АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Типи і різновиди політичного процесу

Читайте также:
  1. Актори політичного процесу
  2. Альтернативні концепції політичного устрою
  3. Бюджет, та учасники бюджетного процесу України.
  4. Виникнення та сутність синергетичного методу дослідження політичного процесу.
  5. Виявляти хиби в організації та методиці проведення навчального процесу.
  6. Глава 71. Процесуальні дії у справі про порушення митних правил та порядок їх проведення
  7. Джерела політичного розвитку.
  8. Дослідження політичного ринку. Вивчення громадської думки
  9. Ефективність політичного функціонування та політичні технології
  10. Завдання, зміст та процесуальний порядок підготовки цивільних справ до судового розгляду.
  11. Закономірності процесу формування уявлень про властивості і співвідношення предметів у дітей раннього віку.
  12. Заходів МВС, спрямованих на реалізацію норм Кримінального процесуального кодексу України

Більш детальна оцінка змісту політичного процесу пов'язана з характеристикою його типів і різновидів. У найза-гальнішому вигляді можна сказати, що політичні процеси роз­поділяються за об'єктами політичного впливу: на зовнішньо­політичні і внутрішньополітичні. Зовнішньополітичний процес буде розглянутий у спеціальній лекції. Для розуміння ж особливостей внутрішньополітичних процесів перш за все тре­ба відзначити провідну роль і значення інституалізованих форм політичної активності громадян. Справжнім хребтом політич­ного процесу є організаційна структура влади, яка вимагає тих чи інших об'ємів активності населення, визначає набір засобів політичної мобілізації громадян і панівні методи управління. Від здатності політичної організації видозмінювати функції своїх ланок, швидко справлятися з кадровими змінами у прав­лячій еліті і зміною лідерів, забезпечувати створення нових не­обхідних інститутів безпосередньо залежать ступінь і характер впливу політики на соціальне середовище.

Демократичні форми політичного процесу можна виді­ляти за значно ширшим колом обгрунтувань, ніж у тоталітар­них антиподів. У той же час відомий американський політолог Л.Бередет запропонував дуже містку і просту диференціацію такого типу політичних процесів. Поклавши в основу їх класи­фікації поняття народу як основного політичного суб'єкта, чия

владна воля формується у вигляді законодавчого процесу, він отримав такі різновиди політичних процесів:

А. Пряма демократія, де населення безпосередньо впливає на владні структури і визначає зміст законодавчого процесу. Схема цієї взаємодії така:

Народ

Законодавчий процес

Такого роду схема чітко ілюструє ідею Ж.Ж.Руссо, що ніхто не має права представляти політичну волю іншого. Тому тільки безпосереднє волевиявлення людей здатне легітимізува­ти політичну владу. Відомо, що класичні форми такого роду політичних процесів існували в давньогрецьких полісах або, наприклад, у феодальному Новгороді. Зараз такі політичні про­цеси майже вже не зустрічаються. Тим не менш, було б помил­кою не допускати можливості встановлення таких макрополі-тичних процесів у майбутньому. Адже розвиток електроніки неминуче створить технічні можливості постійного плебісци-тарного визначення електоральних переваг населення з найши-ршого кола питань. А це в свою чергу змінить і механізм при­йняття рішень, і домінуючі форми політичної участі, і критерії оцінки політичної активності громадян.

Б. Представницька демократія або, кажучи інакше, республіка (правління без монарха). В даному випадку люди не тільки самі впливають на владу і виконання законів, але й ви­сувають з свого середовища представників, що виконують фу­нкції прийняття законодавчих актів і повсякденного управління державою. Так у структурі політичного процесу з'являється інститут виборних представників, що несуть певну відповіда­льність за здійснення влади перед народом, що їх вибрав. Представницьку демократію відображає така схема:

Народ

Законодавець

Законодавчий ггооцес

Стосунки між народом і його представниками інтерпре­тувалося по-різному в політичній думці. Так, Локк наполягав на обмеженні діяльності й волі законодавців волею народу.

Берк і Медісон підкреслювали потребу обмеження форм конт­ролю населення за діяльністю своїх представників. З їх точки зору, народ тільки на виборах міг би "провалити" своїх вибра-нців, якщо б побачив, що вони поступають не у відповідності з його інтересами. Взагалі ж варіації підходів до цього питання розташовувались у досить широкому спектрі: від визнання до­цільності повсякденного контролю за представниками населен­ня до утвердження необхідності повної відсутності будь-якого контролю за ними. В реальності ж, у демократичних державах даного типу народ не тільки владарює, але й виконує політичні функції, в тому числі і контролює дії еліти. Так, наприклад, у деяких країнах встановлені права населення, що дозволяють відкликати своїх представників або створюють неможливість для верхів змінювати ряд конституційних положень без всена­родного референдуму. І все ж при оцінці політичного процесу даного виду необхідно зазначити, що чим більше функцій по­кладається на представників народу, тим менше їх стає у насе­лення. Інша справа, що різна питома вага владних функцій мо­же по-різному відбитися на демократизації політичного проце­су, тому що певні еліти здатні зробити для блага демократії не­збагненно більше, ніж сам народ, безпосередньо здійснюючий свої права на управління державою.

В. Плюралістична демократія. Цей різновид демокра­тичного процесу пов'язаний з еволюцією республіканського ладу, що проявляється у виникненні багатоликих політичних асоціацій, які посилюють здатності вступаючих у них громадян впливати на зміст управлінських рішень. Групова мобілізація людей дає можливість уряду більш гостро відчути їх владне волевиявлення і підштовхнути до відповідних дій. Така схема передбачає, як видно нижче, наявність додаткових посередни­ків між народом і владою:

I Народ 1_J Групи тиску L.J Законодавець L_J Законодавчий процес

В результаті народ ще на крок відсувається від влади, точніше від прямого контролю над нею. Але одночасно він здобуває можливість більш цілеспрямованого впливу на зміст управлінських рішень. До того ж зрозуміло, що міжгрупова

воля у такого роду політичних процесах буде формуватись під переважаючим впливом тих груп і асоціацій, які або ближче за інших розташовані до важелів влади (наприклад, мають ті чи інші привілеї, володіють більшою організованістю тощо), або ж чинять більш сильний тиск на владу в силу зацікавленості яки­мось конкретним питанням. Відзначивши такі групи знаком "+", а ті групи, які віддалені від влади більшою мірою або ж не справляють на неї будь-якого впливу, знаком "-", отримаємо схему такого вигляду:

Тут наочно видно, що плюралістична різновидність по­літичного процесу цілком може девальвувати якщо не права, то, принаймні, реальні власні можливості певних груп населен­ня, які в сукупності при певних умовах можуть складати навіть більшість населення країни.

Організаційно-структурні обриси політичного процесу можна уявити й більш детально, ніж на наведених вище схе­мах, розкриваючи специфіку державної будови або ж особли­вості способів його функціонування. Адже зрозуміло, що фор­мування волі в унітарній державі (де вся влада концентрується на загальнонаціональному рівні), на конфедеративному (що передбачає згоду між окремими суверенними утвореннями) або навіть федеративному (де є два паралельних рівні центральної і місцевої влади) рівні має суттєві відмінності. Немалу роль віді­грають також президентська або парламентська форма прав­ління, форми взаємовідносин між законодавчою, виконавчою і судовою владами тощо.

Відмінності внутрішньополітичних процесів можна ви­значити і за іншими основами. До речі, з точки зору здійснення елітою і електоратом своїх функцій, неприхованого чи прихо­ваного здійснення державою своїх повноважень і прерогатив можна виділити відкритий і прихований (тіньовий) політичні процеси.

Відкритий політичний процес характеризується перш за все тим, що політичні інтереси груп і громадян систематично виявляються у електоральних перевагах, програмах партій і рухів, а також у інших формах публічних претензій людей до державної влади. При демократії це виражається в безперерв­них контактах між групами, громадянами та інститутами влади, в обговоренні й запереченні приватних і спільних завдань, ко­регуванні політичного курсу, що здійснюється під впливом су­спільної думки.

В умовах тоталітарних режимів, як правило, оголені інші риси політичної взаємодії суб'єктів і інститутів влади: ад­міністративна необмеженість влади, всепроникаючий силовий вплив держави на рядових громадян тощо. В той же час, якщо у демократичних державах відкритість політичного процесу ви­ражається у доступності для громадськості різних фаз і етапів прийняття політичних рішень, корегуванні програм, рекруту­ванні еліт, а також інших учасників владної взаємодії громадян, то у тоталітарних режимах відкритість політичного процесу ніколи не поширюється на механізми управління і особливо на вироблення стратегічних і тактичних цілей правління.

На противагу відкритому тіньовий процес базується на публічно неоформлених політичних інститутах і центрах влади, а також на таких владних домаганнях груп і громадян, які за різних причин не передбачають звернення до офіційних носіїв влади. В якості центрів влади, до яких у такому випадку апе­люють громадяни, можуть виступати заборонені, нелегалізова-ні і невизнані суспільством структури (наприклад, мафіозні об'єднання).

У такому випадку даний владнополітичний простір бу­де регулюватися прийнятими у цих центрах рішеннями, запро­понованими ними засобами і нормами реалізації мети, установ­леними правилами і свободами діючих там суб'єктів. Найчас­тіше управлінська інформація не звернена до суспільної думки

суб'єктів, що діють у зоні даного політичного процесу, а конт­роль за правлячими елітами повністю відсутній.

Тіньовий політичний процес може виступати як в аль­тернативній офіційній політиці (наприклад, у формі паразиту­вання мафіозних структур на державних інститутах влади, як це має місце у країнах з високим рівнем корумпованості прав­лячих верств), так і в неальтернативній, коли вища влада пев­них інститутів офіційно не афішується, але визнається. Така ситуація досить типова, коли держава передає вищі владні фу­нкції своїм окремим структурним ланкам (наприклад, органам служби безпеки, репресивним структурам) або тим чи іншим партійним формуванням. В той же час тіньовим може бути й реальний політичний процес, якому перешкоджають в його ле­галізації, і тому він набуває неуправляючого і непроявляючого характеру. Наприклад, у радянській державі довгий час полі­тичні взаємовідносини націй штучно деформувались, а на по­верхні політичного життя вони набували не властивої їм при­роди і характеру "дружби народів". В силу цього реальні про­блеми, які виникали між соціально-етнічними спільнотами в сфері розвитку національних мов, взаємодії культур тощо, не вирішувались, що згодом обернулося вибухом етнічних почут­тів та іншими проблемами, вирішувати які змушені інші поко­ління та режими.

Ще одним критерієм диференціації внутрішньополітич­них процесів є характер перетворення влади, що дає підстави говорити про революційні та еволюційні політичні процеси. Перший з цих різновидів відрізняє відносно швидка якісна змі­на влади, панівних способів прийняття рішень, каналів і меха­нізмів політичної участі. У західній політології цей стан полі­тичного життя нерідко називають етапом "повного перегляду конституції" держави.

Залежно від зовнішніх і внутрішніх умов революційний політичний процес може передбачати використання як мирних, так і насильницьких методів. Але в будь-якому випадку подіб­ного роду перетворення здійснюються за досить короткий істо­ричний час. В такі періоди, як правило, електоральні переваги звільняють місце стихійним, випадковим формам масових по-

літичних рухів, які, впливаючи на верхні поверхи влади, нерід­ко обходять закон і органи влади.

В цей час статус представницьких органів влади, функ­ції і статуси різних суб'єктів політичних відносин активно під­риваються соціальними і політичними силами.

В еволюційному політичному процесі зміна його внут­рішніх параметрів відбувається шляхом поступового вирішен­ня конфліктів і протиріч, що накопичуються. Такий характер політичного розвитку й функціонування опирається на певне розведення функцій і ролей різних політичних суб'єктів, на стійкість сформованих механізмів прийняття рішень. Тенденці­ям революціонізації перешкоджає сумісна діяльність еліти й електорату, які взаємоконтролюють одне одного.

Необхідною основою еволюційного протікання полі­тичного процесу є легітимність влади й наявність, як правило, єдиних соціокультурних цінностей і орієнтирів керівників і ке­рованих. Якщо у тоталітарних режимах еволюційність може забезпечуватися за рахунок панування методології і насильства стосовно рядових громадян, то відповідними механізмами в демократичних країнах є етика консенсусу й обов'язкова наяв­ність конструктивної опозиції. Тому в останньому випадку управління органічно доповнюється самоуправлінням і самоор­ганізацією політичного життя, а реформування суспільної сис­теми включає вибухові методи перебудови.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)