Політичні інститути

Політичні інститути - політичні уста­нови з організаційною структурою, ціле­спрямованим виконавчими структурами та апаратом. Політичні інститути - спосіб організації політичного життя суспільства, що втілює ті або інші політичні норми, обу­мовлені конкретно-історичною ситуацією, вимогами політичного життя. Політичні інститути це, по суті, певні політичні установи (сукупність політичних партій, органів суспільного громадського самоуправління та ін.), що визначають спільність людей, які ма­ють особливі повноваження і виконують спеціальні функції в по­літичному житті суспільства (військові комітети, комісії), певної діяльності (президентське правління). Специфіка політичних інститутів, в порівнянні з багатьма явищами політичного життя, полягає в тому, що вони майже завжди узаконені і діяльність їх регламентована відповідними законами, рішеннями і іншими юридичними актами.

Кожний з політичних інститутів здійснює певний вид політичної діяльності і включає соціальну спільність, шар, групу, спеціалізовану на її виконанні; політичні норми, регу­люючі відносини всередині політичної системи суспільства і між ними, а також між політичними і неполітичними інститутами; матеріальні засоби, необхідні для досягнення поставленої мети.

Політичні інститути: держава, політичні і правові норми, політичні партії, групи інтересів та ін.

В політичній системі держава ~ основний політичний інститут, що організує, спрямовує і контролює спільну діяльність і стосунки, відносини людей, суспільних груп, класів, асоціацій, груп інтересів. Держава ~ політична форма організації суспільства, що здійснює управління суспільством, охорону його економічної та соціальної сфер.

культури. Держава - основне знаряддя влади, основний інститут влади в суспільстві і концентроване здійснення владою політики.

Держава - політична організація, такий суспільний механізм, що покликаний захищати інтереси людей певної території і регу­лювати з допомогою правових норм взаємовідносини між ними, використовуючи за необхідності спеціальні органи примусу.

Ви­ступаючи суб'єктом конституції, держава відображає публічний характер людської діяльності, і чим більше розвинута держава, тим більше відділена, відокремлена від суспільства, здобуває якість громадянського в противагу суспільству політичному.

Держава опосередковує рух основної суперечності людської діяльності між її суспільним характером та індивідуальною формою реалізації. Становлення державності завершується відокремленням держа­ви від суспільства і від індивіду в ролі самостійного суб'єкту. Дальший розвиток державності зв'язано з народженням бюро­кратії. У внутрішній структурі держава поступово створює особ­ливу соціальну верству, що безпосередньо здійснює державні функції, світську політику. Пізніше розвиток державності зв'яза­ний з установленням суспільного громадянського контролю над бюрократією. В процесі обмеження всевладдя бюрократії відбу­вається формування нації.

Такий суперечливий процес здійснює подвійний вплив на становище індивіду і становище суспільства, індивід визначає себе часткою певної цілісності, що складається з окремих індивідів і обмежує свою свободу заради цілісності. Індивід стає особистістю і громадянином.

Політичний інститут політичної системи суспільства - політичні партії - представляють інтереси і ставлять метою їхню реалізацію шляхом завоювання державної влади або участі в її здійсненні.

Групи інтересів - найрізноманітніші, організовані групи, і спільності людей (профспілки, молодіжні і жіночі рухи, творчі союзи і об'єднання, етнічні і релігійні спільності, організації ве­теранів війни, асоціації підприємців і фермерів та ін.).

Політичні інститути забезпечують відтворення, стабільність і регулювання політичної діяльності в суспільстві, збереження ідентичності політичної спільності, незважаючи на зміну її складу, посилюють соціальні зв'язки і внутрішньогрупову згуртованість, здійснюють контроль за політичною поведінкою своїх членів, за­охочуючи бажане і припиняючи відхилення від норм поведінки. Політичні інститути - важливе джерело соціальних і політичних змін - створюють багатоманітність каналів політичної активності людей, соціальних спільностей, шарів і груп, індивідуумів, форму­ють альтернативи соціального і політичного розвитку суспільства.

В демократичних суспільствах держава як провідний інститут політичної системи зосереджує максимальну політичну владу.

Дер­жава, політичні партії і групи інтересів автономні і успішно реалі­зують свої функції. Політичні партії і групи інтересів впливають на формування державних і владних структур, корегують політич­ну мету, спрямовують політичний розвиток суспільства.

В авторитарних і тоталітарних суспільствах політичні інститути створені для відображення і репрезентації інтересів людей, які входять до них. Політичні партії суворо підкорені правлячій еліті та бюрокра­тичному апарату, їх природні функції деформовані.

Виступаючи представником всього суспільства, володіючи сувереном, тобто вер­ховенством влади в межах території країни, держава діє самостійно. Існування державної влади знаходить вираження в чиновниках, армії, адміністрації, органах правосуддя та ін.

Держава - соціально орієнтована організація політичного панування, поєднуюча сила ци­вілізованого суспільства.

Держава характеризується як всеосяжна, універсальна політична організація суспільства. Відповідно дифе­ренціюються задачі і функції держави. З одного боку, держава - виразник інтересів та волі економічно панівної верстви, оберігає її становище в суспільстві, охороняє умови використання всіх ре­сурсів, людських, матеріальних, природних в інтересах розвитку суспільства, всіх його членів, утримує в узді непокірних, тих хто чинить опір і піклується про вчасне усунення соціальних протиріч, а з другого, держава - офіційний представник громадянського суспільства, здійснює реалізацію загальних справ, що випливають з при­роди будь-якого суспільства. Природно, держава виконує дві гру­пи функцій, їх співвідношення в діяльності держави не залишається раз і назавжди заданим, статичним, а залежать від природи суспіль­ства і держави, від конкретно-історичних умов.

Багатоманітність політичних інститутів визначається диферен­ціацією політичної діяльності і політичної влади на різноманітні види.

За характером мети виділяються політичні інститути зако­нодавчої, виконавчої і судової влад, кожному з яких притаманна багатофункціональність. Парламент, зокрема, вирішує завдання виконавчої влади, уряд здійснює певні види законодавчої діяль­ності та ін. За питомою вагою і значимостю політичної діяль­ності виділяються власне політичні інститути, орієнтовані на здійснення політичної влади, вплив на неї, і соціально-політичні інститути (суспільно-політичні рухи), що задовольнять не тільки політичні, але і соціальні інтереси, а також духовні потреби -в спілкуванні, самоутвердженні, активності та ін.

Поиск по сайту: