Підвищення рівня інвестування реального сектору еконо-міки

Інвестиції в основний капітал – першочергова умова зміцнення матеріальної основи виробництва. Для України ця проблема набуває особливого значення у зв’язку з тим, що перехід до ринкової еконо-міки призвів до негативних структурних зрушень в господарстві, знач-ного і тривалого спаду обсягів виробництва, падіння технічного і технологічного рівня, деіндустріалізації та руйнування науково-технічного та інтелектуального потенціалу.

Проте рівень інвестування української економіки залишається незадовільним. Він не тільки не відповідає вимогам процесу відтворення а і значно нижчий, ніж був у 1990 році.

Приклад: В Україні має місце різке падіння одного з найважливіших показників пристосу-вання підприємств до вимог ринку – інноваційної діяльності промислових підприємств. Так, з 1991 по 2000 рік кількість металорізальних верстатів з числовим програмним управ-лінням, впроваджених у дію знизилась у 27 разів, механізованих потокових і автоматич-них ліній – у 4,5 рази, комплексно механізованих та автоматизованих цехів, дільниць, виробництв – у 4,7 рази, промислових роботів – у 37,2 рази, роботизованих технологічних комплексів, яких на початок вказаного періоду було освоєно 35 одиниць, у 2000 році не введено жодного. (Цікаво, що після 2000 року видання Державного комітету статистики – «Статистичний щорічник України» припинив публікацію цих даних, хоча до цього вони оприлюднювались систематично)

Наукомісткість продукції промислового виробництва України не перевищує 0,3 %, що в 10-20 разів менше загальноприйнятого світового рівня. Понад 90% продукції, що вироб-ляється в Україні не має відповідного науково-технічного забезпечення. Внаслідок цього, в Україні на групу високотехнологічних галузей припадає лише близько 5 % випуску продукції, 6 % зайнятих та 4 % здійснених інвестицій, тоді як на низько технологічні - 75% випуску, 63 % зайнятих та 78 % інвестицій. В обсязі українського експорту до країн ЄС понад 70 % становить продукція з невисоким рівнем доданої вартості та незначним рівнем технологічності. В результаті, рівень конкурентноздатності економіки нашої країни невисокий: за індексом конкурентноспроможності зростання Україна в 2003 році займала 84 місце, а за індексом конкурентноспроможності бізнесу – 71 місце у світі. [89, c. 29]. І на початок 2009 року ці показники продовжують погіршуватись.

Низький рівень інвестування привозводить до того що Україна втрачає конкурентні позиції на світових ринках через сировинну і напівсировинну структуру експорту, високу енергомісткість вироб-ництва, відсутність інноваційного поступу, недостатнє відтворення виробничих фондів, невисоку якість продукції.

16.3. Примноження увага до зміцнення науково-технічного потенціалу. Урядами країн з розвинутою економікою інноваційна діяльність в народному господарстві оголошена однією з основних сфер роботи держави по забезпеченню економічної стабільності та добробуту нації.

«Західний економічний світ, констатує О. Шнипко, дав міжнародній спільності інший важливий урок: головним організатором інноваційних перетворень національного масштабу може бути тільки держава». [216, с. 21 ].

Значною мірою завдяки підтримки урядів у 2000-2007 роках впровадження інновацій здійснювали 60-80 відсотків промислових підприємств провідних країн ЄС.

В структурі інновацій розвинутих країн світу майже 60 відсотків становлять інновації, які мають проривне значення або належать до крупних технологічних досягнень. [56, c.26].

Українська статистика подає дані, які свідчать про зростання обсягів нових видів продукції в промисловості України. Проте вона не відоб-ражає того, що це «нове» – є давно пройденим етапом виробництва в розвинутих країнах. Офіційна статистика не подає свідчень швидкого зростання розриву в технологічному рівні промисловості України та розвинутих країн.

Хоч в цілому у промисловості у 2002 році кількість освоєних виробництв нових видів продукції порівняно з 1991 роком зросла у 1,7 рази впровадження прогресивних технологічних процесів здійснюється в мізерних обсягах і у 2003 році становило всього 20,3% від рівня 1991 року. Кількість освоєних нових видів техніки (710 од.) на кінець цього ж інтервал часу становила 6,2% від обсягів (11482 од.) початку вказаного періоду. [202, c.350].

Іншого не могло і бути. За офіційними даними частка промислових підприємств України, які впроваджували інновації зменшилась з 14,8% у 2000 році до 10,0% (від загальної кількості обстежених підприємств) у 2006 р. [222, с. 162 ]. В той же час в промисловості України рівень зношеності основних фондів становить 60 - 70%. [89, c.30].

Поиск по сайту: