Яке місто називається Волинськими Афінами. (Острог)

8. Назва краю, до якого входить Луцьк, Ковель. (Волинь)

9. Кого вороги називали Урус-шайтаном? (Івана Сірка)

10. Як називались учасники найбільшого антишляхетського повстання в Україні?

(Гайдамаки)

12. Кому належать слова “Хочу йти на ви”. (Князю Святославу)

Музична пауза

Завдання для капітанів.

Капітанам пропонується написати, які вони знають чудеса світу. Максимальна кількість балів — 7, по одному на кожне з чудес.

Підбивають підсумки. Вручаються призи. Команда-переможниця заноситься до Книги Клубу Ерудитів.

Додаток 7

Матеріали до бесіди “Українська писанка”

Таємниця яйця — зародка життя, як і таємниця дерева, тисячоліттями викликала найрізноманітніші асоціації і була одним з найбільших див для стародавніх людей. Згодом і дерево, і яйце в слов'ян, а також у деяких інших народів стали символами великого пробудження землі, символами перемоги життя над смертю.

Як не дивно, але в наш час деякі необізнані люди вважають, що писанки походять від християнської релігії. Але це помилкова думка.

Християнство увібрало в себе багато місцевих звичаїв та народних традицій. Тому поруч із поганським святом Івана Купала, новорічними щедрівками і колядками залишилася також стародавня народна традиція — навесні розмальовувати писанки.

Існують різні види писанок: “крашанки” — це яйця, вкриті кольоровими плямами на тлі іншого кольору; власне писанки — розписані за допомогою воску різними декоративними орнаментами; “мальованки” — розмальовані пензликом; “скробанки” або “дряпанки” — останній вид писанок дуже поширений на Східному Поліссі. Це один з найдавніших методів виготовлення писанок. Яйце фарбують в який-небудь темний колір, а потім металевим вістрям чи голкою зішкрябують пофарбований шар шкаралупи яйця, утворюючи найрізноманітніші ажурні орнаменти. Деякі скробанки Лемківщини й Полісся за точністю виконання можуть сміливо конкурувати з найдосконалішими ювелірними виробами.

Фарби, що їх використовують народні майстри для писанкарства, здебільшого готуються за традиційними рецептами з коріння чи кори різних дерев та кущів, з цибулиння тощо.

Старі писанкарки намагалися зібрати від 3 до 9 яєць від курки-первістки. Їх розбивали об сире дерево і на жовтках замішували фарбу. Писанки, мальовані такими фарбами, мали вигляд особливо світлий. Жовту фарбу виварювали з кори дикої квасної яблуньки; зелену — з луски молодого соняшника; темну — з дуба; фіолетову — з чорної вільхи. Боронь Боже, аби хтось зайшов до хати в цей час. Тоді господиня шепотіла: Сіль тобі в очах, кремінь — на зубах. Як не шкодить земля воскові, так аби не зашкодили твої очі моїм писанкам”.

Найбільшими знавцями всіляких рецептів виготовлення натуральних фарб для писанок є зараз гуцули.

Різні за технікою виконання і сюжетами декоративні розписи писанок відбивають високий мистецький рівень народу, його здібність до узагальненого сприймання краси квітучої природи своєї Батьківщини, до вельми талановитих форм і стилізації, утворення чудових геометричних і рослинних орнаментів.

Найперше яйце, за легендою, мало в собі зародок цілого світу. З моменту, коли на нього лягти мазки орнаменту, воно ставало святою писанкою. Предки вірили в магічні сили й у те, що розмальовувати писанку не мають права сварливі, злі люди. Наші предки вважали, що кожна бездітна жінка повинна малювати квіти на писанках і дарувати їх малечі, оскільки квіти, за українським повір'ям — обличчя ненароджених дітей.

Під час роботи заборонялося згадувати померлих, щоб не зашкодити тому, кому дістанеться готова річ. Яйця, фарбовані в один колір, називають крашанками:

Червоний — радість життя, любов.

Жовтий — місяць і зорі, в газдівстві врожай.

Зелений — весна, воскресіння природи, багатство рослинного і тваринного світу.

Чорний і білий — ушанування духів, душ померлих, подяка ангелу за охорону від лихих сил.

Сполучення кількох кольорів в узорах орнаменту (4-5) символізує благополуччя, мир, любов, успіхи.

Для писанок Покуття характерна проста орнаментальна композиція, розпис збільшений; в основному з рослинних мотивів — на чорному, вишневому, темно-коричневому тлі. Для більшості областей Східної України притаманна спокійна кольорова гама, орнамент рослинний, розпис збільшений. Орнаментика писанок подібна до буяння навколишньої природи, передає фантазію майстрів, їх творчу уяву, непересічний народний талант.

Беручи до уваги матеріали археологічних розкопок, можна припустити, що найбільшого поширення в давні часи писанкарство набрало в нас у період Х-ХІІІ ст. Тоді ж для ринків Київської Русі майстрами майоліки виготовлялося багато керамічних писанок. Цікаво відзначити, що мистецькі традиції писанкарства з усіх народів багатоплеменної держави наших предків були притаманні лише тим етнічним групам, які згодом стали називатися українцями. Через те, що на писанках зображали певні символічні, магічні знаки шкаралупа від них в уяві людей також набирала сили тих символів і традиційно зберігалася до нової весни, а з її приходом правила за зразки орнаментів при виготовленні нових писанок. Введення нових елементів з боку майстрів у давні часи було рідкісним, випадковим явищем. І лише пізніше, коли через багато століть поступово губився зміст певних символічних зображень, на зміну їм приходили елементи декоративного розпису, позбавлені магічного значення. Проте у писанках Київщини, Східного Полісся, Поділля, Галичини, Лемківщини, Закарпаття побутують елементи тисячолітньої давності.

Княгиня

Особливу увагу серед таких витворів мистецтва привертають писанки “Богиня” та “Княгиня”, на яких зображено антропоморфізованих іпостатей цілком тотожних з широко розповсюдженим в ужитковому мистецтві наших предків: зображенням жінки-праматері, або, як її ще називали, Богині-Берегині та Богині Шиви. Вона завжди виступала символом життя і радості, матір'ю усього живого та існуючого.

Як і в ті давні часи, сучасні українські народні майстри зображують на писанках жіночу постать на весь зріст з піднятими догори руками. Використання цього мотиву широко розповсю­джене сьогодні і в вишиваних наших рушниках, килимарстві та різьбярстві. Незважаючи на те, що зображення жіночої постаті окремими майстрами доведено до максимального узагальнення, завжди неодмінним елементом її пози є благально підняті догори руки.

Сонця

Іншими, не менш цікавими й поширеними в сучасних писанках є космогонічні, тобто солярні знаки, які складаються зі стабільних форм стилізації зображення небесних світил — Сонця й зірок. За кількістю ці орнаменти в писанкарстві посідають значне місце і є своєрідним гімном Сонцеві — вічному джерелу тепла, найбільшій силі, що перемагає холод зими й повертає всьому живому весняне пробудження.

Солярні знаки за своєю формою у писанках дуже різноманітні. Так, у розписах Галичини, Лемківщини, Пряшівщини “зорі і сонця” постають у вигляді лаконічних розеток. У писанках з Одещини — у вигляді виразно відтворених зірок. А в писанках із Західного Поділля — відносно реалістично зображеними весняними сонцями.

У писанках з різних районів України широко розповсюджена й тема “сосенки” — вічнозеленої травички, що плететься по вологій землі. Ця тема походить від шанобливого ставлення наших пращурів до рослини, мотив якої в давнину використовували для символічних зображень міфічного “небесного змія”, що згідно з тодішніми уявленнями про життя, запліднював яйця.

Коли взяти до уваги форму й характер зображення сосенки нашими сучасним майстрами, то ще більш простежується зміст орнаментів майолікових писанок, які дійшли до нас. В них сплетіння жовтих і зелених смуг якнайкраще передає красу і святість цієї травички.

Безконечник

Серед різноманітних геоме­тричних орнаментів сучасних українських писанок певне місце посідає надзвичайно своєрідний елемент у вигляді хвилеподібної смуги. В народі він має назву “Безконечнина” і дуже розповсю­джений у писанках Гуцульщини, Буковини, а в деяких писанках Поділля, Волині, Херсонщини виступає домінуючим елементом орнаменту, що композиційно підкорює собі і розподіл кольорів.

Аналіз орнаментів сучасного народного мистецтва України та археологічних пам'яток того часу показує, що хвилястий орнамент “безконечник” наші сучасні майстри успадкували з далеких часів минулого і що він походить від мистецтва Трипільської культури — періоду енеоліту. Враховуючи те, що “Безконечник” — хвилеподібний орнамент у па­м'ятках мистецтва Трипільської культури був широко розповсюдже­ний набагато раніше, ніж віднайдено його в пам'ятках мистецтва Стародав­ньої Греції, можна припустити, що за основу славнозвісного меандра Еллади грецькі майстри запозичили стилізоване зображення моря від наших предків.

Козачі левади

Особливу увагу привертають до себе надзвичайно талановиті узагальнення й кольорові рішення в декоративних розписах українські писанки — шедеврів народної графіки. Деякі твори нашого писанкарства за переосмисленнями натури, оригінальністю й доверше­ністю колористичних сполучень можуть бути порівняні навіть із деякими знахідками великих майстрів мистецтва.

Серед таких шедеврів мистецтва можна назвати розпис “Козачі левади”, Харківські писанки “Березняк”, у якій чергуваннями коротких і довгих, світлих і темних смуг, що умовно позначають деревця беріз, народний майстер талановито й влучно створює настрій пейзажу, досягаючи зорового ефекту різноплановості у розміщенні дерев.

Максимальне узагальнення всього, що оточує людину, передача лише найголовніших і най специфічниніших рис тієї чи іншої рослини або тварини, упущення деталей предмета, які могли б обмежити й перевантажити сприймання образу, створеного художником, — характерні для всього українського мистецтва. Особливо це має місце в декоративних розписах писанок, де талановитим розташуванням чи комбінацією двох-трьох смужок, або спрямованістю лінії вичерпно передається задум.

Але цінність писанок, звичайно, не лише в їх декоративному вигляді, а й у внутрішньому змісті, оскільки кожна писанка має свій глибокий підтекст, який закодовує кожна людина, що пише писанку. Звичайно, пишучи писанку, кожен з нас думає про щось вище, духовне, про майбуття, мріє про добробут і щастя для своєї родини, яке зсилає нам Бог. Тому благодать Господа буде звернена на того, хто гідно зустріне свято радості — Воскресіння Ісуса Христа.

У стародавніх народів був звичай перед високою особою не з'являтися перший раз без якогось дарунка. Святе Письмо каже, що Марія Магдалина, проповідуючи Христову науку, зайшла на двір римського цісаря Тиверія, дала йому в дарунок червону крашанку зі словами: “Христос воскрес!” і від того почала свою проповідь. За її прикладом пішли інші християни й почали в день празника Пасхи обдаровувати себе взаємно крашанками чи писанками. Яйце грає головну роль у великодніх звичаях, воно стало символом Христового Воскресіння.Як із мертвої шкаралупи яйця народжується нове життя, так і Ісус Христос вийшов із гробу до нового життя. Червона крашанка є символом нашого спасіння через Кров Ісуса Христа.

Додаток 8

Поиск по сайту: