ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 52

1. Урбанізація та проблеми охорони здоров’я. Гігієна планування та забудови населених місць. Гігієнічне значення зелених насаджень.

Урбанізація (від лат. urbanus-міський) - це процес підвищення роліміст у розвитку суспільства. Особливі міські відносини охоплюютьсоціально-професійну і демографічну структуру населення, його образжиття, розміщення виробництва і розселення.

3. Передумови урбанізації.

Передумовами урбанізації є: ріст індустрії, поглибленнятериторіального поділу праці, розвиток культурних і політичнихфункцій міст.

Для урбанізації характерні приплив у міста сільського населення ізростаюче маятниковий рух людей із сільського оточення і найближчихдрібних міст у великі (на роботу, з культурних і побутових потреб).

Міста існували з глибокої стародавності, однак урбаністичнацивілізація виникла лише в нашому столітті. Якщо населення планети в ціломуподвоюється за 35 років, то міське населення - за 11 років. Причомунайбільші центри ростуть удвічі швидше невеликих міст.
На початку XIX століття в містах світу проживало лише 29,3 млн. чоловік (3%населення Землі); до 1900 р. - 224,4 млн. (13,6%); до 1950 р. - 729 млн,
(28,8%);а до 1980 - 1821 млн. (41,1%). Можна сказати, що тепер більшість громадянсвіту народжуються городянами. Частка міського населення в Європі складає
69%, в Азії - 38%, в Африці - 20%, в Північній Америці - 75%, Латинській
Америці - 65%, в Австралії та Океанії - 76%. Особливо велика частка міськогонаселення в розвинених країнах: у США - близько 73%, у Франції - 78%, в
Німеччині - близько 85%, у Великобританії - 91%. Країна вважається майжеповністю урбанізованої, якщо 4/5 її населення проживає в містах.
Прикладом є Великобританія, у якій протягом 35 роківспостерігається відносна стабільність міського і сільського населення. Утой же час в Африці й Азії процеси урбанізації в даний час особливодинамічні, що зв'язано зі швидким розвитком держав цих континентів, Українах, що розвиваються процес урбанізації характеризується не тількитемпами, але і неоднорідністю - стрімке зростання найбільших міствідбувається при помірному рості середніх і стагнації дрібних. Саме у великіцентри спрямовуються мігруючі потоки з якщо. тому що тільки такіміста мають необхідну інфраструктуру для нового промисловогобудівництва.

При нинішніх темпах народжуваності до початку наступного тисячоліття зпрогнозованої загальної чисельності світового населення в 7 млрд. 5,5 будутьжити в містах. Йде формування суцільного урбаністичного світу.
Деякі міські агломерації давно придбали гіпертрофовані розміри
- Стали мегаполісами. Наприклад, до 1960 р. у Мехіко вже проживало близько 25%населення Мексики, у Буенос-Айресі - майже 30% населення Аргентини, а в
Монтевідео - більш половини населення Уругваю. За демографічнимипрогнозами, до 2000 року Ь0% населення США буде жити в трьох мегаполісах: умісті, що складається із Сан-Франциско і Сан-Дієго (близько 20 млн осіб); вмісті, яке і Об'єднають Чикаго і Піттсбург (близько 20 млн.), і в місті,що поєднує Бостон, Нью-Йорк і Вашингтон (близько 80 млн.). Останніймегаполіс буде являти собою смугу суцільний восьмісоткілометровойзабудови, футурологи пророкують, що такого роду конгломерати займутьвеликі площі материків і в першу чергу їхню берегову лінію.

Розміщення, проектування і будівництво міських та сільських населених пунктів в цілому, чи окремих їх частин, здійснюється на основі наступних документів:

· регіональна схема розвитку і розміщення продуктивних сил України;

· схема розвитку та розміщення галузей народного господарства та галузей промисловості;

· схема та проекти районного планування (регіону, області);

· схема територіально-виробничих комплексів;

· схема курортних районів та територіальні комплексні схеми охорони природи;

· генеральні плани міст та сільських поселень в т.ч.:

· проекти розміщення будівництва;

· проекти приміських і курортних зон;

· проекти планування промислових зон та вузлів;

· проекти окремих будівель та споруд;

· схеми і проекти інженерного обладнання та благоустрою населених пунктів (водопостачання, каналізація, санітарна очистка, енергозабезпечення та ін.).

Всі питання розміщення і проектування міських чи сільських поселень мають вирішуватись з урахуванням викладених вище законодавств, а також законодавств “Про охорону атмосферного повітря”, Земельного, Лісового, Водного кодексів та інших документів щодо санітарних та природоохоронних вимог.

Знання основ законодавств стосовно гігієнічних вимог до планування та забудови, чи реконструкцій населених місць, є обов’язковими не тільки для санітарного а й родинного лікаря, адже він має врахувати середовищні умови проживання сімей у міській чи сільській місцевості.

Загальною основою планування чи реконструкції населених місць є:

· вивчення особливостей земельної ділянки;

· аналіз природно–кліматичних умов з комплексною оцінкою сонячної радіації, вологості, температурного режиму та „рози вітрів”, здатності ґрунтів до самоочищення (табл.1);

· відповідність навколишнього середовища гігієнічним нормативам і, особливо, забезпечення радіаційної безпеки території для проживання населення;

· можливість організації озеленення, централізованого водопостачання та водовідведення, а також знешкодження промислових та побутових відходів;

· вивчення та оцінка природних та штучних біогеохімічних провінцій, тобто наявності надлишку, чи відсутність у ґрунті макро-, або мікроелементів;

Окрім цього слід врахувати, що малопридатними в санітарно–гігієнічному відношенні є території що затоплюються, підтоплюються, мають високий рівень ґрунтових вод тощо.

Не допускається забудова житлово-громадських об’єктів на території з щільністю радіоактивного забруднення ізотопами цезію понад 5 Кі/км²; стронцію – понад 0,15 Кі/км² та плутонію – понад 0,01 Кі/км².

Таблиця 1

Поиск по сайту: