АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Фактори, що обумовлюють виникнення та функціонування організованої злочинності

Читайте также:
  1. Аналіз ризику виникнення небезпеки.
  2. Взаємодія навичок та виникнення умінь.
  3. Види швидкісних здібностей і фактори, які їх визначають
  4. Виникнення і здійснення суміжних прав
  5. Виникнення і розвиток економічної соціології
  6. Виникнення і розвиток криміналістики в світі і в Україні.
  7. Виникнення і розвиток криміналістики в світі і в Україні.
  8. Виникнення і розвиток теорії модернізації
  9. Виникнення і формування класичного лібералізму
  10. Виникнення й розвиток квантової фізики
  11. Виникнення Кримського ханства
  12. Виникнення мистецтва

Існування злочинності взагалі і організованої злочинності зокрема пов'язане з проявом складних негативних суперечностей розвитку нашого суспільства, які особливо загострилися у перехідний до нових ринкових відносин період. Деякі з цих суперечностей набувають властивостей основних криміногенних фокторів злочинності. За змістом їх можна класифікувати на: економічні, політичні, соціальні, морально-психологічні, правові та організаційно-управлінські фактори існування, поширення та відтворення організованої злочинності.

До економічних факторів належать: глибокі кризові явища в економіці, розрив господарських зв'язків, деформація зовнішньої торгівлі, тривалі взаємонеплатежі, помилки у процесі приватизації державного майна, лібералізація цін, слабкий контроль за діяльністю комерційних банків, поява спільних змішаних акціонерних товариств за участю іноземних фізичних і юридичних осіб, економічна репутація деяких з них іноді породжує сумніви, зріст «тіньової економіки», бартерних угод, непрозорість паливно-енергетичного ринку та ін.

Сьогодні «тіньова економіка» являє собою розгалужену систему, яка має спеціалізацію і своїх тіньових лідерів. Вона пронизана мафіозними структурами. За даними Кабінету Міністрів України, обсяг незаконної «тіньової економіки» становить приблизно 50% і, по суті, вже дорівнює офіційній економіці. Діє вона, звичайно, не в інтересах України, а всупереч їм. До тіньового сектору щороку вливаються мільярди гривень, необхідних державі. Вони „крутяться” поза банківським обігом.

Саме по собі явище тіньової економіки є властивим всім без винятку економічними системам, але суттєве значення мають її обсяги, котрі при перевищенні певних меж, які знову-таки є різними для кожної конкретної держави, починають вкрай небезпечно впливати на різні сфери суспільного життя, в тому числі провокують поширення та відтворення злочинності, особливо організованої.

 

Розшарування суспільства на бідних і багатих; низький життєвий рівень численних прошарків населення; намір окремих осіб жити за високими стандартами життя розвинутих країн (автомобіль, сучасні квартири, вілли, відпочинок за кордоном тощо) при фактичній відсутності досягти цього правомірним шляхом, а також інші негативні фактори соціальної дійсності.

Важливим основним економічним фактором, на нашу думку, є помилковість обраного напрямку реформування, здійснення якого призвело до формування такої економічної системи, яка своїм існуванням та особливостями породжує значну кількість негативних факторів, що сприяють існуванню, поширенню та відтворенню організованої злочинності, ніж її породжує, умовно кажучи, "нормальна" ринкова економіка. Хоча остання сама по собі також містить ряд передумов для існування організованої злочинності.

Політичними факторами поширення організованої злочинності, на нашу думку, слід вважати зростання корумпованості державного апарату та використання аморальних, "брудних" методів у політичній діяльності.

Одним із соціальних факторів слід назвати соціальну апатію населення,котра характеризує його повну байдужість, безвольність, відсутність інтересу до всього оточуючого, зневірою у позитивні зміни. Для підтвердження стану соціальної апатії навіть не потрібно проводити спеціальних досліджень або наводити емпіричних даних, оскільки кожен громадянин України, на жаль, може спостерігати цей стан щодня у повсякденному житті. Зайвим підтвердженням цьому може бути майже повна відсутність реакції з боку населення на такі явища, як безпрецедентне підвищення тарифів на комунальні послуги, свавільне знеструмлення енергогенеруючими

компаніями цілих мікрорайонів, що у країнах, які, з точки зору більшості населення України, вважаються демократичними та цивілізованими,

неминуче викликало б бурхливі акції протесту.

Другим соціальним фактором є ураженість організованою злочинністю не лише традиційно кримінальних, а й інших сфер життєдіяльності. ВЗахідних країнах, наприклад, організована злочинність контролює лише такі кримінальні сфери діяльності, як, незаконний обіг наркотиків, зброї, торгівля людьми, викрадення автомобілів, контрабанда, а до легального бізнесу учасники організованих злочинних угруповань намагаються проникнути лише з метою легалізації отриманих від злочинної діяльності прибутків або поступового відходу від злочинної діяльності. В Україні та багатьох пострадянських країнах організована злочинність не просто проникає до більшості легальних сфер діяльності, а навіть здійснює контроль на ними. На цей час важко назвати хоча б одну сферу життєдіяльності, яка б не була піддана впливу організованої злочинності.

На стані боротьби з організованою злочинністю негативно відображаються деякі умови правового характеру котрі стосуються стану як

законодавства, так і недоліків процесуальної діяльності правоохоронних і право застосовних органів. Маються на увазі: поспішне необґрунтоване розчленування великих багатоепізодних і багатосуб'єктних кримінальних справ, яке не дає можливості встановлювати до кінця всі злочинні зв'язки у середині кримінальних співтовариств, що дозволяє багатьом їх членам уникнути кримінальної відповідальності; невиправданий лібералізм при призначенні покарання, а то і взагалі порушення принципу його невідворотності щодо окремих винних.

Під морально-психологічними факторами розуміються у першу чергу погіршення морального клімату в суспільстві, девальвація духовних цінностей. Багато прошарків населення виявилися поглинутими корисливо-здирницькою, міщанською, паразитарною психологією. Тон у суспільстві почали завдавати ділки тіньової економіки і корумповані чиновники. Ці особи перестали боятися виявляти свої неправомірні доходи. Більше того, вони почали пишатися ними. Антисуспільні елементи певною мірою сприйняли досвід і спосіб життя зарубіжних злочинних співтовариств.

Важливим морально - психологічним фактором домінування в суспільній свідомості культу збагачення, яке в свою чергу є одним з вагомих чинників, що провокують зростання злочинності, а особливо організованої. Причому збагачення у якомога більших розмірах, будь-якими засобами, за будь-яку ціну. Крім того, відзначений культ надприбутку зумовив існування економічної диспропорції у вигляді пріоритету посередництва над виробництвом. Для усунення цього фактору необхідно залучити фахівців-економістів і розробити та законодавчо закріпити межі рентабельності товарів та послуг, переглянути критерії визначення їх собівартості.

Сприяють організованій злочинності і такі нездорові явища, як хвиля беззаконня, яка поглинула окремих громадян і керівників різних рангів; низька державна, фінансова і виконавча дисципліна; недосконалість системи адміністративного управління; вседозволеність і поширеність порушень службової честі та етики. Перелічені та інші подібні явища рясно живлять організовану злочинність.

Першим морально-психологічним фактором виступає преференція населенням мафіозного способу життя, ефект звикання суспільної свідомості до організованої злочинності.Такий своєрідний «ефект звикання» потенційно небезпечний загрозою тотальної криміналізації суспільної свідомості, що має наслідком ледь не виправдання злочинців, романтизацію злочинного способу життя, формування більшої довіри до злочинців, ніж до органів влади і, в кінцевому підсумку, утворюється загроза існування суцільно криміналізованої держави.

Другим морально-психологічним фактором, на нашу думку, є усталення у суспільній свідомості стереотипу «соціальної близькості» кримінального елементу,яке сформувалося внаслідок тривалого пропагування «соціальної близькості» кримінального елементу в роки тоталітаризму. Воно створило співчутливе ставлення до нього, інфільтрувало субкультуру злочинного середовища до суспільної свідомості у загрозливих масштабах. Цьому сприяє вже зазначене раніше розповсюдження та виготовлення творів, що мають змістом звеличування образу злочинця, створення його образу як такого собі лицаря - рятівника та мудрого добродійника, неправедно ув'язненого захисника свободи особистості, яскравої, творчої індивідуальності.

Третім морально-психологічним фактором є психологічна наближеність бізнесового середовища до організованого криміналітету. Цей фактор є логічним наслідком впливу на суспільство двох вищеназваних факторів, але, окрім цього, він також зумовлюється існуванням в радянські часи кримінальної відповідальності за приватне підприємництво, комерційне посередництво і подібні нині визнані соціально корисними або нейтральними види діяльності, котре поставило людей, що займалися такими видами діяльності, у становище злочинців, сприяло їх втягненню саме до кримінальної системи суспільних зв'язків, оскільки вони постійно перебували під загрозою кримінального переслідування з боку державних органів і у випадку посягання на них з боку злочинців змушені були звертатися за захистом до таких же злочинців.

Серед правових факторів поширення та відтворення організованої злочинності першим виступає такий, як недосконалість кримінально-правового врегулювання протидії організованій злочинності.До прийняття у 2001 році нового Кримінального кодексу України можна було вести мову про відсутність у кримінальному законодавстві спеціальних норм, спрямованих проти організованої злочинності за винятком декількох кваліфікованих складів злочинів, що передбачали їх вчинення організованою групою, закріплення вчинення злочину організованою групою як обставини,кримінального елементу, яке сформувалося внаслідок тривалого пропагування «соціальної близькості» кримінального елементу в роки тоталітаризму. Воно створило співчутливе ставлення до нього, інфільтрувало субкультуру злочинного середовища до суспільної свідомості у загрозливих масштабах. Цьому сприяє вже зазначене раніше розповсюдження та виготовлення творів, що мають змістом звеличування образу злочинця, створення його образу як такого собі лицаря - рятівника та мудрого добродійника, неправедно ув'язненого захисника свободи особистості, яскравої, творчої індивідуальності.

Другим правовим фактором поширення та відтворення організованої злочинності, на нашу думку, є відсутність належної правової бази протидії організованій злочинності,яка виступає складовою частиною системної протидії цьому виду злочинності. Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», прийнятий 26 червня 1993 року очевидно застарів і потребує його прийняття у новій редакції.

Третім правовим фактором поширення та відтворення організованої злочинності виступає стримування протидії злочинним угрупованням відсутністю чітких правових визначень.Цей фактор стосується не лише існування організованої, але й всіх інших видів злочинності, він впливає на загальний стан правопорядку у країні, вплив його не обмежується лише сприянням існуванню та відтворенню злочинності, він сприяє загалом поширенню делінквентності серед населення, як то пов'язаної з порушенням приписів цивільного права, так і будь-якого іншого, оскільки неможливим видається виконання тих приписів законодавства, що самі по собі сформульовані нечітко і припускають їх неоднозначне тлумачення. Такому становищу значною мірою сприяє плутанина, якщо не сказати більше, у системі нормативних актів, котрими окрім Законів України, постанов

Верховної Ради України, указів та розпоряджень Президента України, постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, наказів та розпоряджень міністерств та відомств, виступають різного роду підзаконні акти, такі як численні вказівки, телетайпограми, роз'яснювальні листи, доповідні записки з резолюціями керівників міністерств та відомств, різноманітні плани заходів, робочі заходи, постанови нарад, рішення колегій тощо. Зарадити цьому здатна лише невідкладна та розумна систематизація законодавства, починаючи з прийняття Закону України "Про нормативно-правові акти" і закінчуючи усуненням багатоманітності та суперечливості різного роду підзаконних актів, які взагалі слід звести до необхідного мінімуму.

Четвертим правовим фактором існування, поширення та відтворення організованої злочинності, на нашу думку, є внутрішня суперечливість та неузгодженість системи законодавства, зокрема, економічного, податкового, незадовільний стан законодавчого врегулювання певних сфер діяльності, особливо економічної, в тому числі недосконалість положень деяких законодавчих актів, що регламентують протидію злочинності.

П'ятим правовим фактором виступає криміногенність деяких актів законодавства, непроведення їх кримінологічної експертизи. Цей фактор, як і вищезгаданий, також є загальновідомими, питання про організацію обов'язкового проведення кримінологічної експертизи законодавчих та інших нормативно-правових актів вже декілька років дискутується науковою громадою, але до цього часу воно лишається невирішеним. Для вирішення відзначеної проблеми необхідним є прийняття Закону України «Про кримінологічну експертизу нормативно-правових актів», або включення розділу «Кримінологічна експертиза нормативно-правових актів» до Закону України «Про нормативно-правові акти».

Організаційно-управлінські фактори, які обумовлюють організовану злочинність проявляються у відсутності жорсткого контролю з боку державного апарату за обліком і розподілом національного багатства і в той же час часто необґрунтованому втручанні чиновників у всі сфери підприємницької діяльності, що виходить за межі здорового глузду; в недоліках господарського механізму і практики його функціонування, кричущій безгосподарності і безкарності за конкретні їх прояви.

Не викоренена ще роз’єднаність у функціях щодо боротьби з організованою злочинністю між окремими правоохоронними відомствами. У зв'язку з цим слід відзначити неналежну матеріально-технічну, ресурсну і кадрову забезпеченість підрозділів з боротьби з організованою злочинністю. Викликає справедливі зауваження стиль їх роботи.

У 2005-2006 роках було звільнено близько 20% співробітників сепецпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю. Вік звільнення 40-45 років, а це досвідчені працівники. Всього лише 10% працівників мають досвід роботи п’ять і більше років.

Першим організаційно-управлінським фактором є відсутність чіткого уявлення про реальні масштаби діяльності злочинних угруповань, викривлення дійсних відомостей про їх діяльність.

Для ефективної протидії негативному чиннику відсутності чіткого уявлення про реальні масштаби діяльності злочинних угруповань необхідно здійснити фактично переоцінку результатів діяльності спецпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю, змінити сам підхід до результатів їх діяльності, оскільки зараз вона оцінюється майже за тими самими критеріями, що і діяльність підрозділів карного розшуку, ДСБЕЗ, ВКМСД, хоча для працівників УБОЗ найголовнішим є не просто викриття якомога більшої кількості злочинів, а й виявлення всієї структури злочинного угруповання з усіма її зв'язками та компонентами.

Вищеназваний фактор в свою чергу породжує очікування та вимагання від правоохоронних органів швидких та вагомих результатів у боротьбі зі злочинністю. Постійне прагнення, так би мовити, «підігнати» правоохоронців породжує лише збільшення і без того високого навантаження на оперативний склад працівників правоохоронних органів.

Другим організаційно-управлінським фактором, на нашу думку, є недостатня професійна підготовленість працівників підрозділів, що здійснюють боротьбу з організованою злочинністю. Спеціалізація з питань протидії організованій злочинності у відомчих навчальних закладах системи МВС України відсутня, курсантам та слухачам не надаються мінімально потрібні знання про сутність організованої злочинності як суспільно небезпечного явища та заходи протидії йому, за винятком декількох навчальних годин у курсі кримінології під час вивчення відповідної теми Особливої частини цієї науки, яких для набуття потрібних знань вкрай недостатньо.

Третім організаційно-управлінським фактором видається неузгодженість дій та відомча корпоративність правоохоронних органів.Протидіяти такому фактору можливо лише шляхом чіткого законодавчого визначення компетенції різних відомств у сфері боротьби з організованою злочинністю з обов'язковим застереженням про заборону її довільного перерозподілу на рівні різного роду підзаконних актів.

Четвертим організаційно-управлінським фактором, на нашу думку, виступає бюрократизація спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю

Пятим організаційно-управлінським фактором можна назвати такий як незадовільне матеріально-технічне забезпечення правоохоронних органів.Проблема ресурсного забезпечення боротьби зі злочинністю, особливо саме з організованою, лишається виключно актуальною. В умовах сьогодення, коли працівникам правоохоронних органів, особливо керівному складу, доводиться виконувати більше різного роду господарські, ніж прямі службові функції для забезпечення мінімально необхідного існування та функціонування правоохоронної системи, значущість цього питання ще більше зростає. Економія на виділенні коштів на потреби правоохоронним органам обходиться державі надто дорого, спричиняє втрати того ж таки бюджету на інші проблеми, які створює для держави злочинність.

Шостим організаційно-управлінським фактором є низька правова та соціальна захищеність працівників правоохоронних органів, в тому числі й спецпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю. Нескінченні спроби зекономити бюджетні кошти на скасуванні додаткових соціальних гарантій правоохоронцям призводить до негативних явищ, таких як плинність кадрів та соціальна напруженість у правоохоронних органах, котрі аж ніяк не можуть позитивно позначитися на протидії злочинності.

Особливу роль у визріванні злочинної діяльності кримінальних структур відіграють корупція. Згубний вплив корупції, тобто зловживання владою в особистих цілях (продажність влади), відчувається в усьому світі. Відбувається це тому, що владні і управлінські повноваження криють у собі велику спокусу для осіб, схильних до протиправного збагачення. Цим користуються учасники організованої злочинності, зближуючись з чиновництвом. Слід підкреслити, що деякі державні службовці самі часто йдуть назустріч кримінальним елементам, бажаючи продати свої послуги.

Слід відмітити низьку якість розслідування і розгляду кримінальних справ цієї категорії, що пов’язане з недостатнім рівнем професійної підготовки працівників правоохоронної системи. Члени організованих злочинних груп, які вчиняють злочини в економічній, фінансовій, господарській, комп'ютерній та інших сферах, завчасно досконально знають складні механізми вчинення цих злочинів, чого не скажеш про деяких слідчих, прокурорів і суддів.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.)