АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Господарські міністерства (відомства) як органи господарського керівництва. 17 страница

Читайте также:
  1. E. побутові, промислові, сільськогосподарські, спортивні
  2. I. Ознакомление со структурным подразделением организации
  3. I. Приготовление фиксированных препаратов из культур микроорганизмов, растущих на плотных и жидких питательных средах.
  4. II. Организационные основы деятельности участкового уполномоченного полиции
  5. II. Принципы организации и деятельности прокуратуры Российской Федерации
  6. II. Управление персоналом структурного подразделения организации
  7. III Организация кадровой работы
  8. III. Организация деятельности
  9. III. Организация несения службы участковым уполномоченным полиции
  10. IV. Организация и порядок проведения фестиваля
  11. IV.Оценка эффективности деятельности структурного подразделения организации
  12. IX. Карашар — Джунгария 1 страница

В Україні діють шість видів експортних (імпортних) ліцензій:

· генеральна - відкритий дозвіл на експортні (імпортні) опе­рації по певному товару (товарах) та/або з певною країною (групою країн) протягом періоду дії режиму ліцензування по цьому товару (товарах);

· разова (індивідуальна) - разовий дозвіл, що має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності на період не менший, ніж той, що є необхідним для здійснення експортної (імпортної) операції;

· відкрита (індивідуальна) - дозвіл на експорт (імпорт) товару протягом певного періоду часу (але не менш як один місяць) з визначенням його загального обсягу;

· антидемпінгова (індивідуальна) - належним чином оформ­лене право на імпорт в Україну протягом установленого строку певного товару (товарів), який є об'єктом антидем­пінгового розслідування та/або антидемпінгових заходів;

· компенсаційна (індивідуальна) - належним чином оформлене право на імпорт в Україну протягом установленого строку певного товару (товарів), який є об'єктом антисубсидиційного розслідування та/або компенсаційних заходів;

· спеціальна (індивідуальна) - належним чином оформлене право на імпорт в Україну протягом установленого строку певного товару (товарів), який є об'єктом спеціального розслідування та/або спеціальних заходів.

По кожному виду товару може встановлюватись лише один вид ліцензії.

Квотування здійснюється шляхом установлення режиму ви­дачі індивідуальних ліцензій, причому загальний обсяг експорту (імпорту) за цими ліцензіями не має перевищувати обсягу вста­новленої квоти.

Як і ліцензій, в Україні нараховують шість видів квот (контингентів):

· глобальні - квоти, що встановлюються по товару (товарах) без зазначення конкретних країн (груп країн), куди товар (товари) експортується або з яких він (вони) імпортується;

· групові - квоти, що встановлюються по товару (товарах) з визначенням групи країн, куди товар (товари) експортується або з яких він (вони) імпортується;

· індивідуальні - квоти, що встановлюються по товару (товарах) із визначенням конкретної країни, куди товар (товари) може експортуватись або з якої він (вони) може імпортуватись;

· антидемпінгові - граничний обсяг імпорту в Україну пев­ного товару (товарів), що є об'єктом антидемпінгового розслідування та/або антидемпінгових заходів, який дозво­лено імпортувати в Україну протягом установленого строку та який визначається в натуральних та/або вартісних одини­цях виміру;

· компенсаційні - граничний обсяг імпорту в Україну певного товару (товарів), що є об'єктом антисубсидиційного розслі­дування та/або компенсаційних заходів, який дозволено імпортувати в Україну протягом установленого строку та який визначається в натуральних та/або вартісних одиницях виміру;

· спеціальні - граничний обсяг імпорту в Україну певного товару (товарів), що є об'єктом спеціального розслідування та/або спеціальних заходів, який дозволено імпортувати в Україну протягом установленого строку і який визначається в натуральних та/або вартісних одиницях виміру.

По кожному виду товару може встановлюватись лише один вид квоти.

В Україні забороняється експорт та імпорт таких товарів:

· експорт з території України предметів, які становлять національне, історичне, археологічне або культурне надбання українського народу, що визначається згідно із законами України;

· імпорт або транзит будь-яких товарів, про які заздалегідь відомо, що вони можуть завдати шкоди суспільній моралі, здоров’ю чи становити загрозу життю населення, тваринному світу та рослинам, або призвести до заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу, якщо стосовно транзитних товарів не вжито необхідних заходів для запобігання такої шкоди;

· імпорт продукції та послуг, що містять пропаганду ідей війни, расизму та расової дискримінації, геноциду тощо, які суперечать відповідним нормам Конституції України;

· експорт природних ресурсів, які вичерпуються, якщо обмеження також застосовуються до внутрішнього споживання або виробництва;

· експорт та імпорт товарів, які здійснюються з порушенням прав інтелектуальної власності;

· експорт з території України товарів у межах виконання рішень Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй про застосування обмежень або ембарго на поставки товарів у відповідну державу.

Впровадження заборони експорту або імпорту з інших підстав можливо лише, якщо це дозволено міжнародними договорами, учасником яких є Україна.

Перелік товарів, експорт (імпорт) яких через територію України забороняється, визначається виключно законами України.

Контроль за виконанням цих вимог покладається на митні органи України та центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики.

14.5. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності відповідно до ст. 380 ГК України спрямовується на захист економічних інтересів України, прав і законних інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, створення рівних умов для розвитку всіх видів підприємництва. І далі, воно здійснюється з метою:

· забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України;

· стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, втому числі зовнішньоекономічних зв'язків суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України;

· створення найбільш сприятливих умов для залучення економіки України в систему світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн.

· Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється:

· Україною як державою в особі її органів в межах їх компетенції;

· недержавними органами управління економікою (товарними, фондовими, валютними біржами, торговельними палатами, асоціаціями, спілками та іншими організаціями координаційного типу), що діють на підставі їх статутних документів;

· самими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними.

Забезпечення державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється за допомогою таких правових засобів:

· законів України;

· передбачених в законах України актів тарифного і нетарифного регулювання, які видаються державними органам України в межах їх компетенції;

· економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансового, кредитного та іншого) в межах законів України;

· рішень недержавних органів управління економікою, які приймаються відповідно їх установчих документів у межах законів України;

· угод, що укладаються між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності і які не суперечать законам України.

Забороняється регулювання зовнішньоекономічної діяльності прямо не передбаченими у законодавстві актами і діями державних і недержавних органів.

На території України запроваджуються такі правові режими для іноземних суб'єктів господарської діяльності:

· національний режим, який означає, що іноземні суб’єкти господарської діяльності мають обсяг прав та обов'язків не менший, ніж суб'єкти господарської діяльності України. Національний режим застосовується щодо всіх видів господарської діяльності іноземних суб’єктів цієї діяльності, пов'язаної з їх інвестиціями на території України, а також щодо експортно-імпортних операцій іноземних суб'єктів господарської діяльності тих країн, які входять разом з Україною до економічних союзів;

· режим найбільшого сприяння, який означає, що іноземні суб’єкти господарської діяльності мають обсяг прав, преференцій та пільг щодо мит, податків та зборів, якими користується та/або буде користуватися іноземний суб'єкт господарської діяльності будь-якої іншої держави, якій надано згаданий режим, за винятком випадків, коли зазначені мита, податки, збори та пільги по них встановлюються в рамках спеціального режиму, визначеного нижче. Режим найбільшого сприяння надається на основі взаємної угоди суб’єктам господарської діяльності інших держав згідно з відповідними договорами України та застосовується у сфері зовнішньої торгівлі;

· спеціальний режим, який застосовується до територій спеціальних економічних зон, а також до територій митних союзів, до яких входить Україна, і в разі встановлення будь-якого спеціального режиму згідно з міжнародними договорами за участю України.

В Україні також запроваджуються такі правові режими для товарів, що імпортуються з держав - членів Світової організації торгівлі (далі - СОТ):

· національний режим, який означає, що стосовно імпортованих товарів походженням з держав - членів СОТ надається режим не менш сприятливий, ніж для аналогічних товарів українського походження щодо податків, зборів, встановлюваних законами та іншими нормативно-правовими актами правил та вимог до внутрішнього продажу, пропозиції до продажу, купівлі, транспортування, розподілу або використання товарів, а також правил внутрішнього кількісного регулювання, які встановлюють вимоги щодо змішування, переробки або використання товарів у певних кількостях чи пропорціях;

· режим найбільшого сприяння, який стосується мит, митних зборів, методів стягнення таких мита і зборів, правил і формальностей у зв'язку з імпортом і означає, що будь-яка перевага, сприяння, привілей чи імунітет, які надаються стосовно будь-якого товару, що походить з будь-якої держави, повинні негайно і безумовно надаватися аналогічному товару, який походить з території держав - членів СОТ або держав, з якими укладено двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння.

Виключення щодо режиму найбільшого сприяння в формі преференцій можуть бути зроблені для товарів, що походять здержав, з якими Україна уклала угоди про вільну торгівлю або митний союз чи проміжні угоди, що у майбутньому призведуть до створення зон вільної торгівлі або митних союзів у межах розумного періоду часу (10 років), чи угоди про прикордонну торгівлю та застосування генеральної системи преференцій.

Україна самостійно формує систему та структуру державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності на її території.

Держава та її органи не мають права безпосередньо втручатися в зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів цієї діяльності, за винятком випадків, коли таке втручання здійснюється згідно з цим та іншими законами України.

Найвищим органом, що здійснює державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності, є Верховна Рада України. До компетенції Верховної Ради України належать:

· прийняття, зміна та скасування законів, що стосуються зовнішньоекономічної діяльності;

· затвердження головних напрямів зовнішньоекономічної політики України;

· розгляд, затвердження та зміна структури органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

· укладання міжнародних договорів України відповідно до законів України про міжнародні договори України та приведення чинного законодавства України у відповідність з правилами, встановленими цими договорами;

· затвердження нормативів обов’язкового розподілу валютної виручки державі та місцевим Радам народних депутатів України, ставок та умов оподаткування, митного тарифу, митних зборів та митних процедур України при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

· встановлення спеціальних режимів зовнішньоекономічної діяльності на території України;

· затвердження списків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню або забороняється відповідно до статей 16 і 17 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність”.

Кабінет Міністрів України:

· вживає заходів до здійснення зовнішньоекономічної політики України відповідно до законів України;

· здійснює координацію діяльності міністерств, державних комітетів та відомств України по регулюванню зовнішньоекономічної діяльності; координує роботу торговельних представництв України в іноземних державах;

· приймає нормативні акти управління з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами України;

· проводить переговори і укладає міжурядові договори України питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами України про міжнародні договори України, забезпечує виконання міжнародних договорів України з питань зовнішньоекономічної діяльності всіма державними органами управління, підпорядкованими Кабінету Міністрів України, та залучає до їх виконання інші суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності на договірних засадах;

· відповідно до своєї компетенції, визначеної законами України, вносить на розгляд Верховної Ради України пропозиції про систему міністерств, державних комітетів і відомств - органів оперативного державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, повноваження яких не можуть бути вищими за повноваження Кабінету Міністрів України, які вона має згідно з законами України;

· забезпечує складання платіжного балансу, зведеного валютного плану України;

· здійснює заходи щодо забезпечення раціонального використання коштів Державного валютного фонду України;

· забезпечує виконання рішень Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй з питань зовнішньоекономічної діяльності.

Національний банк України:

· здійснює зберігання і використання золотовалютного резерву України та інших державних коштовностей, які забезпечують платоспроможність України;

· представляє інтереси України у відносинах з центральними банками інших держав, міжнародними банками та іншими фінансово-кредитними установами та укладає відповідні міжбанківські угоди;

· регулює курс національної валюти України до грошових одиниць інших держав;

· здійснює облік і розрахунки по наданих і одержаних державних кредитах і позиках, провадить операції з централізованими валютними ресурсами, які виділяються з Державного валютного фонду України у розпорядження Національного банку України;

· виступає гарантом кредитів, що надаються суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності іноземними банками, фінансовими та іншими міжнародними організаціями під заставу Державного валютного фонду та іншого державного майна України;

· здійснює інші функції відповідно до Закони України "Про банки і банківську діяльність" та інших законів України. Національний банк України може делегувати виконання покладених на нього функцій банку для зовнішньоекономічної діяльності України.

Центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики (Міністерство економіки України):

· забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики при здійсненні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності виходу на зовнішній ринок, координацію їх зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі відповідно до міжнародних договорів України;

· здійснює контроль за додержанням всіма суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності чинних законів України та умов міжнародних договорів України;

· проводить антидемпінгові, антисубсидиційні та спеціальні розслідування у порядку, визначеному законами України;

· виконує інші функції відповідно до законів України і Положення про центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики.

Державна митна служба України:

· здійснює митний контроль в Україні згідно з чинними законами України.

Антимонопольний комітет України:

· здійснює контроль за додержанням суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності законодавства про захист економічної конкуренції.

Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі:

· здійснює оперативне державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні відповідно до законодавства України;

· приймає рішення про порушення і проведення антидемпінгових, антисубсидиційних або спеціальних розслідувань та застосування відповідно антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів.

До органів місцевого управління зовнішньоекономічною діяльністю належать:

· місцеві Ради народних депутатів України та їх виконавчі і розпорядчі органи;

· територіальні підрозділи (відділення) органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України.

Органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України можуть створювати свої територіальні підрозділи (відділення), якщо це випливає з їх компетенції, яка визначається законами України та положеннями про ці органи.

Зазначені органи територіального регулювання зовнішньоекономічної діяльності створюються за погодженням з відповідними місцевими Радами народних депутатів України та в межах загального ліміту бюджетних коштів, що виділяються на утримання відповідних органів державного регулювання України.

 

Контрольні запитання

1. Дайте визначення поняття і назвіть принципи зовнішньоекономічної діяльності.

2. Хто є суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні?

3. Назвіть види зовнішньоекономічної діяльності В Україні.

4. Визначіть перелік умов, які є обов’язковими для зовнішньоекономічного договору (контракту).

5. Які правові підстави для ліцензування і квотування експорту й імпорту?

6. Які види експортних (імпортних) квот Вам відомі?

7. В чому мета регулювання зовнішньоекономічної діяльності?

8. Які засоби державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності?

 

 

Тема 15. Правове регулювання економічної конкуренції.

15.1. Мета державного регулювання конкуренції та монополізму, антимонопольні органи.

Здійснюючи господарську діяльність суб'єкти господарювання прагнуть до одного - забезпечити собі найвигідніші умови вироб­ництва та продажу товарів на тому чи іншому ринку, використо­вуючи при цьому насамперед позитивні риси конкуренції та моно­полізму. Проте в реальних умовах деякі з учасників економічної конкуренції зловжи­вають своїми можливостями, ігноруючи публічні інтереси та приватні інтереси окремих учасників ринкових відносин. Для забезпечення збалансованого врахування цих інтересів у сфері економічної конкуренції відповідає державне її регулювання.

Державне регулювання конкуренції та монополізму здійсню­ється з метою:

· задоволення потреб населення як кінцевих споживачів, що досягається шляхом захисту прав споживачів як економічно слаб­шої сторони у відносинах з товаровиробниками;

· забезпечення свободи конкуренції, що сприяє розвитку супер­ництва між товаровиробниками за найвигідніші умови виробницт­ва та продажу товарів і відповідно забезпечує розширення їх асор­тименту, покращення якості тощо;

· сприяння підприємництву, що забезпечує появу на ринку нових суб'єктів господарювання, нових товарів та покращення умов їх реалізації (з врахуванням інтересів споживачів).

· захисту національного товаровиробника, що відповідає ін­тересам національної економіки та сприяє економічній самостій­ності України.

Державне регулювання економічної конкуренції забезпечуєть­ся за допомогою системи заходів, що здійснюються уповноваже­ними органами і спрямовані на попередження недобросовісної конкуренції та монополістичних зловживань, їх усунення та засто­сування заходів відповідальності до порушників відповідно до встановлених державою правил у сфері економічної конкуренції. Система цих заходів складається з:

· нормативного регулювання;

· контролю за станом ринку і дотриманням її учасниками встановлених державою правил щодо забезпечення економічної конкуренції з метою попередження порушень, відновлення стану ринку у разі порушення зазначених правил і вжиття відповідних заходів до порушників.

Нормативне регулювання здійснюється наступними нормативно – правовими актами: Конституція України (ч. 4 ст. 13 передбачає забезпечення державою соціальної спрямованості економіки України, відповід­но ст. 42 не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція п. 8 ст. 92 встановлено, що тільки законами України визначаються пра­вила конкуренції та антимонопольного регулювання, згідно з п. 24 ст. 85 і п. 14 ст. 106 голова Антимонопольного комітету призначається та звільняється Президентом за згодою Верховної Ради України); ГК України - глава 2, 3, 28 (проте, слід зазначити, що положення ГК України містять менш ґрунтовні положення щодо антимонопольного регулювання, ніж спеціальний Закон - «Про захист економічної конкуренції»); ЦК України - ст. 13, відповідно до якої межі здійснення цивільних прав включають і необхідність дотримання вимог антимонопольно-конкурентного законодавства; Закони України «Про захист економічної конкуренції» від 11 січня 2001 р.; «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 07.06.1996 р.; «Про Антимонопольний комітет» від 26 листопада 1993 р.; «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 р.; інші закони та підзаконні нормативно – правові акти.

Зокрема в Законі України „Про захист економічної конкуренції” вона визначається як змагання між суб’єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб’єктами господарювання, в наслідок чого споживачі, суб’єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями і покупцями, а окремий суб’єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку. Крім того, нормативне регулювання відносин у сфері економіч­ної конкуренції здійснюється міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (норми та­ких договорів мають пріоритет перед нормами національного за­конодавства, якщо останнє встановлює інші, ніж міжнародні договори, правила); наприклад, укладений між державами - учасницями СНД Договір про проведення узгодженої антимонопольної політи­ки (25.01.2000 р.), ратифікований законом України від 16.01.2003 р. Спеціальним відомством, на яке покладається здійснення дер­жавної політики в сфері економічної конкуренції, є Антимонопо­льний комітет, що виконує складні функції, в тому числі регуля­тивну, яка полягає у прийнятті на підставі названих законів і у межах наданих повноважень відомчих нормативно-правових актів з певних питань у сфері конкуренції; контрольну, спрямовану на забезпечення та здійснення контролю за станом товарних ринків і дотриманням її учасниками встановлених державою в цій сфері правил; розслідувально - юрисдикційну, що проявляється через про­цедуру виявлення порушень, встановлення їх складу, особи поруш­ника та застосування до нього тих форм господарсько-правової відповідальності, що віднесені до компетенції антимонопольних органів.

Правовий статус антимонопольних органів визначається вище­згаданими законами, насамперед Законом України «Про Антимонопольний комітет України», та Положенням про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженим роз­порядженням АМК України від 19.02.2002 р. № 27-р.

До системи антимонопольних органів входять:

· Антимонопольний комітет України, що утворюється у складі Голови, призначеного на строк до семи років Президентом Украї­ни за погодженням з Верховною Радою України, десяти держав­них уповноважених, з числа яких призначається два перших за­ступники та три заступники Голови, адміністративних колегій, а також структурних підрозділів апарату, що забезпечує організа­ційну, технічну, аналітичну, інформаційно-довідкову та іншу ро­боту по забезпеченню діяльності АМК. Формами роботи АМК є засідання - як вищий колегіальний орган і постійно діючі та тим­часові адміністративні колегії АМК, що створюватися для розгляду окремих справ про порушення конкурентного (антимонопольного)законодавства з державних уповноважених та голів територіаль­них відділень;

· створені АМК територіальні відділення в Автономній Респуб­ліці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (у разі необхіднос­ті можуть створюватися і в інших адміністративно-територіальних одиницях); забезпечують реалізацію завдань АМК на відповідних територіях на підставі затверджених АМК положень.

Антимонопольний комітет України, його територіальні відді­лення є юридичними особами, мають рахунки в установах банку, печатки із зображенням Державного Герба та свого найменування.

Антимонопольний комітет України відповідно до покладених на нього завдань:

контролює дотримання антимонопольно-конкурентного зако­нодавства:

· у процесі економічної концентрації (зокрема, при створенні, реорганізації, ліквідації суб'єктів господарювання, створенні об'єд­нань підприємств, вступі одного або кількох суб'єктів господарю­вання в об'єднання, при перетворенні органів влади, органів міс­цевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю в об'єднання суб'єктів господарювання, придбанні чи набутті будь-яким іншим способом у власність, одержанні в управління (користування) часток (акцій, паїв), активів (майна) у вигляді цілісних майнових комплексів суб'єктів госпо­дарювання або їх структурних підрозділів, оренді цілісних майно­вих комплексів суб'єктів господарювання або їх структурних під­розділів, набутті будь-яким іншим способом контролю господар­ської діяльності);

· при здійсненні господарської діяльності суб'єктами господа­рювання, насамперед монополістів та монопольних утворень, та при реалізації повноважень органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управ­ління та контролю щодо суб'єктів господарювання;

· здійснює інші дії щодо контролю за дотриманням антимоно­польно-конкурентного законодавства відповідно до встановлених повноважень;

· розробляє й організовує виконання превентивних заходів, спрямованих на запобігання порушенням антимонопольно-конку­рентного законодавства;

· розглядає справи про порушення антимономольно-конкурентного законодавства та приймає рішення за результатами розгляду в межах своїх повноважень;

· звертається до суду (господарського суд) з позовами (заявами)у зв'язку з порушенням антимонопольно-конкурентного законодав­ства, надсилає правоохоронним органам матеріали про порушення законодавства, що містять ознаки злочину;

· дає рекомендації органам державної влади, установам, органам місцевого самоврядування, суб'єктам господарювання та їх об'єд­нанням щодо вжиття заходів, спрямованих на: а) обмеження моно­полізму, розвиток підприємництва і конкуренції, б) запобігання порушенням конкурентного (антимонопольного) законодавства шляхом усунення причин їх вчинення та умов, що їм сприяють;в) припинення дій (бездіяльності), що містять ознаки порушень конкурентного (антимонопольного) законодавства; г) усунення на­слідків цих порушень у визначені Комітетом строки;

· дає роз'яснення та висновки рекомендаційного характеру щодо відповідності дій суб'єктів господарювання (на підставі на­даної ними інформації) положенням Закону «Про захист економіч­ної конкуренції» (статей 6, 10 та 13) з метою запобігання пору­шенням законодавства про захист економічної конкуренції, під­вищення передбачуваності його застосування;

· бере участь: а) у розробці проектів актів законодавства, що регулюють питання розвитку конкуренції, конкурентної політики

· та демонополізації економіки; з метою їх внесення у встановленому порядку на розгляд відповідних органів; б) в укладанні міждержав­них угод; в) розробці реалізації міжнародних проектів та програм, а також здійснює співробітництво з державними органами і неуря­довими організаціями іноземних держав та міжнародними органі­заціями з питань, що належать до компетенції Антимонопольного комітету України;

· узагальнює практику застосування антимонопольно-конку-рентного законодавства, розробляє пропозиції щодо його удоско­налення;

· затверджує кошторис доходів і видатків Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень;

систематично інформує населення України про свою діяльність. Антимонопольний комітет України в межах наданої йому компетенції має право:

· визначати межі товарного ринку, а також монопольне стано­вище суб'єктів господарювання на ньому;

· видавати суб'єктам господарювання обов'язкові для вико­нання рішення про припинення порушень антимонопольного за­конодавства та про відновлення початкового становища, про при­мусовий поділ монопольних утворень;

· видавати органам влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністративно-господарського управління та контролю обов’язкові для виконання рішення про скасування або зміну при­йнятих ними неправомірних актів, про припинення порушень і розірвання укладених ними угод, що суперечать антимонопольно-конкурентному законодавству, забороняти або дозволяти створен­ня монопольних утворень органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управ­ління та контролю, а також суб'єктами господарювання;

· вносити до органів влади обов'язкові для розгляду подання щодо скасування ліцензій, припинення операцій зовнішньоеконо­мічної діяльності суб'єктів господарювання у разі порушення ни­ми антимонопольного законодавства;

· накладати штрафи, застосовувати інші санкції у випадках, передбачених законом;

· приймати нормативно-правові акти відповідно до його ком­петенції, зокрема, з питань антиконкурентних узгоджених дій, зловживань монопольним (домінуючим) становищем на ринку, дискримінації органами влади, органами місцевого самовряду­вання, органами адміністративно-господарського управління та контролю, провадження у заявах про надання дозволу на еконо­мічну концентрацію суб'єктів господарювання, контролю за еко­номічною концентрацією суб'єктів господарювання, провадження у справах про порушення антимонопольно-конкурентного законо­давства, порядку виконання, перевірки, перегляду та оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України, а також не­добросовісної конкуренції, обов'язкові для виконання органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністра­тивно-господарського управління та контролю, суб'єктами гос­подарювання, контролювати їх виконання, надавати роз'яснення щодо їх застосування;


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.014 сек.)