Перелік скорочень 12 страница

4.5.8 Формування сигналу в системі UTRA

Формування сигналу в системі UTRA з технологією CDMA передбачає такі операції, як канальне кодування, перемеження, узгодження швидкостей, формування каналостворюючих кодів, розширення спектра й модуляцію.

У системі UTRA передбачене використання чотирьох варіантів кодування: згорткове кодування, каскадне кодування (код Ріда-Соломона+зовнішнє перемеження+згорткове кодування), турбокодування та спеціальне кодування. Застосування того або іншого варіанту кодування визначається вимогами до припустимої ймовірності помилки на біт (BER). Можливі варіанти кодування наведено на рис.4.48.

Рисунок 4.48 - Варіанти кодування в системах 3G

При передачі мовного трафіку необхідне значення ймовірності помилки не більше . Таку ймовірність помилки можна забезпечити з використанням згорткового кодування зі швидкістю в низькошвидкісних каналах і зі швидкістю в каналах управління з кодовим обмеженням К =9 у всіх варіантах.

При передачі даних припустима величина ймовірності помилки не більше . Для забезпечення цієї вимоги застосовується каскадне кодування, у якому використовується згорткове кодування в сполученні з кодом Ріда-Соломона та перемеженням.

Значення коефіцієнтів, що визначають структуру багаточленів згорткового коду у восьмирічній формі для має вигляд, відповідно:

а для

.

Турбокодування вважається доцільним використовувати у високошвидкісних каналах зі швидкістю передачі 32 кбіт/с і бітовою ймовірністю помилки не більш ніж .

Спеціальне кодування забезпечує різний ступінь захисту від помилок для різних повідомлень (пакетів). Спеціальне кодування реалізується шляхом зміни надмірності в переданих даних. Таке кодування забезпечує різний ступінь захисту переданих повідомлень. Так, наприклад, для деяких типів кодерів мовний потік поділяється на пакети, кожен з яких передається з різним ступенем захисту.

Глибина перемеження в транспортних каналах у межах одного кадру може приймати значення 10 мс, 20 мс, 40 мс й 80 мс залежно від вимог до затримки інформації.

Зовнішнє перемеження здійснюється на ширину блоку, обумовленого довжиною коду Ріда-Соломона. Глибина поблочного перемеження змінюється в межах від 20 до 150 мс.

Узгодження швидкостей передбачає два режими: статичне узгодження й динамічне узгодження.

Статичне узгодження здійснюється щоразу, коли транспортний канал додається в мережу або вилучається з мережі й має на меті змінити швидкість транспортного каналу для забезпечення вимог до якості обслуговування при мінімальних ресурсах системи. Технічно статичне узгодження реалізується шляхом n-кратного повторення символів або періодичного виключення j-го символу. Статичне узгодження здійснюється до мультиплексування каналів.

Динамічне узгодження швидкостей виконується після мультіплексування каналів і забезпечує узгодження миттєвої швидкості групового транспортного каналу із пропускною здатністю фізичного каналу.

Оскільки на АС для передачі можуть використовуватися декілька виділених каналів даних DPDCH (мультікодова передача), то передбачені заходи, що забезпечують їхній поділ.

Поділ каналів даних DPDCH у лінії “угору” здійснюється на основі синхронізованих між собою ортогональних каналостворюючих кодів зі змінним розширенням спектра сигналу (OVSF). Алгоритм формування таких кодів розглянутий раніше і представляється у вигляді двійкового кодового дерева. На кожній ітерації кодова послідовність, що отримана на попередньому кроці (С_i), перетворюється на дві нові подвоєної довжини. Причому (відповідно до алгоритму формування кодів Уолша) одна з послідовностей є дворазовим повторенням попередньої (С_i С_i), а друга – повторенням попередньої та її інвертованого значення (С_i- С_i). За К ітерацій можна отримати 2^k послідовностей (кодів, функцій) Уолша довжиною L=2^k кожна. Параметр (коефіцієнт розширення) у лінії “угору” може приймати значення від 2-х до 8-ми, тобто варто помітити, що отримані при цьому кодові послідовності являють собою функції Уолша. Таким чином, мінімальна довжина кодової комбінації Уолша дорівнює 4-м розрядам, а максимальна – 256. Зміною довжини кодових слів здійснюється управління швидкістю передачі (її зміна). Тому що тривалість одного чіпа фіксована (незмінна), то зміна тривалості біта (зміна швидкості передачі інформаційних символів) автоматично змінює співвідношення між тривалістю біта і чіпа, тобто бази ШСС (англомовна абревіатура SF – spread factor – коефіцієнт розширення спектра). Мінімальна величина коефіцієнта розширення SF=4, що відповідає швидкості передачі Мбіт/с.

Якщо, крім того, необхідно збільшити швидкість передачі, то АС може передавати інформацію по декілька (до 6) паралельним каналам DPDCH з однаковими й рівними значеннями коефіцієнта розширення спектра SF. При SF=4 досягається максимальна швидкість передачі по каналу DPDCH.

Як відомо, зменшення коефіцієнта SF (бази В) зменшує виграш у співідношенні сигнал/шум по потужності на виході приймача . Можливе використання ШСС із невеликою базою (4, 8,...) передбачено у випадках, коли взаємні (системні) перешкоди практично відсутні (у мікростільниках усередині приміщення). Приводяться й інші припущення, у яких вказується на можливість використання на БС так названого багатокористувальницького приймача, що забезпечує більш високу швидкість захищеності сигналу від інтермодуляційних перешкод, ніж кореляційний приймач, що використовується.

У лінії “униз” для поділу каналів використовуються такі ж каналостворюючі коди, як й у лінії “угору” з діапазоном можливого розширення спектра від 4 до 512. Варто помітити, що при роботі з різними швидкостями в різних каналах доводиться використовувати каналостворюючі коди з різним коефіцієнтом розширення спектру FT (з різною базою сигналу). Разом з тим, функції (коди) Уолша різної довжини зберігають ортогональність на мінімальній з довжин, якщо жодна з них не є складовою частиною іншої, більш довгої. Ця обставина ускладнює процес присвоєння кодових послідовностей Уолша фізичним каналам у лінії “униз”. Дійсно, кожна АС може використовувати будь-яку послідовність Уолша із загального числа, тому що абонентська станція відрізняється від будь-якої іншої АС даного стільника маскою - унікальним кодом скремблювання. У лінії ж “униз” скремблюючий код для всіх АС даного стільника той самий і служить для поділу сигналів лише між різними БС. Таким чином, стільникова ємність повністю залежить від каналоутворюючих кодів. Саме цей фактор істотно ускладнює управління кодовим ресурсом у лінії “униз”. Завдання управління виявляється складним завданням динамічного управління кодовим ресурсом, що зважується на рівні координації мережі в цілому.

Для розширення спектра сигналу в системі стандарту UTRA використовуються довгі й короткі скремблюючі коди . Кодові послідовності можуть бути представлені у вигляді комплексної послідовності .

У першому випадку довгі коди послідовності являють собою відповідним чином сформовані послідовності Голда. Послідовності Голда формуються на основі двох М-послідовностей, структура яких визначається поліномами і .

У лінії “угору” скремблювання мультіплексованого сигналу АС відбувається послідовністю Голда довжиною , зменшеної до 38400 чипів, тобто до довжини одного кадру. Ця послідовність (довгий код) є ідентифікатором АС. Усікання довжини послідовності Голда в принципі погіршує її кореляційні властивості. Однак простота формування великого їхнього числа (до ) виправдує використання послідовностей Голда. Кожна скремблююча послідовність чітко синхронізована з часовою шкалою АС, так що початок кадру збігається з першим символом послідовності Голда, що повторюється в кожному кадрі.

Операція скремблювання здійснюється у квадратурному модуляторі шляхом перемноження комплексного сигналу зі скремблюючим довгим кодом.

Сигнал, що скремблюється, поділяється на два потоки: потік непарних і потік парних розрядів. Один з них надходить у синфазну, а другий – у квадратурний підканал модулятора. У результаті сигнал, що скремблюється, можна представити в комплексному вигляді, що містить синфазну (дійсну) частину і квадратурну (мниму) частину , тобто . Припустимо, що скремблюючий сигнал також можна представити у вигляді комплексного - . Тоді добуток комплексних сигналів визначається співвідношенням

.

Структурну схему пристрою, що реалізує комплексне скремблювання, представлено на рис.4.49.

Рисунок 4.49 - Структурна схема пристрою, що реалізує комплексне скремблювання.

В комплексному скремблюючому коді як дійсна частина використовується усічена до 38400 чіпів послідовність Голда. Та ж вихідна послідовність Голда (не усічена) зсувається на 16 777 232 чипа, після чого її довжина зменшується до 38400 чіпів. Потім всі непарні чипи заміняються на інверсії попередніх парних чипів. Добуток отриманого результату з дійсною частиною й використовується як мнима частина скремблюючого коду. Така побудова скремблюючого коду вдвічі зменшує частоту переходу QPSK-сигналу в протилежний стан, що полегшує енергетичний режим передавача.

Окрім довгих скремблюючих кодів у лінії “угору” можуть використовуватися короткі скремблюючі коди у вигляді розширених послідовностей Касами довжиною 256 символів. Використання коротких скремблюючих кодів передбачається у випадках застосування більш просунутих багато користувальницьких приймачів. Використання довгих скремблюючих кодів призвело б до істотного ускладнення структури приймача.

Скремблюючі коди забезпечують не тільки ідентифікацію АС (поділ сигналів різних АС), але й розділяють один від одного канали загального користування (PCDCH, PRACH) від виділених каналів (DPDCH, DPCCH). Формування скремблюючих кодів, їхня структура, алгоритми забезпечення відповідності конкретних послідовностей тим або іншим каналам визначені відповідними специфікаціями.

Скремблюючі коди в лінії “униз” забезпечують поділ сигналів різних БС. У якості скремблюючих кодів використовуються послідовності Голда, побудовані на основі М-послідовностей однакової довжини, структура яких відповідає поліномам

і .

Після поелементного складання по модулю “2” двох М-послідовностей, зсунутих одна від одної на деяку величину, отримується одна з послідовностей Голда довжиною . Загальне число послідовностей Голда (крім вихідних М-послідовностей) = . Із цього числа послідовностей Голда використовуються послідовностей. Далі довжина кожної послідовності зменшується до 38400 символів, нулі заміняються на +1, а одиниці - на -1. Ці послідовності використовуються в якості дійсної (синфазної) частини комплексного скремблюючого коду. У якості мнимої (квадратурної) частини скремблюючого коду використовуються ті ж зсунуті на 13072 символа послідовності Голда.

Всі 8192 скремблюючі коди розділені на 16 множин по 512 кодів, кожне з яких розділене на 64 групи по 8 кодів у кожній групі. Кожній БС привласнюється тільки один код. Групування кодів забезпечує більш швидкий пошук стільників, особливо при входженні в синхронізм.

4.5.9 Особливості стандарту UTRA TDD

Системи стандарту UTRA TDD передбачені для тих регіонів, у яких сформований розподіл частот у діапазоні 2 ГГц не дозволяє організувати частотний рознос напрямків передачі “униз” й “угору”. У Європі для систем стандарту UTRA TDD регламентовані непарні ділянки спектра 1900...1920 МГц й 2010...2025 МГц, а в США - 1850...1910 МГц й 1930...1990 МГц.

Деякі технічні характеристики стандарту UTRA TDD аналогічні з характеристиками UTRA FDD: швидкість проходження розширюючих кодів дорівнює 3,84 Мчіп/с; тривалість кадрів 10 мс (38400 чипів); кожен кадр складається з 15 часових каналів (слотів) по 2560 чіпів у кожному.

Істотною відмінністю TDD від FDD різновиду стандарту UTRA є те, що системи UTRA TDD не є системами із чисто кодовим поділом сигналів (каналів). В обох напрямках передачі поділ сигналів здійснюється на основі комбінації TDMA й CDMA.Передані дані розподіляються по часових каналах (слотах) послідовних кадрів, тому дані від БС, що адресовані конкретній АС, передаються в деяких певних слотах деяких певних кадрів. Така послідовність слотів і кадрів іменується пачкою - burst. При передачі пачки повторюються з кожним суперкадром, що складається з 72 кадрів. У кожному слоті використовуються каналостворюючі коди у вигляді функцій Уолша, порядок яких не перевищує 16-ти. У такий спосіб за рахунок кодового поділу утворюється не більш ніж 16 кодових каналів, інші канали реалізуються за рахунок часового ущільнення шляхом індивідуального призначення слотів і кадрів.

Часовий дуплекс здійснюється виділенням частини слотів кадру лінії “униз”, а частини, що залишилася, слотів кадру - лінії “угору”. На рис. 4.50

показана послідовність кадрів: 1-й АС надані трійки слотів у парах суміжних кадрів, що повторюються з періодом, рівним 12-ти кадрам, причому лінії “униз” виділені перший, другий і третій слоти, а лінії “угору” - восьмий, дев'ятий і десятий.

Рисунок 4.50 – Кадри та слоти, виділені i- ої АС у лініях “униз” та “угору”

З розглянутого принципу формування каналів можна зробити висновок про те, що в радіо інтерфейсі TDD можливі три варіанти управління швидкістю передачі в обох напрямках:

- зміна кількості слотів у кадрі, виділених користувачеві;

- зміна коефіцієнта розширення (числа чіпів на інформаційний символ);

- використання паралельних кодових каналів (мультікодова передача).

Іншою особливістю радіо-інтерфейсу TDD є квазісинхронність лінії “угору”. Базова станція постійно контролює затримку сигналу від АС, що посилається у відповідь на запит БС, і передає абонентської станції команду на випередження для того, щоб сигнали від різних АС були по можливості синхронними на вході приймача БС. При цьому припустима похибка синхронізму сигналів абонентських станцій установлена в межах чотирьох довжин чіпа. При таких часових зсувах функції Уолша одного порядку (періоду) втрачають ортогональність, тому за рахунок кодового поділу доводиться тільки чотири канали. Шляхом збільшення точності сполучення на вході приймача БС сигналів від різних АС до часток чипа можна забезпечити однакові можливості лінії “угору” та “униз” у плані застосування синхронного кодового поділу.

4.5.10 Загальна характеристика ССЗ стандарту CDMA-450

Варіант CDMA-450 є перспективним та конкурентоспроможним як для міських, з високою абонентською щільністю, так і для сільських абонентів, які розподілені на великій території. Розширення покриття мережі мобільного зв’язку в сільських районах залишається проблемою через низьку щільність абонентів, в результаті чого кількість доступів до мережі невелика, а отже і прибутковість стільникового зв’язку низька. Тому міські зони багаторазово перекриваються декількома операторами стільникового зв’язку, в той час як на сільські райони зазвичай приходиться один єдиний оператор або жодного взагалі.

Технологія CDMA-450 є по суті технологією 3-го покоління CDMA-2000, що використовує діапазон 450 кГц. Використання більш низької несучої частоти та кращих умов розповсюдження радіохвиль дозволяє збільшити дальність зв’язку, а отже зменшити необхідну кількість стільників. Орієнтовне правило – подвоєння частоти призводить до збільшення кількості базових станцій (кількості стільників) учетверо. В табл. 4.11 наведено типові радіуси для різних частот, що рекомендовані ITU для стільникового зв’язку.

Таблиця 4.11 Залежність радіуса стільників від частоти

Частота (МГц)	Радіус стільника (км)	Площа стільника (км )	Число стільників
	48,9
	29,4		2,8
	26,9		3,3
	14,0		12,2
	13,3		13,3
	10,0		24,1

Структура мережі, а також апаратно-програмне забезпечення аналогічні тим, що використовуються в будь-якій мережі CDMA-2000, за виключенням радіо-інтерфейсів базових та абонентських станцій, що працюють в діапазоні 450 МГц.

Технології CDMA властивий ефект динамічного стиску стільника. Цей ефект проявляється, коли зростає кількість активних абонентів – ефективний розмір стільників зменшується. Збільшення кількості активних абонентів в стільнику призводить до збільшення взаємних перешкод при прийомі. Це компенсується збільшенням потужності сигналу від кожної АС до тих пір, доки не встановиться певне співвідношення сигнал/шум в приймачі БС, необхідне для задовільної роботи. Але оскільки є границя потужності АС, то зі збільшенням кількості користувачів зменшується максимальна дальність зв’язку між АС і БС.

Ефект стиску стільника не дозволяє забезпечувати системі одночасно максимальну ємність та максимальний розмір стільника. Але необхідність одночасного забезпечення високої ємності та великого розміру стільника трапляється дуже рідко. В сільських районах з низькою щільністю абонентів визначаючим фактором є площа обслуговування, оскільки система ніколи повністю не використовує свою потенціальну ємність. В міських умовах, напроти, визначаючим фактором є ємність системи, тому розміри стільників можуть ставати дуже малими, щоб реалізувати максимальну ємність.

Таким чином технологія CDMA забезпечує компроміс між ємністю мережі та площею покриття за рахунок механізму управління потужністю: якщо не потребується максимальна ємність – збільшується дальність зв’язку, при меншій дальності – збільшується ємність. В CDMA-450 завдяки кращим умовам розповсюдження радіохвиль діапазону 450 МГц цей компроміс може бути реалізований на значно більших відстанях, що робить CDMA-450 ідеальною системою для забезпечення зв’язком великих районів з низькою щільністю абонентів.

4.5.11 На шляху до четвертого покоління стільникових систем зв’язку (4G)

У стільниковому зв'язку зміна поколінь здійснюється значно швидче, ніж, скажімо, в індустрії персональних комп'ютерів або іншої подібної техніки.За останні три десятиріччя були розроблені і діяли системи мобільного зв’язку декількох поколінь: системи першого покоління (1G)— це аналоговий зв’язок (стандарти NMT,АМРS,TAKS та ін.), другого покоління (2G) — покоління цифрового зв'язку з комутацією каналів (стандарти GSM і CDMA), системи третього покоління (3G) — (стандарт UMTS) в яких передбачається разом з комутацією каналів і пакетна передача даних. Мобільний зв'язок 3G зараз вважається як символ прогресу. Але вже в наш час вперед виривається наступне покоління стільникового зв'язку, іменоване 4G.

До сімейства 4G, як правило, відносять технології, які дозволяють передавати дані в стільникових мережах зі швидкістю вище 100 Мбіт/с. У широкому розумінні 4G — це ще і технології бездротової передачі інтернет-даних Wi-Fi (швидкісні варіанти цього стандарту) і WiMAX (у теорії швидкість може перевищувати 1 Гбіт/с.). У найпоширенішому зараз в світі стандарті стільникового зв'язку GSM/EDGE (2G) межа швидкості передачі даних складає всього 240 Кбіт/с. У мережах третього покоління (3G), розгорнених зараз в Європі, США і деяких країнах Азії (Японія, Тайвань, Сінгапур), швидкість складає до 7-14 Мбіт/с.

Головна відмінність мереж четвертого покоління від попереднього, третього, полягає у тому, що технологія 4G повністю заснована на протоколах пакетної передачі даних, тоді як 3G сполучає в собі передачу як голосового трафіку, так і пакетів даних. Міжнародний союз телекомунікацій визначає технологію 4G як технологію бездротової комунікації, яка дозволяє досягти швидкості передачі даних до 1 Гбіт/с в умовах руху джерела або приймача і до 100 Мбіт/с в умовах обміну даними між двома мобільними пристроями. Пересилка даних в 4G здійснюється по протоколу IPv6 (IP версії 6). Це помітно полегшує роботу мереж, особливо якщо вони різних типів. Для забезпечення необхідної швидкості використовуються частоти 40 і 60 GHz. У приймально -передавальному устаткуванні для систем 4G застосована технологія мультіплексування з ортогональним розділенням частот OFDM. Така методика маніпулювання сигналом дозволяє значно «ущільнити» дані без взаємних перешкод і спотворень. При цьому відбувається розбиття по частотах з дотриманням ортогональності: максимум кожної несучої хвилі доводиться на той момент, коли сусідні мають нульове значення. Цим виключається їх взаємодія, а також ефективніше використовується частотний спектр — не потрібні захисні «проти інтерференційні» смуги. Для передачі сигналу застосовується фазова модуляція (PSK і її різновиди), при якій пересилається більше інформації за відрізок часу, або квадратно амплітудна модуляція (QAM), сучасніша і дозволяюча забеспечити максимальну пропускну спроможність каналу. Конкретний тип модуляції вибирається залежно від необхідної швидкості і умов прийому. Сигнал розбивається на певну кількість паралельних потоків при передачі і збирається при прийомі.

Для упевненого прийому і передачі на надвисоких частотах планують застосовувати так звані адаптивні антени, які зможуть підстроюватися під конкретну базову станцію. Але в умовах міста таким антенам у визначенні правильного напряму можуть перешкодити завмиранням сигналу — його спотворення, що виникають в процесі розповсюдження. Тут виручає ще одна особливість OFDM — стійкість до завмирань (для різних типів модуляції є свій запас на завмирання.

Найбільш технічно розвинені країни зараз активно переходять на використовування 3G, а в багатьох мережах вже застосовується технологія, що одержала позначення 3,5G. Але, на думку аналітиків телекомунікаційної індустрії, низка країн, де недавно дійшли необхідності упроваджувати мережі третього покоління, тепер вважатиме за краще «перескочити» на покоління вперед, почавши часткову експлуатацію 4G.

Ще в 2005 році японська компанія NTT DoCoMo повідомила про успіхи в роботі над новим стандартом бездротового зв'язку — були проведені вдалі експерименти по передачі даних на швидкості 100 Мбіт/с по бездротових каналах мережі 4G. Таким чином, всупереч всім очікуванням виявилося, що NTT DoCoMo випереджає конкурентів щонайменше на чотири роки. Але тільки в другій половині 2006 року крупні національні і міжнародні оператори почали офіційну співпрацю для розробки стандарту 4G. Робоча група Next Generation Mobile Network Cooperation (NGMNC) зібрала разом GSM- і CDMA-операторів зі всього світу, щоб визначити їх вимоги до мобільних мереж четвертого покоління. Основними членами групи стали Sprint Nextel, T-Mobile, Vodafone, KPN і Orange, до них приєдналися NTT DoCoMo і China Mobile. Це об'єднання відкриє підприємство у Великобританії, яке, у свою чергу, в липні 2007 року почало розробку повномасштабної мережі з пакетною комутацією даних. Однією з технологічних задач групи є підготовка плавного переходу на 4G зі всіх 3G. За словами учасників NGMNC, запуск комерційних мереж на базі нового стандарту намічений на 2010 рік.

Але в Китаї, як це часто буває останнім часом, дотримуються інших поглядів на розвиток технологій. Після декількох місяців випробувань була запущена в експлуатацію перша в світі мережа мобільних комунікацій четвертого покоління — вона почала функціонувати в шанхайському районі Чангнінг. Система забезпечує швидкість бездротової передачі даних до 100 Мбіт/с, що зіставно з швидкістю, яку дозволяють досягти оптоволоконні технології. Тут потрібно помітити, що дослідницький проект по переходу від 3G до 4G був запущений Китаєм ще в 2001 році. Запуск діючої системи обійшовся в $19,2 млн.

У Європі також готуються до запуску перші мережі мобільного зв'язку четвертого покоління. Про свою участь в проекті LTE (Long-Term Evolution) заявили європейські оператори T-Mobile International, Orange і Vodafone Group, а також виробники мобільного устаткування Alcatel-Lucent, Nokia Siemens Networks, Nortel Networks і Ericsson. Тестовий запуск LTE почався в травні 2007 року, а в комерційну експлуатацію перші мережі планується запустити в 2009-2010 роках. Експерти вважають, що до цього терміну можна розвернути мережі 4G, але покриття базових станцій буде швидше «осередковим». Фахівці також упевнені, що навряд послуги 4G стануть популярними у європейських абонентів найближчими роками. Адже навіть зараз після запуску перших мереж третього покоління 3G в Європі вони використовуються менш ніж на половину своїх можливостей. Аналітики пов'язують це із завищеними тарифами на послуги зв'язку третього покоління.

Таким чином, важливу роль в успіху 4G виконуватиме цінова політика європейських операторів. Адже, насправді, далеко не всі користувачі зацікавлені у високошвидкісному мобільному Інтернеті і пов'язаним з ним послугах — більшості потрібен звичний голосовий зв'язок. Враховуючи проблеми 3G, вплив технологій зв'язку четвертого покоління на ринок телекомунікаційних послуг в Європі стане помітним лише до 2020 року, прогнозують песимісти.

Зараз в США оператор мобільного зв'язку Nextel розглядає можливість відмовитися від 3G на користь системи 4G компанії Flarion, яка щосили розкручує своє дітище. «Перевірка життєздатності 4G охопить 150 базових станцій в найбільших містах півдня Америки», — повідомляє Nextel, розширюючи область тестування.

Очікувалось, що в IV кварталі 2007 року відразу чотири компанії оголосять про початок надання послуг зв'язку четвертого покоління в декількох крупних містах України. Такий прогноз зробив на підставі переговорів з трьома операторами про поставку устаткування генеральний директор "Nortel Україна" Євгеній Лісицин: «Дані оператори одержать ліцензії і почнуть надання послуг з технології Mobile WiMAX. Послуги 4G сьогодні в Україні можуть надаватися саме за технологією WiMAX. Решта технологій з'явиться на ринку лише в 2008-2009 роках».

В Україні серед компаній мобільного зв'язку конкурентною перевагою володіють CDMA-оператори, оскільки для надання послуг нового покоління їм не потрібно придбавати ліцензії на нові частоти: нове устаткування працює на тих же частотах.

Експерти відзначають, що на шляху введення в експлуатацію мереж 4G є ряд перешкод. По-перше, на ринку немає абонентних пристроїв. Такі телефони, якби існували, споживали б дуже багато енергіЇ і не могли б довго працювати на акумуляторах (зараз подібні проблеми є і у 3G-пристроях). По-друге, швидкісний доступ в Інтернет і відеосервіси потребують великих за розміром і якісніших дисплеїв, ніж ті, які встановлюються в нині діючі телефони.

Поиск по сайту: