Майно та майнові права у господарському товаристві 1 страница

Господарське товариство як суб'єкт і об'єкт права власності (майновий комплекс) характеризується складною майновою і фінансовою структурою.

Ця структура різна для статутних (акціонерні товариства, товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю) і нестатутних (повні та командитні товариства) товариств. Так, найскладнішою є майнова і фінансова структура акціонерного товариства, яка являє собою врегульовані правом відносини щодо об'єднання вкладів засновників та учасників у статутний фонд товариства як колективну власність, щодо випуску та обігу акцій, щодо розподілу майна у фонди товариства та вип­лати дивідендів на акції.

Правові основи майнових відносин у господарському това­ристві загалом врегульовані Законом «Про власність», який визначає товариство суб'єктом права колективної власності (ч. 1 ст. 20), а також встановлює підстави виникнення права зазначеної колективної власності (ст. 21). Поняття майна то­вариства використовується, зокрема, в ст. 115 ЦК, а також у ст. 80 ГК та ст. 24 Закону «Про господарські товариства», відповідно до яких товариство «несе відповідальність за зобо­в'язаннями тільки майном товариства».

Поняття «майно товариства» узагальнює всі види майна і майнових прав цього суб'єкта права. Зміст його необхідно ви­значати згідно з правилами ст. 190 ЦК, за якою майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

- 134 -

- 135 -

Відповідно до ч. 1 ст. 139 ГК, майном визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використо­вуються у діяльності суб'єктів господарювання та відобража­ються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.

Залежно від економічної форми, якої набуває майно това­риства у процесі здійснення господарської діяльності, воно належить до основних фондів, оборотних засобів, коштів, то­варів (ч. 2 ст. 139 ГК).

Майно товариства юридично відособлене від майна влас­ників товариства (акціонерів, учасників). Це майно є власні­стю саме товариства як юридичної особи. Товариство в статусі суб'єкта права володіє, користується і розпоряджається май­ном товариства, відособлення якого здійснюється на праві ко­лективної власності.

Юридично-технічною формою, яка постійно відображає майновий стан товариства, є його самостійний бухгалтерський баланс, тобто документ про його активи і пасиви. Грошові кошти товариства відображені на його поточному та інших рахунках в установах банків.

Закон «Про власність» визначає дві основні юридичні підста­ви виникнення колективної власності товариства. Загальним правилом для всіх товариств є добровільне об'єднання майна засновників і учасників для створення і діяльності товариства. Отже, однією з юридичних підстав виникнення права колек­тивної власності є умови відповідних договорів, згідно з яки­ми утворюється статутний фонд (складений капітал) товари­ства. Наприклад в акціонерному товаристві засновники вно­сять свої вклади згідно з засновницьким договором товари­ства, інші акціонери — на умовах договорів купівлі-продажу акцій. Право колективної власності виникає також у резуль­таті перетворення державних підприємств на акціонерні това­риства, тобто в порядку прийняття власником рішень про їх корпоратизацію і приватизацію. Державне підприємство пере­творюється на акціонерне товариство на підставі спільного рішення трудового колективу і уповноваженого державного органу про випуск акцій на всю вартість майна підприємства. Згідно з цим рішенням створюється статутний фонд акціонер­ного товариства (ст. 25 Закону «Про власність»). Рішення про продаж акцій (приватизацію майна) такого товариства прий­має орган приватизації, якому передаються акції держави. В

- 136 -

обох випадках виникає право колективної власності, єдиним суб'єктом якого стає товариство як юридична особа.

Об'єкти права власності господарського товариства різні.

1. Згідно з ст. 85 ГК господарське товариство є власником
майна, переданого йому у власність засновниками і учасника­
ми як внески. Це майно називається вкладами засновників та
учасників до статутного (складеного) капіталу (ч. 1 ст. 115 ЦК).
З економічної точки зору вклади — це фіксовані частки май­
нової участі цих осіб у статутному фонді (складеному капіталі)
товариства. '

Згідно з ч. 1 ст. 86 ГК вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, об­ладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурса­ми, будинками, спорудами, а також інші майнові права (вклю­чаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті.

За загальним правилом, порядок оцінки вкладів визначається установчими документами товариства, якщо інше не передба­чено законом. Так, оцінку вкладів до статутного фонду това­риства, внесених у натуральній формі, затверджують установчі збори товариства. Ці правила безпосередньо стосуються вкладів фізичних і недержавних юридичних осіб.

Вклади, які є майном державної власності, визначаються в нормативно врегульованому порядку — згідно з Методикою оцінки вартості майна під час приватизації, затвердженою по­становою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 р. >& 1554^і. Це означає, що при створенні акціонерних товариств у процесі корпоратизації й інших випадках діють загальні пра­вила оцінки вкладів. Сума випуску акцій товариства, яке ство­рюється на базі державного підприємства, повинна відповіда­ти сумі статутного фонду підприємства, яка в даному разі ви­значається відповідно до зазначеної методики.

Закон (ч. З ст. 86 ГК) забороняє використовувати для фор­мування статутного фонду товариства бюджетні кошти, кош­ти, одержані в кредит та під заставу. Фінансовий стан заснов­ників—юридичних осіб щодо їх спроможності здійснити від­повідні внески до статутного фонду господарського товариства у випадках, передбачених законом, повинен бути перевірений належним аудитором (аудиторською організацією) у встанов-

¹ Офіційний вісник України. — 2000. — № 42. — Ст. 1791.

- 137 -

г

леному порядку, а майновий стан засновників-громадян має бути підтверджений декларацією про їх доходи і майно, заві­реною відповідним податковим органом.

2. Крім вкладів, товариство виступає власником й іншого майна, яке на відміну від статутного фонду (капіталу) нази­вається власним капіталом товариства. Це продукція, вироб­лена в результаті господарської діяльності товариства; доходи, одержані від господарської діяльності товариства; інше майно, набуте товариством на підставах, не заборонених законом (до­ходи від продажу акцій, облігацій; кредити банків, інвестиції під державні контракти, надходження від пожертвувань тощо).

Майно господарського товариства поділяється на фонди — передбачені нормами права види або частини майна товари­ства відповідно до їхнього цільового призначення. Кожен фонд має певний правовий режим.

Статутний фонд. Законодавство (ч. 1 ст. 87 ГК) визначає статутний фонд господарського товариства як суму вкладів за­сновників та учасників товариства.

Статутний фонд є однією з майнових гарантій стабільності товариства як ділового партнера. З цією метою законодавством встановлено загальний для всіх акціонерних товариств та това­риств з обмеженою відповідальністю мінімальний розмір ста­тутного фонду (для акціонерних — у сумі, еквівалентній 1250, для товариств з обмеженою відповідальністю — 100 мінімаль­ним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства) та мінімальні розміри статутних фондів для окремих видів суб'єктів господа­рювання, створених у формі господарських товариств — банків, страхових компаній. Статутний фонд товариства поділений на визначену установчими документами кількість акцій рівної но­мінальної вартості (в акціонерних товариствах) або на частки, розмір яких встановлюється статутом (в товариствах з обмеже­ною та додатковою відповідальністю).

Статутний фонд у певному розумінні є неподільним май­ном господарського товариства, тому закон імперативно регу­лює порядок його зміни — збільшення або зменшення. При цьому в ГК лише вказується на право товариства змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного фонду, а сам порядок зміни встановлено положеннями ЦК.

Так, згідно зі ст. 156 ЦК акціонерне товариство має право за рішенням загальних зборів акціонерів збільшити статутний капітал шляхом збільшення номінальної вартості акцій або до-

- 138 -

даткового випуску акцій (сьогодні, згідно з Законом «Про гос­подарські товариства» існує і третій спосіб збільшення статут­ного фонду — шляхом обміну облігацій на акції, що в прин­ципі є додатковим випуском акцій).

Збільшення статутного фонду AT здійснюється відповідно до Положення про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного фонду акціонерного товариства, затвердженого рішенням ДКЦПФР від 8 квітня 1998 р. № 44 (у редакції від 16 жовтня 2000 р. № 158)¹.

Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства допускається після його повної сплати. Збільшення статутно­го капіталу товариства для покриття збитків не допускається.

У випадках, встановлених статутом товариства і законом, може бути встановлене переважне право акціонерів на при­дбання акцій, що додатково випускаються товариством.

Порядок зменшення статутного фонду AT встановлений ст. 157 ЦК, згідно з якою акціонерне товариство має право за рішенням загальних зборів акціонерів зменшити статутний ка­пітал шляхом зменшення номінальної вартості акцій або шля­хом купівлі товариством частини випущених акцій з метою зменшення їх загальної кількості.

Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства допускається після повідомлення про це всіх його кредиторів у порядку, встановленому законом. При цьому кредитори то­вариства мають право вимагати дострокового припинення або виконання товариством відповідних зобов'язань та відшкоду­вання збитків.

Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства шляхом купівлі та погашення частини акцій допускається, якщо така можливість передбачена у статуті товариства.

Зменшення акціонерним товариством статутного капіталу нижче за встановлений законом розмір має наслідком ліквіда­цію товариства.

Стаття 144 ЦК встановлює порядок зміни статутного фон­ду товариства з обмеженою (додатковою) відповідальністю. Зменшення статутного капіталу товариства з обмеженою відпо­відальністю допускається після повідомлення в порядку, вста­новленому законом, усіх його кредиторів. У цьому разі креди­тори мають право вимагати дострокового припинення або вико-

¹ Офіційний вісник України. — 2000. — № 44. — Ст. 1900.

- 139 -

нання відповідних зобов'язань товариства та відшкодування їм збитків.

Збільшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після внесення усіма його учас­никами вкладів у повному обсязі. Порядок внесення додатко­вих вкладів встановлюється законом і статутом товариства.

Рішення товариства про зміни розміру статутного фонду набирає чинності з дня внесення цих змін до державного реє­стру (ч. З ст. 87 ГК).

Для покриття витрат, пов'язаних з відшкодуванням збитків, позаплановими видатками товариства, останнє створює резерв­ний (страховий) фонд. Це фонд визначеного установчими до­кументами розміру, але не менш як 25 відсотків статутного фонду товариства. Формується резервний (страховий) фонд за рахунок щорічних відрахувань, розмір яких визначається ус­тановчими документами, але не може бути меншим за 5 відсотків суми прибутку товариства. Кошти фонду зараховуються на спеціальний рахунок у банку. Рішення про використання фонду приймає вищий орган управління товариства. Резервний (стра­ховий) фонд має цільове призначення, тому його кошти на інші цілі не використовуються.

Товариство має право створювати й інші фонди, одним з яких є фонд сплати дивідендів. Це майновий фонд, який теж формується з чистого прибутку товариства.

Інші фонди створюються, якщо це передбачено законодав­ством або установчими документами товариства (наприклад, житловий фонд, валютний фонд тощо).

Право участі в господарському товаристві за змістом є ком­плексним. До нього входять як майнові права та обов'язки учасника товариства (акціонера), так і членські (управлінські) права та обов'язки. До майнових прав учасника товариства належать такі права:

- брати участь у розподілі прибутків товариства;

- одержувати частину прибутку товариства (в акціонерному
товаристві — дивіденди);

- отримувати частину вартості майна товариства у разі його
ліквідації. Ця частина має бути пропорційною вартості частки
(акцій), що належать учаснику;

- розпоряджатися часткою (акціями): продавати, передава­
ти, відчужувати іншим способом у порядку, визначеному чин­
ним законодавством та установчими документами товариства;

- 140 -

- купувати частку (її частину) у разі відступлення учасни­ком товариства (додатково випущені акції — в акціонерному товаристві).

Учасник господарського товариства зобов'язаний вносити вклади (сплачувати акції) у розмірі, порядку та коштами (засо­бами), що передбачені установчими документами відповідно до закону.

§ 4. Права і обов'язки учасників господарського товариства

Учасники господарського товариства — це суб'єкти госпо­дарювання, інші учасники господарських відносин (споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, гро­мадські та інші організації), які виступають засновниками (учас­никами) товариства. Це можуть бути як юридичні особи, так і громадяни.

їх права і обов'язки як учасників господарського товариства (незалежно від виду товариства) встановлені ст. 88 ГК, згідно з якою учасники господарського товариства мають право:

- брати участь в управлінні справами товариства в порядку,
визначеному в установчих документах, за винятком випадків,
передбачених цим Кодексом та іншими законами;

- брати участь у розподілі прибутку товариства та одержу­
вати його частку (дивіденди);

- одержувати інформацію про діяльність товариства. На
вимогу учасника товариство зобов'язане надати йому для озна­
йомлення річні баланси, звіти про фінансово-господарську
діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи
зборів органів управління товариства тощо;

- вийти в передбаченому установчими документами поряд­
ку зі складу товариства.

Учасники товариства мають також інші права, передбачені ГК, іншими законами та установчими документами товари­ства. Так, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 116 ЦК учасники товариства, крім перелічених прав, мають також право здійснити відчу­ження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку встановленому законом.

Частина 3 ст. 88 ГК покладає на учасників господарського товариства наступні обов'язки:

- 141 -

- додержуватися вимог установчих документів товариства,
виконувати рішення його органів управління;

- вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та
коштами (засобами), що передбачені установчими документа­
ми, відповідно до ГК та закону про господарські товариства;

- нести інші обов'язки, передбачені ГК, іншими законами
та установчими документами товариства (наприклад не розго­
лошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформа­
цію про діяльність товариства (п. З ч. 1 ст. 117 ЦК).

§ 5. Управління господарським товариством

Загальні положення щодо управління господарським това­риством містить ст. 89 ГК, згідно з якою управління діяльні­стю господарського товариства здійснюють його органи та по­садові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких ви­значається залежно від виду товариства, а у визначених зако­ном випадках — учасники товариства.

Посадовими особами товариства визнаються голова та чле­ни виконавчого органу, голова ревізійної комісії (ревізор), а у разі створення ради товариства (наглядової ради) — голова і члени цієї ради. Обмеження щодо поєднання однією особою зазначених посад встановлюються законом.

Посадовими особами господарського товариства не можуть бути особи, службову або іншу діяльність яких визнано Кон­ституцією України та законом несумісною з перебуванням на цих посадах, а також особи, яким перебування на відповідних посадах заборонено рішенням суду.

Посадові особи відповідають за шкоду, заподіяну ними гос­подарському товариству, в межах і порядку, передбачених за­коном та установчими документами товариства.

Особливості управління діяльністю окремих видів госпо­дарських товариств, обумовлені порядком формування статут­ного (складеного) капіталу і характером взаємовідносин між учасниками товариства, встановлені в ЦК.

Так, управління діяльністю повного товариства здійснюється за спільною згодою всіх учасників. Засновницьким договором товариства можуть бути передбачені випадки, коли рішення приймається більшістю голосів учасників.

Кожний учасник повного товариства має один голос, якщо засновницьким договором не передбачений інший порядок визначення кількості голосів.

- 142 -

Кожний учасник повного товариства, незалежно від того, чи уповноважений він вести справи товариства, має право озна­йомлюватися з усією документацією щодо ведення справ то­вариства. Відмова від цього права чи його обмеження, зок­рема за домовленістю учасників товариства, є нікчемною (ст. 121 ЦК).

Управління діяльністю командитного товариства здійсню­ється повними учасниками у порядку, встановленому ЦК для повного товариства.

Вкладники не мають права брати участі в управлінні діяль­ністю командитного товариства та заперечувати проти дій пов­них учасників щодо управління діяльністю товариства. Вклад­ники командитного товариства можуть діяти від імені товари­ства тільки за довіреністю.

Особливості управління товариством з обмеженою відпові­дальністю встановлені ст. 145 ЦК.

Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників.

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється ви­конавчий орган — колегіальний (дирекція, очолювана генераль­ним директором) або одноособовий (директор), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства.

Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються ЦК, іншим законом і статутом товариства.

До виключної компетенції загальних зборів учасників това­риства з обмеженою відповідальністю належить:

1) визначення основних напрямів діяльності товариства,
затвердження його планів і звітів про їх виконання;

2) внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його
статутного капіталу;

3) створення та відкликання виконавчого органу товариства;

4) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого
органу, створення та визначення повноважень відповідних кон­
трольних органів;

5) затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів,
розподіл прибутку та збитків товариства;

6) вирішення питання про придбання товариством частки
учасника;

- 143 -

7) виключення учасника із товариства;

8) прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначен­
ня ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

Статутом товариства і законом до виключної компетенції загальних зборів може бути також віднесене вирішення інших питань.

Питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчому органу товариства.

Черговість та порядок скликання загальних зборів встанов­люються статутом товариства і законом.

Так, згідно з Законом «Про господарські товариства» збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установ­чими документами. Такі збори вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що воло­діють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Контроль за діяльністю виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю здійснює ревізійна комісія (ре­візор), що створюється зборами учасників товариства.

Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів. У загальних зборах мають право брати участь усі його акціонери незалежно від кількості і виду акцій, що їм належать.

Акціонери (їхні представники), які беруть участь у загаль­них зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, що їх має кожний акціонер, який бере участь у зборах.

До виключної компетенції загальних зборів акціонерів на­лежить:

1) внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна
розміру його статутного капіталу;

2) обрання членів наглядової ради, а також утворення і
відкликання виконавчого та інших органів товариства;

3) затвердження річної фінансової звітності, розподіл при­
бутку і збитків товариства;

4) рішення про ліквідацію товариства.

До виключної компетенції загальних зборів статутом това­риства і законом може бути також віднесене вирішення інших питань.

Питання, віднесені законом до виключної компетенції за­гальних зборів акціонерів, не можуть бути передані ними для вирішення іншим органам товариства.

Порядок голосування на загальних зборах акціонерів вста­новлюється законом. В чинному законодавстві закріплено прин­цип голосування на загальних зборах: одна акція — один голос.

Акціонер має право призначити свого представника для участі у зборах. Представник може бути постійним чи призна­ченим на певний строк. Акціонер має право у будь-який мо­мент замінити свого представника у вищому органі товари­ства, повідомивши про це виконавчий орган акціонерного то­вариства.

Рішення загальних зборів акціонерів приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у збо­рах, щодо:

- внесення змін до статуту товариства;

- ліквідації товариства.

З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів акціонерів, які беруть участь у зборах.

Загальні збори акціонерів скликаються не рідше одного разу на рік.

Позачергові збори акціонерів скликаються у разі неплатоспро­можності товариства, а також за наявності обставин, визначе­них у статуті товариства, та в будь-якому іншому випадку, якщо цього вимагають інтереси акціонерного товариства в цілому.

Порядок скликання і проведення загальних зборів, а також умови скликання і проведення позачергових зборів та повідом­лення акціонерів встановлюються статутом товариства і законом.

В акціонерному товаристві може бути створена наглядова рада акціонерного товариства (в ч. 2 ст. 89 ГК вона іменується радою товариства або спостережною радою), яка здійснює кон­троль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства.

Випадки обов'язкового створення в акціонерному товаристві наглядової ради встановлюються законом. За чинним Законом «Про господарські товариства» створення спостережної ради є обов'язковим в акціонерному товаристві, яке налічує понад 50 акціонерів.

Статутом акціонерного товариства і законом встановлюєть­ся виключна компетенція наглядової ради. Питання, віднесені статутом до виключної компетенції наглядової ради, не мо­жуть бути передані нею для вирішення виконавчому органу товариства.

Члени наглядової ради акціонерного товариства не можуть бути членами його виконавчого органу.

- 144 -

10 — 4-2636

- 145 -

Наглядова рада акціонерного товариства визначає форми контролю за діяльністю його виконавчого органу.

Виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом.

Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціо­нерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції за­гальних зборів і наглядової ради товариства.

Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціо­нерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган діє від імені акці­онерного товариства у межах, встановлених статутом акціо­нерного товариства і законом.

Виконавчий орган акціонерного товариства може бути ко­легіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).

ГЛАВА 8

Правове становище об'єднань підприємств

§ 1. Поняття об'єднання підприємств

Для того щоб успішно працювати в умовах ринкової кон­куренції, підприємства прагнуть об'єднуватись у промислові, промислово-фінансові та інші групи. Ще Закон «Про підприєм­ства в Україні» (ст. 3) надав підприємствам право об'єднува­тись у групи підприємств за галузевим, територіальним чи іншим принципом, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України.

Такі групи (об'єднання) підприємств визначаються в теорії господарського права як господарські об'єднання, які слід відрізняти від господарських товариств, що є підприємствами, а не об'єднаннями. Наведене визначення з юридичної точки зору означає, що господарське об'єднання — це один з видів суб'єктів господарювання.

Згідно з ч. 1 ст. 118 ГК об'єднанням підприємств є госпо­дарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соці­альних завдань.

Об'єднання підприємств утворюються підприємствами на добровільних засадах або за рішенням органів, які відповідно до ГК та інших законів мають право утворювати об'єднання підприємств. До об'єднань підприємств можуть входити під­приємства, утворені за законодавством інших держав, а підприє­мства України можуть входити до об'єднань підприємств, ут­ворених на території інших держав.

Об'єднання підприємств можуть утворюватися на невизна-чений строк або як тимчасові об'єднання (на визначений строк).

Об'єднання підприємств є юридичною особою.

10*

- 147 -

Державна реєстрація об'єднання підприємств здійснюється відповідно до ст. 58 ГК та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Як суб'єкт права об'єднання має свої економічні, організаційні та юридичні ознаки, які відрізняють його від підприємства.

По-перше, підприємства консолідуються в групи — об'єднання на основі певних матеріальних (економічних) інтересів (спільність інтересів). Частина 1 ст. 118 ГК визначає їх відкритим пере­ліком. Це об'єднання виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Матеріальні інтереси як основа об'єднання визначаються засновниками у договорі або статуті як мета, завдання та функції об'єднання. Установчий договір укладають між собою підприєм­ства—засновники об'єднання. Засновники об'єднання затвер­джують і його статут. Єдність матеріальних інтересів членів як основа об'єднання — це його економічна ознака.

По-друге, об'єднання як суб'єкт господарювання і суб'єкт господарського права має майно, юридично відособлене від майна членів об'єднання. Майном об'єднання є: а) основні фонди і оборотні кошти, передані членами об'єднання на його баланс згідно з договором чи статутом; б) майно, набуте об'єд­нанням у результаті господарської діяльності; в) майно ство­рених об'єднанням підприємств.

Учасники об'єднання підприємств можуть вносити на умо­вах і в порядку, передбачених його установчими документами, майнові внески (вступні, членські, цільові тощо).

Майно передається об'єднанню його учасниками у госпо­дарське відання або в оперативне управління на основі уста­новчого договору чи рішення про утворення об'єднання. Вартість майна об'єднання відображається у його балансі.

Господарське об'єднання має право утворювати за рішен­ням його вищого органу управління унітарні підприємства, філії, представництва, а також бути учасником (засновником) господарських товариств. Утворені господарським об'єднан­ням підприємства діють відповідно до положень ГК, інших законів та статуту підприємства, затвердженого об'єднанням.

Майно учасників об'єднання не входить до складу майна об'єднання. З урахуванням цього розмежовується відпові­дальність об'єднання і його учасників як суб'єктів права: об'єд­нання підприємств не відповідає за зобов'язаннями його учас­ників, а підприємства-учасники не відповідають за зобов'я­заннями об'єднання. Установчим договором або статутом об'єд-

Поиск по сайту: