АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Техніко-економічна ефективність стандартизації

Читайте также:
  1. Аналіз мережі охорони здоров’я: стан та розвиток, економічна (господарська) діяльність, ефективність та якість медичного обслуговування.
  2. Валютний ринок і валютні курси. Системи гнучких і фіксованих валютних курсів: порівняльна ефективність
  3. Еколого-економічна ефективність виробництва матеріальних благ
  4. Економічна ефективність природокористування
  5. Економічна ефективність ремонтно-реконструкційних заходів в об’єкти нерухомості міста
  6. Економічна ефективність спеціалізованих підприємств
  7. Ефективність бюджетної політики
  8. Ефективність використання основних фондів
  9. Ефективність виробництва
  10. Ефективність виробництва
  11. Ефективність виробництва: сутність і показники
  12. Ефективність діяльності управлінських органів і посадових осіб.

Стандартизація є невід'ємною частиною робіт зі ство­рення нової техніки і характеризується в цілому висо­кою економічною ефективністю. Остання визначаєть­ся тим, що стандартизація дає змогу:

— удосконалити показники якості продукції відпо­відно до досягнень науки і техніки;

—комплексно пов'язати властивості сировини, ма­теріалів, напівфабрикатів і готової продукції;

— скоротити строки, трудомісткість розробки й освоєння виробництва нових видів продукції;

— упорядкувати системи документацій;

— підвищити рівень спеціалізації виробництва;

— здійснити нагляд за впровадженням і додержан­ням стандартів у народному господарстві.

Економічну ефективність стандартизації можна ви­значити в масштабах всього народного господарства, га­лузі виробництва або окремого підприємства. Для цьо­го проводять спеціальні економічні розрахунки: за включення в план робіт зі стандартизації конкретної теми, пов'язаної з розробкою стандартів; за подання проектів стандартів на затвердження; після впрова­дження стандартів.

Розрахунки проводять відповідно до чинних норма­тивних документів[5].

Економічний ефект від стандартизації — виражена в грошових чи натуральних показниках економія людської і матеріалізованої в суспільному виробниц­тві праці в результаті впровадження стандарту з урахуванням необхідних затрат. Визначається він на основі тих са­мих принципів, що й економічний ефект науково-тех­нічного прогресу, складовою якого є стандартизація.

Проведення робіт зі стандартизації, особливо розроб­лення і впровадження державних стандартів, має еко­номічні, технічні і соціальні наслідки для всього народ­ного господарства, причому в різних сферах вони мо­жуть бути протилежними. Якщо впровадження стан­дарту створює економічний ефект у виробництві і екс­плуатації стандартизованої продукції, то впроваджен­ня його завжди доцільне. Але дуже часто підвищення якості такої продукції вимагає від промисловості вели­ких затрат, що збільшує собівартість її виготовлення. Водночас в експлуатації вона дуже вигідна, адже має покращені споживчі властивості. У цьому випадку по­трібно встановити, наскільки результати перевищують сумарні затрати, і зробити висновки про доцільність впровадження стандартів із позицій народного госпо­дарства в цілому, а не з вузьковідомчих.



У проведенні робіт зі стандартизації критерії еко­номічної ефективності мають бути основними, визна­чати напрям цих робіт і рівень показників, що закла­даються в стандарти. Тому визначати величину еко­номічного ефекту треба вже з початкової стадії і су­проводжувати весь процес розробки стандарту з метою вибору і встановлення оптимального рівня стандарти­зованих показників.

Вже у процесі розробки планів і програм стандарти­зації за збільшеними показниками визначається вели­чина очікуваного економічного ефекту, який уточ­нюється під час складання технічного завдання на роз­робку кожного конкретного стандарту. У процесі робо­ти зі створення стандарту проведення техніко-економічних розрахунків має на меті вибір оптимального ва­ріанта вирішення завдань стандартизації.

Розроблений стандарт подається на розгляд і затвер­дження з уточненим техніко-економічним розрахунком ефективності, який потрібен для прийняття рішення про затвердження і впровадження в народне господар­ство на основі очікуваного економічною ефекту. Після впровадження стандарту з огляду на дані про фактичні результати, отримані у сфері проектування, виробниц­тва та експлуатації об'єктів стандартизації, може бути розраховане значення фактичного економічного ефек­ту для аналізу змін економічних показників після про­ведення робіт зі стандартизації.

Водночас порядок, що встановлює необхідність про­ведення техніко-економічних розрахунків, допускає і певні винятки із загального правила. Враховуючи різно­манітність об'єктів стандартизації, не завжди можливо і доцільно визначати економічну ефективність. Це сто­сується:

— стандартів, у яких техніко-економічні показни­ки залишилися без змін порівняно з базовими;

— стандартів, що встановлюють завищені норми для органолептичних властивостей продукції;

— загальнотехнічних і організаційно-методичних стандартів, що спрямовані на встановлення порядку проведення робіт (інструкцій, положень, правил і норм виробничо-технічного призначення, документації у сфері управління виробництвом, техніко-економічної інформації); стандартів на терміни, визначення, кла­сифікацію, позначення. Для вказаних стандартів ви­значають якісні характеристики їх доцільності і затра­ти на їх розробку і впровадження.

‡агрузка...

Стимулювання працівників підприємств, проектно-конструкторських і науково-дослідних організацій, міністерств і відомств за своєчасну та якісну розробку і впровадження стандартів проводиться відповідно до положення про преміювання за створення і освоєння нової техніки.

Загальна сума премій встановлюється під час затвер­дження плану робіт зі стандартизації на основі поперед­нього розрахунку очікуваного економічного ефекту в межах підприємства, галузі або народного господарства.

 

1.9. Міжнародна та європейська діяльність зі стандартизації та участь у ній України

 

Про діяльність у сфері стандартизації відомо ще здав­на. Спочатку ці роботи проводилися за приватною іні­ціативою. Розвиток економічних зв'язків між країнами і розширення робіт зі стандартизації в промислово розвинутих країнах вимагали координації. У зв'язку з цим були створені перші національні організації зі стандартизації у Великій Британії (1911р.), Німеччині (1917р.), Франції, США (1918р.). Після Першої світової війни стандартизація вже сприймалася як об'єктивна економічна необхідність, що сприяла створенню націо­нальних органів зі стандартизації в більшості країн світу.

У 1926 р. була створена Міжнародна федерація на­ціональних асоціацій зі стандартизації — ISA, до якої ввійшло близько 20 національних організацій зі стан­дартизації. Вона розробила понад 180 міжнародних ре­комендацій, але з початком Другої світової війни при­пинила свою діяльність.

У жовтні 1946 р. 25 країн під егідою ООН утворили Міжнародну організацію зі стандартизації — ISO, яка успішно діє і тепер. Мета цього утворення була сформульована так: "...сприяти успішному розвитку стан­дартизації в усьому світі".

Стрімкий розвиток сертифікації сприяв тому, що у 1971 р. для розробки способів взаємного визнання на­ціональних і регіональних систем сертифікації та між­народних знаків відповідності продукції вимогам стан­дартів та інших нормативних документів, передусім тих, що стосуються безпеки споживачів, охорони здоров'я населення і захисту навколишнього середовища, був створений Комітет Ради ISO — SERTICO, який у 1985 р. був реорганізований у Комітет Ради ISO з оцінки відпо­відності — CASCO.

У 1904 р. була створена міжнародна електротехніч­на комісія — ІЕС, яка з 1946 р. разом з ISO та її коміте­тами проводить активну роботу зі стандартизації. На першому етапі настанови ISO/IEC розроблялися саме зі стандартизації, далі робота була спрямована на розроб­ку стандартів з управління якістю і сертифікації. Ре­зультатом цієї роботи стало створення в 1987 р. техніч­ним комітетом ISO/TK 176 "Управління якістю і забез­печення якості" стандартів серії ISO 9000, а в 1990— 1995 pp. — ISO 10 000.

До європейських організацій, що займаються стан­дартизацією, належать Європейський комітет зі стан­дартизації — CEN, створений 23 березня 1961 р. на за­сіданні представників Європейського Економічного Співтовариства і Європейської асоціації вільної торгівлі та Європейський комітет зі стандартизації в електро­техніці — CENELEC.

До початку 1995 р. у межах переходу до єдиного Європейського ринку CEN затвердив понад 1300 євро­пейських стандартів, що встановлюють основні вимо­ги до конкретних видів продукції та послуг, до безпеки виробів і їх сумісності, функціональних властивостей, довговічності, а також на якість продукції, системи якості і сертифікацію.

Діяльність CEN щодо стандартизації систем якос­ті відобразилася у створенні європейських стандартів EN 29001, EN 29002, EN 29003, які є аналогами стан­дартів ISO 9001, ISO 9002, ISO 9003. У країнах — чле­нах Європейського союзу, національні стандарти сис­тем якості створюють або безпосередньо на основі стандартів ISO серії 9000, або посилаються на стан­дарти EN серії 29000.

Оцінювання відповідності, сертифікації систем якості та акредитації органів із сертифікації у європейських країнах базується на стандартах серії 45000: EN 45001, EN 45002, EN 45003, EN 45011, EN 45012, EN 45013, EN 45014.

Перші два визначають критерії оцінювання діяль­ності випробувальних лабораторій, a EN 45003 — органів їх акредитації, EN 45011—45014 — органів із сертифі­кації продукції, систем якості (EN 45012) та персоналу, що виконує ці роботи, а також вимоги до декларацій постачальника щодо відповідності продукції вимогам стандартів.

Стандарти EN серії 45000 розроблені на основі мате­ріалів міжнародної конференції з акредитації випробу­вальних лабораторій та настанов IS0/IEC, підготовле­них CASCO.

Після здобуття незалежності Україна проводить ак­тивну політику інтеграції в міжнародні та європейські структури, співпрацюючи також із країнами СНД. 1 січня 1993 р. Україна стала членом Міжнародної організації ISO, a 14 лютого 1993 р. — членом Міжна­родної електротехнічної комісії ІЕС, що дало їй право разом з іншими 90 країнами світу брати участь у діяль­ності більш як 1000 міжнародних робочих органів, тех­нічних комітетів зі стандартизації і використовувати в своїй роботі понад 12 тисяч міжнародних стандартів. 13 березня 1992 р. у Мінську Україною була підписана угода про проведення державами СНД погодженої полі­тики зі стандартизації, метрології та сертифікації. Відповідно до неї створено Міждержавну раду з цих пи­тань, а також передбачено успадкування державних стандартів Радянського Союзу всіма державами, які підписали угоду, і використання як міждержавних або як державних до моменту розробки своїх національних стандартів.

Враховуючи те, що стан і розвиток національних систем стандартизації, сертифікації та метрології є од­ним із чинників, від якого залежить національна, зокре­ма економічна, безпека України, Держспоживстандарт Украї­ни проводить єдину технічну політику за такими основ­ними напрямами:

— узгодження національних стандартів із відповід­ними міжнародними та європейськими або їх пряме впровадження;

—забезпечення якомога більшої відповідності націо­нальних стандартів вимогам ринку, враховуючи вимо­ги Світової організації торгівлі (СОТ), особливо у галу­зях, де Україна має певний науково-виробничий потен­ціал, для забезпечення і посилення позицій у міжна­родному розподілі праці;

—забезпечення відкритого доступу експортерів до міжнародних стандартів шляхом розвитку національ­ного інформаційного фонду стандартів та поширення необхідної інформації через засоби масової інформації та спеціальні видання.

Зважаючи на необхідність узгодження чинного законодавства України з європейським, Кабінет Міністрів України за ініціативою Держстандарту видав розпоря­дження від 8 листопада 1996 р. № 703-Р щодо реалізації заходів, спрямованих на гармонізацію національного технічного регулювання, норм і стандартів з європейсь­кими.

На виконання цього розпорядження та постанови Кабінету Міністрів України від 18 листопада 1996 р. № 1396, Держстандарт подав проект постанови "Про заходи щодо впровадження в Україні вимог директив Європейського Союзу, санітарних, екологічних, ветери­нарних, фітосанітарних норм та міжнародних і євро­пейських стандартів", яка була прийнята 19 березня 1997 р. за № 244. Її прийняття створює умови для всту­пу України до ГАТТ/COT, усунення зайвих перешкод у зовнішній торгівлі, підвищення якості і конкуренто­спроможності української продукції, підтримці вітчиз­няного товаровиробника, захисту прав споживачів та запобігання реалізації продукції, небезпечної для жит­тя, здоров'я, майна громадян і навколишнього природ­ного середовища.

Зважаючи на важливість узгодження українських стандартів із міжнародними, застосування міжнародних і європейських стандартів і процедур оцінки відповід­ності в Україні, поступового наближення українських стандартів до технічних правил ЄС стосовно промисло­вих товарів і продуктів харчування, що відображено в Угоді про партнерство і співробітництво між Європейсь­ким Союзом і Україною, підписаній 16 липня 1994 р. у Люксембурзі, Кабінет Міністрів України підтримав ініціативу Держстандарту про вступ до європейських організацій зі стандартизації CEN та CENELEC і міжнародної організації законодавчої метрології (OIML). Україна стала членом-кореспондентом OIML із січня 1997 p., a CEN. — з 1 квітня 1997 р.

З метою подолання технічних перешкод у міжна­родній торгівлі, забезпечення національного режиму стосовно імпортних товарів відповідно до норм та прин­ципів Світової організації торгівлі (COT) Україна при­єдналась до Кодексу доброчинної практики щодо підго­товки, прийняття та впровадження стандартів COT.

Про ділову активність України в роботі міжнарод­них організацій свідчать підсумки міжнародної діяль­ності Держстандарту в 1996 p.: 88 технічних комітетів України брали участь у роботі 370 технічних комітетів і підкомітетів ISO та ІЕС, а 39 активних технічних ко­мітетів голосували у 855 проектах міжнародних стан­дартів, у т. ч. у 458 міжнародних стандартах в ISO та у 427 в ІЕС.

З метою забезпечення національних інтересів Украї­ни представники Держстандарту взяли участь у 9-му і 10-му засіданнях міжнародної Ради зі стандартизації, метрології та сертифікації, які відбулися 11—12 квітня 1996 р. в м. Ашгабаді та 3—5 жовтня 1996 р. у м. Біш­кеку.

 

 

2. Розділ “Метрологія та метрологічна діяльність”

З 11 лютого 1998р. в Україні почав діяти закон “Про метрологію та метрологічну діяльність”. Цей закон визначає правові основи забезпечення єдності вимірювань в Україні, регулює суспільні відносини у сфері метрологічної діяльності та спрямований на захист громадян і національної економіки від наслідників недостовірних результатів вимірювань.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 |


При использовании материала, поставите ссылку на Студалл.Орг (0.009 сек.)