Основні категорії педагогіки

Серед понять науки виділяють основні (базові) категорії. Категорії пронизують все наукове знання і пов’язують його у цілісну систему. Базовими категоріями педагогіки більшість дослідників називають: виховання, освіту, розвиток, навчання, самовиховання, самоосвіту, саморозвиток, виховні відносини.

Значення цих категорій у теоретичній і практичній педагогіці важко переоцінити. Вони: а) цементують все педагогічне знання; б) визнані і використовуються як теоретиками, так і практиками у всьому світі; в) складалися впродовж віків, поступово вигострюючись, входили у свідомість і досвід фахівців різних рівнів кваліфікації. Знання цих категорій дозволяє глибше зрозуміти педагогіку як науку, хоча за ступенем абстрагування й узагальнення педагогіка впевнено посідає місце поряд з філософією.

Серед основних педагогічних категорій значну роль відіграє поняття „виховання”, яке органічно поєднано з процесами навчання, освіти і розвитку. Виховання – поняття найбільш загальне та універсальне. Воно, як процес, спрямовується на вироблення певних норм поведінки людини.

Виховання – це процес цілеспрямованого управління формуванням та розвитком особистості у відповідності з вимогами суспільства. Цілеспрямованість виховання визначається поставленою метою виховання.

Загальною метою виховання є формування соціальне активної, гуманістично спрямованої особистості, яка у своїй життєдіяльності керується загальнолюдськими (честь, совість, людська гідність, соціальна справедливість) і культурно-національними (працелюбність, добротворчість, волелюбність і т. ін.) цінностями.

Існує різноманітна кількість визначень процесу виховання. Це пов’язано з тим, що виховання – таке широке і загальне поняття,що без спеціальних уточнень неможливо зрозуміти, про яке виховання саме йде річ.

По-перше, розрізняють виховання у широкому і вузькому значенні слова. В широкому соціальному – це цілісний процес передачі здобутого досвіду від старшого покоління молодшому. Під досвідом розуміють відомі людству знання, вміння, засоби мислення, міжособистісні та суспільні відносини, – все, що було створено у процесі розвитку людства.

У вузькому значенні виховання розглядають як процес, що протікає у певному навчально-виховному закладі або в сім’ї. Виховання у вузькому смислі трактується з таких суттєвих позицій:

- як діяльність (К.Д.Ушинський) – цілеспрямована, різноманітна;

- як процес (Ю.К.Бабанський), що веде до певних змін;

- як вплив, дія (Н.В.Кузьміна та ін.), що викликає внутрішній відгук суб’єкту виховання;

- як цілеспрямована взаємодія (Ш.Амонашвілі та ін.), що відтворює процеси дії різноманітних об’єктів один на одного (педагогіка співробітництва саме так розуміє виховання);

- як керівництво розвитком особистості (В.В.Білорусова);

- як процес управління, під яким розуміють взаємодію суб’єктів педагогічних відносин з урахуванням єдності різноманітних впливів, цілісного підходу і рівних прав учасників цього процесу (Р.І.Хмелюк та ін.).

Отже, виховання це:

а) процес, що веде до певних змін;

б) цілеспрямоване управління і керівництво розвитком особистості;

в) взаємодія всіх суб’єктів і об’єктів педагогічного процесу;

г) розвивальна діяльність.

Навчання – процес цілеспрямованого управління пізнавальною діяльністю людей, в ході якого опановуються знання, вміння, навички, розвиваються пізнавальні сили і творчі можливості, формується світогляд.

Навчання – це технологія освіти; навчання відображає процесуальний бік освіти, у межах якої взаємодіють учитель і учень. Теорія навчання зветься дидактикою.

Освіта – це процес і результат засвоєння людиною знань, умінь, навичок та пов’язаних з ними практичних і пізнавальних засобів діяльності.Освіта сприяє формуванню світогляду, що означає набуття певної суми знань з різних галузей науки. Традиційно освіта тлумачиться як складова частина виховання.

Усі ці категорії (виховання, навчання, освіта) між собою взаємопов’язані, взаємообумовлені і взаємозалежні, але не тотожні, тобто знаходяться у діалектичному взаємозв’язку. Ці погляди можна проілюструвати за допомогою так званої „педагогічної матрьошки”, ідея якої належить російській дослідниці В.С.Безруковій. Категорії „виховання”, „освіта”, „навчання” співвідносяться за принципом „матрьошки”: маленька матрьошка – це навчання, середня – освіта, велика – виховання. Уявити кожну з них окремо та описати можливо, але неможливо зрозуміти сутність однієї, не розглянувши інших. Внутрішня автономна побудова забезпечує збереження єдиної природної цілісності.

Проілюструвати названу залежність можна ї за допомогою логічної схеми співвідношення педагогічних понять. За основу беремо традиційний підхід до визначення змісту та обсягу визначених понять, а саме:

• „виховання”, у широкому його розумінні, є найбільш загальним поняттям, що охоплює всі сфери процесу формування особистості;

• „освіта” – відноситься до виховання як частина до цілого; проте ця категорія не є достатньо конкретною, щоб користуватися нею у повсякденній діяльності;

• „навчання” є ядром освіти, головним шляхом її набуття.

Поиск по сайту: