Женчичок-бренчичок

Мета: збагатити словник словами та образними вира­зами: женчичок, житечко, роса, жав, лан, стерня, Женчичок-бренчичок, бито-набито.

Матеріал: картинка із зображенням жита, гербарій засушеного стебла.

Хід заняття. Розповідь вихователя: Колись у давнину не було машин, які б обробляли поле, тому людям доводи­лося до схід сонця вставати і жати жито. Подивіться на цю картинку, тут зображено жито.

Коли жито жнуть, залишається низ стебла, який називається стерня. Стерня дуже гостра, по ній не можна ходити босоніж, бо вона колеться і можна поранити ноги. Про людей, які працюють у полі, народ склав гру, яка називається "Женчичок-бренчичок". Вихователь читає слова гри. Пояснює слова.

- Діти, а як ви думаєте, чому гра називається "Женчичок-бренчичок". Хто він такий?

Хід гри. Хор стає у два ряди. "Вулицею" - між рядами - пробігає, пританцьовуючи, "женчик". При останніх словах приспіву він бере крайнього співака і пускає замість себе на "вулицю".

Женчичок-бренчичок вилітає,

високо ніженьки підіймає.

Приспів:

Як бито, набито, ніженьку пробито.

В зеленім лугу, бери собі другу!

Ой до схід сонечка женчик схопивсь,

росою чистою женчик умивсь.

Приспів:

Зелене житечко в полі він жав,

з ранку до вечора не спочивав.

Приспів:

Ой по ланочку він весь день ходив,

грудою гострою ніжку набив.

Приспів:

Хоч стерня колеться, ніжка болить, -

спати не хочеться, гуляти кортить.

Приспів:

Любий мій женчику, візьми мене,

ніжка загоїться, біль твій пройде.

Приспів.

Квочка

Мета: розвивати діалогічне мовлення, доповнювати діалоги самостійно складеними репліками.

Словник: горщик, окріпчик, пічка, квочка, шуліка, курчата.

Матеріали: атрибути: квочка, курчата та шуліки, кар­тинки із зображенням персонажів.

Хід заняття. Дітям показують картинку, на якій зобра­жені персонажі гри, і повідомляють, що між квочкою і шу­лікою відбувається розмова.

Вихователь: Квочка з курчатами ходила по травичці. Коли бачить, шуліка щось робить у землі. Квочка запитує шуліку:

- Що ти робиш?

- Пічку копаю.

- Нащо тобі пічка?

- Запалити вогник.

- Нащо тобі вогник?

- Приставити горщик.

- Навіщо тобі горщик?

- На окріпчик.

- Навіщо тобі окріпчик?

- Твоїм дітям очі випалювати.

- Навіщо? За що?

- Щоб не лізли в городчик.

- Позакладай, той не будуть лізти.

- Я закладаю, а вони лізуть. Гай, гай, гай!

- Квок, квок, квок.

У кінці розмови шуліка зізнався, що хоче випалити курчатам очі окріпчиком, щоб не лізли в город. Бо він закладає (огороджує), а вони однаково лізуть; шуліка дуже хитрий і підступний. Він ніби лагідно говорить до квочки: вогник, горщик, окріпчик, городчик, а сам хоче її дітям очі випалити. Після цього пропонується дітям самостійно взя­ти на себе ролі шуліки і квочки. Вихователь допомагає ді­тям підказками. Для дітей, які добре засвоїли цей діалог, пропонується створити свій.

Подаємо ще один варіант гри "Квочка".

Хід гри. У цю гру найдоцільніше грати навесні, коли вперше випускають квочку з курчатами надвір. Забивають у землю кілок, прив'язують мотузок до кілочка, за вибором хтось із дітей стає за квочку і, взявшись за кінець мотузка, під приспів:

Ходить квочка коло кілочка,

Водить діток, дрібних квіток.

Діти-квіти: "Квок" –

ходить кружками.

Після слів: "Діти - квіти: "Квок" - усі розбігаються, хто куди, а квочка, квокчучи, ловить їх та й збирає до купи.

Мак

Мета: розвиток діалогічного мовлення. Збагачення слов­ника дітей.

Словник: козачок, мачок, виорав, посіяв, посходив, цвіте, поспів, маківочки.

Матеріал: головка маку, хлопчик одягнений у козачка.

Хід заняття. Проведенню гри передує бесіда про сільсько­господарську працю, у результаті якої діти дізнаються, як обробляють землю та вирощують зернові культури.

Вихователь: До нас на гостини сьогодні завітав козачок. Давайте привітаємося з ним.

Діти, а ви знаєте, хто такі козаки? Вихователь пояснює, як виникло козацтво. Розповідає, що на вільних землях козаки сіяли зернові культури: жито, пшеницю, овес, мак.

Вихователь: Що це в козачка в руках? (Якщо діти не знають, то козачок сам називає "мак". Дає можливість дітям розглянути).

Козачок прийшов до нас у гості щоб навчити вас грати в гру "мак". Давайте уявимо собі, що козачок стоїть біля поля. Йому весело, тому він співає пісеньку.

Козачок співає:

Ой на горі мак,

Під горою так.

Маки ж мої маківочки,

Золотої голівочки,

Станьте ви так,

Як на горі мак!

До нього підходить гурт дітей і вони розмовляють:

- Козачок, чи виорав мачок?

- Виорав.

- Козачок, чи посіяв мачок?

- Посіяв.

- Козачок, чи посходив мачок?

- Посходив.

- Козачок. Чи цвіте мачок?

- Цвіте.

- Козачок, чи поспів мачок?

- Поспів.

- Козачок, чи пора брать мачок?

- Пора.

Вихователь пропонує дітям пограти в гру разом із ко­зачком. Якщо діти засвоїли зміст гри, вихователь пропонує самостійно придумувати запитання до козачка, підбирати ті, які безпосередньо стосуються праці на землі і пов'язані з ростом - розвитком рослини. Одночасно роль "козачка" пропонується й іншим дітям.

Другий варіант гри "Мак".

Хід гри. Побравшись за руки, діти стають у коло. Посе­редині сідає одна дівчина. Навколо неї ходять і співають:

Ой на горі мак,

Під горою так,

Маки ж мої, маківочки,

Золотої голівочки.

Станьте ви так,

Як на горі мак!

Проспівавши ще раз, запитують у дівчинки: "Козачок, чи виорав мачок?" Дівчинка відповідає: "Виорав". Тоді знову ходять навколо і співають те саме. Запитують знову: "Коза­чок, чи посіяв мачок?" - "Посіяв". Знову співають. "Коза­чок, чи посходив мачок?" - "Посходив". Співають. "Козачок, чи цвіте мачок?" - "Цвіте" і т. ін.

Поиск по сайту: