаразність хворого у цей період сифілісу).

4.Незначні клінічні прояви — набагато менша кількість елемен­тів висипу, ніж на стадії вторинного сифілісу; здебільшого висип локалізується в місцях, що піддаються найбільшому травмуванню (тертю).

5.Висип локалізується асиметрично, утворюються глибокі вираз­ки, що завжди загоюються рубцюванням.

6.Серологічні реакції в 30-40 % випадків негативні.

7.Швидкий терапевтичний ефект від застосування препаратів йоду.

Розрізняють два види ураження шкіри (сифіліду), властиві тре­тинному сифілісу.

Горбкуватий сифілід. Морфологічним елементом цього висипу є горбик у вигляді щільного, різко окресленого інфільтрату діаметром до 0,5-0,8 см у товщі шкіри. Горбики розміщуються на обмежених ділянках шкіри розсіяно або згруповано, утворюючи в останньому випадку різного типу фігури, які можуть розростатися по периферії. Горбики мають напівсферичну, трохи підвищену поверхню корич­нево-червоного або синювато-темно-червоного кольору.

Спочатку вона гладенька, блискуча, згодом вкривається лусочками; їх зник­нення відбувається двома шляхами:

-горбик, розсмоктуючись, зменшується в об'ємі, стає в'ялим, м'яким, і, зрівнюючись з оточуючою шкірою, нарешті зникає, після чого залишається злегка пігментована рубцеподібна ат­рофія;

-відбувається розм'якшення, розпад тканин горбика й утворен­ня різко відмежованої круглої виразки; її краї круто обрізані, прямовисно спускаються до дна, вкритого брудно-гнійним або зеленувато-сірим некротичним розпадом, із загоєнням вираз­ки утворюється пігментований рубець.

Можуть спостерігатись такі види горбкуватого сифіліду: роз­сіяний, згрупований, карликовий, у вигляді площадки та серпігінозний.

Сифілітична гума (гумозний сифілід). Морфологічним елементом є вузол у підшкірній клітковині, в розвитку виділяють чотири фази: формування, розм'якшення, утворення виразки і рубцювання. Спо­чатку гума має вигляд обмеженого круглого вузла щільноеластичної консистенції, неспаяного зі шкірою, рухомого і безболісного, який поступово збільшується до розміру горіха (діаметр 2-3 см) і більше, підвищуючись над рівнем шкіри у вигляді напівсфери. Колір гуми змінюється від червоного до синюшно-червоного, згодом гума втра­чає свою щільність, стає м'якою, її межі стають нечіткими, виникає болючість. Потім шкіра тоншає, виникає виразка, гума відкриваєть­ся і крізь норицю, що утворилася, виливається невелика кількість в'язкої, клейкої, драглистої рідини. Отвір нориці збільшується за рахунок руйнування країв, на її дні - щільна брудно-сіра або сіро-жовта компактна маса змертвілої тканини (гумозний стрижень). За­гоюється така виразка з утворенням пігментованого рубця.

У переважній більшості випадків виникають 1-3 гуми, іноді вони можуть зливатися з утворенням гуми у вигляді площадки. Ще рід­ше трапляється гумозна інфільтрація, яка характеризується значним розміром (діаметр 6-8 см) і відсутністю чітких меж; під час розпаду спричинює значне руйнування тканин.

Сифілід слизових оболонок спостерігаться в усіх хворих на третинний сифіліс. Найчастіше він локалізується в порожнині рота, зіва, носа, глотки і гортані, де спричинює значні руйнування і приз­водить до тяжких функціональних розладів.

Ураження кісток і суглобів. Здебільшого уражуються кістки го­мілки, черепа, груднина, ключиця, ліктьова кістка і кістки носа, які мало вкриті м'язами й унаслідок цього найбільш схильні до травму­вання. Ураження має вигляд гуми або поширеної гумозної інфільтра­ції як в окісті, так і в кістках. Ураження суглобів (найчастіше колін­них, ліктьових, надп'ястково-гомілкових та грудинно-ключичних) у вигляді синовіту зумовлене утворенням у них гумозного інфільтрату.

Вісцеральний сифіліс

Із внутрішніх органів у пізніх стадіях сифілісу уражуються пере­важно серцево-судинна система і печінка. Найнебезпечнішим є си­філітичний аортит, який призводить до ущільнення середньої стін­ки аорти (мезаортит), її розширення у висхідній частині й утворення аневризми аорти, що може спричинити смерть хворого.

Ураження печінки спостерігаються у вигляді гумозного гепатиту.

Поиск по сайту: