Види та організаційно-правові форми підприємств

Законодавство України про підприємства оперує таки­ми поняттями, як види, організаційні форми і категорії підприємств. Кожне з них вживається для класифікації підприємств за певними ознаками.

Вид передбачає класифікацію підприємств залежно від форм власності, визначених Конституцією України та Гос­подарським кодексом, і від способів розмежування в підприємствах окремих форм власності і управління май­ном. Юридичне значення цієї класифікації полягає в ура­хуванні в законодавстві (в першу чергу, в ГК і в спеціальних законах) особливостей правового становища підприємств окремих видів.

Загалом вид і організаційна форма визначають суб'єкта, який має право присвоювати результати діяльності підприємства.

Залежно від форм власності ч. 1 ст. 63 ГК виділяє такі види підприємств:

- приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридич­ної особи);

- підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

- комунальне підприємство, що діє на основі комуналь­ної власності територіальної громади;

- державне (в тому числі казенне) підприємство, що діє на основі державної власності;

- підприємство, засновані на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).

У разі якщо в статутному фонді підприємства іноземна інвестиція становить не менш як десять відсотків, воно визнається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство, в статутному фонді якого іноземна інвес­тиція становить сто відсотків, вважається іноземним підприємством. Ця назва є умовною, оскільки таке підприємство створюється і діє на території України відпо­відно до її законодавства[38].

Слід мати на увазі, що відповідно до чинного на момент створення підприємств законодавства в Україні були ство­рені і діють до цього часу й інші види підприємств: інди­відуальні, сімейні, спільні (в тому числі з іноземними інве­стиціями) підприємства.

Залежно від способу утворення (заснування) та форму­вання статутного фонду ч. З ст. 63 ГК поділяє підприєм­ства на унітарні і корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновни­ком, який виділяє необхідне для того майно, формує відпо­відно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосеред­ньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на заса­дах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства дер­жавні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на при­ватній власності засновника (ч. 4 ст. 63 ГК).

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об 'єднання майна та/або підприє­мницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоратив­них прав, у тому числі через органи, що ними створюють­ся, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі гос­подарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб (ч. 5 ст. 63 ГК).

Залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік підприємства можуть бути віднесені до категорії малих підприємств, середніх або великих підприємств (ч. 7 ст. 63 ГК).

Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність пра­цюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятде­сяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівален­тної п'ятистам тисячам евро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік пере­вищує суму, еквівалентну п'яти мільйонам евро за серед­ньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Усі інші підприємства визнаються середніми.

У випадках існування залежності від іншого підприєм­ства, передбачених ст. 126 ГК, підприємство визнається дочірнім (ч. 8 ст. 63 ГК).

Юридичне значення виділення видів і організаційних форм підприємств полягає в тому, що для них законом мо­жуть встановлюватися особливості господарювання.

Поиск по сайту: