ПРО НЕ НАШЕ

На чужі будні наступаєм святом

Нашим, нашим близьким,

Роблячи своїм.

Не ті Воскресні дні їм наступають,

Не так трава навколо вже цвіте.

Навколо – БІЛЕ й вже ПУСТЕ.

А винні ми, чи…

Так, винні ми.

А ви – Коммісіали.

25.09.11

БЕЗ НОСТАЛЬГІЙ

Не шепчу вже більше про любов,

Коли тебе я проводжаю.

Пригорнути навіть не марнуюсь,

Хоч як у лютому мете!

Я, краще спам’ятаю нас

Й подякую за це.

25.09.11

ГЛАЗАМИ ЧЕРСТВОЙ ЛЮБВИ

Не выноси искушений на розправу,

Не таи их мстительность и блеск!

Сбить с пути — взято как основу

Пыток над собою. Вылей отраву!

Мне всё известно; видятся

Твои безумные широкие глазницы,

Как кормишь пустоту сладчайшим ядом слов.

Глупый Сатана. Не убеждаюсь я.

Ты можешь Душу бить и бесноваться,

Ломать надежду или наш путь: наперекос.

Останется Богу лишь отдаться

И моему поезду не опоздать на меня.

08.11.11

ЛИШ МІНОРИ

Я чую лиш мінори, боже,

я в них купаюся, тону.

Хоч, може просто в них живу,

придуманих планах МАКТУБу*?

Принаймні, ще буду

любити архітектуру,

співати зонги в дні Репресій,

морозитись в побаченні.

25.10.11

* - [За твором П.Коельйо]

ОБРАЗ

Все, що ти бачиш і що чуєш,

приходить образом вночі і

вдень, коли сумуєш

чи оглядаєшся в натовпі.

Твій образ – емоція,

як сила, що світ й дощі переверта,

психостихія

і наркотична музика.

Зачаровані ландшафти, пора року, містика

супроти сімейного кола, гарячої страви і тепла –

відриваючись від цього

ґартується творча магія.

08.03.11

НА ПОЧАТКУ ВЕСНИ

На початку весни, стираються у вікнах

ворони й голуби,

розмазані на шибках

до психевалентності,

накраяні будинки,

паркани-карти

і стежки.

03.04.11

НА ПАМ’ЯТІ

Якщо мій дощ пестив твоє серце

і в твоїм домі жили сумніви тепла,

то я був необачним, на тщесерце,

вбираючи із тебе залишки добра.

Як грім тужив чи сонце вечоріло,

ми пили чай без зустрічей, в без однієї 9-ть.

Зустрітися нам, певно, пощастило.

Провин – немає і мостів, і меж, що нас би розділяли.

08.04.11

ЯК СОННЕТ

Прикрию долонями будинки

Й почнеться з видимістю гра.

Частина, зникне з поля зору,

А решта – нова форма.

Цікаво дивитись із вікна

На далекі дороги, тераси,

Район житловий, як гроза,

На вечір в околиці – прекрасний.

Скільки ночей я проводжав

В безсонні, тиші, у спокої

З соннетами сумських квартир,

У стінах долі лагідної.

18.01.11

НІЧНИЙ ЛІС

Блищать вогні, як ніби плачуть

Уночі

Зірки як церкви – щезають у пітьмі

Реальні сни стають під вечір

І під мелодії осені.

Коли ночі пахнуть лісами,

Свобода, як вечір світлих мостів

Життя як світ за небесами

Над хмарами, обманами.

Якщо я ліс: мої дерева – спогади мої

Гілля-діти – всі хто вірить мені

Лише покличу вересень безгранний,

Щоб осягнути вічності свої.

27.04.11

ВІСНИК

На хмарі темряви,

На зрадницях годинах,

В підніжжі гріха,

Блядь війни

Диявол воскреша.

Не марні вбивства

Терористів, теракти, політика.

Ниви біліють. Вже зважив Суддя

«Хінікс пшениці за динарія»*

Набутки змарнує воєнне Лоша.

Сади цвістимуть

І маки краснітимуть полями,

Коли міни губитимуть дітей

Й прикриваючись за ржавими автобусами

Анархісти стрілятимуть людей.

20.04.11

[*] – з Нов. Заповіту (Одкровення 6;6)

Поиск по сайту: