І розділ

Торгівля — одна з найдавніших форм вложення праці людини і підприємницького уміння. Обмін виник з першим великим суспільним поділом праці і його границі розширювалися в міру виділення у відносно відособлені і нові види діяльності. Поступово в прямий зв’язок виробника-продавця зі споживачем-покупцем уклинюється посередник і продаж продукції стає його основним заняттям.

Торговельний капітал являє собою історично першу вільну форму існування капіталу. Він виник у формі купецького капіталу задовго до появи промислового капіталу й відіграв значну роль у виникненні капіталізму (первісне нагрома­дження капіталу). Проте слід розрізняти торговельний капітал (купецький) докапіталістичної епохи й капітал періоду капіталіз­му. Перший був відносно самостійною формою капіталу (по відношенню до виробництва й джерелом свого прибутку мав нееквівалентний обмін (купив дешевше, продав дорожче). Другий є породженням промислового капіталу й виступає як його відо­кремлена форма* Як це слід розуміти?

На ранніх стадіях розвитку капіталізму промислові підпрємці самі займалися і виробництвом, і реалізацією своєї продукції. В міру розвитку виробництва (зростання його масштабів, ускладнен: ня) процес обігу капіталу ставав складнішим1, що в умовах поєд­нання в одних руках виробництва і реалізації товарів значно уповільнювало швидкість руху капіталу й негатвно впливало на загальну, норму прибутку. Це згодом об'єктивно привело до виді­лення з промислового капіталу, а саме з його товарної форми, торговельного капіталу, який починає функціонувати автономно. Тому не слід плутати товарний і торговельний капітал; Товарний капітал - це одна з функціональних форм промислового капіталу. Він виступає у вигляді певної суми товарів і втіленої в них вартос­ті та додаткової вартості. Торговельний же капітал - це капітал, який обслуговує процес перетворення товарної вартості в грошову в сфері обігу.

Джерелом прибутку на торговий капітал служила частина вартості, створювана працею дрібних товаровиробників-ремісників та селян, а також частина додаткової праці підневільних працівників у рабовласницьких латифундіях та поміщицьких господарствах, у збуті продукції яких брав участь купець. Основним методом отримання прибутку служив позаеквівалентний обмін: товар купувався за цінами нижче вартості, а продавався за цінами, що перевищувала вартість.

Концентрація коштів в руках купців була необхідною передумовою для формування великого машинного виробництва. Купецький капітал з’явився і своєрідною передумовою для утворення всевладдя промислового капіталу епохи капіталізму. Можна стверджувати, що купець послужив прообразом в становленні великого підприємця і настільки ж великого хижака — промислового капіталіста.

При всім цьому, за всіма законами еволюції в нових умовах торговий капітал втратив своє самостійне значення і з великого владаря в економічному житті суспільства перетворився в слугу промислового капіталу, а точніше, у його частину, що відокремилася. Кругообіг промислового капіталу, проходячи у своєму русі три стадії і відповідно до цього змінюючи свою форму, служить своєрідною матеріальною основою для поділу праці між підприємцями. Одні з них спеціалізуються на реалізації готової продукції і здійснюють торгове обслуговування промислового капіталу, інші концентрують у своєму розпорядженні капітал у грошовій формі і представляють його в борг промисловцям та торговцям під визначений відсоток.

Підприємці, що вклали свої гроші в матеріальне виробництво, як правило, самі не організують продаж продукції, яка випускається. Для цього їм довелося б частину капіталу вилучити з виробництва та розмістити в сфері обігу, що неминуче привело б до часткової втрати прибутку від виробництва. Великими оптовими партіями вони продають їх на товарних біржах чи безпосередньо торговим посередникам, що мають мережу роздрібних магазинів. Товарна біржа зосереджує оптову торгівлю масовими, головним чином, сировинними та продовольчими товарами (кольорові метали, бавовна, зерно, цукор тощо). Товари продаються по зразках чи стандартам (утримуючим перелік необхідних ознак — якість, сортність), причому встановлюються розміри партій товарів.

Відокремлення торгового бізнесу багато в чому сприяло швидкому розвитку й удосконалюванню торгового обслуговування населення, поліпшенню організації обліку купівельного попиту, що з неминучістю вело до збільшення витрат у сфері обігу.

В епоху вільної конкуренції відокремлення торгового капіталу було яскраво вираженим. Купець залишався ключовою фігурою в економіці та нерідко ставив свої умови промисловцю. Надалі, в міру поширення монополістичних відносин, все помітніше починає виявлятися протилежна тенденція. Великі промислові компанії нерідко створюють власну збутову мережу і намагаються тримати під контролем реалізацію і споживання своїх товарів.

Це особливо характерно для підприємств, що випускають засоби виробництва і товари тривалого користування для сфери особистого споживання — автомобілі, телевізори, відеоапаратуру, холодильники і т. д. Фірми-виготовлювачі беруть на себе сервісне обслуговування складної побутової і виробничої техніки в місцях їхнього застосування й тим самим створюють впевненість у споживача в ефективному її використанні. У порядку зворотного зв’язку виробництво одержує інформацію про конструктивні й експлуатаційні недоліки в техніці, що випускається.

Поиск по сайту: