АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості

Читайте также:
  1. Б) Угода про партнерство та співробітництво
  2. Відкликання ухвали прокурором.
  3. Втручання у приватне спілкування захисника, священнослужителя з підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, виправданим заборонене.
  4. Втручання у приватне спілкування захисника, священнослужителя з підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, виправданим заборонене.
  5. Залишення рішення чинним, визнання законними вчинених дії чи
  6. Матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.
  7. Наявності інших підстав, визначених слідчим, прокурором, слідчим суддею достатніми.
  8. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.
  9. Отримання показань від свідка, який надалі буде визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.
  10. Стаття 89. Визнання доказів недопустимими
  11. Угода про реадмісію осіб.

1. Стаття 468 КПК виділяє наступні два види угод, що можуть бути укладені у кримінальному провадженні: угоду про примирення та угоду про визнання винуватості. Ці два види угод відрізняються за своєю сутністю, а також за змістом правових наслідків, встановлення, зміни чи припинення взаємних прав та обов'язків учасників таких угод, тобто як для сторони обвинувачення чи потерпілого, так і для підозрюваного або обвинуваченого. Обидві угоди мають на меті, з одного боку, процесуальне спрощення розгляду справ, зменшення навантаження на систему здійснення правосуддя у кримінальних справах, зокрема на суд, а з іншого - пом'якшення покарання обвинуваченого, визнання можливості каяття та виправлення особи, її ресоціалізацію. На основі теоретичних розробок вчених США та Сполученого Королівства розрізняються такі види угод про визнання винуватості: «явні угоди» і «пре- зюмовані угоди», «письмові» та «усні», «угоди про домовленість щодо за- явлення клопотання стосовно визнання обвинувачення», «домовленість про призначення міри покарання» тощо. Угоди щодо обсягу обвинувачення можуть стосуватися: а) зменшення обсягу обвинувачення до обвинувачення у вчиненні одного злочину, б) вчиненні більш загального злочину, що охоплює склад іншого злочину; в) зняття додаткових обвинувачень або обіцянка не продовжувати обвинувачення стосовно інших, менш тяжких злочинів та відшкодування шкоди, заподіяної злочином. Угоди стосовно міри покарання можуть передбачати: а) рекомендацію прокурора щодо запропонованого виду покарання (штраф, умовне засудження тощо); б) рекомендацію прокурора стосовно зменшення суворості застосованого покарання (суми штрафу, тривалості позбавлення волі). Угоди про визнання винуватості можуть також розрізнятися за стадіями укладення: а) досудова угода (рання угода) про визнання винуватості і б) угода, що укладається в суді, вже під час судового розгляду.

2. Рекомендація № 11(87)18 Комітету Міністрів Ради Європи стосовно спрощення кримінального правосуддя, зокрема, розглядає угоди як принципи та способи процесуальної економії, що мають такі загальні засади та риси:

- можливість дискреційного обвинувачення, тобто відмови чи одностороннього припинення кримінального переслідування, що поєднується з винесенням попередження або за умови вчинення підозрюваним певних дій;

- необхідність застосування спрощених процедур стосовно кримінальних правопорушень невеликої тяжкості та адміністративних проступків, що призводить до застосування матеріальних санкцій, певного обмеження чи позбавлення прав і не передбачає позбавлення волі;

- можливість вирішення справ на основі так званого «позасудового урегулювання» (зокрема, шляхом мирових угод або угод щодо примирення без участі суду, укладених за участі відповідних спеціально створених органів кримінальної юстиції) як альтернатива можливому обвинуваченню по кримінальних справах та повному судовому розгляду цих справ;

- обов'язок застосування спрощених процедур у «простих» справах. Зокрема, це стосується справ, де порушника визначено, чітко відомі факти справи та санкції, що застосовуватимуться. Справу може бути вирішено шляхом письмової процедури без проведення повного судового розгляду та з винесенням рішення, що матиме силу вироку або постанови про накладення певної санкції (прикладом теж може слугувати «карний наказ» або угоди, як-от Ігапзасііе, що набули поширення в країнах Бенілюксу). Особа, до якої застосовуватиметься спрощена процедура, погоджується на неї добровільно, розуміє її правові наслідки (за наявності правової допомоги), які повинні стосуватися виключно матеріальних санкцій або позбавлення певних прав;

- зобов'язання спрощення звичайних судових процедур шляхом розслідування до судового розгляду кримінальної справи або після судового розгляду, що включає у себе практику розгляду справ через процедуру клопотання про визнання винуватості, спрощення процедур у ході судового слухання справ (об'єднання кримінальних справ, слухання за відсутності обвинуваченого тощо), спрощення ведення судового засідання, посилення спеціалізації судових органів тощо.

Щодо угоди про примирення, то Рекомендація передусім виділяє процедури, спрямовані на виконання завдань «відновлювального правосуддя», тобто медіацію чи посередницькі дії, обумовлені обов'язком виплати компенсації державі або установам, що виконують громадські чи благодійницькі функції, повернення матеріальних цінностей або відмови від певних привілеїв, отриманих внаслідок злочину, виплати компенсації потерпілому як умову мирової угоди чи виплату компенсації як передумову її укладення. При цьому укладення такої угоди згідно з Рекомендацією має відбуватися в ході конфіденційної не- публічної процедури за умови добровільної участі правопорушника. У випадку досягнення угоди про примирення сторін відмова правоохоронного органу від кримінального переслідування є остаточною за наявності згоди підозрюваного, що бере участь у цій процедурі.

Стосовно угоди про визнання винуватості Рекомендація виділяє її наступні елементи: а) особа визнає свою вину публічно під час судового слухання (також за наявності правової допомоги), б) визнання винуватості повинно бути добровільним та з розумінням наслідків такого клопотання, в) перед тим, як перейти до винесення вироку або вирішення питання щодо санкцій суддя повинен мати можливість вислухати сторони стосовно фактів та питань права, які повинні мати зв'язок між собою (отже, обвинувачення повинно засновуватися на фактах справи).

3. Практика Європейського Суду з прав людини стосовно угод та, зокрема, стосовно угоди про визнання винуватості. Практика укладання угод в кримінальному провадженні неодноразово була предметом розгляду у Європейському суді з прав людини, який зазначав, що саме по собі існування таких спрощених процедур не суперечить Конвенції з прав людини та практиці Європейського суду з прав людини. Зокрема, в одному з останніх рішень Суду у справі «Ніколов проти Болгарії» Європейський суд зазначив, що застосування спрощеної процедури на підставі угоди про визнання винуватості та загалом спрощення процедур на підставі Рекомендації № К(87)18, безперечно, має переваги для обвинуваченого та правосуддя загалом, оскільки скорочує тривалість кримінального провадження, швидко визначаючи винуватість особи та міру її відповідальності, крім того, спрощує вирішення питань цивільної відповідальності та відшкодування шкоди, заподіяної злочином. В іншому рішенні Європейського суду з прав людини «Бабар Ахмад та Інші проти Сполученого Королівства» Суд дійшов висновку про те, що інститут угод, зокрема «угоди про визнання винуватості», є спільною рисою кримінального правосуддя не лише США та Сполученого Королівства, а й належить до спільного надбання Європейських систем кримінального правосуддя, загальною рисою яких є надання «знижки покарання» в обмін на визнання винуватості до початку судового провадження у кримінальній справі або за суттєве співробітництво з правоохоронними органами чи прокурором, за умови відповідності такої угоди гарантіям справедливого судового розгляду, закріпленим п. 1 ст. 6 Конвенції. Зокрема, основними вимогами до такої угоди є забезпечення її добровільності, а також розуміння особою правових наслідків угоди (за умови забезпечення її права на захист), відповідність угоди фактичним обставинам справи, а також нейтральність, певною мірою пасивність суду та його невтручання в процес досягнення і укладення угоди між сторонами, з його більш вагомою роллю в частині перевірки умов угоди - її законності, добровільності, дійсності заявленого клопотання тощо.

Суд також неодноразово зазначав, що застосування угод не повинно суперечити загальним принципам справедливого правосуддя. Угоди за умови дотримання положень справедливого розгляду кримінальних справ мають значні переваги, які полягають в оптимізації кримінального судочинства, раціональному і економному використанні бюджетних видатків, що асигнуються на здійснення правосуддя, скороченні часу розгляду кримінальних справ, а отже, і строку тримання обвинуваченого під вартою (або навіть відмови від тримання під вартою та застосуванні санкцій, не пов'язаних із триманням під вартою), зменшенні навантаження на суддівський корпус, забезпеченні прав потерпілого тощо. Таким чином, за умови суворого дотримання прав сторін та загальних засад здійснення правосуддя у кримінальних справах угоди можуть досить вдало та доцільно застосовуватися в кримінальному процесі України. До речі, позитивним прикладом сприйняття угод та їх апробації на прикладі процедури угод про визнання винуватості є широке застосування цього інституту міжнародного кримінального процесу в Міжнародному кримінальному суді щодо Югославії, де застосування такої процедури розглядається в основному в контексті каяття особи.

4. Угоди - це інститут кримінального процесу, спрямований на спрощення та скорочення процедури розгляду кримінальних справ, зменшення строків перебування осіб під вартою, заощадження коштів та часу, що витрачаються на розгляд кримінальної справи, позасудове вирішення конфліктних ситуацій, зменшення навантаження на суд та суддю. Угода властива сучасному кримінальному процесу як держав загальної, так і континентальної правової традиції, вона дедалі частіше розглядається як прийнятна форма сучасного провадження в кримінальних справах, де обвинувачений або підсудний визнають свою вину або погоджуються з пред'явленими обвинуваченнями. Загалом угоду в кримінальному провадженні можна визначити як письмову згоду сторін кримінального провадження щодо вирішення кримінальної справи на взаємовигідних умовах, наприклад, визнання обвинуваченим своєї винуватості в обмін на м'якшу міру покарання, ніж та, що визначена законом за злочин, у вчиненні якого його обвинувачено. Виходячи з зазначеної характеристики «угод» як юридичних домовленостей між обвинуваченим та обвинувачем, вбачається певна подібність угоди про визнання винуватості та угоди про примирення і класичної цивільно-правової угоди. У класичному розумінні угода (правочин) - це домовленість між сторонами, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зокрема, подібність угоди про визнання винуватості цивільно-правовій угоді передусім пов'язують із все більшим вторгненням приватного права у традиційно публічний кримінальний процес.

5. Угоду про примирення, відповідно до положень КПК України, можна визначити як угоду, що укладається за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого, самостійно між потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (крім слідчого, прокурора або судді), та стосується взаємовигідного сторонам та спрощеного провадження щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення (ч. 1 та 3 ст. 469 КПК). Цікаво, що КПК не наділяє ролі в угоді про примирення прокурору або слідчому, однак зобов'язує їх роз'яснити наслідки укладення угоди стороні (ч. 7 ст. 469 КПК).

6. Угоду про визнання винуватості можна визначити як юридичну домовленість сторін обвинувачення (виключно прокурора та, безумовно, без участі потерпілого) та захисту (обвинуваченого або підсудного) щодо вирішення кримінальної справи на взаємовигідних умовах - визнання обвинуваченим своєї винуватості в обмін на узгоджену міру покарання, що визначена законом щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам (ч. 4 ст. 469 КПК). На відміну від угоди про примирення, угода про визнання винуватості не може укладатися у справах, в яких бере участь потерпілий (ч. 4-%г. 469 КПК). Домовленість між обвинувачем та обвинуваченим стосовно внесення на розгляд та затвердження судом клопотання про визнання винуватості може стосуватися аспектів кваліфікації діяння, вчиненого обвинуваченим, важливих для кваліфікації фактичних обставин справи, аспектів застосовного покарання, а також компенсації заподіяної шкоди.

7. Угоди про примирення та про визнання винуватості можна розділити на наступні угоди:

- за етапами провадження у справі, на яких вони укладаються: досудова («рання») угода - угода, за якою реалізується принцип процесуальної економії та яка повинна мати більш сприятливі наслідки для обвинуваченого, та угода, що укладається вже під час судового розгляду - на стадії, коли з- більшою вірогідністю відомі можливі наслідки кримінального провадження та за умови укладення якої надаються незначні переваги обвинуваченому;

- за метою угоди: угода «про визнання обвинувачення», «угода про визнання міри покарання», «про відмову від обвинувачення» та «угода про зменшення обсягу обвинувачення» тощо;

- за обсягом обвинувачення: угода про звуження обсягу обвинувачення до одного злочину або злочину, що охоплений складом іншого злочину; угода про зняття інших обвинувачень;

- угода щодо реалізації принципів відновного правосуддя: відновлення порушеного права або публічно-правових відносин, угод про вчинення певних дій, спрямованих на відновлення порушеного права, публічне або особисте вибачення, відшкодування шкоди, повернення майна чи його відновлення, компенсація моральних та інших збитків тощо;

- за мірою покарання: угода за рекомендацією прокурора щодо певного виду покарання (штраф, умовне покарання тощо); угода за рекомендацією прокурора щодо пом'якшення покарання (розміру штрафу, тривалості застосовного покарання тощо).

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 | 116 | 117 | 118 | 119 | 120 | 121 | 122 | 123 | 124 | 125 | 126 | 127 | 128 | 129 | 130 | 131 | 132 | 133 | 134 | 135 | 136 | 137 | 138 | 139 | 140 | 141 | 142 | 143 | 144 | 145 | 146 | 147 | 148 | 149 | 150 | 151 | 152 | 153 | 154 | 155 | 156 | 157 | 158 | 159 | 160 | 161 | 162 | 163 | 164 | 165 | 166 | 167 | 168 | 169 | 170 | 171 | 172 | 173 | 174 | 175 | 176 | 177 | 178 | 179 | 180 | 181 | 182 | 183 | 184 | 185 | 186 | 187 | 188 | 189 | 190 | 191 | 192 | 193 | 194 | 195 | 196 | 197 | 198 | 199 | 200 | 201 | 202 | 203 | 204 | 205 | 206 | 207 | 208 | 209 | 210 | 211 | 212 | 213 | 214 | 215 | 216 | 217 | 218 | 219 | 220 | 221 | 222 | 223 | 224 | 225 | 226 | 227 | 228 | 229 | 230 | 231 | 232 | 233 | 234 | 235 | 236 | 237 | 238 | 239 | 240 | 241 | 242 | 243 | 244 | 245 | 246 | 247 | 248 | 249 | 250 | 251 | 252 | 253 | 254 | 255 | 256 | 257 | 258 | 259 | 260 | 261 | 262 | 263 | 264 | 265 | 266 | 267 | 268 | 269 | 270 | 271 | 272 | 273 | 274 | 275 | 276 | 277 | 278 | 279 | 280 | 281 | 282 | 283 | 284 | 285 | 286 | 287 | 288 | 289 | 290 | 291 | 292 | 293 | 294 | 295 | 296 | 297 | 298 | 299 | 300 | 301 | 302 | 303 | 304 | 305 | 306 | 307 | 308 | 309 | 310 | 311 | 312 | 313 | 314 | 315 | 316 | 317 | 318 | 319 | 320 | 321 | 322 | 323 | 324 | 325 | 326 | 327 | 328 | 329 | 330 | 331 | 332 | 333 | 334 | 335 | 336 | 337 | 338 | 339 | 340 | 341 | 342 | 343 | 344 | 345 | 346 | 347 | 348 | 349 | 350 | 351 | 352 | 353 | 354 | 355 | 356 | 357 | 358 | 359 | 360 | 361 | 362 | 363 | 364 | 365 | 366 | 367 | 368 | 369 | 370 | 371 | 372 | 373 | 374 | 375 | 376 | 377 | 378 | 379 | 380 | 381 | 382 | 383 | 384 | 385 | 386 | 387 | 388 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)