 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Класифікація органічних сполук
Залежно від будови карбонового ланцюга (R) і типів зв’язків між атомами Карбону у вихідному вуглеводні, органічні сполуки ділять на типи (табл. 3.2), а залежно від природи функціональної групи (Х) – на класи (табл. 3.3). Іншими словами, в молекулі органічної сполуки R-Х природа R визначає тип, а природа Х – клас органічної сполуки.
Таблиця 3.2 - Типи органічних сполук
| № | Тип | Ознака |
| Ациклічні(аліфатичні) | Відкритий ланцюг з атомів Карбону | |
| а) насичені (алкани) | атоми Карбону зв’язані між собою лише одинарними σ-зв’язками | |
| б)ненасичені (алкени) | між атомами Карбону є подвійний зв’язок (σ -, π- зв’язок) | |
| в)ненасичені (алкіни) | між атомами Карбону є потрійний зв’язок(σ -,2π-зв’язки) | |
| Циклічні | замкнутий цикл з атомів Карбону | |
| а) карбоциклічні | цикл складається тільки з атомів Карбону | |
| б) аліциклічні | за властивостями подібні до ациклічних | |
| в) ароматичні | наявне бензенове кільце | |
| г) гетероциклічні | до складу циклу входять атоми S, P, N, O та інші |
Таблиця 3.3 - Основні класи органічних сполук та позначення функціональних груп у префіксах і суфіксах за системою IUPAC
| Клас | Функціо-нальна група | Назва групи | Позначення префікс суфікс |
| Карбонові кислоти | СООН | карбоксильна | карбок- си-,- ова |
| Аміди | - СОNН3 | амідна | - амід |
| Альдегіди | СОН | адьдегідна | оксо-, -аль |
| Кетони | - СО - | карбо -нільна | оксо-, - он |
| Нітро-сполуки | -NO2 | нітрогрупа | нітро- |
| Спирти | -OH | гідрокси-льна | гідрокси-, - ол |
| Аміни | -NH2 | аміногрупа | аміно-, - амін |
| Галогенопохідні-F, -Cl,-Br, -J | галоген | флюоро-, хлоро-, бромо-, йодо- флюорид | -хлорид, -бромід, - йодид |
Номенклатура – це правила складання формул і назв речовин.
Відомі три основні різновиди номенклатури для органічних сполук:
1) тривіальна, 2) раціональна, 3) систематична або міжнародна (IUPAC).
У деяких випадках вживають четверту номенклатуру – технічну, коли та чи інша органічна речовина має технологічну назву, що вкоренилась у виробників (напр., гексахлоран – препарат 666, карбоксиметилцелюлоза – КМЦ, поліакриламід – ПАА).
Тривіальні, або емпіричні, назви органічних сполук були першими, які надавалися речовинам згідно:
а) одержання з природних джерел (лимонна, мурашина, молочна, винна кислоти, індиго, сечовина);
б) методами одержання (сірчаний ефір (етер), який одержували в присутності сульфатної кислоти);
в) ім’ям першовідкривачів (кетон Міхлера, реактив Гриньяра, спирти Фаворського).
Раціональна номенклатура. В її основу покладено поділ органічних сполук на певні класи у вигляді гомологічних рядів. Так, в основу гомологічного ряду алканів взято найпростіший їх представник – метан, а інші розглядають як похідні метану, наприклад:метан, метил метан, диметилетилметан
Для утворення назв складніших сполук раціональна номенклатура непридатна і тому не рекомендується для використання.
IUPAC (Міжнародна спілка чистої (теоретичної) і прикладної хімії)) заснована в 1892 р. на міжнародній конференції хіміків в Женеві. ^ Систематична номенклатура, або IUPAC- номенклатура, утворює найбільш правильні назви органічних сполук.
Номенклатура IUPAC допускає декілька варіантів утворення назв органічних сполук, з яких найбільшої уваги заслуговують замісниковий і тільки в деяких випадках радикально-функціональний варіанти.
За останні роки Українською національною комісією з хімічної термінології і номенклатури (УНКоХіТерН) упорядковані правила назв органічних речовин за замісниковою номенклатурою на українському мовному грунті.
Для користування систематичною номенклатурою слід знати деякі номенклатурні терміни: вуглеводневий радикал; карбоновий ланцюг (вуглецевий ланцюг) і цикл; функціональна група; замісник.
В основі номенклатури органічних сполук IUPAC лежать назви алканів (насичених вуглеводнів). Назви всіх алканів мають суфікс -ан. Перші чотири алкани мають тривіальні назви. Від п’ятого і далі алкани містять в основі назви латинський або грецький числівник, що відповідає кількості атомів Карбону в ланцюзі.
Назви радикалів є похідними від назв відповідних алканів і утворюються заміною суфікса -ан на -ил, -іл.
За правилами українського правопису у словах іншомовного походження після приголосних б, л, м, н, п, ф пишуть суфікс -ід, -іт, -ін, -іл, а після голосних -їд, -їт, -їн, -їл. В усіх інших випадках пишуть -ил, -ин, -ид, -ит.
Карбоновий ланцюг – це структура, що складає основу сполуки для ациклічних сполук. Для циклічних такою основою є цикл.
Функціональна група - група атомів, що визначає властивості окремого класу речовин.
Замісник – будь-який атом або група атомів, які заміщають атоми Гідрогену у вуглеводні. Замісниками є вуглеводневі радикали, функціональні групи.
Положення замісника, кратного зв’язку чи функціональної групи вказують цифрами- локантами. Локант відповідає номеру атома Карбону, з яким зв’язаний даний замісник. Для позначення місця кратного зв’язку вказують номер атома Карбону, після якого зазначений кратний зв’язок. Їх записують перед коренем назви.
Локанти не вказуються:
- якщо утворена назва сполуки є однозначною;
перед суфіксом -ова кислота або -аль, оскільки ці групи завжди знаходяться на початку ланцюга.
- якщо в молекулі є подвійні і потрійні зв’язки, вибір напрямку нумерації проводять за подвійним зв’язком. Локант потрійного зв’язку пишуть перед суфіксом -ин (-ін).
При наявності кількох однакових замісників біля одного і того ж атома Карбону, локант, який позначає місце замісника, повторюється стільки разів, скільки є однакових замісників з додаванням множинного префікса.
Локанти відділяють один від одного комами, а від словесної частини – дефісом. Наприклад, 2,3,3-триметилоктан.
В основі правил утворення назви лежать латинські та грецькі числівники (табл. 3.4), що можуть використовуватися для позначення числа атомів, груп, циклів, кратних зв’язків та інших елементів структури. Останні вказуються у назві у вигляді префіксів і суфіксів (табл. 3.3).
Таблиця 3.4 – Числові множники (множинні префікси) у систематичних назвах:1-моно, 2- ди (ді), 3-три, 4-тетра, 5-пента, 6-гекса, 7 -гепта, 8-окта, 9-нона, 10-дека, 11 -ундека.
Кожна органічна сполука в систематичній номенклатурі розглядається як похідна вуглеводню, в якому деякі атоми Гідрогену заміщені на радикали або функціональні групи.
Назва органічної речовини має загальний вигляд: префікс+ корінь+суфікс
Послідовність складання назв органічних сполук:
1 Вибираємо найдовший карбоновий ланцюг і нумеруємо з того кінця, де ближче знаходиться функціональна група, кратний зв’язок чи бічний радикал (замісник).
2 В префіксі перераховуємо всі замісники за алфавітним порядком, крім старшої групи, і локанти атомів Карбону, після яких вони стоять.
3 Корінь показує кількість атомів Карбону в основному ланцюзі.
Поиск по сайту: