Види висипу, характерні для вторинного сифілісу

Сифілітична розеола (плямистий сифілід) є найбільш раннім проявом вторинного сифілісу. Вона локалізується на шкірі тулуба (бічні поверхні грудей, живіт, спина) у вигляді невеликих плям неправильної форм діамет­ром від 0,5 до 2 см. Плями не підвищуються над рівнем шкіри, свіжі розеоли під час діаскопії зникають і з'являються знову після при­пинення натискання; розеоли, які існують довго, у разі натискан­ня не зникають, а лише блідніють або жовтіють; поверхня розеоли гладенька, епідерміс на ній незмінений, лущення не буває. Розеола може локалізуватись і на слизових оболонках. Один із видів плямис­того сифілісу - пігментний сифілід, або намисто Венери, - спос­терігається здебільшого у жінок на задній і бічній поверхнях шиї, рідше - на плечах і на верхній частині тулуба. Характеризується дифузною гіперпігментацією шкіри, на темному фоні якої через

2-3 тиж утворюються світлі плями кольору нормальної шкіри. Ви­никає на 4-5-му місяці після зараження сифілісом, існує тривалий час - до одного-двох років, зникає безслідно.

Вузликовий (папульозний) сифілід - найпоширеніший прояв вто­ринного сифілісу. За розміром елементів розрізняють лентикулярні (діаметром 0,3-0,5 см), дрібні, або міліарні (діаметром 0,1 см), монетоподібні (діаметром 1-1,5 см) вузлики (папули). Вони круглої форми, з чіткими межами, правильними контурами, мідно-червоно­го кольору або з синюшним відтінком. Існують вузлики 2-3 міс і завершуються сплощенням і лущенням, яке починається з центру і поширюється на периферію, при цьому вузлики мають гладенький блискучий центр й оточені обідком з лусочок (комірець Бієта).

За локалізацією розрізняють такі види вузликів (папул):

-на бічних поверхнях тулуба;

-на долонях і підошвах зі значним гіперкератозом - рогові вуз­лики (папули);

-розташовані у ділянках, де багато сальних залоз (носо-губні, губопідборідні складки, лоб), мають нерівну поверхню, вкриті товстими сіро-жовтими лусочками — себорейні вузлики (папули);

-на дуже зволожуваних потом стичних ділянках шкіри або у місцях, що омиваються секретами й екскрементами (у стег­ново-пахвинних складках, навколо відхідника, на калитці, нижній поверхні статевого члена, великих і малих соромітних губах), мають ерозовану вологу поверхню, спостерігаються мокнучі вузлики (папули).

Унаслідок мацерації і подразнення папули можуть зливатися одна з одною, гіпертрофуватися з утворенням сосочкових розростань і виділеннями, що мають неприємний запах; у такому разі їх назива­ють широкими кондиломами.

Гноячковий (пустульозний) сифілід характеризується відносно тяжким перебігом і трапляється, зазвичай, в ослаблених і виснаже­них осіб. Основним елементом висипу є вузлик (папула), в централь­ній частині якої відбувається гнійне розплавлення інфільтрату. Гно­ячковий сифілід може мати вигляд імпетиго, вугрів, ектим, рупії.

Сифілітична алопеція виявляється у вигляді дифузного і дрібновогнищевого облисіння. При дифузній алопеції облисіння почи­нається зі скронь і поширюється по всій голові. У разі дрібновогнищевої алопеції виникають дрібні (0,5-0,7 см) круглі або овальні зони облисіння на скроневих і потиличних ділянках волосистої частини голови, рідше — на бровах, вусах і бороді.

Ураження внутрішніх органів, нервової системи та опорно-ру­хового апарату трапляються не часто і мають доброякісний перебіг. Найчастіше спостерігаються: гострий гепатит, гастрит, сифілітич­ний міокардит, ліпоїдний нефроз, менінгіт, гідроцефалія.

Однією з найпоширеніших ознак цих захворювань є біль у кіст­ках, іноді наявні остит і періостит.

Поиск по сайту: