АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Прижиттєва діагностика гельмінтозів

Читайте также:
  1. Вкажіть, які методики відповідають основним методам копроскопічної діагностики за гельмінтозів.
  2. Диференціальна діагностика
  3. Диференціальна діагностика
  4. Диференціальна діагностика.
  5. Діагностика дитячих та молодіжних об’єднань
  6. Діагностика і прогноз макросередовища
  7. Діагностика і симптоми пневмоній
  8. Діагностика психічних станів та емоційно-особистісної дезадаптації.
  9. Діагностика раку нирки
  10. ДІАГНОСТИКА СІМ’Ї
  11. Економічна діагностика як наука(сутність та види, предмет, задачі і принципи економічної діагностики(варіант №3).
  12. Заняття 6. ОБСТРУКТИВНИЙ БРОНХІТ. ДИФЕРЕНЦІЙНА ДІАГНОСТИКА ОБСТРУКТИВНОГО СИНДРОМУ

Для прижиттєвої діагностики гельмінтозів застосовують спеціальні методи лабораторних досліджень (гельмінтоскопію, гельмінтоовоскопію і гельмінтоларвоскопію), проводять діагностичні дегельмінтизації, а розпізнавання (діагностику) ранніх стадій гельмінтозів здійснюють методами імунологічної діагностики.

Гельмінтоскопію застосовують для виявлення виділених у зовнішнє середовище з фекаліями тварин гельмінтів або їх фрагментів переважно при діагностиці цестодозів.

Гельмінтоовоскопічні методи застосовують для виявлення яєць гельмінтів, які виділяються з фекаліями тварин.

Гельмінтоларвоскопічні методи застосовують для виявлення личинок гельмінтів у фекаліях, шкірі, крові та м'язах при діагностиці, диктіокаульозу, протостронгілідозів, кишкових стронгілятозів та ін.

Щоб діагностувати телязіоз великої рогатої худоби, досліджують вміст кон'юнтивальних мішків; для чого спринцовкою промивають кон'юнктивальні порожнини водним розчином йоду, борної кислоти, а рідину, що витікає, збирають у ниркоподібний тазик і продивляються на наявність телязій чи їхніх личинок. Основним методом діагностики оксіурозу коней і пасалурозу кролів є дослідження зскрібків з перианальних складок. Дослідження шкіри великої рогатої худоби застосовують для діагностики онхоцеркозу, а для виявлення трихінельозу у свиней посмертно досліджують шматочки м'язів. Інколи для прижиттєвої діагностик захворювання користуються методом біопсії.

З метою діагностики деяких біогельмінтозів досліджують проміжних живителів (безхребетних і риб) на наявність личинкових стадій гельмінтів (фасціольоз, дикроцеліоз, опісторхоз, дифілоботріоз, аноплоцефалятози жуйних і коней, дипілідіоз м'ясоїдних та ін.).

7. Цикл розвитку гельмінтів. Кожен паразит під час свого розвитку проходить кілька стадій. Умови існування паразита на різних стадіях різні. Рибу, у якій тимчасово або постійно перебуває паразит, називають хазяїном.У залежності від особливостей розвитку паразита і його пристосованості до паразитування розрізняють такі типи хазяїв: 1) остаточний, або дефінітивний, хазяїн, у організмі якого паразит досягає статевої зрілості; 2) проміжний хазяїн - у його організмі розвивається личинкова стадія паразита; 3) додатковий - у його тілі формується наступна стадія розвитку личинки; 4) резервуарний - у ньому можуть концентруватися зародки гельмінта (личинки або яйця).Зародки деяких видів паразитів в організмі неспецифічних хазяїв можуть проходити початкові стадії свого розвитку, але надалі вони не розвиваються через несприятливі умови і гинуть. Таке явище називають транзитним паразитизмом.Цикли розвитку паразитів різні. В одних випадках вони розвиваються прямим шляхом, тобто без проміжних хазяїв. Паразит виділяє в зовнішнє середовище яйця або личинку, і з неї потім виходить статевозрілий гельмінт. До таких паразитів належать моногенетичні сисуни.Інші види паразитів розвиваються за участю одного проміжного хазяїна або двох - проміжного і додаткового. Як приклад можна навести розвиток цестоди Bothriocephalus gowkongensis. Дорослий паразит локалізується в кишечнику свого хазяїна - риби, а личинкова стадія розвивається в організмі проміжного хазяїна - ракоподібного.Цикл розвитку лігулід відбувається зі зміною трьох хазяїв. Статевозріла стадія гельмінта живе в кишечнику чайкових птахів - остаточного хазяїна, личинкова стадія - процеркоїд - розвивається в тілі проміжних хазяїв - циклопів і діаптомусів, а наступна стадія личинки - плероцеркоїд - вже в порожнині тіла риб - додаткового хазяїна.Аналогічним шляхом розвиваються і багато трематод. У статевозрілій стадії ці гельмінти паразитують у кишечнику рибоїдних птахів, личинка розвивається спочатку в організмі першого проміжного хазяїна - прісноводного молюска, а потім вона потрапляє в організм другого проміжного або додаткового хазяїна - риби.Зараження риби паразитами відбувається при безпосередньому контакті із зараженою рибою, через воду або через тварин іншого виду.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.002 сек.)