Умови праці та фактори, що їх визначають

Одним із напрямів організації праці є вдосконалення умов праці. Умови праці — зовнішнє середовище, що оточує працівника в про­цесі виробництва і впливає на його працездатність та продуктив­ність праці.Фактори, які визначають умови праці та впливають на здоров'я і працездатність людини, поділяють на такі групи:

Ø соціально-економічні, які мають законодавчу і нормативно-правову базу, що регламентує умови праці;

Ø психофізіологічні, обумовлені конкретним змістом трудової діяльності, характером праці (фізичне й нервово-психічне наван­таження, монотонність, темп і ритм праці);

Ø санітарно-гігієнічні, що визначають зовнішнє виробниче се­редовище (температура повітря, шум, вібрація, освітлення), а та­кож санітарно-побутове обслуговування на виробництві;

Ø естетичні, які сприяють формуванню позитивних емоцій у працівника (архітектурне, конструкторське, художнє оформлення інтер'єру, обладнання, оснащення, виробничого одягу);

Ø соціально-психологічні, що характеризують взаємовідносини у трудовому колективі і створюють морально-психологічний клімат.

Міжнародна організація праці вирізняє десять груп факторів ви­робничого середовища, які впливають на працездатність людини:

· фізичне зусилля, що передбачає пересування або підтриму­вання вантажів, зусилля натиску на предмет праці. Вирізняють такі його рівні: незначне, середнє, тяжке і дуже тяжке;

· нервова напруга, яка визначається складністю розрахунків, високою відповідальністю, інтелектуальним навантаженням, особ­ливими вимогами до точності, небезпека для життя. Може бути незначною, середньою і підвищеною;

· темп роботи, що визначає кількість трудових рухів за одини­цю часу. Може бути помірним, середнім, високим;

· робоче положення, що визначається положенням тіла людини стосовно до засобів виробництва. Розрізняють такі його види: обме­жене, незручне, незручно-обмежене і дуже незручне;

· монотонність роботи, яка полягає в багаторазовості повто­рення одноманітних короткочасних операцій. Може бути незнач­ною, середньою і підвищеною;

· температура, вологість, теплове випромінювання в робочій зоні. Виділяють такі стадії впливу цих факторів: незначний, під­вищений (знижений), середній, високий, дуже високий;

· забрудненість повітря, що визначається вмістом домішок у повітрі та їх впливом на організм людини. Забрудненість повітря має п'ять ступенів: незначна, середня, підвищена, сильна, дуже сильна;

· виробничий шум. Частота шуму визначається в герцах, сила шуму - в децибелах. Розрізняють помірний, підвищений і сильний шум;

· вібрація, обертання, поштовхи на робочому місці. Можуть бути підвищені, сильні, дуже сильні;

· освітленість у робочій зоні. Визначається в люксах, має два рівні: недостатня й погана або сліпуча.

Перелічені фактори виробничого середовища впливають на працездатність працівника і на стан його здоров’я. Метою науко­вої організації праці є зменшення ступеня небезпечного впливу умов праці на людський організм, створення умов для збереження працездатності робітника і стабільно високого рівня продуктивно­сті праці. Створення на робочих місцях нормальних умов праці повинно мати за такі напрями:

— впровадження у виробництво нової техніки, яка забезпечує збереження здоров’я людини;

— застосування нових прогресивних технологій, які сприяють виведенню людей зі шкідливих робочих зон;

— впровадження сучасних засобів техніки безпеки для запобі­гання виробничому травматизму;

— проведення організаційних, психофізіологічних і соціальних заходів щодо оздоровлення виробничого середовища, забезпечен­ня санітарно-гігієнічних умов, які запобігали би професіональним захворюванням;

— покращення естетичних умов виробництва на основі впро­вадження художніх елементів, що позитивно впливають на само­почуття працівника і на підвищення результативності його праці.

Поиск по сайту: