Форми та методи науково-технічної політики

Досягнення цілей і завдань науково-технічної політики здійснюється державою через застосування конкретних методів. За формою впливу весь арсенал цих методів поділяється на дві групи: методи прямого й непрямого регулювання. До методів прямого регулювання належать: 1)визначення державних пріоритетів розвитку науки і техніки; 2)державні науково-технічні програми; 3)державне замовлення в науково-технічній сфері; 4)державна науково-технічна експертиза; 5)бюджетне фінансування досліджень і робіт, виконуваних у рамках пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки; 6)підготовка науково-технічних кадрів. До методів непрямого регулювання належать: 1)інструменти податкової, фінансово-бюджетної, амортизаційної політики; 2)правовий захист інтелектуальної власності; 3)державна політика у сфері міжнародного науково-технічного співробітництва тощо. Початковим етапом формування науково-технічної політики є визначення державних пріоритетів розвитку науки і техніки. Науково-технічного прогнозування передбачає:

1) аналіз і виявлення основних загальносвітових тенденцій, тривалості інноваційних циклів; 2) формування перспективних варіантів науково-технічних програм; 3) вибір програм розвитку фундаментальних та прикладних досліджень; 4)визначення моделі впровадження досягнень НТП у виробництво; 5) передбачення економічних, соціальних, екологічних наслідків впровадження НТП.

Державні науково-технічні програми є одним з методів планування науково-технічного розвитку. Вони мають індикативний характер, включають планові завдання державним установам, замовлення приватним науково-дослідним і проектним організаціям, а також прогнози розвитку наукових досліджень у секторі економіки.

Державне замовлення в науково-технічній сфері забезпечує економічно вигідні умови для участі наукових, дослідних і проектних організацій у розвитку фундаментальних досліджень, розробленні й освоєнні принципово нових технологій і видів продукції.

Державна науково-технічна експертиза є невід'ємним елементом реалізації науково-технічної політики. Проводиться з метою забезпечення наукової обґрунтованості структури й змісту пріоритетних напрямів і програм розвитку науки і техніки, визначення соціально-економічних та екологічних наслідків науково-технічної діяльності. Висновки державної експертизи використовуються також для обґрунтування доцільності надання податкових і кредитних пільг.

Бюджетне фінансування науково-технічної діяльності стосується, як правило, фундаментальних досліджень і розробок, пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, прикладних науково-технічних розробок, результати яких мають загальнодержавне значення.

Державна політика у сфері патентів і ліцензій спрямована на регулювання відносин, пов'язаних з набуттям і використанням прав на об'єкти інтелектуальної власності. Автори інтелектуальної власності отримують частину доходів від використання їхнього продукту в бізнесі.

Поиск по сайту: