АДВОКАТА У ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДОЧИНСТВІ

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення в господарський суд згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають:

- підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (в тому числі іноземці);

- громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у встановленому законом порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності;

- державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб’єктами підприємницької діяльності, у випадках, передбачених законодавчими актами України.

Адвокатура як незалежний правозахисний інститут держави покликана виконувати роль гаранта в дотриманні суб’єктивних прав і охоронюваних законом інтересів підприємств, установ і організацій, інших суб’єктів господарського процесу. У господарському процесі адвокат виконує функції представника сторони чи третьої особи.

Під представництвом у господарському судочинстві слід розуміти вчинення представником у межах наданих йому законом повноважень юридичних дій від імені іншої особи, яку він представляє, з метою захисту її прав та законних інтересів, реалізації її процесуальних прав і обов’язків та сприяння господарському суду в здійсненні правосуддя по справах, віднесених законом до його відання. Представництво в господарському процесі є важливою гарантією захисту прав та законних інтересів суб’єктів господарювання.

Відповідно до ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб у господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством і установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств і організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством чи установчими документами, подають господарському суду документи, що засвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю, або, якщо представником є адвокат, - ордером з доданим до нього договором чи засвідченим сторонами цього договору витягом з нього, в якому зазначено повноваження адвоката, або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної допомоги. Статус громадянина як суб’єкта підприємницької діяльності підтверджується відповідною випискою з Єдиного державного реєстру підприємств, організацій та установ України, а його особа - паспортом або іншим відповідним документом. При цьому довіреність, видана громадянином-суб’єктом підприємницької діяльності, також має бути нотаріально посвідченою.

За наявності належним чином оформлених повноважень на ведення справи представник допускається в процес і набуває право на здійснення всіх тих процесуальних дій, які вправі здійснювати сама особа, яку представляють у суді.

За думкою деяких фахівців, право на здійснення ряду процесуальних дій адвокатом-представником повинно бути спеціально оговорено в довіреності, зокрема:

- право представника підписувати позовну заяву;

- передавати справу до третейського суду;

- цілком чи частково відмовитися від позовних вимог;

- визнати позов;

- змінити підставу чи предмет позову;

- укласти мирову угоду;

- передати повноваження іншій особі;

- оскаржити рішення суду;

- одержати присуджені майно чи гроші.

Однак ГПК України, на відміну від ЦПК України (ст. 44 ЦПК України), не містить подібного роду вимог і застережень відносно представників сторін. Що ж стосується прокурора, який бере участь у справі, то відповідно до змін, внесених до ГПК України, він несе обов’язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди (ст. 29). Особи, які не мають довіреності або інших документів, які засвідчують їх повноваження на ведення справи в господарському суді, не можуть бути допущені до процесу як представники, тому що відсутність належних повноважень представника позбавляє його дії юридичного значення.

ВИСНОВКИ З ПЕРШОГО ПИТАННЯ:

Адвокатура як незалежний правозахисний інститут держави покликана виконувати роль гаранта в дотриманні суб’єктивних прав і охоронюваних законом інтересів підприємств, установ і організацій, інших суб’єктів господарського процесу. У господарському процесі адвокат виконує функції представника сторони чи третьої особи.

Під представництвом у господарському судочинстві слід розуміти вчинення представником у межах наданих йому законом повноважень юридичних дій від імені іншої особи, яку він представляє, з метою захисту її прав та законних інтересів, реалізації її процесуальних прав і обов’язків та сприяння господарському суду в здійсненні правосуддя по справах, віднесених законом до його відання. Представництво в господарському процесі є важливою гарантією захисту прав та законних інтересів суб’єктів господарювання.

За наявності належним чином оформлених повноважень на ведення справи представник допускається в процес і набуває право на здійснення всіх тих процесуальних дій, які вправі здійснювати сама особа, яку представляють у суді.

Поиск по сайту: