Форми фізичного виховання в дитячому оздоровчому таборі

Відповідно до утвореної системі фізичного виховання и дитячому оздоровчому таборі визначились основні форми фізичного виховання:

1. Ранкова гігієнічна гімнастика проводиться обов'язково щодня, відразу після пробудження. Вона сприяє швидкому переходу організму від сонного стану до стану бадьорості. Частіше ранкова гігієнічна гімнастика прово­диться для усіх загонів одночасно. Але, якщо у таборі кілька інструкторів з фізичної культури, тоді загони підрозділяють на групи за віком: 7-9 років; 10-13 років і 14-15 років.

Заняття повинні проводитись на відкритому повітрі, в до­щову погоду — в добре провітреному приміщенні (терасах та ін.). Місцем проведення може бути футбольне поле, пляж, баскетбольний, волейбольний та інші ігрові майданчики. Форма одягу: труси, майка, мокасини (кеди) - у дівчат; тру­си, мокасини (кеди) - у хлопчиків.

Ранкова гігієнічна гімнастика проводиться протягом 10—15 хвилин та складається з 8-12 різноманітних загальнорозвивальних вправ, які повинні бути не дуже складни­ми, мати як оздоровчий, так і освітній напрямок. Комплекс: ранкової гімнастики, як правило, починають з ходіння та бігу на місці (1-2 хвилини). Після ходіння та бігу - вправи типу потягування, потім — вправи для м'язів рук, плечово­го поясу, тулубу, ніг, комбіновані вправи. Закінчують ком­плекс стрибками та ходінням на місці (до 2 хвилин) і впра­вами на відновлювання дихання. Кожну вправу повторю­ють 8—10 разів. Завершувати ранкову гігієнічну гімнастику рекомендується загартуванням водою. Кожну табірну зміну комплекси вправ змінюються 2-3 рази.

Ранкову гігієнічну гімнастику бажано виконувати з му­зикальним супроводженням. Музика впливає на людину емоційно, сприяє більш ритмічному та координованому ви­конанню вправ.

2. Купання - це один із найцікавіших та улюблених за­ходів у таборі. Купання можна проводити у природних во­доймищах (море, ріка) та в басейні. Організує та проводить його інструктор з плавання або фізичної культури у присут­ності медичного працівника та рятівника. і Інструктор з плавання розподіляє кожний загін на 2 гру­пи - діти, які добре плавають і діти, які не вміють плава­ти. Для безпечного купання у воді повинно знаходитись не більш 10—15 дітей. З перших днів інструктор установлює сигнали та попереджує про них дітей і і вихователя. Сигнал може подаватися свистком або прапорцем. Так, наприклад, один довгий свисток означає «увага», один короткий сви­сток - «закінчення виконання вправи», два коротких свист­ка — «вихід з води» і т. д.

Купання у перші дні повинно тривати не більш 3 хви­лин, а наприкінці зміни - не більш 15-20 хвилин. Допусти­ма мінімальна температура води для проведення заняття з дітьми 8-10 років - +20°С, а з дітьми 12-15 років - +18°С. Температура повітря повинна перевищувати температуру води на 4-5 ° С.

Медичний персонал спільно з інструктором з фізичної культури мусять слідкувати за тим, щоб діти не заходили у воду відразу після прийому сонячних ванн або дуже розігрі­тими грою, у такому випадку дітям необхідно забезпечити відпочинок у затінку продовж 10-15 хвилин.

Водойми для купання повинні бути з чистою водою, з щільним дном, яке поступово знижується, без коряк, скля­нок, колючого дроту та інших предметів, які можуть бути причиною травм.

Для гарантованого безпечного купання, за групою, яка знаходиться у воді, повинні спостерігати 2 людини: один з них - у воді (інструктор з плавання), а другий - на суходолі (вихователь). Місця, де проводиться купання, повинні бути забезпечені рятувальними кругами, жердинами, мотузка­ми, човнами.

3. Навчання плаванню. Заняття, спрямовані на нал чинші плаванню, проводяться як обов'язкові заходи у часи, відведені для оздоровчих заходів, але не під час масового купання.

Заняття проводяться як у воді (практичне навчання), так і на суходолі (розучування підготовчих вправ). У групі ді­тей, які не вміють плавати, одночасно повинно займатися не більше 12-15 чоловік. Проводити заняття слід з дітьми до 9 років при температурі води не нижче 21 ° С, 10-15 рокіи - не нижче 18°С. Тривалість перебування дітей у воді під час заняття не повинна перебільшувати 10 хвилин. Три­валість уроку поступово збільшується для дітей 7-10 років до ЗО хвилин, для дітей 11—15 років до 45 хвилин. У кожній табірній зміні проводиться 15—20 занять впродовж яких діти повинні навчитися плавати. Діти, які займаються плаван­ням повинні знаходитись під систематичним медичним кон­тролем. Під час уроків з навчання плаванню дітей звільню­ють від інших видів занять.

Заняття з плавання проводить інструктор з плавання, який мас спеціальну підготовку, спільно з вихователем і спе­ціально підготовленим спортивним активом з числа більш дорослих школярів. На заняттях обов'язкова присутність медичного працівника табору. Заняття з плавання прово­дяться у спеціально обладнаному місці — навчальному пун­кті або басейні. Для проведення занять необхідно підготува­ти дошки розміром 90x25 см, гумові круги, м'ячі. Місце для навчання плаванню обов'язково повинно бути огороджене сіткою до дна. Швидкість течії у природних водоймах може бути такою, щоб вона не відчувалась дітьми.

З метою попередження нещасних випадків, під час за­нять з плавання необхідно підтримувати сувору дисциплі­ну, не допускати пустощів у воді, не дозволяти дітям вихід до закінчення занять. Перед входом у воду та після виходу з неї дітей слід перераховувати. Займаються діти попарно. Вони взаємно спостерігають за технікою плавання, допома­гають один одному виправляти помилки, а у випадку небез­пеки сигналізують про це інструктору з плавання. У місцях занять рятувальний інвентар повинен знаходитися на по­мітному місці й завжди бути у полагодженому стані.

До програми для дітей, що не вміють плавати входять:

1. Вправи для освоювання з водою: занурювання у воду з головою і рахуванням про себе послідовно до 5, 10, 15 і т. д.; розглядання та діставання предметів з води; вправа «Поплавець» - занурившись у воду, згрупуватися і чекати, поки тіло підійметься на поверхню; вправа «Поплавець» з випрямленням тіла після підйому на поверхню; лежання на поверхні води на грудях та спині; лежання на поверхні води на грудях та спині з роз'єднуванням та зведенням ніг; вправа «Зірочка»; вправа «Медуза»; сковзання на грудях та спині після відштовхування від дна або стінки; пірнання в рятувальний круг та ін.

2. Ігри на воді: «Хоровод», «Морський бій», «Струмок», «Невід»; «П'ятнашки», «Торпеда» та ін.

3. Навчання способу плавання «кроль» на грудях тама спині. Після ознайомлення дітей з водою можна починати осво­ювати «кроль» у наступній послідовності:

• сидячи на лаві або на підлозі імітація техніки рухів ніг;

• виконання рухів ніг «кролем» у воді, з натиском рука­ми у дно або тримаючись руками за бортик басейну;

• так само із сковзанням на грудях з витягнутими до гори руками, обличчя у воді;

• така сама вправа з використанням дошки;

• імітація рухів рук на суші, стоячи нахилившись;

• виконання рухів рук, стоячи по пояс у воді;

• плавання на грудях із зануреним у воду обличчям, із затриманням подиху, з рухом ніг та з гребками рук.

4. Прогулянки, екскурсії, походи. Проводяться у лан­ках, загонах і одночасно кількома загонами. У поході пере­віряються знання та вміння з орієнтування на місцевості І за картою та компасом, з обирання місця для встановлення бівуаку, розведення вогнища, з руху за маршрутом із подо­ланням природних та штучних перешкод. Перед походами відбуваються спеціальні заняття.

Туристичні походи повинні проводитись, як правило, не більш 2-х разів за зміну. Вони можуть бути одноденні із за­гальною довжиною маршруту до 5—6 км для дітей 7—9 років, одноденні з нічлігом (ночівлею), з довжиною маршруту 8-10 км для дітей 10-12 років та двох-трьох денні з дітьми 13-15 років на відстань до 20 км. Походи слід проводити одній, двома групами не більш ніж 15 дітей у кожній з однорідним складом за віком та рівнем фізичної підготовленості. У по­ходах обов'язкова участь медичного працівника.

При розподілі обов'язків між учасниками похідної групи враховують досвід окремих учасників, їх фізичну підготов­леність й туристичні вміння. Обов'язки звичайно розподі­ляють так: керівник походу, замісник керівника, завідую­чий господарською частиною, скарбник, санінструктор, фо­тограф, відповідальний за ремонт спорядження, куховар та ін.

Перед походом необхідно отримати дані про санітарно-епідемічний стан місцевості, провести обстеження маршру­ту, визначити джерела водопостачання, намітити місця для купання та нічлігу. Керівник походу після ознайомлення з місцевістю позначає маршрути походів, наносить їх на кар­ту, установлює строки проведення, визначає раціональні ре­жими. Маршрут походу повинен бути цікавим та пізнаваль­ним, сприяти зміцненню здоров'я й поліпшенню фізичного розвитку дітей.

До плану попереднього тренування туристів включають загальну фізичну та спеціальну підготовку. Загальна фізич­на підготовка включає: щоденну ранкову гігієнічну гімнас­тику, використання різноманітних засобів загартовування організму, тренувальні заняття з туризму (де навчаються долати перешкоди, плавати у спортивному костюмі та що­денному, одязі, лазити по канату, переносити потерпілого, використовуючи підручні засоби). До спеціальної підготовці відносять — користування картою та компасом, орієнтування на місцевості різноманітними засобами та в різних умовах, укладання знаряддя й продуктів харчування до рюкзаку та ін. Також перед походом учасників ознайомлюють з поряд­кам збирання матеріалів для складання ботанічних, геоло­гічних та інших колекцій. Після походу зібрані матеріали узагальнюються.

Велику увагу приділяють підбору та перевірці особистого і групового похідного спорядження, яке повинно бути міц­ним, зручним та легким, а кількість його мінімальна.

Перед проведенням походу перевіряється набір та якість продуктів харчування, наявність необхідного спорядження, стан взуття та одягу учасників. Щоб уникнути перегріву ре­комендується світла форма одягу, голову обов'язково покри­вати шапкою або косинкою. Щоб взуття не натирало, воно повинно бути розношеним, не тісним, але і не дуже віль­ним.

Усі учасники туристичного походу повинні знати свої обов'язки: виконувати вказівки керівника групи; ознайоми­тись з правилами пожежної безпеки; вміти надати першу лі­карську допомогу; своєчасно інформувати керівника групи про погіршення стану здоров'я і т. п.

Під час походу можна влаштовувати різноманітні кон­курси (наприклад: яка з команд розпалить скоріше вогни­ще; скоріше та смачніше за всіх приготує обід, помиє посуд та ін.), змагання, рухливі ігри у воді та на суходолі, ігри на місцевості.

5. Ігри на місцевості — це один з найцікавіших за­ходів у таборі, прекрасна підготовка до туристичного походу, змаганням зі спортивного орієнтування. В основному всі ці ігри мають розшуковий характер. Але раніш, ніж проводити ігри на місцевості потрібна серйозна попередня підготовка, яка пов'язана з придбанням таких вмінь і навичок, як орієн­тування, читання тексту, який написаний азбукою Морзе, передача прапорограм та ін. Плануючи гру, табірні керів­ники повинні поставити завдання, вивчити та відпрацюва­ти необхідні елементи (проводити це добре в ігровій формі). Ланкові та загонові ігри на місцевості, різні за труднощами, можна провести кілька разів за табірну зміну. У літньому оздоровчому таборі проводять такі ігри на місцевості, як:

6. Загально-табірні гуртки та секції за видами спорту утворюються в першу чергу з плавання, легкої атле­тики та туризму, а також загонові команди з рухливих т;і спортивних ігор (баскетболу, волейболу, футболу і т. д.). По­рядок товариських зустрічей цих команд регламентується особистим розкладом.

7. Спортивні змагання відбуваються за окремими ви­дами спорту: з легкоатлетичного чотириборства «Дружба», з плавання «Нептун», з футболу «Шкіряний м'яч», з шахів «Біла тура», з шашок «Диво шашки» та ін. Можуть бути ор­ганізовані дні бігуна, стрибуна, силача, плавця (де прово­дяться однойменні конкурси, наприклад — конкурси бігунів, стрибунів і т. д.), зустрічі з рухливих та спортивних ігор, «Малі олімпійські ігри», «Веселі старти» та ін. Основним спортивним заходом у кожну зміну є дитячі спортивні ігри «Старти надій», для молодших - «Спортландія».

Наприкінці зміни можна проводити спартакіаду, на якій підводять підсумки всієї роботи з фізичної культури та спор­ту в дружині. Підготовка до спартакіади триває усю зміну.

8. Заходи з фізичної культури та спорту на свя­тах. На святі відкриття табору організуються масові ігри, дуже прості змагання на спритність, швидкість у форми ат­ракціонів.

Протягом зміни проводиться водно-спортивне свято «День Нептуна». До програми цього свята входять різні конкурси на спритність, швидкість, точність попадання в ціль, рівно­вагу, силу, плавання та ін.

На святі закриття табору показують завчасно підготов­лені виступи (вільні вправи, піраміди); проводять змагання з легкої атлетики, фінальні зустрічі зі спортивних ігор, ма­сові рухливі ігри, вручаються дипломи, посвідчення та знач­ки «Вмію плавати».

9. Інструктивні заняття з вихователями і акти­вом загону. Ці заняття проводяться інструктором з фізичної культури не менш одного разу на тиждень у кожній зміні.

Вихователі та актив загону отримують практичні вказівки про те, чим і як слід займатися у найближчі дні з ланками та загонами, поради як судити спортивні змагання, про підготовку до спортивних виступів, туристичних походів та інших заходів з фізичної культури та спорту.

У кожній зміні рекомендується створювати постійний семінар активу юних інструкторів та суддів із спорту. Слід широко заохочувати актив, використовуючи для цього нагородження значками «Юний інструктор зі спорту», «Юний суддя зі спорту», «Юний активіст спорту», «Юний турист», «Юний плавець».

10. Агітаційно-пропагандистська робота. У літньому оздоровчому таборі необхідно проводити бесіди про значення фізичного виховання для дітей, про досягнення вітчизняних спортсменів, про те що можна перейняти на заняттях у літнь­ому оздоровчому таборі для використання у домашніх умовах таін. Бажано організовувати показ спортивних кінофільмів, випуск спортивних стінних газет, оформляти стенди на такі теми, як «Фізична культура і спорт в нашому таборі», «Спосо­би плавання», «Вправність туриста», «Рекордсмени та чемпіо­ни нашої країни» й т. п., організовувати спортивні віктори­ни, вивішувати таблиці рекордів, результати змагань, схеми походів, фотографії найкращих активістів - фізкультурників, спортсменів. Для показових виступів й бесід рекомендується запрошувати майстрів спорту, спортсменів-розрядників та учнів ДЮСШ та ін.

У таборі з дітьми регулярно повинно проводитися роз'яснення правил поведінки на воді, а в кожному таборі повинні бути стенди з переліком цих правил.

9.4. Документи планування, обліку та звітності спортивно-масової роботи

1. У загоні повинні бути такі документи:

• Календарний план-графік спортивно-масових заходів: на зміну, який складається з двох розділів: «Загінна спартакіада», та «Спартакіада табору».

• Протоколи змагань.

2. У дитячому оздоровчому таборі повинні бути тині документи:

• План роботи з фізичного виховання (це перелік усьо­го, що треба зробити, строків і відповідальних за виконання окремих пунктів).

• Загальний календарний план-графік спортивно-ма­сових заходів.

• Положення про спартакіаду.

• План роботи семінару із підготування вихователів за­гону до проведення змагань та план інструктивних занять з фізкультурним дитячим активом.

• Поурочний план навчання дітей плаванню.

• Журнал (зошит) обліку навчання дітей плаванню. Журнал заповнюється на кожен загін окремо. Веде його інс­труктор з плавання.

• Таблиця результатів спартакіади табору.

• Облік рекордів та чемпіонів табору.

• Облік спортивного інвентарю.

Крім перелічених документів у таборі повинні бути блан­ки довідок, куди заносяться результати змагань (за бажан­ням, для пред'явлення їх до школи).

Поиск по сайту: