Еволюція світової валютної системи

Світова валютна система до початку ХХІ ст. пройшла три основні етапи – золотого стандару, золотовалютного (доларового) стандарту, та паперово-валютного (девізного) стандарту.

Перший етап - система золотого стандарту – існував від початкуХІХ ст. до 1920-х – 30-х років. Офіційно ця система була оформ-лена на конференції в Парижі у 1867 році. В системі золотого стан-дарту золото було основою міжнародних розрахунків. Золотий стандарт - це міжнародна валютна система, яка базується на офі-ційному визначенні державою вмісту золота в одиниці національної валюти з зобовязаням центральних банків конвертувати її в золото.

В період дії золотого стандарту золото використовувалось у вигляді монет як на зовнішньому, так і на внутрішньому (паралельно з папе-ровими грошовими знаками) ринках. Обмінний курс паперових гро-шей розраховувався на основі золотого вмісту, що фіксувався держа-вою

Країни, де було введено золотий стандарт повинні були підтримувати жорстке співвідношення між наявними запасами золота і кількістю паперових грошей, що знаходилися в обігу. Ця система забезпечувала грошам повну конвертованість, стійкість валютного курсу, стабільність цін на світовому і національному ринку.

Водночас система золотого стандарту була занадто жорсткою, негнучкою, дорогою, залежною від видобутку золота. Державі важко було контролювати грошову масу: при дефіциті платіжного балансу грошова маса скорочувалась (втікала за кордон), що викликало падін-ня цін, стимулювався експорт, скорочувався імпорт. При позитивно-му платіжному балансі виходило навпаки. Найбільшим недоліком цієї системи було те, що вона суттєво обмежувала можливості проведення державою власної валютної політики.

Система золотого стандарту була вигідна країнам з розвинутою економікою, з великими обсягами експорту. При золотому стандарті дефіцит платіжного балансу (найчастіше властивий бідним країнам) покривався золотом.

Перший етап золотого стандарту був періодом економічної стабільності та швидкого зро-стання провідних країнах світу (США, Великобританія, Японія, Франція). Політична ситуація в світі була відносно стабільною, державні бюджети - невеликими, інфляція - низькою. Уряди проводили рестриктивну грошову політику (політику зменшення державних витрат).

З початком світової війни 1914-1918 рр. ситуація змінилася. Внаслідок загострення протиріч між основними державами золотий стандарт розпався, валютні курси зазнали значних коливань, що негативно відзначилось на економічній стабільності.

На протязі 1924 - 1928 рр. європейські країни відновили золотий стандарт, але в трансформованому вигляді золотозливкового стан-дарту. Ця система проіснувала до «Великої депресії» 1929 - 1933 роки. В її основі було покладено те, що національні валюти провід-них західних країн (Великої Британії, Франції, Бельгії, Нідерландів та ін.) прирівнювались до певної кількості золота та розмінювались на нього, але не в будь - якій кількості, а на золоті зливки вагою не менш ніж 12,4 кг кожний. Відповідно, обмін національних грошових знаків на золото був обмежений досить великими сумами.

В країнах, які потерпіли від наслідків Першої світової війни та у бага-тьох колоніальних та бідних країнах була запроваджена система золотодевізного стандарту, який базувався на золоті та провідних валютах світу.

Повний відхід від золотого стандарту відбувся в роки «великої депресії». Одна за одною провідні країни світу – Англія (1931р.), США (1933р.), Франція (1936р.) – припинили розмін на золото паперових грошових знаків.

Другий етап. Бреттон - Вудська система. В період Другої світової війни гостро постало питання становлення нової валютної системи. Ініціатор-рами даного процесу були США та Велика Британія. Такою систе-мою стала Бретон - Вудська (місто в США) прийнята в 1944 році. Основними її елементами були:

- встановлення паритету валют у золоті прямо або через золотий вміст долара США, зафіксований на 1 липня 1944 року в розмірі 0,88571 гр. чистого золота, при ціні золота 35 дол. за унцію (1 трійська унція – 31,1035 грама);

- забезпечення конвертованості двох резервних валют (дол. США та фунта стерлінгів) в золото по офіційному курсу.

Основним змістом даної валютної системи було те, що США повинні були обмінювати долари на золото в будь-яких масштабах та без будь - яких обмежень. Інші країни повинні були зафіксувати курси своїх валют відносно долара та підтримувати курс в межах коливань не більше 1% по відношенню до паритета.

Однією з умов Бреттон-Вудської системи була повна заборона вільної (приватної) купівлі-продажу золота. Цю операцію могли здійснювати тільки центральні банки за фіксованою ціною – 35 доларів за унцію.

Функціонування Бреттон-Вудської системи забезпечувалося високим рівнем стійкості долара, яка спиралася на його конвертованість для центральних банків у золото. У 1949 р. запаси золота США становили близько 70% світових запасів, що становило 24,6 млрд. доларів. Це в 3,15 раза перевищувало загальну суму доларів, розміщену в іноземних банках.(Гальчинський А.С. Теорія грошей. – К.: Основи, 2001. – с.325). Проте вже в 1971 р. запаси золота США скоротилися до 11,1 млрд. дол., що було в 6 разів менше доларової маси, яка знаходилася в міждержавному обігу. Крім того, внаслідок високого попиту утворилася подвійна ціна на золото – офіційна (35 дол. за унцію) та ринкова, в кілька разів більша.

Бреттон-Вудська валютна система все менше відповідала потребам міжнародної економіки. В 1972 році вона система була скасована.

Третій етап. Ямайська (Кінгстонська) валютна система – прийнята в 1976 р. в м. Кінгстоні країнами – учасницями МВФ.Згідно даної системи було скасовано фіксовану ціну золота і золотий паритет національної грошової одиниці всіх країн членів МВФ. Золото було виключено з міжнародних розрахунків та перестало виконувати резервні функції валютної системи. Були зняті всі обмеження на його приватне використання. З цього часу ні держава, ні міжнародні економічні організації не регулюють ціну золота і воно перетворилося в звичайний товар. Проте, воно є високоліквідним товаром і зберігається центральними банками в якості резерву.

Таким чином, з 1976р. почала діяти девізна система за якої роль сві-тових грошей виконують девізи – національні та колективні валюти і жодна з національних валют не обмінюється на золото. Проте біль-шість центральних банків розвинутих країн тримають його в своїх запасах. Втративши офіційний статус світових грошей, золото продов-жує залишатися стратегічним товаром, який можна використати для стабілізації національної валюти. Обсяги запасів золота деяких країн та МВФ відображено в таблиці 14.1.

Таблиця 14.1.

Офіційні запаси золота в різних країнах та міжнародних банках.*

*Диба М., Бахтарі Е. Еволюція золота: історія і сучасність//Вісник НБУ, жовтень 2008, с.26.

14.5. Валютні резерви держави. З метою стабілізації національної грошової систем кожна держава накопичує певну кількість висо-коліквідних запасів у вигляді золота та іноземної валюти, які нази-ваються валютним резервом.

Валютні резерви відіграють важливу роль в стабілізації національної та світової економіки. Вони формуються центральним (державним) та комерційними банками, фінансовими установами та транснаціональ-ними компаніями. Використовуються як страховий засіб для гаранту-вання своєчасності розрахунків на світовому ринку. Найважливіша складова валютних резервів – централізовані запаси золота та іноземної валюти.

Внаслідок низки економічних, історичних, політичних обставин основними складовими валютних резервів є золото, долари США, а в останні роки і євро. Співвідношення різних валют у світових валютних резервах відображено в таблиці 14. 2.

Таблиця 14. 2.

Поиск по сайту: