Речові докази в кримінальному процесі: поняття, порядок їх визнання

Речовими доказами є предмети, які були знаряддям вчинення злочину, зберегли на собі сліди злочину або були її й об'єктом злочинних дій та інші, які можуть допомогти при розкритті злочину.

Особа, яка доставляє речові докази або заявляє клопотання про їх витрубовування, обов’язково повина зазначити, які обставини м.б. встановлені для справи при дослідженні рекомендованих речових доказів. Речові докази повинні бути уважно оглянуті, по можливості сфотографовані, докладно описані в протоколі огляду і приєднані до справи постановою особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або ухвалою суду. Отже для того, щоб той або інший предмет проходив як доказ, повина бути встановлена належність такого предмету до справи. Таку належність встановлюють слідчий, прокурор, суддя (суд), вони складають мотивовану постанову (суд – ухвалу) про приєднання предметів до справи як речових доказів. Виявлені при проведенні слідчих дій речові докази, повинні бути зазначені у протоколі.. Речові докази зберігаються при справі, за винятком громіздких предметів, які зберігаються в органах дізнання, досудового слідства і в суді або передаються для зберігання відповідному підприємству, установі чи організації. Речові докази зберігаються до набрання вироком законної сили або до закінчення терміну оскарження постановичи ухвали про закриття справи.

Під час судового слідства речові докази повинні бути оглянуті судом і пред'явлені учасникам судового розгляду, а коли це необхідно, - свідкам і експертам. Особи, яким пред'явлені речові докази, можуть звертати увагу суду на ті або інші особливості, які мають значення для вирішення справи, про що відмічається в протоколі судового засідання. Огляд речових доказів, які не можна доставити в судове засідання, проводиться в разі необхідності на місці їх знаходження.

Вирішення питання про речові докази (ст. 81 КПК)

Питання про речові докази вирішується вироком, ухвалою чи постановою суду або постановою органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи, при цьому:

1) знаряддя злочину, що належать обвинуваченому, конфіскуються;

2) речі, вилучені з обігу, передаються відповідним установам або знищуються;

3) речі, які не мають ніякої цінності і не можуть бути використані, знищуються, а у випадках, коли заінтересовані особи просять про це, можуть бути передані їм;

4) гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, передаються в доход держави;

5) гроші, цінності та інші речі, які були об'єктом злочинних дій, повертаються їх законним володільцям, а якщо їх не встановлено, то ці гроші, цінності та речі переходять у власність держави.

Якщо речі швидко псуються, то вони здаються на реалізацію або повертаються власникам.

Спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується в порядку цивільного судочинства.

Поиск по сайту: