Н.В.Мельник

(Донбаський державний педагогічний університет)

ГОВІРКА СЕЛА ЧЕРКАСЬКЕ СЛОВЯНСЬКОГО РАЙОНУ НА ДОНЕЧЧИНІ

Наприкінці ХХ – на початку ХХІ століття кількість наукових розвідок з української діалектології помітно зросла. На загальному тлі дослідження української діалектної системи (її лексичного, граматичного, фонетичного рівнів) неабиякий інтерес у науковців викликало дослідження слобожанських говірок. Різні групи лексики східнослобожанських говірок досліджували К.Глуховцева [1], В.Лєснова [2], І.Ніколаєнко [3], побутову лексику південнослобожанських говірок – Л.Тищенко [4].

Усі дослідження діалектної мови здійснюють на основі надійної джерельної бази – матеріалів польових досліджень, записів діалектних текстів та відповідей на питання спеціально укладених програм. Збирання таких матеріалів засвідчило, що надзвичайно важливого значення на сьогодні набуло не лише дослідження певних мовних рівнів діалектної мови, а й докладне вивчення найменшої територіальної одиниці – говірки.

На території Південної Слобожанщини системних описів окремих говірок поки що немає, що й зумовило вибір теми нашого дослідження – „Говірка села Черкаське Слов’янського району на Донеччині”. Відсутність характеристик окремих південнослобожанських говірок у науковому світі зумовила актуальність нашого дослідження, яка, насамперед, полягає в необхідності створення системних описів окремих українських говірок, зокрема й південнослобожанських, які поповнюватимуть загальну характеристику української діалектної мови.

Метою роботи є дослідити говірку села Черкаське Слов’янського району Донецької області й виявити її риси на рівні фонетики, лексики, морфології та синтаксису.

Досягнення поставленої мети передбачало виконання таких завдань:

· зафіксувати зразки усної розмовної мови жителів села Черкаське;

· виявити фонетичні та морфологічні особливості досліджуваної говірки;

· проаналізувати лексику досліджуваної територіальної одиниці;

· дати характеристику обстежуваної говірки на рівні синтаксису.

Джерельною базою дослідження є транскрибовані записи живої розмовної мови мешканців села Черкаське Словʼянськогорайону Донецької області, здійснені у 2003 р. Зафіксовані матеріали в науковий обіг уведно вперше.

Аналіз текстів, записаних у селі Черкаське, дозволив виокремити такі фонетичні риси досліджуваної говірки:

1) звук й переходить у нʼ (сʼім ^| н ʼа, м ^| н ʼасо) і навпаки – нʼ переходить у й ( ^| со й ашник);

2) звук и переходить в і (п· і рʼіж ^| ки, г· і д ^| киĭ, кра ^| сʼ і ва), проте зрідка – навпаки: и переходить в і (поп ^| лʼіў, тобто поплив);

3) наявність звукосполучення хв на місці ф (хв ор ^| сʼірованʼійе, хв орм·іро^|вали,а хв ·і ^| рʼісти;

4) помʼякшена чи навіть мʼяка вимова чʼ (хо чʼ, нʼі ч·, ^| ба чʼ іли, ^| му чʼ іла, ^| у чʼ іцʼ:а, п ^| ла чʼ у, ^| по чʼ та, по ^| м·іш· чʼ іцʼа, ^| чʼ ула, чʼ і, чʼ імсʼ, чʼ ім, чʼ о, нʼі ^| чʼ о і под. );

5) наявність мʼякого рʼ у кінці складу (тʼу рʼ ^| ма);

6) зникнення початкового в чи і в деяких формах слів (споми ^| натʼ, споми ^| найу, сʼіг ^| да; здʼі ^| валисʼ);

7) випускання приголосних й, г, лʼу деяких формах слів (шла, приш ^| ла, на ^| шоў, витʼа ^| нути, натʼа ^| нула, ^| тʼіки);

8) збереження голосних о, е в закритому складі ( ^| тʼ о тка, до во ^| р о т, су ^| сʼ е д, су ^| с е тка, хлʼ е б);

9) наближення голосного о до а в ненаголошеній позиції (с о^{а |} баки, к а н ^| сʼерви, р о^{а |} била, р а ^| бота, сапа ^| ги, ў к а л ^| хозі, о^{а |} ни);

10) наявність голосного і у відкритому складі ( ^| погрʼ і ба, за ^| погрʼ і бом, у ^| погрʼ і б·і);

11) приголосні перед голосними е, і(и) можуть бути то мʼякими, то твердими (га ^| зʼ ета – га ^| з ета, мага ^| зʼ ін – мага ^| з ин);

12) голосний е може переходити в і (м· і нʼі, сп· і ^| цалʼно);

13) перехід звука дз у з (куку ^| ру з а,по з вониў);

14) відсутність звука й після губних перед голосними з помʼякшенням відповідного губного (на ^| в· азуйутʼ).

На рівні морфології показовими є такі риси:

1) поширений суфікс – тʼ в інфінітивних формах дієслів: ба^|лака тʼ, ^|бачʼі тʼ, бу тʼ, виши^|ва тʼ, жи тʼ, зго^|рʼі тʼ, кри^|ч·а тʼ, ^|нʼанʼчʼі тʼ, перепли^|ва тʼ, пи тʼ, ро^|ди тʼ, си^|дʼі тʼ, спа тʼ, сп·і^|ва тʼ, тʼі^|ка тʼ, хо^|ди тʼ, чу тʼ;

2) закінчення –е в дієсловах ІІІ особи однини: заст^|рел е, ^|помн е, при^|ход е, проіс^|ход е, ^|роб е, тал^|диче;

3) відсутність чергування к – ц у відмінкових формах іменників І відміни: ^|Ганʼіў к ·і, на гар^|мош к ·і, на ^|Гурʼіў к ·і, на ко^|нʼа к ·і, на ле^|жан к ·і, на ^|Шидлоў к ·і;

4) відсутність протетичного в у префіксах, прийменниках та особових займенниках: од:а^|ла, одрізатʼ, откриў, от пилʼатʼ, отрʼімантіроватʼ, од (оджелʼезнойі дороги далеко), о^ана, о^ани, о^ано;

5) уживання слів шо, тошо, шосʼ, шобзамість що, тому що, щось, щоб;

6) уживання дієслів ІІІ особи однини без кінцевого є (усічені форми): ба^|лака, ки^|да, отв·і^|ч·а;

7) закінчення –оĭ, -еĭ в орудному відмінку однини іменників І відміни та займенників: голо^|в оĭ, ци^е|берк оĭ, дру^|г оĭ, сосво^|й еĭ;

8) закінчення -ом в іменниках ІІ відміни мʼякої групи: ко^|нʼ ом;

9) закінчення – а в називному відмінку множини іменників ІІ відміни чоловічого роду: пойіз^|д а; 10) вигук еч·: Еч·йа^|киĭСаўри^|дим!

У говірці села Черкаське нашу увагу привернули такі зразки лексики: ба^|дʼ:а – велика каструля (^|цʼіла ба^|дʼ:а кам^|поту); босʼа^|ком – босоніж, дал^|дон – людина, що повторює одне й те саме; д^|руг·і – інші; з^|думати – надумати, запланувати щось робити (з^|думала ^|витʼанути^|сойашник); манʼі^|йака – шкідлива, противна особа (пор. манʼі^|йа – якась неприємна пригода, неприємність, морока, уживане в говірці сусіднього села Новомиколаївка); нʼі^|зʼ:а – не можна; попе^ир^|вах – спочатку; ^|посʼлʼі – після; Саўри^|дим – невмілий, недолугий чоловік, невдаха; садо^|витʼ – саджати; тал^|дичити – повторювати; ^|туте^ич·ки – тут; у^|борна – туалет; ^|ч·улка – панчоха; ^|ч·ухнути – швидко побігти, утекти; шалу^|шинʼ:а – листя з кукурудзи.

Значно поширені лексеми, співзвучні з російськими відповідниками: бʼіспо^|койітʼ, ^|в·ежлʼівиĭ, (ў)сʼіг^|да,во^|йен:иĭ,ў^|рем·а (ў^|ремйа), ўсʼораў^|но, ^|даже, ^|дʼедушка, дом, ^|жажда, і^|м·етʼ, ко^а|нʼешно, к^|риша, понʼі^|матʼ, при^|чʼ:уствуватʼ, ^|пулʼа, рʼі^|шатʼ, сна^|ч·ала, ^|умниĭ, хвор^|сʼірованʼійе, ч·астощо.

На рівні синтаксису виділено такі риси:

1) наголошене закінчення –ах у місцевому відмінку множини іменників І відміни в поєднанні з прийменниками на чи по: на подуш^|ках, по картош^|ках, по хат^|ках;

2) уживання сполучника но в значенні але: но о^а|ни не сʼм·і^|йалисʼ.

Цікавими є словосполучення: Да^|ваў^|ганзе^илʼу – дуже сварив, лаяв; з гидо^|пакоснойу^|пикойу – із дуже неприємним обличчям; зʼіĭ^|ти з у^|ма – збожеволіти; і тут то^|б·ібу^|ла – тільки її й бачили, хутко зникла; на ^|самом^|дʼілʼі (^|дʼелʼе) – насправді, справді; п·іднʼа^|ла к^|рику – зчинила галас; при^|ходе ў ^|голову – спадає на думку; ро^|диўсʼа ў ру^|башцʼі – винятково щасливий, якому дуже поталанило; ^|чʼістоĭво^|дибрʼед – нісенітниця, а також приказки: На ^|Бога на^|дʼіĭсʼа і сам не пло^|шаĭ. ^|Кажда г^|нида – ^|задки ^|кида.

Отже, безумовним є факт, що діалектні тексти є цінною джерельною базою для дослідження говірок на всіх мовних рівнях. І чим більше таких текстів буде введено в науковий обіг, тим повнішим і достовірнішим буде опис говіркової системи.

Література

1. Глуховцева К. Д. Динаміка українських східнослобожанських говірок: монографія / К. Д. Глуховцева. – Луганськ: Альма-матер, 2005. – 592 с. 2. Лєснова В. В. Номінаціялюдини та її рис у східнослобожанськихукраїнськихговірках:автореф. дис. на здобуття наук.ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 „Українськамова” / В. В. Лєснова. – Запоріжжя, 1999. – 21 с. 3. Ніколаєнко І. О. Структура й ареальна характеристика лексики традиційного ткацтва в українських східнослобожанських говірках:атореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 „Українськамова” / І. О. Ніколаєнко. – Запоріжжя, 2000. – 24 с. 4. Тищенко Л. М. Структурна організація й динаміка побутової лексики південнослобожанських говірок: автореф. дис. на здобуття наук.ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 „Українськамова” / Л. М. Тищенко. – Киїів, 2002. – 19 с.

Мельник Наталя Василівна, студентка ІІІ курсу філологічного факультету Донбаського державного педагогічного університету.

Тел. 095- 35-011-93

Науковий керівник – Тищенко Лариса Миколаївна, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови та літератури Донбаського державного педагогічного університету.

Поиск по сайту: