АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Після вивчення теми необхідно. ❖ Зміст конституційно-правового інституту державної влади України

Читайте также:
  1. II. Вивчення нового матеріалу.
  2. II. Вивчення нового матеріалу.
  3. II. Вивчення нового матеріалу.
  4. II. Вивчення нового матеріалу.
  5. II. Вивчення нового матеріалу.
  6. II. Вивчення нового матеріалу.
  7. II. Вивчення нового матеріалу.
  8. II. Вивчення нового матеріалу.
  9. II. Вивчення нового матеріалу.
  10. II. Вивчення нового матеріалу.
  11. А) поглиблене вивчення курсу.
  12. Вивчення витоків рухливих ігор, обґрунтування закономірностей їх розвитку.

знати:

❖ Зміст конституційно-правового інституту державної влади України.

❖ Поняття й характерні ознаки органу державної влади.

❖ Види органів державної влади, їх класифікацію.

❖ Конституційні засади побудови і діяльності органів державної влади України.

❖ Систему органів державної влади України.

❖ Конституційно-правове регулювання побудови і функціонуван­ня органів державної влади України.

❖ Поняття та характерні ознаки компетенції органу державної влади.

вміти:

• визначати й аналізувати зміст конституційно-правового інсти­туту державної влади України;

• розкрити зміст поняття «орган державної влади»;

• виявляти та аналізувати основні характерні ознаки органу державної влади;

• визначати види органів державної влади;

• проводити класифікацію видів органів державної влади за визначеними критеріями;

• визначати поняття, ознаки, особливості компетенції органу державної влади;

• аналізувати компетенцію органів державної влади України;

• розкрити зміст конституційних засад побудови і діяльності органів державної влади України;

• визначити та охарактеризувати систему органів державної влади України;

• аналізувати проблеми конституційно-правового регулювання реалізації державної влади в Україні, формування і функціо­нування системи органів державної влади.

Ключові поняття й терміни: Державна влада, орган державної влади, державний апарат, державний механізм, компетенція органу державної влади, лобізм.

Теоретичний зміст модуля:

§ 1. Конституційно-правовий інститут

державної влади України. Орган державної влади, як засіб реалізації державної влади

Державна влада України є одним з важливих, самостійних інститутів конституційного права України. Це комплексний, складний інститут. Він охоплює ряд менших за масштабом інститутів, які є його складовими.

Одним із основоположних принципів конституційного ладу України, відповідно до Конституції України (28.06.1996), є принцип народовлад­дя. Згідно із статтею 5 Конституції, носієм суверенітету і єдиним джере­лом влади в Україні є народ. Це визначається як народовладдя. Україн­ський народ здійснює належну йому владу як безпосередньо, так і через систему органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

З позицій теорії держави і права, державна влада - вид публічної політичної влади, що здійснюється державою та її органами, здатність держави підпорядковувати своїй волі поведінку людей та діяльність об'єднань, що знаходяться на її території. Відповідно до ст. 6 Консти­туції, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову. Державна влада є одним з важли­вих каналів реалізації народовладдя через інститути представницької демократії. Вона уособлюється в системі державних органів. Органи державної влади є засобами реалізації державної влади. За допомо­гою органів державної влади здійснюється керівництво всіма сферами життєдіяльності суспільства і держави.

Що ж являє собою орган державної влади, як засіб її реалізації?

Термін «орган» походить від грецького «ог§апоп». що означає буквально - знаряддя, інструмент; це установа, яка виконує певні завдання в тій чи іншій сфері суспільного і державного життя.

Орган державної влади - це, передовсім, певна державна інститу­ція, установа.

У своїй сукупності органи державної влади, як відомо, утворю­ють державний апарат. Органи державної влади уособлюють державу, яка являє собою найбільш важливий компонент механізму здійснення повновладдя народу.


Органу державної влади, як будь-якій державній організації, прита­манні певні родові ознаки. Серед них слід виділити такі основні:

1) це об'єднання громадян України, що створюється для виконання завдань і функцій держави;

2) орган державної влади створюється, реорганізується і ліквіду­ється у певному, чітко врегульованому у законодавстві порядку. Це може здійснюватися безпосередньо народом країни, шляхом прове­дення виборів, та державою, через уповноважені нею органи;

3) компетенція органу державної влади визначається державою шляхом нормативно-правового регулювання цих питань;

4) для органу державної влади характерним є те, що відносини між службовими, посадовими особами будуються на засадах субординації і координації, що визначено у законодавстві, (термін «субординація» від латинського, означає - службова підлеглість молодшого старшому, виконання правил службової дисципліни).

5) орган державної влади використовує у офіційному порядку державні символи. Так, на його печатках зображується державний герб, на приміщеннях і будинках органів державної влади піднімаєть­ся державний прапор і т. ін.

6) державний орган виконує завдання і функції держави лише у якійсь одній із специфічних форм здійснення державної влади - здійснює функції або законодавчої, або виконавчої, або судової влади;

7) для здійснення завдань і функцій держави державний орган наділяється державно-владними повноваженнями. Це означає, що: а) державний орган вправі виступати від імені держави безпосеред­ньо - (на приклад, суди здійснюють судочинство від імені України); б) державний орган приймає обов'язкові до виконання всіма суб'єктами правовідносин юридичні акти (нормативно-правові, індивідуальні, змішані), які є чинними на всій території України, або на її частині, в залежності від того, до якого рівня належить орган, що його видав - (наприклад, закони, що приймаються Верховною Радою України, укази, що видаються Президентом України діють на всій території держави; акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місце­вих державних адміністрацій діють на відповідних частинах території України тощо); в) державний орган вправі застосовувати як безпосе­редньо. так і опосередковано заходи державного примус.

Як же засновуються і як утворюються органи державної влади?

Необхідно чітко розрізняти такі поняття, як заснування органу та його утворення.

Заснування державного органу означає видання державою певних правових норм, у яких передбачається обов'язкова наявність того чи іншого органу. Заснування органу здійснюється один раз через прийнят­тя конституції, внесення до неї змін, прийняття відповідних законів.

Так, в Конституції України передбачено необхідність утворення таких, на приклад, органів, як Верховна Рада України, Кабінет Міні­стрів України, Конституційний Суд України і т. ін.

Отже, заснування державного органу становить прерогативу держави, яка реалізується шляхом видання нею відповідних право­вих актів, де передбачається обов'язковість існування і функціонуван­ня такого органу. Заснування органу державної влади здійснюється шляхом реалізації установчої влади держави.

Від заснування державного органу слід відрізняти таке поняття, як утворення органу. Утворення органу — це формування його персо­нального складу.

Якщо засновується орган один раз, то його утворення, тобто формування персонального складу органу здійснюється на чітко визначений у законодавстві період. Після закінчення терміну, на який був орган сформований, його персональний склад формується знов. Формування персонального складу органу, утворення органу, може здійснюватися різними шляхами і способами. Так, орган може утво­рюватися безпосередньо народом. Відповідно до Конституції України такі органи, як Президент України, Верховна Рада України утворюють­ся шляхом загальнонародних виборів.

Державний орган може утворюватися іншим органом державної влади. Так, відповідно до ст. 148 Конституції України Конституцій­ний Суд України формується Президентом України, Верховною Радою України та З'їздом Суддів України.

Орган державної влади бере участь у здійсненні завдань і функ­цій держави у відповідності із визначеною державою компетенцією цього органу.

Термін «компетенція» походить від латинського «котреїо». Буквально він означає - коло повноважень, що надані законом, стату­том чи іншим актом конкретному органу чи посадовій особі.

Компетенція державного органу визначається у відповідних нормах законодавства.


В Конституції України (ст. 6) встановлено, що органи законодавчої, виконавчої і судової влади здійснюють свої повноваження у встанов­лених Конституцією межах і відповідно до законів України. Всебічна регламентація компетенції органів держави визначається у відповідних розділах Конституції та Законах України.

Компетенцію органу держави становить коло питань, що віднесені до його відання і сукупність його повноважень. Повноваження орга­ну держави встановлюються у відповідності із тим колом питань, що віднесені законодавством до його відання.

Особливість повноважень державного органу полягає в тому, що вони є органічним поєднанням юридичного обов'язку органу з його правомоч­ністю. Правомочність державного органу є одночасно і його обов'язком. Наприклад, відповідно до Конституції України, Конституційний Суд України формується Президентом України, Верховною Радою Украї­ни та З'їздом суддів України. Здійснення повноважень щодо формуван­ня Конституційного Суду України є одночасно правом і обов'язком для названих суб'єкгів владних конституційно-правових відносин.

Таким чином, засновується орган державної влади завжди виключно державою. Утворюється він у встановленому державою в законодавстві порядку. У відповідності із визначеною державою у законодавстві компе­тенцією державного органу, він здійснює завдання і функції держави.

Підсумовуючи викладене можна дати таке визначення поняття органу державної влади:

Орган державної влади - це заснована державою інституція, яка являє собою колектив громадян України, сформований у встановленому державою порядку, уповноважений державою на здійснення її завдань і функцій, наділений з цією метою державно-владними повноваженнями, який діє у встановленому державою порядку і становить частину єдино­го державного апарату, єдиної системи органів державної влади України.

Зміст конституційно-правового інституту державної влади станов­лять норми Конституції України, конституційних та органічних зако­нів, інших нормативних актів.

В Конституції України правовій регламентації організації і функ­ціонування державної влади, системи державних органів присвяче­ні розділи: 111 - «Вибори. Референдум», IV - «Верховна Рада Украї­ни», V - «Президент України», VI - «Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади», VII — «Прокуратура», VIII — «Правосуддя», XII - «Конституційний Суд України».

Як Основний Закон України, Конституція регулює і юридично закрі­плює відносини між суверенною владою народу і державною владою. Вона регламентує найбільш важливі, суттєві сторони організації і функ­ціонування державних органів. В нормах Конституції засновуються державні органи, тобто, встановлюються їх види, дається наймену­вання кожному з органів, встановлюється структура державного влад­ного механізму, система державних органів, їх ієрархія, визначаєть­ся внутрішня структура органів. В Конституції закладаються основи правової регламентації порядку утворення кожного з видів органів, визначаються основи їхнього правового стагусу, основні функції та компетенція, форми діяльності, види актів кожного з органів і т. ін.

На основі Конституції розробляються і приймаються відповідні закони, такі як, на приклад: Закон «Про вибори народних депутатів Укра­їни», Закон «Про Президента України», Закон «Про вибори Президента України», Закон «Про комітети Верховної Ради України», Закон «Про Вищу Раду Юстиції» Закон «Про Конституційний Суд України» і т. ін.

В законах детально регламентується всі сторони організації і діяль­ності окремих видів органів, визначається їх компетенція, форми і порядок здійснення державними органами своїх повноважень, види відповідальності, характер взаємовідносин з іншими органами і орга­нізаціями тощо.

§ 2. Конституційні засади побудови і діяльності органів державної влади України

Побудова і діяльність органів державної влади України базується на певних засадах, що закріплені, насамперед, в Конституції України і втілені у відповідних законах. До загальних конституційних засад формування і функціонування органів державної влади належать наступні.

1. Народовладдя. Зміст цього принципу розкривається через конституційні положення, що закріплюють належність всієї повноти влади народові. Відповідно до Конституції (ст. 5) носієм сувереніте­ту і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Український народ, виступаючи у якості суверена, здійснює владу безпосередньо та через систему органів державної влади та органів місцевого самоврядуван­ня. В Конституції державна влада Визнається неодмінною функцією суспільства, здійснюючи яку народ організує і координує діяльність всіх суб'єктів суспільного життя. В Конституції встановлено, що ніхто не може узурпувати державну владу, оскільки єдиним її джерелом є суверенний народ.

2. Принцип поділу влади на законодавчу виконавчу і судову.

Цей принцип, що встановлений у ст. 6 Конституції, передбачає, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законо­давчу, виконавчу та судову. Принцип поділу влади є одним з найваж­ливіших у організації і функціонуванні державної влади в Україні. Він становить характерну ознаку, атрибут будь-якої правової держави.

Зміст ідеї поділу влади полягає у децентралізації державної влади та її поділі в залежності від функціонального призначення на законо­давчу, виконавчу та судову.

Монтеск'є вважав, що поєднання всієї повноти влади в одній особі або в одному органі державної влади завжди буде призводити до сваво­лі. Він зазначав, що всі три зазначені гілки влади мають бути відносно незалежними, мати свою чітко визначену компетенцію.

Суть принципу розподілу влад полягає в тому, що діяльність кожної із трьох гілок влади стримується і урівноважується у визначе­них законом межах останніми двома гілками державної влади.

Організація і функціонування державної влади у відповідності до принципу розподілу влади здатна забезпечити найбільш оптималь­ну побудову державного механізму на основі системи стримувань і противаг.

Принцип розподілу влад дає можливість забезпечити рівновагу між різними гілками державної влади з тим, щоб виключити можли­вість узурпації влади однією особою чи групою осіб тієї чи іншої гілки державної влади.

Визнання принципу розподілу влади однією з найважливіших гарантій проти можливої узурпації державної влади однією особою чи організацією і відмова від зосередження законодавчої, виконавчої і судової влади в одному державному органі є одним з найважливіших, концептуальних положень Конституції суверенної України.

В Конституції України не лише закріплений поділ державної влади на законодавчу, виконавчу та судову. В ній вміщено, також, важливе положення про те, що органи, які уособлюють кожну з гілок влади, мають здійснювати свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України (ч. 2 ст. 6).

Важливим фактором узгодження діяльності всіх гілок влади є відповідні засоби стримувань і противаг, які мають урівноважувати функціонування кожної з гілок державної влади.

Ефективне функціонування державного механізму, побудованого на засадах розподілу влад забезпечується за допомогою певних, вста­новлених у законодавстві інститутів та засобів.

Засобами забезпечення ефективного функціонування державного механізму, побудованого на засадах розподілу влади, і недопущення узурпації влади є такі передбачені у законодавстві інститути. 1) Інсти­тут промульгації законів. 2) Інститут вето. 3) Право порушувати питан­ня про недовіру і висловлювати недовіру. 4) Інститут імпічменту. 5) Інститут інаугурації.

Термін «промульгація» походить від латинського «PROMULGACIO». Він означає - публічне оголошення, обнародування, опублікування будь- якого державного акту. Промульгація законів — це право Президента скріплювати підписом і обнародувати закони, що приймаються парла­ментом. Термін «вето» від латинського своїм «VETO», означає - забо­роняю. Це право Президента, накладаючи вето, забороняти введення в дію законів, які прийняті парламентом, якщо вони суперечать чинно­му законодавству.

Термін «імпічмент» походить від англійського. Це особливий поря­док притягнення до відповідальності і судового розгляду справ про злочини найвищих посадових осіб держави.

Термін «інаугурація» походить від латинського «INAUGURO», буквально означає - посвячую. Це урочиста процедура вступу на поса­ду глави держави, коронація монарха.

До зазначених засобів належать також: встановлення різних дат виборів парламенту та Президента України; право парламенту на дострокове припинення повноважень президента країни (право імпічменту); право президента на розпуск парламенту; спільне призна­чення президентом і парламентом найвищих посадових осіб держави тощо (Див. про це Коментар до Конституції України (ст. 6)).


Організація державної влади на основі принципу поділу влади забезпечує: з одного боку - раціональну побудову державного апара­ту у розумінні ефективного використання змагальності різноманітних політичних, економічних, соціальних та інших програм і результатів їх запровадження у життя, ефективне використання професійних, ділових, морально-етичних якостей працівників державного апарату. З другого боку, застосування принципу поділу влади дає можливість створити і запровадити систему взаємного контролю та противаг між окремими гілками державної влади — законодавчою, виконавчою і судовою.

Конституційне закріплення принципу поділу влади надало можли­вість не лише розмежувати компетенцію між органами, що уосо­блюють різні гілки державної влади. Це сприяло створенню необ­хідної системи стримувань і противаг, яка не дозволяє привласнити всю повноту державної влади одному органу держави. Закріплення у Конституції України принципу поділу влад є важливою гарантією проти узурпації влади народу державою.

3. Притиш верховенства права.

Цей принцип закріплено у ст. 8 Конституції України відповідно до якої в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Консти­туція має найвищу юридичну силу в Україні. Закони та інші нормативно- правові акти приймаються на основі Консти туції і повинні їй відповідати.

Принцип верховенства права визнається приоритегним у правовій державі. Цей принцип став послідовно запроваджуватися і утверджуватися у нашій державі із проголошенням її незалежності. Він закономірно одер­жав закріплення в Конституції України, як одна із визначальних її засад і один з найважливіших напрямків подальшого розвитку держави і суспіль­ства. Конституційне закріплення принципу верховенства права є Відобра­женням місця і ролі права в державі і суспільстві. Насамперед цей принцип визначає і відображає співвідношення права і держави, інститутів, що її уособлюють - органів державної влади, посадових осіб та ін. Закріплення цього принципу на конституційному рівні свідчить про визнання підпо­рядкованості держави та її інститутів праву та його пріоритету щодо них.

4. Принцип законності, який стосовно органів державної влади передбачає, що дозволено лише те, що визначене в законі.

Згідно із ст. 6 Конституції, органи законодавчої, виконавчої та судо­вої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

В цій Конституційній нормі закріплюється важливе положення про те, що органи, які уособлюють ту чи іншу гілку державної влади, здій­снюють свої повноваження у чітко визначених Конституцією межах і відповідно до законів України. Межі їхніх повноважень регламенту­ються у відповідних розділах Основного Закону.

Відповідно до ст. 19 Конституції правовий порядок в Україні ґрун­тується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язуються діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією та законами України.

У цій нормі Конституції закріплено одну з найважливіших засад, що має бути приоритетною у становленні громадянського суспіль­ства в Україні і утвердженні її як правової держави. Держава має бути гарантом неприпустимості втручання в життя і діяльність людини та примусового впливу на неї, що не передбачені Конституцією і зако­нами, тобто бути гарантом від свавілля, беззаконня, самоуправства, зловживання та протиправних вольових рішень органів державної влади і місцевого самоврядування, їх посадових осіб.

Органи державної влади і місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти виключно в межах, що визначені відповідними видами правових актів. Діяльність всіх органів має бути максимально повно, оптимально і точно визначена, врегульована, регламентована у законодавстві з метою виключення можливостей заподіяння шкоди особі, суспільству чи державі з будь-яких причин.

5. Принцип політичної, економічної ти ідеологічної багатоманіт­ності.

У ст. 15 Конституції України передбачено, що суспільне життя в Україні грунтується на засадах політичної, економічної та ідеологіч­ної багатоманітності. Зазначено, що жодна ідеологія не може визна­ватися державою як обов'язкова. Держава гарантує свободу політич­ної діяльності, яка не заборонена Конституцією і законами України. Жодна ідеологія не повинна обмежувати свободу переконань, погля­дів, думок.

Через конституційне закріплення принципу багатоманітності забез­печується утвердження дійсної політичної, економічної та ідеологічної свободи. Завдяки закріпленню в законодавстві принципу політичної багатоманітності громадяни України, через різноманітні об'єднання громадян - партії, рухи, конгреси тощо, мають можливість брати участь у виробленні державної політики, у формуванні і діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування.

Держава, при формуванні і функціонуванні своїх структур, визна­ченні найближчих і перспективних цілей свого розвитку, дотриму­ється певних ідеологічних, політичних та інших концепцій. Проте, ці концепції не повинні проголошуватися державою офіційно пріоритет­ними і обов'язковими для вивчення, сповідання і пропагування.

§ 3. Система органів державної влади України, конституційно-правове регулювання

6. Принцип гласності і відкритості у діяльності держшних органів.

Відповідно до цього принципу зміст всієї роботи центральних і місцевих органів держави має бути доступним і відомим кожному. Виняток становить діяльність, що пов'язана з державною таємницею. Прикладом реалізації цього принципу є висвітлення роботи Верхо­вної Ради України, її органів, систематичне надання інформації про роботу Президента України, уряду України, центральних та місцевих органів державної виконавчої влади, висвітлення роботи судових орга­нів, тощо.

Ось такі основні загальні принципи, на яких грунтується побудо­ва і функціонування всіх органів державної влади України. Спеціаль­ні принципи стосуються побудови і діяльності окремих видів органів державної влади України, що уособлюють законодавчу, виконавчу і судову гілки державної влади. Вони регламентуються законодавчими актами відповідних галузей права.

§ 3. Система органів державної влади України, конституційно-правове регулювання

Відповідно до статі 6 Конституції України, організація і функціо­нування державної влади в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову гілки. Кожна із гілок державної влади представлена відповідними органами державної влади, а саме: законодавчу владу представляє Верховна Рада України, виконавчу владу - Кабінет Міністрів України та інші центральні й місцеві органи виконавчої влади, судову владу - Конституційний Суд України, загаль­ні суди, що очолює Верховний суд України, спеціалізовані суди, інші органи, що наділені відповідною компетенцією.

Главою нашої держави є Президент України.

Правовій регламентації діяльності органів кожної із гілок держав­ної влади в Конституції присвячено розділи: IV - VIII, XII. У цих розді­лах визначаються питання щодо правового статусу кожного із органів державної влади, порядку їх формування і припинення повноважень, основ їхньої компетенції, форм і порядку здійснення органами своїх повноважень тощо. Детальна регламентація питань діяльності окре­мих органів державної влади здійснюється у законах України та. інших нормативно-правових актах.

Питання для самоперевірки та контролю:

1. Що являє собою державна влада, як конституційно-правовий інститут?

2. Дайте визначення поняття «орган державної влади».

3. Які ознаки властиві органу державної влади?

4. Як слід розуміти поняття: «заснування органу державної влади» та «утворення органу державної влади»?

5. У якому порядку здійснюється заснування органів державної влади?

6. Які вам відомі способи формування органів державної влади? (обов'язково навести конкретні приклади щодо способів форму­вання органів влади).

7. На яких засадах функціонує державна влада в Україні?

8. Визначте, яка система органів державної влади в Україні?

9. Що слід розуміти під компетенцією органу державної влади?

10. Яким чином здійснюється конституційно-правове регулювання формування і діяльності державної влади в Україні?


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.011 сек.)