АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Методичні поради. У першомупитанні необхідно зазначити, що прикметники – це слова, які вказують на ознаку предмета і відповідають на питання який?

Читайте также:
  1. IV. Поради студенту
  2. IV. Поради студенту
  3. IV. Поради студенту
  4. VI. Методичні вказівки до виконання курсової роботи.
  5. ЗАВДАННЯ 2. Уважно вивчіть методичні рекомендації стосовно створення завдання на виконання друку документів на мережному принт-сервері.
  6. Загальні вимоги та методичні рекомендації щодо виконання дипломних робіт, видання четверте, доповнене. – Дніпропетровськ: ДДФА, 2012. – 53 с.
  7. Загальні методичні вказівки
  8. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
  9. Загальні методичні вказівки
  10. Загальні методичні рекомендації
  11. Загальні методичні рекомендації щодо вивчення дисципліни
  12. ЗАГАЛЬНІ____МЕТОДИЧНІ___ВКАЗІВКИ.

У першому питанні необхідно зазначити, що прикметники – це слова, які вказують на ознаку предмета і відповідають на питання який? яка? яке? чий? чия? чиє? Прикметники змінюються за родами, числами, відмінками; виражають різноманітні ознаки й властивості предметів: якість (свіжий хліб, твердий матеріал), смак (солодка ягода, кисле яблуко), колір (зелена трава, синя сукня) тощо. За лексичними значеннями та граматичними властивостями прикметники поділяються на якісні (називають ознаки предмета): холодний, гарячий, сердитий; відносні (називають ознаки предмета за його відношенням до інших предметів, дій, обставин): телефонний дзвінок, дерев’яний стіл, приміський вокзал; присвійні (вказують на приналежність предмета людині (рідше – тварині) і відповідають на питання чий? чия? чиє?): братова книжка, батькова ручка, лисяча нора.

Готуючись до другого питання, слід звернути увагу на якісні прикметники, що мають два ступені порівняння: вищий і найвищий. Вони можуть утворюватися синтетичним (довгий – довший, найдовший) та аналітичним (приємний – більш приємний, найбільш приємний) способами.

У третьому питанні слід зазначити, що в українській мові якісні, відносні та присвійні прикметники у різних стилях мови вживаються з неоднаковою частотою. У офіційно-діловому та науковому стилях переважає вживання відносних прикметників, які уточнюють, конкретизують поняття, терміни і входять до терміносполук: аудиторський аналіз, мінеральна сировина.

Якісні прикметники в офіційно-діловому стилі вживаються значно рідше, але оскільки вони утворюють ступені порівняння, то можуть виникати труднощі у їх використанні. Для офіційно-ділового стилю характерним є використання аналітичних (складених) форм якісних прикметників.

У документах не використовуються присвійні прикметники, вони замінюються іменниками: директорові розпорядження – розпорядження директора. Нормативним є вживання присвійних прикметників у термінологічних словосполученнях та крилатих висловах: адамове яблуко, рентгенівський апарат.

Не вживаються у документах прикметники, що походять від географічних назв: запорізькі депутати – депутати м. Запоріжжя. Але усталеним є вживання таких прикметників, якщо вони входять до складу адміністративно-територіальних або географічних назв: Запорізька область, Бердянський район.

Аналізуючи четверте питання, необхідно зупинитись на найголовніших правилах правопису складних прикметників. Складні прикметники пишуться разом (залізобетонний, дрібнокаліберний), через дефіс (кисло-солодкий, фінансово-економічний).

Готуючись до п’ятого питання, слід пам’ятати, що інструкція – документ, який видається органом державного управління з метою встановлення правил, які регулюють організаційні, науково-технічні, технологічні, фінансові та інші сфери діяльності установ, урядових осіб і громадян; правила – документи організаційного характеру, де викладаються настанови і вимоги, які регламентують певний порядок дій, поведінки юридичних та фізичних осіб.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)