АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Закони діалектики

Читайте также:
  1. Альтернативи діалектики
  2. Гроші в системі товарних відносин. Функції грошей. Види грошей. Закони грошового обігу.
  3. Грошовий обіг та його закони. Рівняння грошової та товарної мас (рівняння Ірвена Фішера). Грошові агрегати.
  4. Екологічні фактори, їх класифікація та основні закони дії факторів
  5. Економічні закони і категорії товарного виробництва
  6. Економічні закони та категорії, їхня класифікація
  7. Економічні категорії і економічні закони. Пізнання та використання економічних законів.
  8. Задачі на закони розподілу
  9. Закони грошового обігу.
  10. Закони збереження в механiцi
  11. Закони і закономірності менеджменту, система принципів менеджменту

Закони, як вже зазначалося, означають глибокі, суттєві, повторювальні зв'язки, взаємодії як між речами і явищами сві­ту, так і їх сторонами, властивостями і станами. Закони бува­ютьдинамічні і статистичні, і перші з них відображають від­ношення між станами однорідних об'єктів і являють собою процес причинно-наслідкової дії. Результати динамічних законів неважко передбачити. А от проявстатистичних, законів маєімовірний характер. Це тому, що в складних процесах на­явна значна кількість випадковостей. Тут прикладом може бути дія законів суспільного життя. На відміну від природи, де за­кони проявляються стихійно, в суспільстві переплітається без­ліч інтересів та цілей великої кількості як окремих людей, так і соціальних верств, прошарків, класів, націй тощо. Тому одно­значно уявити кінцевий результат соціальних колізій і дати їх однозначну оцінку неможливо. Можна виявити лишетенденції суспільних змін, певнізакономірності як сукупність дії знач­ної кількості законів.

Водночас слід усвідомити, що лише закони діалектики роз­кривають глибинні основи руху і розвитку всього сущого. Що це за закони?

1. Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін, що пояснює яким чином усі процеси і явища набувають нових характеристик та властивостей. Його зміст стає зрозумілим за­вдяки таким категоріям, якякість, кількість, властивість, міра, стрибок.

Якість надає об'єкту відповідну визначеність. Це та голо­вна властивість, особлива риса об'єкта, що робить його відмін­ним від інших. Скажімо, підручник має і розміри, і вагу, і фо­рму, але його якість визначають не вони, а знання, що він вмі­щує. Всі інші, несутнісні властивості любого об'єкта (обсяг, чи­сло показників, темп руху тощо) визначають його кількісну сторону. Ні один предмет чи явище у світі не існують без одно-часової наявності в них кількості і якості. Це співвідносні ка­тегорії. Якість близька до сутності, а кількість — до частини, елемента, змісту в сукупності. Єдність і певна рівновага кількі­сного і якісного виразу об'єкта визначає міра. Міра - це ті ме­жі, в яких співіснують кількість і якість. Так, для студента мі­рою є параметри навчального процесу, що визначені обсягом програмних знань і часом, необхідним для їх засвоєння.



Таким чином, існування об'єкта зумовлене єдністю якості і кількості. Якийсь час при його сформуванні вони перебувають в рівновазі і нібито ніщо не віщує змін. Насправді вони постійно відбуваються. Так, в учня з дня в день з'являються крихти но­вих знань, розширюється світоуявлення, та й фізично він стає іншим. Від того зміна кількісних показників у якийсь час виходить за межі міри, руйнуючи її, і тоді об'єкт змінює свою якість (згаданий учень-першокласник стає другокласником). Подібним чином з'являється кожен раз нова міра в усьому і скрізь, в межах котрої відбуваються свої кількісні зміни. Вони, в свою чергу, знову ведуть до виникнення нової якості, яка знову ж розгортає простір для нових кількісних змін. Такий кругообіг змін та взаємопереходів і становить діалектичний за­кон.

Процес переміщення від старої міри до нової є діалектичним стрибком і являє собою процес вступу об'єкта в нову якість. Тоді об'єкт переходить у свою протилежність - зі старого стану в новий, змінивши свою сутнісну визначеність. Стрибки буваютьодноактні, разові, як катаклізми в природі, політичні перевороти в суспільному житті і т.п., ідовготрива­лі, у формі поступових перетворень. Прикладом останніх може бути еволюційний шлях в розвитку природи, чи перехід від ди­тинства до зрілості людини. Вони можуть змінити в суті існу­вання як весь об'єкт, так і його окремі частини, що вже не вплине на його сутнісну зміну. Таким чином, завдяки з ясуванню взаємного переходу кількісних і якісних змін стає зрозумілим внутрішній процес виникнення нового об'єкта і з являється відповідь на запитання: "Як ці зміни відбувають­ся?"

2. Закон єдності і боротьби протилежностей вказує на рушійні сили і джерело змін та розвитку. Провідними категорі­ями, що пояснюють його зміст, єдіалектична протилеж­ність, суперечність, тотожність, відмінність, саморух.

Ще Геракліт вважав, що всі речі складаються з протилеж­ностей і їх боротьба постає як умова світової гармонії. Ці думки використав Гегель, обґрунтовуючи суперечність у всьому, як взаємодію, взаємозумовленістьдіалектичних протилежнос­тей - тих, які водночас вимагають наявності одна одної і запе­речують одна одну. Ними є різноманітні протилежні стани, ха­рактеристики, тенденції, властивості кожного об'єкта. Вони й утворюють суперечності, вирішення яких стає джерелом змін та розвитку.

‡агрузка...

Суперечність - категорія динамічна. Насамперед в ній на­явнатотожність рівновага, співпадання усіх складових об'єкта. Але навіть тоді в об'єкті наявна івідмінність - праг-"нерівність" об'єкта. Тоді тотожність як рівновага і відмін­ність, як неврівноваженість, проявляються у формі діалектич­них протилежностей, а їх взаемозаперечення стає джерелом змін та розвитку. Скажімо, у студента, що лише поступив до ВУЗу, знання і незнання навчальної програми тотожні. Але за­своєння навчального матеріалу створює суттєву відмінність у співвідношенні знань і незнань. Зусилля по переведенню не­знань студентом в знання складають джерело його інтелектуа­льного розвитку.

Джерелорозвитку виступає лише внутрішньою зумовлені­стю змін. Для повної їх детермінації цього замало. Необхідні ще й зовнішні чинники, що складаютьрушійні сили розвит­ку. Проте, визначальним тут е джерело розвитку, бо воно ви­ступає водночас і специфікуючою причиною, що зумовлює май­бутню сутність, форму і зміст наслідку, і разом з рушійною си­лою є кондиціальною причиною, яка перетворює можливість того чи іншого явища в дійсність. Джерело розвитку дає внут­рішній поштовх до змін і в певний момент стаєпричиною са­моруху, в той час, колисаморозвиток можливий лише з при­чини рушійних сил.

Суперечність, як діалектична взаємодія протилежностей (тотожності і відмінності), не стабільна. Вона весь час розгорта­ється, стаючи своєрідними ступенями розвитку об'єкта: тотож­ність -> тотожність-відмінність -> суттєва відмінність -> перехід однієї протилежності в іншу -» виникнення нового об'єкта (но­вих властивостей, станів, характеристик, нової якості в цілому). Такий шлях заміни старого новим.

3. Закон заперечення заперечення розкриває спрямування розвитку, і його головними категоріями єзаперечення, старе, нове, спадкоємність. Заперечення - це переборювання, витис­кування старого новим. Старим стає те, що не відповідає потре­бам розвитку, гальмує його, а нове - навпаки. При тому для заміни старого новим характернаспадкоємність - відтворення на більш високому рівні характерних рис та елементів структу­ри вихідної ступені розвитку. Часто цей процес уявляють як спіраль, у якої витки постійно розширюються. Ці розширення, як поступальність розвитку, настають завдякиспадковості - переходу від старого до вищої стадії всього того, що ще відпові­дає умовам нового, більш досконалого. І так на кожному витку.

Але подібне тлумачення дії закону дещо спрощене, лінійне, оскільки в дії закону завжди просліджується суперечністьконс­труктивного і деструктивного, особливо там , де діє людина. Конструктивне ніколи не буває абсолютним запереченням, повним відкиданням позитивного в старому. Воно позбавлене нігілізму, безоглядних руйнаційних дій і являє собою еволюційний, поступовий та спадкоємний процес. Деструкція ближче дореволюційних перетворень, ламання суті старого, минулого в основі, в корінні.

В людській діяльності панує не природна стихійність, асві­домість і воля. Тому в соціумі наявна значна кількість форм діалектичного заперечення: зближення, злиття, скасування, узгодження, вдосконалення, доповнення, розгорнення, еволю­ція, революційні зміни тощо. Глибока та всебічна уява про дії закону заперечення заперечення допомагає уникати помилок і негативних наслідків в процесі взаємодії суспільства і природи, в пізнанні буття в усіх його проявах, у соціальних змінах та перетвореннях. Усі три названі закони діалектики діють одно­часно, в єдиному "потоці". Їх спільний прояв має назвузако­номірності.

В сукупності закони діалектики виконують ряд функцій:

а) світоглядну, оскільки вказують на те, яким є світ і як він змінюється. При тому закони дають змогу уявити розвиток не як пряму лінію, а як суперечливий процес, де наявні зиґзаґи, стрибки, різноманітні повороти;

б) методологічну, адже закони діалектики лежать в основі формування культури найдійовішого способу мислення, а сама діалектика є найширшим методом пізнання світу;

в) життєво-практичну, тому що через свої закони діалек­тика надає мислячій людині вихідні орієнтири при засвоєнні світу, допомагає запобігти помилкам в практичній діяльності. Таким чином, розвиток природи, суспільства і мислення здійс­нюється закономірно, через спільний прояв законів діалектики.

Але є і протилежні діалектиці підходи до розуміння люди­ною себе і оточуючого й середовища.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 |


При использовании материала, поставите ссылку на Студалл.Орг (0.006 сек.)