АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА 5 страница

Читайте также:
  1. IX. Карашар — Джунгария 1 страница
  2. IX. Карашар — Джунгария 2 страница
  3. IX. Карашар — Джунгария 3 страница
  4. IX. Карашар — Джунгария 4 страница
  5. IX. Карашар — Джунгария 5 страница
  6. IX. Карашар — Джунгария 6 страница
  7. IX. Карашар — Джунгария 7 страница
  8. IX. Карашар — Джунгария 8 страница
  9. IX. Карашар — Джунгария 9 страница
  10. Августа 1981 года 1 страница
  11. Августа 1981 года 2 страница
  12. Августа 1981 года 3 страница

Видом лізингу, здатним задовольнити як підприємства-лізин-гоодержувачів, так і лізингові компанії, уявляється компенса­ційний лізинг. При цьому виді лізингу лізингоодержувач по­ставляє лізингодавцеві частину продукції, що виробляється на орендованому устаткуванні. Заміна лізингових платежів у гро­шовій формі розрахунками виробленою продукцією особли­во приваблива при міжнародному лізингу для товаровироб­ників, що не мають валютних коштів для розрахунків з іно­земним лізингодавцем або для придбання обладнання у іно-фірми-виробника. Та й для лізингодавців України іноді вигідніше отримувати плату готовою продукцією (товарами). До речі, законодавство України про оренду таку форму роз­рахунку допускає.

Незалежно від виду лізингових операцій, кількості їх учас­ників, організаційно-технічних та інших ознак загальним для них є певний вид зобов'язань, що виникають при здійсненні лізингових операцій. Як вже зазначалося, ці зобов'язання вини­кають з договору майнового найму і саме вони мають бути кістяком правового інституту лізингу. Тому-то правові норми, що регу­люють відносини лізингу, і вміщено окремим параграфом 6 до Глави 58 «Найм (оренда)» Цивільного кодексу України.

Проте проблема правового регулювання лізингу з ураху­ванням його особливостей, розглянутих вище, навряд чи змо­же бути вирішена шляхом застосування лише норм Цивільно­го кодексу, що є лише першим кроком до створення належної


 


- 380 -


- 381 -


правової бази лізингу, який не можна зводити до звичайного договору майнового найму (його різновиду).

Лізингові операції являють собою певний комплекс орга­нізаційних, фінансових та майнових відносин, що вимагають відповідного комплексного нормативного регулювання. У зв'яз­ку з цим в літературі пропонувалося здійснювати таке регулю­вання шляхом прийняття Закону «Про лізинг», який визнав би загальні економічні, організаційні та правові засади здійснен­ня лізингових операцій громадянами та юридичними особами на території України. Такий Закон було прийнято 16 грудня 1997 р. У ньому лізинг визначався як підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінан­сових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відпо­відного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Сьогодні цей Закон діє в редакції Закону України від 11 грудня 2003 р. і називається «Про фінансовий лізинг»1.

Згідно зі ст. 1 Закону фінансовий лізинг (далі — лізинг) — це вид цивільно-правових відносин, що виникають із догово­ру фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу (далі — договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продав­ця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодер­жувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Предметом договору лізингу (далі — предмет лізингу) згідно зі ст. З Закону може бути неспоживна річ, визначена індивіду­альними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Не можуть бути предметом лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці).

Майно, що перебуває в державній або комунальній влас­ності та щодо якого відсутня заборона передачі в користуван­ня та/або володіння, може бути передано в лізинг у порядку, встановленому Законом.

Відомості Верховної Ради України. — 2004. — № 15. — Ст. 231.

- 382 -


Суб'єктами лізингу можуть бути:

- лізингодавець — юридична особа, яка передає право воло­
діння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу;

- лізингоодержувач — фізична або юридична особа, яка
отримує право володіння та користування предметом лізингу
від лізингодавця;

- продавець (постачальник) — фізична або юридична особа,
в якої лізингодавець набуває річ, що в наступному буде пере­
дана як предмет лізингу лізингоодержувачу;

- інші юридичні або фізичні особи, які є сторонами багато­
стороннього договору лізингу.

Договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є:

- предмет лізингу;

- строк, на який лізингоодержувачу надається право корис­
тування предметом лізингу (строк лізингу);

- розмір лізингових платежів;

- інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін
має бути досягнуто згоди.

Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог Закону.

Відповідно до ст. 10 Закону лізингодавець має право:

1) інвестувати на придбання предмета лізингу як власні,
так і залучені та позичкові кошти;

2) здійснювати перевірки дотримання лізингоодержувачем
умов користування предметом лізингу та його утримання;

3) відмовитися від договору лізингу у випадках, передбаче­
них договором лізингу або законом;

4) вимагати розірвання договору та повернення предмета
лізингу у передбачених законом та договором випадках;

5) стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість
у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса;

6) вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків
відповідно до закону та договору;

7) вимагати повернення предмета лізингу та виконання гро­
шових зобов'язань за договором сублізингу безпосередньо йому
в разі невиконання чи прострочення виконання грошових зо­
бов'язань лізингоодержувачем за договором лізингу.

Лізингодавець зобов'язаний:

1) у передбачені договором строки надати лізингоодержува­чу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору;

- 383 -


2) попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі
властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть станови­
ти небезпеку для життя, здоров'я, майна лізингоодержувача
чи інших осіб або призводити до пошкодження самого пред­
мета лізингу під час користування ним;

3) відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі
виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу;

4) відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення
предмета лізингу, на його утримання або усунення недоліків у
порядку та випадках, передбачених законом та/або договором;

5) прийняти предмет лізингу в разі дострокового розірван­
ня договору лізингу або в разі закінчення строку користуван­
ня предметом лізингу.

Лізингодавець може мати інші права та обов'язки відповід­но до умов договору лізингу, Закону та інших нормативно-правових актів.

Права та обов'язки лізингоодержувача встановлені ст. 11 Закону, відповідно до якої лізингоодержувач має право:

1) обирати предмет лізингу та продавця або встановити спе­
цифікацію предмета лізингу і доручити вибір лізингодавцю;

2) відмовитися від прийняття предмета лізингу, який не
відповідає його призначенню та/або умовам договору, спе­
цифікаціям;

3) вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися
від нього у передбачених законом та договором лізингу ви­
падках;

4) вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, зав­
даних невиконанням або неналежним виконанням умов дого­
вору лізингу.

Лізингоодержувач зобов'язаний:

1) прийняти предмет лізингу та користуватися ним відпо­
відно до його призначення та умов договору;

2) відповідно до умов договору своєчасно та у повному
обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізин­
гу, підтримувати його у справному стані;

3) своєчасно сплачувати лізингові платежі;

4) надавати лізингодавцеві доступ до предмета лізингу і
забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його ви­
користання та утримання;

5) письмово повідомляти лізингодавця, а в гарантійний строк
і продавця предмета, про всі випадки виявлення несправнос­
тей предмета лізингу, його поломок або збоїв у роботі;


 

6) письмово повідомляти про порушення строків проведен­
ня або непроведения поточного чи сезонного технічного об­
слуговування та про будь-які інші обставини, що можуть не­
гативно позначитися на стані предмета лізингу, — негайно,
але у будь-якому разі не пізніше другого робочого дня після
дня настання вищезазначених подій чи фактів, якщо інше не
встановлено договором;

7) у разі закінчення строку лізингу, а також у разі достро­
кового розірвання договору лізингу та в інших випадках до­
строкового повернення предмета лізингу — повернути предмет
лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з
урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому
договором.

Умови ремонту і технічного обслуговування предмета лізингу можуть визначатися окремим договором.

Лізингоодержувач може мати інші права та обов'язки відпо­відно до умов договору лізингу, Закону та інших нормативно-правових актів.

Предмет лізингу підлягає реєстрації у випадках і в поряд­ку, передбачених законом1. Договори, не зареєстровані у вста­новленому порядку, визнаються недійсними.

1 Див.: Порядок реєстрації договорів лізингу. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 червня 1998 р. № 913 // Офіційний вісник України. — № 24. — Ст. 888.


 


- 384 -


25 — 4-2636


- 385 -


       
 
 
   

25*

ГЛАВА 20

Правове регулювання інших

видів господарсько-торговельної

діяльності (бартер, зберігання

у товарному складі)

§ 1. Правове регулювання товарообмінних (бартерних) операцій

Згідно з ч. 1 ст. 293 ГК договір міни (бартеру) — це до­говір, за яким кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність, господарське відання чи оперативне управ­ління певний товар в обмін на інший товар.

Термін «бартер», що вживається в ГК як тотожний терміну «міна», застосовується, головним чином, для позначення това­рообмінних операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності (див. Закон України від 23 грудня 1998 р. «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоеко­номічної діяльності»)1.

Можна виділити такі характерні ознаки договору міни (бар­теру):

а) товар (майно) за цим договором передається у власність,
господарське відання чи оперативне управління (а не у воло­
діння чи користування);

б) об'єктом договору міни є товар (а не роботи чи по­
слуги);

в) товар за договором міни передається в обмін на інший
товар (а не на гроші, цінні папери тощо).

З положення, встановленого ч. 2 ст. 293 ГК, згідно з яким сторона договору вважається продавцем того товару, який вона передає в обмін, і покупцем товару, який вона одержує взамін, випливає, що договір міни (бартеру) найбільше наближається

1 Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 5—6. — Ст. 44.

- 386 -


до договорів купівлі-продажу, поставки або контрактації. Про­те ознаки договору міни (бартеру), зазначені вище, свідчать про його самостійний характер в системі господарських дого­ворів.

Частина 3 ст. 293 ГК містить виняток із загального прави­ла, встановленого ч. 1 ст. 293 ГК щодо обміну одного товару на інший: за погодженням сторін можлива грошова доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вар­тості, якщо це не суперечить законодавству.

Законодавством встановлено заборону обмінювати майно, що віднесене до основних фондів і належить до державної або комунальної власності, якщо друга сторона у договорі міни (бартеру) не є відповідно державним чи комунальним підприєм­ством. Інакше кажучи, державне майно, віднесене до основних фондів, що є державною власністю, може бути об'єктом міни (бартеру) лише у договорі з державним підприємством. Так само основні фонди, віднесені законодавством до комунальної власності, можуть бути об'єктом міни (бартері) у договорі з комунальним підприємством.

Законодавством можуть бути встановлені також інші особ­ливості здійснення бартерних (товарообмінних) операцій, по­в'язаних з придбанням і використанням окремих видів майна, а також здійснення таких операцій в окремих галузях господа­рювання. Наприклад, Закон України «Про регулювання това­рообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономіч­ної діяльності» встановлює режим здійснення товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності, відповідальність за порушення його норм та визначає повно­важення і функції державних органів під час здійснення конт­ролю за проведенням таких операцій.

Як зазначалося в договорі міни (бартеру) містяться елемен­ти договорів купівлі-продажу, поставки, контрактації, що дає змогу застосовувати до договору міни (бартеру) правила, що регулюють зазначені договори. Проте таке застосування відпо­відних правил не повинно суперечити законодавству і має відповідати суті відносин сторін.

Застосування до договору міни (бартеру) правил, що регу­люють договори купівлі-продажу, поставки, контрактації, не спростовує висновку щодо самостійного характеру договору міни.

- 387 -


§ 2. Правове регулювання зберігання у товарному складі

Товарний склад — це організація, що здійснює зберігання товарів та надає пов'язані із зберіганням послуги на засадах підприємницької діяльності. Отже, товарний склад є суб'єктом господарювання, що надає послуги на засадах підприємниць­кої діяльності.

Прикладом товарних складів, що здійснюють зберігання зерна (суб'єктами зберігання зерна), є: зернові склади (елева­тори, хлібні бази, хлібоприймальні, борошномельні і комбі­кормові підприємства) та інші суб'єкти підприємницької діяль­ності, які беруть участь у процесі зберігання зерна (ч. 1 ст. 7 Закону України від 4 липня 2002 р. «Про зерно та ринок зерна в Україні»1).

Товарний склад визнається складом загального користу­вання, якщо відповідно до закону, інших нормативно-право­вих актів або виданого суб'єкту господарювання дозволу (ліцензії) він зобов'язаний приймати на зберігання товари від будь-якої особи — товароволодільця. Так, згідно зі ст. 25 «Про зерно та ринок зерна в Україні» зерновий склад є складом загального користування і зобов'язаний приймати на збері­гання зерно від будь-якої особи.

Як випливає з ч. З ст. 294 ГК, правовою підставою збері­гання товарів у товарному складі є договір складського збері­гання.

Згідно зі ст. 957 ЦК за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, пере­даний йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схорон­ності.

Отже, сторонами договору складського зберігання є товар­ний склад і поклажодавець (товароволоділець). Договір складсь­кого зберігання, укладений складом загального користування, є публічним договором. Наприклад, публічним договором, ти­пова форма якого затверджується Кабінетом Міністрів Украї­ни, є договір складського зберігання зерна (ч. 1 ст. 26 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»).

Частина 3 ст. 957 ЦК вимагає, щоб договір складського зберігання укладався у письмовій формі. Письмова форма до­говору складського зберігання вважається дотриманою, якщо


прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.

Згідно з ч. 1 ст. 961 ЦК товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво.

Відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» форма бланків складських документів на зерно, порядок їх випуску, передачі, продажу зерновим скла­дам встановлені Порядком випуску бланків складських доку­ментів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2003 р. № 510 «Про забезпечення сертифікації зерно­вих складів на відповідність послуг із зберігання зерна та про­дуктів його переробки, запровадження складських документів на зерно»1. Цією ж постановою затверджено форму договору складського зберігання.

До регулювання відносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються положення статей 957—966 ЦК України.


 


Відомості Верховної Ради України. — 2002. — № 35. — Ст. 258.

- 388 -


Офіційний вісник України. — 2003. — № 16. — Ст. 706.

- 389 -


ГЛАВА 21

Правове регулювання комерційного посередництва

(агентських відносин) у сфері господарювання

§ 1. Комерційне посередництво (агентська діяльність): поняття, види, суб'єкти

Господарський кодекс в Главі 31 вперше на законодавчому рівні врегульовує відносини, що виникають при здійсненні такого виду господарської діяльності як комерційне посеред­ництво.

Комерційне посередництво, яке ще іменується в ГК агентсь­кими відносинами, завжди є підприємницькою діяльністю. Поняття комерційного посередництва розкривається в ч. 1 ст. 295 ГК, положення якої дають змогу виділити ознаки цьо­го виду господарської діяльності.

По-перше, комерційне підприємництво полягає в наданні послуг шляхом посередництва.

По-друге, комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, тобто діяльністю з метою отри­мання прибутку.

По-третє, комерційне підприємництво здійснюється лише певними суб'єктами: комерційним агентом, яким завжди є суб'єкт підприємництва, та суб'єктом господарювання (не обо­в'язково суб'єктом підприємництва), який є споживачем по­слуг посередництва. Згідно з ч. 2 ст. 295 ГК комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентсь­кому договорі, здійснює комерційне посередництво.

По-четверте, комерційне посередництво (агентська діяль­ність) має певні межі застосування: воно здійснюється у сфері

- 390 -


господарювання і лише при здійсненні суб'єктами господарю­вання господарської діяльності. Разом з тим законом можуть бути встановлені обмеження або заборона здійснення комерц­ійного посередництва в окремих галузях господарювання (ч. 5 ст. 295 ГК).

По-п 'яте, комерційне посередництво здійснюється комер­ційним агентом від імені, в інтересах, під контролем і за раху­нок суб'єкта, якого він представляє. Тому підприємці, які діють хоч і в чужих інтересах, але від власного імені, не визнаються комерційними агентами (ч. З ст. 295 ГК). Комерційний агент не може також укладати угоди від імені того, кого він пред­ставляє, стосовно себе особисто (ч. 4 ст. 295 ГК).

ГК (ст. 296) встановлює спеціальні підстави виникнення агентських відносин, зазначаючи, що агентські відносини ви­никають у разі:

- надання суб'єктом господарювання на підставі договору пов­
новажень комерційному агентові на вчинення відповідних дій;

- схвалення суб'єктом господарювання, якого представляє
комерційний агент, угоди, укладеної в інтересах цього суб'єк­
та агентом без повноваження на її укладення або з перевищен­
ням наданого йому повноваження.

§ 2. Агентський договір: зміст, виконання та припинення

Комерційне посередництво (агентська діяльність) є діяльніс­тю з надання послуг. Отже, агентський договір, яким опосе­редковуються відносини суб'єктів такої діяльності, є одним з видів договорів про надання послуг. Тому на нього поши­рюється дія норм Глави 63 ЦК, якими встановлені загальні положення щодо послуг та договору про надання послуг (та­кий висновок випливає з абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК), а також, як зазначено в ч. 2 ст. 305 ГК, положення ЦК, якими регулю­ються відносини доручення.

Агентським договором є договір, за яким одна сторона (ко­мерційний агент) зобов'язується надати послуги другій сто­роні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок (ч. 1 ст. 297 ГК).

Отже, як випливає з легального визначення поняття аген­тського договору, його застосування обмежено не лише сфе-

- 391 -


 


рою господарювання, але і предметом цього договору, яким є укладення угод або сприяння їх укладенню.

Згідно з ч. 2 ст. 297 ГК в агентському договорі мають визначатися:

- сфера, характер і порядок виконання комерційним аген­
том посередницьких послуг;

- права та обов'язки сторін;

- умови і розмір винагороди комерційному агентові;

- строк дії договору;

- санкції у разі порушення сторонами умов договору;

- інші необхідні умови, визначені сторонами (зокрема, умова
щодо території, в межах якої комерційний агент здійснює
діяльність, визначену угодою сторін. У разі якщо територію
дії агента в договорі не визначено, вважається, що агент діє в
межах території України; форма підтвердження повноважень
(представництва) комерційного агента тощо).

Агентський договір укладається в письмовій формі.

Виконуючи умови агентського договору, комерційний агент зобов'язаний повідомляти суб'єкта господарювання, якого він представляє, про кожний випадок його посередництва в укла­денні угод та про кожну укладену ним в інтересах цього суб'єкта угоду.

Угода, укладена від імені суб'єкта господарювання, якого представляє комерційний агент, без повноваження на її укла­дення або з перевищенням наданого йому повноваження, вва­жається схваленою цим суб'єктом за умови, якщо він не відхи­лить перед третьою особою дії комерційного агента. Наступне схвалення угоди суб'єктом, якого представляє агент, робить угоду дійсною з дня її укладення.

Оскільки комерційне посередництво є підприємницькою діяльністю комерційного агента, було б нелогічно і несправед­ливо обмежувати її наданням послуг лише одному суб'єкту господарювання. З іншого боку, суб'єкт господарювання в умовах конкуренції повинен мати можливість одночасно ко­ристуватися послугами не одного, а кількох комерційних агентів.

З урахуванням цього, ГК встановлює, що суб'єкт господа­рювання, якого представляє комерційний агент, має право до­вірити комерційне посередництво також іншим суб'єктам, але з повідомленням про це агента. У свою чергу, комерційний агент має право здійснювати комерційне посередництво також для інших суб'єктів господарювання, якщо інтереси суб'єктів, яких представляє комерційний агент, не є суперечливими у


питаннях, для вирішення яких запрошений цей агент (від­сутність конфлікту інтересів).

Викладене не поширюється на монопольні агентські відно­сини, за яких комерційний агент, що представляє суб'єкта гос­подарювання, не має права здійснювати комерційне посеред­ництво для інших суб'єктів у межах, передбачених агентським договором (ч. 2 ст. 299 ГК).

За загальним правилом, встановленим ст. 300 ГК, комер­ційний агент повинен особисто виконати дії, на які він упов­новажений суб'єктом, якого він представляє. Якщо агентсь­ким договором не передбачено інше, комерційний агент не може передавати на свій розсуд іншим особам прав, якими він володіє в інтересах того, кого він представляє.

За посередницькі операції, що здійснені комерційним аген­том в інтересах суб'єкта, якого він представляє, він одержує агентську винагороду у розмірі, передбаченому договором.

Агентська винагорода виплачується комерційному агенту після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його посередництвом, якщо інше не передбачено договором сторін.

Якщо це передбачено договором, комерційному агенту спла­чується додаткова винагорода у разі, якщо він бере на себе зобов'язання гарантувати виконання угоди, укладеної ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє.

Умови виплати винагороди комерційному агенту за угоди, укладені після закінчення договірних відносин, а також інші умови, що стосуються розрахунків сторін, визначаються дого­вором.

Згідно з ч. 1 ст. 302 ГК комерційний агент не має права передавати конфіденційну інформацію, одержану від суб'єкта, якого він представляє, без згоди цього суб'єкта, використову­вати її у власних інтересах чи в інтересах інших осіб всупереч інтересам суб'єкта, якого він представляє, як при здійсненні комерційним агентом своєї діяльності в інтересах зазначеного суб'єкта, так і після припинення агентських відносин з ним.

Частина 2 ст. 302 ГК встановлює, що сторони агентського договору можуть укласти окрему угоду про захист конфіденц­ійної інформації суб'єкта, якого представляє комерційний агент (договір про нерозголошення).

Комерційний агент несе відповідальність за розголошення конфіденційної інформації відповідно до закону та договору.

Відповідальність сторін агентського договору встановлена ст. 303 ГК. Так, комерційний агент несе відповідальність у


 


- 392 -


- 393 -


повному обсязі за шкоду, заподіяну суб'єкту, якого він пред­ставляє, внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків, якщо інше не передбачено агентським дого­вором.

У разі порушення агентського договору суб'єктом, якого представляє комерційний агент, останній має право на одер­жання винагороди у розмірах, передбачених агентським дого­вором, а також на відшкодування збитків, понесених ним внас­лідок невиконання або неналежного виконання договору дру­гою стороною.

Підстави припинення агентського договору встановлені ст. 304 ГК, відповідно до якої агентський договір припиняється:

а) за угодою сторін;

б) у разі відкликання повноважень комерційного агента
суб'єктом, якого він представляє, або відмови комерційного
агента від подальшого здійснення комерційного посередниц­
тва за договором, укладеним сторонами без визначення стро­
ку його дії;

в) у разі вибуття однієї із сторін договору внаслідок її при­
пинення або смерті;

г) у разі виникнення інших обставин, що припиняють пов­
новаження комерційного агента або суб'єкта, якого він пред­
ставляє.

У разі відкликання повноважень комерційного агента суб'єкт, якого представляє комерційний агент, повинен сповістити його про припинення договору не менш як за один місяць, якщо більш тривалий строк не передбачений договором.

У разі усунення (закінчення) обставин, що призвели до при­пинення повноважень комерційного агента, ці повноваження за згодою сторін можуть бути поновлені.


ГЛАВА 22

Правове регулювання діяльності транспорту

§ 1. Види транспорту в Україні. Єдина транспортна система України

Транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва. Він покликаний задовольняти потреби населен­ня та суспільного виробництва в перевезеннях.

Розвиток і вдосконалення транспорту здійснюється відпо­відно до національної програми з урахуванням його пріорите­ту та на основі досягнень науково-технічного прогресу і забез­печується державою.

Єдину транспортну систему України становлять:

- транспорт загального користування (залізничний, морсь­
кий, річковий, автомобільний і авіаційний, а також міський
електротранспорт, у тому числі метрополітен);

- промисловий залізничний транспорт;

- відомчий транспорт;

- трубопровідний транспорт;

- шляхи сполучення загального користування.

Єдина транспортна система повинна відповідати вимогам суспільного виробництва та національної безпеки, мати розга­лужену інфраструктуру для надання всього комплексу транс­портних послуг, у тому числі для складування і технологічної підготовки вантажів до транспортування, забезпечувати зовніш­ньоекономічні зв'язки України.

Залізничний транспорт є однією з важливих базових галу­зей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у переве­зеннях. Діяльність залізничного транспорту як частини єдиної транспортної системи країни сприяє нормальному функціону­ванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.02 сек.)